Методи оцінки економічної ефективності організації
управління підприємством


Зміст
Вступ
1. Методи оцінки економічної ефективності організації
управління підприємством
1.1 Критерії і показники
ефективності управління
1.2 Оцінка
якості управління підприємством
1.3 Методика оцінки економічної ефективності впровадження
заходів з удосконалення системи управління
Висновки
Список літератури



Вступ

В умовах ринкової
економіки забезпечення ефективності управління є метою будь-якого підприємства,
оскільки саме ефективність управління забезпечує успішне функціонування та
розвиток кожної організаційно — господарчої ланки.
Підприємства
здійснюють свою діяльність в умовах жорсткої конкуренції та несприятливої
державної політики. Ефективність діяльності підприємств також залежить від
основних характеристик соціально-економічного розвитку регіону, в якому
підприємство здійснює свою діяльність; ємності регіонального ринку; платоспроможності
споживачів тощо.
Однак,
ефективність управління не визначається лише факторами зовнішнього середовища
підприємства, в першу чергу ефективність залежить від дій персоналу в процесі
діяльності організації, в процесі реалізації розроблених планів і програм
розвитку підприємства, в процесі досягнення певних цілей. Тобто, ефективність
управління залежить від якості цілеполагання, адекватності обраних стратегій
цілям підприємства, оптимальності процесів реалізації стратегій, мотивації
персоналу на досягнення цілей, кваліфікації персоналу, технології та стилю
управління.
Існує багато
підходів до визначення поняття ефективності управління. Узагальнення різних
підходів дало можливість наступне: ефективність управління — це результативність
функціонування системи і процесу управління як взаємодії керуючої і керованої
систем, що забезпечує досягнення цілей підприємства; яка визначається
співвідношенням ефекту від реалізації різноманітних інвестицій в систему
управління підприємством з розміром витрат, необхідних для їх впровадження.
Отже, забезпечення
ефективності управління вимагає концентрації уваги керівників підприємств як на
внутрішньому стані справ, так і на змінах, що відбуваються у навколишньому
середовищі. Для забезпечення врахування можливостей та погроз підприємства
повинні використовувати концепцію стратегічного управління.



1. Методи
оцінки економічної ефективності організації управління підприємством

1.1 Критерії і показники ефективності
управління

Ефективність — це
оціночний критерій діяльності колективу працівників у будь-якій сфері,
включаючи управління. Тому забезпечення високої ефективності управління є
складовою частиною загальної проблеми підвищення економічної ефективності
виробництва. Визначають її на основі загальних методологічних принципів,
прийнятих в економіці.
Управлінська праця
відноситься до найбільш складних видів людської діяльності, і її оцінка не
завжди може бути проведена прямим шляхом через відсутність формалізованих
результатів, кількісної оцінки окремих видів виконуваної роботи. Тому для
виміру її ефективності часто застосовуються непрямі методи.
Критерієм оцінки є
ефективність управлінської праці:
   (1.1)
При цьому потрібно
пам’ятати, що результат управлінської праці виражається не тільки економічним,
але і соціальним ефектом. Що ж стосується витрат, то вони являють собою живу й
уречевлену управлінську працю.
На практиці при
оцінці ефективності праці широко застосовуване поняття «економічна
ефективність» і воно є більш вузьким поняттям, тому що являє собою тільки
економію живої й уречевленої праці, яка одержується в сфері управління
матеріальним виробництвом за рахунок оптимізації і раціоналізації управлінської
діяльності.
Критерієм оцінки
ефективності праці є також соціальна ефективність, що через відсутність
кількісних вимірників визначається головним чином якісними показниками. Критерій
же економічної ефективності управлінської праці дає можливість кількісно
вимірити ефективність праці в апараті управління. Тому він знайшов більше
практичне застосування.
Для визначення
ефективності праці управлінського персоналу необхідно встановити критерії і
показники, за якими проводиться оцінка.
Під критеріями
розуміють найбільш загальну кількісну характеристику результатів управлінської
праці. Для визначення економічної ефективності управлінської праці
використовуються різні способи: за показниками підприємства, організації і
функціонуванню праці управлінського персоналу, обсягу переданої інформації; за
якістю і швидкістю прийнятих рішень; за виконанням функцій управлінських ланок.
До показників, що
характеризують працю в сфері управління, відносяться: зниження трудомісткості
обробки управлінської інформації; скорочення управлінського персоналу, термінів
обробки інформації; скорочення втрат робочого часу управлінського персоналу за
рахунок поліпшення організації праці; механізації й автоматизації трудомістких
операцій у сфері управління. Це показники кількісні. Такі показники в сфері
управління, як підвищення кваліфікації управлінського персоналу, якості роботи,
поліпшення умов праці, обґрунтованість управлінських рішень, культура
управління й інші, взагалі не вимірюються чи вимірюються неповно.
Кількісні
показники у сфері впливу управлінської праці на виробництво: приріст прибутку; збільшення
обсягів реалізації продукції; зростання продуктивності праці; зниження
фондомісткості; збільшення фондовіддачі; прискорення оборотності оборотних
коштів; збільшення рентабельності виробництва; зменшення невиробничих витрат; зниження
трудомісткості продукції; зменшення обсягів незавершеного виробництва; зниження
собівартості продукції; економія заробітної плати; зменшення втрат робочого
часу; підвищення культури виробництва; підвищення рівня організаційної роботи; поліпшення
умов праці; підвищення якості продукції; підвищення кваліфікації виробничого
персоналу; зростання технічного рівня оснащення виробництва.
В результаті
вдосконалення системи управління підприємства дістають економічний і соціальний
ефект: збільшується обсяг і підвищується виробництво, забезпечується ритмічна
робота підприємств, досягається економія живої і уречевленої праці,
підвищується якість продукції, полегшується і змінюється характер праці,
зростає задоволеність працею, скорочується плинність кадрів. Проте не всі
елементи економічного і соціального ефекту мають кількісний вираз. Це ускладнює
оцінку ефективності управління. При цьому слід враховувати не тільки кількісні,
а й якісні показники.
Існують різні
підходи до визначення ефективності управління.
Розраховують
синтетичні показники ефективності управління (коефіцієнт оперативності, надійності
тощо).
Фактичні дані
порівнюють з нормативними, плановими або з показниками за попередні роки (нормативи
чисельності апарату управління, продуктивність, економічність управління тощо).
Застосовують
якісну оцінку ефективності за допомогою експертів.
Застосовують
емпіричні формули для розрахунку показників, що характеризують ефективність
управління.
При визначенні
ефективності управління обчислюють абсолютну і порівняну ефективність витрат на
управління. Абсолютна ефективність виражається загальною величиною ефекту,
одержаного в результаті здійснення заходів удосконалення системи управління
виробництвом. Порівняльна ефективність показує, наскільки один варіант
ефективніший за інший, проектований або діючий.
Залежно від
характеру розроблених заходів об’єктом оцінки ефективності управління можуть
бути: управління в цілому (система, організація, методи), його структура,
рівень використання управлінської праці, ефективність роботи кожного
структурного підрозділу.
Для оцінки
ефективності управління використовують трудові, вартісні, інформаційні,
технічні (технологічні) показники. Найбільш загальні із них — оперативність
роботи апарату управління, надійність і оптимальність систем управління.
Надійність системи
управління виявляється у безпосередньому її функціонуванні, яке забезпечує
досягнення цілей виробництва. Показники надійності системи такі: безвідмовність
(безперервне збереженні працездатності), готовність (ефективне збереження
працездатності), відновлюваність (швидке усунення збоїв у роботі і відтворення
здатності функціонувати у заданому режимі).
На практиці висока
надійність управлінської системи підприємництва (об’єднання) забезпечується при
науково обґрунтованій структурі управління та інформаційної системи,
раціональній технології процесів управління, правильному підборі і розстановці
кадрів, ефективному стилі управління тощо.
Оптимальність
системи управління характеризується рівнем застосування сучасних
економіко-математичних методів для розробки управлінських рішень,
обґрунтованістю співвідношення централізації і децентралізації управління,
керованістю підприємства та ін. Керованість підприємства або структурного
підрозділу показує рівень забезпечення заданої організаційної стійкості
підприємства (цеху, бригади) і своєчасність переведення його з одного
кількісного (якісного) стану в іншій, що відповідає поставленій меті.
До показників
соціальної ефективності управління належать:
1) стан трудової
дисципліни;
2) оперативність і
якість виконання рішень;
3) виконання
апаратом управління завдань, пов’язаних з підвищенням культури спілкування з
працівниками підприємства.
Деякі з цих
показників можуть бути розраховані кількісно. Наприклад, стан трудової
дисципліни можна визначити коефіцієнтом трудової дисципліни, який розраховують
як відношення робочого часу до загального фонду корисного часу.
Для оцінки таких
аспектів ефективності управління, як виконання системою соціальних завдань,
необхідний комплексний підхід. По-перше, мають враховуватись основні показники
виробничо-господарської і фінансової діяльності. По-друге, слід брати до уваги
обсяг виробничо-господарської діяльності. По-третє, однією з важливих складових
частин соціального аспекту управління є оцінка якості праці, а також діючих
комплексних систем управління якістю продукції, праці та послуг. Підвищення
ефективності управління забезпечується за рахунок удосконалення систем
управління на усіх рівнях.
Напрямками
підвищення ефективності управління є наступні:
ефективність
застосування на практиці різних методів управлінського впливу, передусім економічних;
підвищення
кваліфікації управлінських кадрів;
широке
впровадження наукової організації праці управлінських працівників;
механізація і
автоматизація управління праці;
впровадження
прогресивної технології управління.
1.2
Оцінка якості управління підприємством

Серед питань,
вирішення яких сьогодні вимагає організація господарської діяльності
підприємств в умовах ринку, слід виділити проблему формування і оцінки
ефективної системи управління з урахуванням змін зовнішнього і внутрішнього
середовища.
Необхідно
відзначити, що формування системи управління на вітчизняних підприємствах
спирається більше на досвід, аналогію, стандартні рішення і інтуїцію, чим на
строгу методологію і методику, що базується на наукових методах і принципах
менеджменту і маркетингу. Такий підхід приводить до негативних явищ і не
обернених процесів, що негативно позначаються на ефективності системи
управління підприємством.
Під ефективністю
системи управління слід розуміти результат її функціонування, що забезпечує
підприємству досягнення поставлених цілей при найменших витратах на управління
в умовах конкуренції.
Виходячи з даного
визначення, аналіз економічної ефективності припускає обчислення абсолютної і
порівняльної ефективності витрат виробництва. Абсолютна ефективність, що
розраховується по кожному аналізованому об’єкту, характеризує загальну величину
ефекту, який отримується в результаті вдосконалення системи управління
виробництвом. А порівняльна ефективність дає можливість визначити переваги
одного варіанту порівняно з іншим, а також ступінь наближення вибраного
варіанту до оптимального.
У найбільш
загальному вигляді ефективністю системи управління є відношення ефекту,
отриманого в результаті її вдосконалення, до виробничих витрат.
Тому головним
завданням економічного аналізу на підприємствах є виявлення ефекту, який
повинен визначатися, перш за все тим, в якій ступені система управління
виробництвом сприяє досягненню головних цілей організації. В зв’язку з цим
результати вдосконалення системи управління виробництвом повинні відбиватися в
економії всіх видів ресурсів, підвищенні якості продукції, зміні характеру і
культури праці. Нажаль, не всім з вищезазначених елементів економічного і
соціального ефекту може бути дана натуральна або вартісна оцінка. Тому при
визначенні ефективності системи управління підприємствами разом з кількісними
показниками необхідно враховувати і ряд якісних.
Для визначення
ефективності, необхідно вибрати критерій, відповідно до якого можна судити, ефективна
система управління підприємства чи ні, якщо так, то в якій ступені. Для
кількісного виразу ефективності критерій повинен бути охарактеризований певним
числовим виразом і відповідати оцінюваному явищу, бути універсальним і простим
в застосуванні, давати однозначну і повну оцінку.
Так, при оцінці
відносної важливості функцій всієї системи управління підприємства, процедура
виконується в наступному порядку. Оцінка значущості функцій управління ведеться
послідовно по всіх рівнях системи управління підприємством, зверху донизу. Для
зовнішніх функцій управління при оцінці їх значущості первинним є розподіл
вимог споживачів відносно показників якості, ціни, задоволення потреб, дизайну,
тощо. Тобто функції управління, які сприяють задоволенню найбільш важливих
вимог, мають відповідно високу значущість.
З урахуванням
вказаних вимог, до показників, що характеризують систему управління, можна
віднести:
коефіцієнт
ритмічності виробництва (К1);
коефіцієнт
економічності апарату управління (К2);
коефіцієнт якості
виконання управлінських функцій (К3);
коефіцієнт
оперативності роботи апарату управління (К4);
коефіцієнт
стабільності кадрів (К5).
Разом із
загальними критеріями ефективності, необхідно виявити також і індивідуальні
критерії, які допомагали б на різних стадіях проектування системи управління
визначати найбільш ефективні напрями розробки і впровадження заходів щодо її
вдосконалення.
До таких
показників можна віднести наступні:
коефіцієнт
використання робочого часу (К6);
коефіцієнт
використання кваліфікації (К7);
коефіцієнт умов
праці (К8).
При цьому всі
вищевикладені показники повинні не виключати, а доповнювати один одного.
Так рівень якості
здійснення функцій управління можна визначити таким чином:
gi = (К1+К2+К3+К4+К5+К6+К7+К8):
8 (2.1)
Відносні витрати на
здійснення і-ої функції управління можна визначити наступним чином:
Zi = (С1*100): Сзаг
(2.2)
де Сі — витрати на
здійснення і-тої функції, грн., Сзаг. — загальна собівартість головної функції,
грн.
Так як, у
загальному вигляді ефективністю управління є відношення ефекту, отриманого в
результаті її вдосконалення, до виробничих витрат, то відносні витрати на
здійснення і-ої функції управління зіставляються із відносною значимістю
функцій управління, яка визначається групою управлінських працівників за допомогою
методів експертних оцінок і визначаються наступним чином:
zi = Zi: Pi
де Zі — відносні
витрати на здійснення і-ої функції, виражені в балах, визначаються таким чином;
Pi — відносна значимість функцій управління, що виконуються у рамках господарської
діяльності. У загальному випадку функції з співвідношенням «витрати —
значущість», де zi > 1, можна вважати несприятливими. Таким чином,
проаналізувавши всі функції управління і визначивши ті функції по яких zi >
1, можна мінімізувати і усунути усі зайві, функціонально невиправдані витрати.



1.3 Методика
оцінки економічної ефективності впровадження заходів з удосконалення системи
управління

Заходи щодо
удосконалення управління виробництвом дозволяють скоротити апарат управління
шляхом поліпшення його організаційної структури, збільшити обсяг виробництва. За
цими напрямками варто визначати основні показники економічної ефективності
раціоналізації систем управління виробництвом: річний економічний ефект; зростання
продуктивності праці; строк окупності додаткових витрат капітальних вкладень.
При скороченні
апарату управління заощаджується фонд зарплати з урахуванням відрахувань на
соціальне страхування. А це, у свою, чергу приведе до зниження собівартості продукції:
   (3.1)
де Езп
— економія заробітної плати;
Чско — число
одиниць управлінського апарату, що скорочується;
З — середньорічна
зарплата на одного працівника апарату управління;
Пс — відсоток
відрахування на соціальне страхування.
Річний економічний
ефект розраховується на основі приведених витрат:
   (3.2)
де Ен — нормативний
економічний ефект (при впровадженні нової техніки 0,15). Зростання
продуктивності праці:
   (3.3)
де ПП1,
ПП2 — продуктивність праці до і після впровадження заходу.
   (3.4)
де В1 —
обсяг виробництва до впровадження заходу; Ч1 — чисельність працюючих
до впровадження заходу; Че — чисельність апарата управління після
впровадження заходу (економія). Строк окупності додаткових капітальних вкладень:
   (3.5)
де К1,
К2 — капітальні витрати до і після впровадження заходів щодо
удосконалення управління виробництвом; S1 — собівартість усієї
продукції, що випускається, до впровадження заходів, перерахованої на обсяг
виробництва після удосконалення управління. Собівартість усієї продукції, що
випускається, після впровадження заходу:
   (3.6)
При збільшенні
обсягу виробництва в умовах впровадження заходів щодо удосконалення управління
виробництвом річна економія розраховується за формулою:
   (3.7)
де а1 і
а2 — умовно-змінні витрати в собівартості одиниці продукції до і
після впровадження заходу;
У — річна сума
умовно-постійних витрат у загальній собівартості всієї продукції, що
випускається;
B1 і В2
— обсяг виробництва до і після впровадження заходів;
Кдкв — додаткові
капітальні вкладення для впровадження заходу.
Якщо заходи щодо
удосконалення управління одночасно скорочують чисельність і збільшують обсяг
виробництва, то сума ефекту по обох напрямках сумується. Показники зростання
продуктивності праці і строку окупності визначаються за приведеною вище
формулою. Якщо для впровадження заходів щодо раціоналізації управління
виробництвом розробляються кілька варіантів, то найбільш раціональний
вибирається по мінімуму приведених витрат:
   (3.8)
Удосконалення
управління виробництвом дозволяє також підняти якісний рівень прийняття
управлінських рішень, підвищити оперативність у вирішенні
виробничо-господарських питань, що важко оцінити кількісно. Тому іноді в цих
випадках використовуються експертні оцінки.



Висновки

Вибір якнайкращого
варіанту системи управління — це комплексне завдання, вирішити яку можна тільки
шляхом глибокого організаційно-технічного і соціально-економічного аналізу
виробництва в цілому. Отже, ефективність системи управління підприємством не
може бути визначена якимсь одним показником. Необхідно розробити цілу систему
показників, оскільки економічна ефективність системи управління виробництвом
виявляється, головним чином, в непрямому, а не в прямому ефекті.
Вона позначається
в поліпшенні результатів роботи підприємства завдяки раціональнішій організації
виробничо-господарської діяльності. Разом з тим, підвищення рівня організації
системи управління створює сприятливі умови для підвищення ефективності
виробництва в цілому при зниженні питомих витрат на апарат управління.
Застосування
математичних методів оптимізації для розробки процедур управління дозволить
понизити невизначеність в ухваленні рішень. Проте таке застосування не виключає
методів експертної оцінки, хоча і дозволяє звести їх до мінімуму. Крім того,
застосування цих методів дозволяє понизити негативний вплив людського чинника в
роботі системи управління, що підвищить її стійкість. Одночасно з підвищенням
стійкості системи, необхідно зберегти її гнучкість (пристосування до умов
зовнішнього середовища, що змінюються), що досягається діленням процедур на
операції.



Список
літератури

1. 
Азоев Г.Л., Баранчеев В.П., Гунин В.Н., Кибанов А.Я.,
Ковалева А.М. Управление организацией: учебник для студ. вузов, обучающихся по
спец. «Менеджмент организации» / Государственный ун-т управления / А.Г.
Поршнев (ред). — 4-е изд., перераб. и доп. — М.: ИНФРА-М, 2008. — 736с.
2. 
Бабец Е.К., Максимчук А.Г., Григорьев И.Е. Менеджмент:
Учеб. пособие. — Кривий Ріг: Видавничий дім, 2002. — 184с.
3. 
Декалюк Олена Віталіївна. Еколого-економічні механізми
управління промисловим підприємством: монографія. — Хмельницький: Тріада-М,
2008. — 202с.
4. 
Коюда В.О., Лепейко Т.І., Потьомкін С.К., Тімонін О.М.,
Бормотова М.В. Концептуальні засади управління підприємством як економічною
системою: монографія — Х.: ХНЕУ, 2007. — 415с.
5. 
Маркіна І.А. Системний підхід до ефективності управління
підприємством. // Вісник ДонДУЕТ. Сер. ек-ні науки. — 2000, №8 — с.104-110.
6. 
Менеджмент: Учебник для вузов \ под. ред. проф. М. М.
Максимцова, проф. М.А. Комарова. — 2-е изд. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, Единство, 2002. —
359 с.
7. 
Пахта Ю.І. Ключі до успіху, або організаційна та
управлінська культури. — К.: Вид-во Європейського університету фінансів, інформ.
Систем мен-ту і бізнесу, 2000. — 211 с.