ПІЗНІ ГЕСТОЗИ
Пізній гестоз являється синдромом поліорганної недостатності, що
розвивається внаслідок вагітності або загострюється в зв'язку з нею. Ця
патологія виникає в тих випадках, коли адаптаційні системи організму матері
не спроможні забеспечити потреби плода, який розвивається. Гестоз може
з'явитися у здорових вагітних — чисті гестози, а також при наявності у них
захворювань(нирок, печінки, серцево-судинної і ендокрінної систем) —
комбіноваці.
Поява гестозу в ранні строки (після 20 неділь) завжди повинно
насторожувати у відношенні комбінованої форми цієї яатології. Найбільш
часто гестози виникають на фоні захворювання нирок, гіпертонічної хвороби,
серцево-судинної патології, як правило, важко протікають.
В нашій крайні пізні гестози класифікуються на 4 клінічних форми:
водянку, нефропатію, прееклампсію і еклампсію.
Головні прояви цієї патології пов'язані із спазмом судин, підвищенням
проникності їх стінки, затримкою води і натрію в організмі з послідуючим
розвитком гіпоксії, різким розладом функції ЦНС, залоз внутрішньої
секреції, нирок, печінки і других органів, глибоким порушенням обміну
речовин.
Згідно літературним данним провідними факторами у виникненні пізніх
гестозів являються недостатній кровообіг, порушення газообміну і обміну
речовин в плаценті. Важливу роль належить спіральним артеріям матки,
частина яких в силу природженої або набутої недостатності залишаються
спазмованими, що супроводжуються ознаками ішемії і гіпоксії плаценти.
Порушуються рівновага між простацікліном і тромбоксаном.Зниження
синтезу простацікліна і підвищення тромбоксана в плаценті призводить до
генералізованого спазму судин з підвищенням периферичного опору в них, до
пошкодження ендотелія судин і посилення агрегації і адгезії тромбоцитів з
розвитком тромбоцітопенії,
а тажож до активації внутрішньосудинного звертання, відкладання фібріна в
термінальних відділах кровоносного «русла і послідуючим мІкроииркулярним
порушенням в органах.
Недостатня гемоперфузія через судини матки поглиб^ве ішемію і
гіпоксію тканних структур в ній з підвищеннйм викидом норадреналіна і
серотоніна, що також супроводжується периферійним спазмом судйню. В
середині мікросудин матки виразний стаз крові, агрегапія, адгеяія і
десименірованний мікротромбоз.
Сповільнення кровообігу у відділі обміну речовин
визивае гіпоксію ткайин 9 різким порушемням метаболізму. Підвищуеться
концентрапія недоокисленних метаболітів (лактата, пірувата), збільшуеться
кількість активних поліпептидів (гістаміна, ацетілхоліна, простагландинів),
що призводить до вазоділятації судин в матці. Але в умовах «сладжа»
утворені агрегати клітин крові не йроходять через розжирені судини, а сама
вазоділятація посилює неоднорідність судинних калібрів і стаз кройі.
Одночасно дія ацідозу, серотоніна, кінінів і, можливо, гістаміна різко
збільауе проникність капілярної стінки для рідини, електролітів і білків з
переходом їх в тканини. Втрата рідкої частини крові призводить до згущення
і підвищення її вязкості. Aгрегати еритроцитів накопичуються в
мікроциркуляторному руслі і виключаються із загального кровообігу,
розвивається синдром секвестрації крові(А.П.Зильбер, 1977, N/^^?^^^ й
соавт^ 1^^). Секвестрація крові в мікроциркуляторнему руслі матки викликає
гіповолемію в загальному колі кровообігу.
^^^іхляеваи976)^Г^М^Соловьораісиівавт.(1971)^В^Н.Серов і сяівавт.(1989)
відмічають.зниженйяОЩйа 30% від повального рівня.
Зниження ОЦК обумовлює перероаярйдІйейня об'ємів циркулюючої крові і в
других органах і системах. В першу чергу в процес втягуються
мікроциркуляторнІ русла нирок, печінки, гіпофіза і каротідні гломуси, так
як їх кровопостачання забезпечується
системами капілярів низького тиску, найбільш чутливо реагуючими на зміни
загальної ремодинаміки; мозок і міокард включаються в цю реак^ цію на більш
пізніх стадіях.
Внаслідок гіповолемі? і порушення мікроциркуляці? нирок подразнюються
клітини юкстамедулярного апарату з виділянням рені-на, останній активує
плазмйтичниЙ Ар-глобулін і утворюється ангіотензін^ який має сильну
вазоконетріктурну дію^
Порушення нирковр? мікрор^моциркуляці^ супроводжується зменшенням
клубочково^ фільтраці^^,затримкою ^рідини і токсичних поліпептидів) змінами
в паренхім^^ розвитком олігурі? ^ анурі?^
Зниження ефективності мікросудинно^о кровотожу печінки викликає
пригнічення білковосинтезуючо?^ дезінтоксикаційно? і сечовинообразуючо? ??
функцій^ Всі ці зміни в організмі матері викликають гіпотрофію і
гіпоксію плода. Зменшення інтенсивності мозговоТ. мікрогемоцирку-ляпі^
супроводжується гіпбксією і набряком мозку, а розвиток ДВС-^индрому в
органній і системній циркуляцій приводить до геморагічних, і ^ромботичних
ус^ладнень.
Таким чином,інтенсивн^істьмікрогемоцир^улят9рних порушень, визначають
тяжкість і прогноз пізнього гестозу для матері і
пглода, а також вибір засобів фармакологічно? терапі?^ТЕРАПІЯ ПІЗНІХ ГЕСТОЗІВ (загальні положення)
Виходячи з патогенезу пізніх гестозів вагітних, терапія повинна бути
комплексною, проводитися з урахуванням переваги того чи іншого
сйндрому(гіпертензивний, рвфротичний, коагулопа-тичний, синдроми будомно?
^апруги набряку тканин, фетбплацен-тарн^ недостатності та інш.)^Лікування
повинно бути суворо регламентованним по годинах, при важких йогб ^ормах-
су^^сно з лікарями анестезІологами-реаніматологамй.
Дуже важливий лабораторииЙ контроль за ефективністю призначено? терарії і
внесенні при цьому необхідної корекції.
Для досягнення належних успіхів 'в лікуванні необхідно виконувати ряд
принципових положень:
1. Госпіталізація у відділення або палату інтенсивної терапі?^ яка
обладне^на всіма необідними засобами для надання в повному обсязі комплексу
лікувальних засобів) а також діагностииною апаратурою для повноцінного
контролю за функціонуванням життєво-важливих органів^
2. Раціональне харчуваннях
3. Створення лікувально-охоронного режиму-допомага^ попереджу-вати
продукцію вазбактивнихгамінів(норад^еналіна, ^реналін^-т . серотоніна)
поширенню вазоко^стрікці? і зберігає компенсаторні механізми адаптаці?.
4. Нормалізапія гемодинаміки:
а) ліквідація спазму периферичних судин та нормалізація матково-
плацентарного кровообіг^^ б) усунення артеріального гіпертонії^ в)
боротьба з гіповолеміею^ реологічними порушеннями^
5. Корекція порушень метаболізму: а) водн^електролітного обміну^ б)
білкового обміну^ в) кислотно-основного стану.
6.Нормалізація^ункці?дихально^»системи іЦНС. 7. Проведення антиоксидантної
терапій 8. Профілактика і лікування судомного синдрому. 9. Раціональне
родорозрішення. 10. Реабілітація хрорих п^сля родорсзр^шенн^.
Медикамеятожні р яр<щарати слід заетосовувати з урахуванням механізму ді^
та сумісності ^х.
Необхідно дотримуватися послідовності в лікуванні за патогенетичним
принципом і в залежності від ступення важкості ^ гестоза.
Терапію розпочинати із седативних препаратів^ знімання спазму
периферичних^ маткових і плацентарних судин, корекці? білкового
обміну. При цьому яосилюеться ефективністп ді? гіпотензивних і
діуретичних засобів інфузійної терапії(поліп-шуеться нирковий
кровообіг^ збільщується діурез)^ знімаються ризик перевантаження
судинного русла^ набряку легенів^ мозку< В другу чергу проводиться
гіпотейзивна терапія.
Після зняття спазми судин^ покращення клубочкової фільтра-пі?^ досягнення
гіпотензивного ефекту^ ліквідації гіповолемії призначаються діуретичні
засоби. Проводячи л^кувайня пізніх гестозІв необхідно усвідомити^ що ^фект
призначено? терапії наступах на стаді? пр^гестоза^ в інших випадках іноді
можна досягти ремісії, а 20% вагітних ^ гестозом не піддаються терапі ? і
захво^жвання невйийно прогресує. В таких випадках для збереження здоров^
жінки ^ попередження перінйтально? смертності доцільно провести термінове
родороз-рішення і дальніше лікування ^іеї патології.
Основні групи йрепар^тів^ що застосовуються дяй лікування пізніх гестозів
та їх фармакологічна характеристика^
Препарати^ впливаючі на центральну нервову систему. Наркотичні та снодійні
засоби:
Ф т о р о т а н- інгаляційний наркотик легко всмоктується із дихальних
івляхів і с^оро виводиться легенями $ незміненому виглядів лише невелика
частина препарата метаболі^уеться в організмі. Сві-домість виключається
через 1-2 хв. після початку дії парів фторо-тана. Після припинення подачі
фторотана через 3-5 хв^ хворі пробуджуються. Збудження спостерігається
рідко і несильно виражене. Осторожно потрібно й^го застосовувати у хворих з
порушенням ритму серця, при гіпотонії, органичних змінах в печінці.
Фторотан викликає релаксапію йатки і знижує її чутливість до препаратів, що
викликають її скорочення(алколоїди опориьї, окситоцин). Наркотик має
властивість пригнічувати симпатичні
ганглії і розширювати периферичні судини^
При наркозі фторотаном слід враховувати швидку зміну стадій наркоза.
Концентрація кисню в суміщі для інгаляцІ? повинна бути не нижче 50%<
Фторотан ири пізніх гестозах застосовується короткочасно з метою
попередження виникнення приступа еклампсії^ налагодженні внутрішньовенного
капельника^ піхвового огляду^ В таких випадках його можна подавати з
допомогою звичайно? маски для наркоза по 15-30 капель за хвилину.
З а к й с ь а з о т а — інгаляційний наркотик
застосовується при гестозах в основному з метою знеболювання родів методом
перерваної аутоаналгезії за допомогою спеціальних наркозних апаратів. Суміш
зажись азота і кисйю водаеться р співвідношенні 60-70^ ^40-30%. Закись
азота не викликає ускладнень і через 10-15 хвилин(яісля припинення подачі)
виводиться через дихальні шляхи^ ^
Б а р б і т у р а т й — гексенал, тіопентал — натрій мають снодійний та
наркотичний ефекти^ Застосовуються препарати для внутріжньовенн^го наркоза
1-2% ?х розчин^ який готуються перед введенням^ Вводять той чи другий
препарат повільно(1 мл.ві хв.)^ Наркотична дія^ після одноразового
введення, продовжуються ЗО хв. Препарати призначаються в комплексному
лі^ув^нні еклампсії, їх м^жна застосовувати внутрішньом^язово по ^ мл.1%
розчину через 4 години. ІТре^арати проходять через плацентарний бартер і
можуть визнати гіпоксію плода. При ускладненнях^ пов^язанних з^введен-ням
барбі^ур^тів(пригнІ^ення дихання^ пррушення серцевої дІяль-несті) показано
застосування бемегріда^^обова доза ^-1 г. Ф е н о б а р б і т а л —
володіє заспокійливим, снодійним, протисудомним ефектом. Застосовуетьеялри
лікуванні прееклампсії і еклайпсії внутрІшньовенно(його розчинна форма).
Разова доза 200 мг. Добова доза 500 мг.Не б а р б і т у р о в і п р е п а р а т и — предіон(віадріл) ма^
снодійну і наркотичну властивості. Застосовують віадріл в розчинах різне?
концентрації(від 0^9% до 3%). Початкова доза для вводного наркозу складне
10-12 мг/кг, вводять розчин в вену через голку з широким діаметром із
ро^р^хунку 1 г. протягом 3-5 хв. Загальна доза від 0,5 до 3,5 г.
Наркотичний ефект віадрілу пі^ля одноразового введення продовжується
30-40 хв^ Краплинним введенням 0,5-1% розчину можна підтримувати
продовжений сон^ Розчин для інфекцій готують безпосередньо перед вживанням.
Розчинником можуть бути ізотонічні розчини глюкози, натрію хлоріду, 0,23%
новокаїну або вода для інфекцій.
Віадріл добре послаблює м^язи, не впливає суттєво на дихання і серцево-
судийну систему. Основним ускладненням віадрілу є подразнення вен, в
подальшому може розвинутися флебіт. Дия,попередження останнього^ перед
віаді-лом, необхідно ввести 0,25-0,^5% новока^на.
^ Н а р к о т й ч н і а н а л г е т й к и
П р о м е д о л- швидко всмоктується І справляє сильну аналь- гезуючу
дію при парентеральному введенні,. В зв'язку із зняттям болі має снодійний
ефект^ Чинить спазмолітичну дію на гладенькі №^язи внутрішніх органів,
разом з цим підвищує тонус і посилюю скорочення м'язів матки.
В акушерській практиці застосовується для< обезболювання і прискорення
родів, а також^в комплексному лікуванні пізніх гесто-зІв для посилення ді?
психотропних,' «наркотичних, спазмолітичних і гіпотензивних засобів. Разова
доза 0,04 г. Добова доза 0,16 г.
П с й х о т р о н н і з а с о б и :
Нойролоптнчпі препарати А м і н а з і н — основний представник нойролея^^в.
Седативна дія амін^зіна н^ організм обумовлена його впливом на ЦЗЙ.
При цьому величина седативного ефекта дозозалеткна. Це супроводжується
пригніченням умовних та руховозахисних рефлексів) зниженням рухової
активності) зменшенням тиску крові. Останнє пов'язано з наявністю у
препарата антиадренергичних властивостей(бло-куе центральні да периферичні
адренорецептори)^ Аміназін посилює дію снодійних) наркотиків^ аналгетиків)
місцевоанестезуючих речовин^
Для внутрішньовенного введення необхідну кількість аміназіну розводять
в 10-20 мл. 3% глюкози' ^бо ізотонічного розчину хлориду натрія, вводят
повільно(протягом 5 хв). Парентеральне введення аміназіна може викликати
р^зке падіння АТ) ортостатичний колапс. Вища разова доза -0,1 г. Добова
доза — 0)25 г
Д р о п е р і д о л — нейролептичний препарат із групи бутірофе^
нонів. Має альфа-адреноблокуючу, знеболюючу, протишокову, протиблювотну
ді], знижує артеріальний тиск^ викликає стан нейролеп-сі?^ Потенціє дію
гіпотензивних) знеболюючих) наркотичних препаратів) транквілізаторів.
Застосовують для купір^вання гіпертоничних кризів) станів збудження
внутрішньовенним струминним введенням із розрахунку ' 0)1 мг/кг(частіше- 2
мл/5 мг/ 0)25% розчину ). Дія препарата продовжується 3-4 години.
Дроперідол має властивість кумулювати) тому при повторному введенні(через 3-
4 год) доза складає 2/3 первин-но?) при наступних -(через 6)8 та 12 год)-
1/2 первинної.Транквілізатори
С і б а з о н (діазепам) седуксен) реланіум) валіум). Ма^ заспокійливу дію
н^ центральну нервову систему) протисудомну активність) викликає помірну
м'язову релаксацію) снодійний ефект) потенцюе'дію аналгетиків і снодійних)
зменшує почуття страху) тривоги) напруги) галюцінацій^із організму
виділяється нирками. Проникає через плацентарний бар^ер^ тому застосування
його вагітним жінкам довший час не бажано(пригн^чує рухомість і
дихальний центр у плода).
Розчин седуксена не можна змішувати в одному шприиі з інши-^ ми
преЙ^^тами — може утрорюватись осад.
Вводиться внутрішньом^язо^о і внутрішньовенне по 10-20 мг (2-4 мл 0^5^
розвину) 2-4 рази на добу.
Максимальна добова доз^ 70 мг., ^р^с^^ч^^^. Седативне препарати
Препарати цієї групи посилюючи процеси гальмування або знижуючи процеси
збудження можуть р^гулюватч вплгв на центральну нерво-ву систему^ ^^»и
^оте^пюють дію с'оліи^их) ^'-'^лрет^ків і інших нейроттоопних засобів.
При лікуванні легких форм гестозів застосовуються препарати із коріння
валеріани^ пустирника^ бояришника) ревеня^ красавки, листя м^яти перечно^
трилистника водяного) шишок хмелю та інш. Для лікування важких форм
гестозів широко застосовується магнія сульфат. '
М а г н і я с у л ь ф а т- для парентерального введення випускається
в ампулах 20% або 23% розчин по 5) 10^ 20 мл. Препарат має багатогранну дію
на організм. При парентеральному введенні препарат заспокійливо впливає на
ЦНС. В залежності від дози спостерігається седативний^ снотворний^
наркотичний^ сечогінний, гіпотензивний^ протисудомний, спазмолітичний
ефекти, знижується внутрішньочерепний тиск.
Сульфат магнію має також курареподібну дію внаслідок пригнічення
нервово-м^язово? передачі(релаксує поперечнополосату мускулатуру). Препарат
знижує збудливість дихального центру, великі дози при парентеральному
введенні можуть викликати параліч дихання, пригнічувати скоротливу функцію
мускулатури матки,
Гіпотензивну дію магнію пов'язують з можливістю послаблення. судинне^
реакпі^ на пресорні речовини(ангіотензин III, норадрена-лін).
При легких і середніх ступенях важкості гестозу сульфат магнію
вводять внутрішньом^язово^ при важких формах-внутрішньо-венно.
Іони магнію проникають через плаценту і часто викликають гіпотонію
новонародженого) можуть призвести до пригнічення і зупинки дихання.
Дози препарату підбираються таким чином) щоб його концентрація в
сироватці крові укладала 6-8 ммоль/л. Порушення збудження в провідній
системі серця зустріяаються при концентрації 10-15 ммоль/л) концентрація
вище 15 ммоль/л може призвести до зупинки серця. '
Концентрація магнія в сироватці від 12 до 15 ммоль/л супроводжується
депресією дихання.
Тому при застосуванні сульфата магнія необхідно контролювати частоту
серцебиття) дихання(не менше 14-16 за хв.)) вира-женість колінних
рефлексів.
Сульфат магнію виводиться з організму в основному через нирки) тому
його можна застосовувати при достатній функції їх. При випадковому
передозуванні хвору необхідно і^ітубумми і пере-
водити на^^^ ^^^^^^^^. Антагоністом магнію е препарати кальцію 10%
10 мл в вену. ,
В повсякденній практиці доза сульфата магнія визначується початковим
рівнем середнього артеріального тиску(САТ), вагою тіла вагітної і
індивідуальною чутливістю до препарата.
Середній артеріальний тиск. САТ== АТ сист. + 2АТ діаст.
З В нормі САТ 90-100 мм рт. ст.
В практичному відношенні можна притримуватися наступних принципів
підбору доз^ і швидкості введення сульфата магнія в залежності від
початкового рівня САТ: ^
^^»Г від ІІР до 120 мм рт.ст.-1,8 г/год(30 мл 25% розчину або 7,5 г сухої
речовини в 400 мл реополіглюкіну);
С^/ від 121 до 130 мм рт.ст. — 2^5 г/год(40 мл 23% розчину або 10 г сухої
речовини в 400 мл реополіглюкіну); ^^Т^вище 130 мм рт. ст^ — 3^2 г/год(50
мл 23% розчину або 12,5 г сухо? речовини в 400 мл реополіглюкіну).
При САТ від 100 до 110 мм рт ст. можливе призначення магне-зійно? терапій в
залежності від йаги тіла: до 90 кг- С^04 г/кг/год.
Частіше застосовують початкову дозу сульфата магнія: 4 г розчиненого в
150-200 мл реополіглюкіну і краплинне вводять протягом 3-4 год під
контролем зниження АТ з.наступним введенням кожну годину по 1 г, або 5 г
кожні 4 години(не під час родів).Периферичні вазоділататори
Це група препаратів^ що впливають на найдістальніші відділи судинної
системи(артеріоли і венули). До них відносяться безпосередньо периферичні
вазоділататори^ натрія нітропрусид^ апресін), а також антиангінальні
засоби^ що мають судиннорозширюю-чу дію — органічні нітрати(нітрогліцерін,
нітросорбід), молсідо-мін. Нітрати, молсідомін мають більший вплив на
венули, натрія нітропрусід — на артеріоли і час^ово на вени, апресім
переважно на резистентні артеріальні судини.
Всі перечислені засоби повинні застосовуватись під суворим контролем
гемодинаміки і спостереженні доз. Вони можуть різко знизити системний
артеріальний тиск^ викликати колапс, погіршити кровозабезпечення серця.
Н а т р і я н і т р о п р у с й д(наніпрус, ^іпрід). Препарат вводять
внутрішньовенне краплинне. Розчин готують безпосередньо перед
застосуванням. Вміст одніе? ампули(25 або 50 мг) розчиняють в 5 мл
ізотоничного розчину глюкози і переносять в крапельницю(500 або 250 мл 5%
глюкози). Враховуючи нестійкість препарата флакон з розчином покривають
чорною світлозахисною плівкою. Швидкість інфузії контролюється показаниками
АТ із роз-
рахунку 0,5-5 мкг/кг. При передозуванні препарата можливе виникнення різкої
гіпотензія тахікардії, блювоти, головокружіння. В таких випадках слід
зменшити швидкість введення препарата.
Антидотами нітропрусиду є метгемоглобін- утворюючі препа-
рати(метиленова синька, натрія тіосульфат). А п р е с і н(гідралазін).
Препарат безпосередньо знімає спазм м'язів артеріол, тому основною
його особливістю являється зменшення опору периферій- ' них резистентних
судин(артеріол) і викликає зниження артеріального тиску, зменшує нагрузку
на міокард, посилює серцевчй викид, а також посилює плацентарний,
церебральний і нирковий кровообіг.
Добре його використовувати, як доповнення до магнзіальної терапії. 40
мг препарата розводять в 100 мл ізотоничного розчину натрія хлрріду і
вводять із швидкістю 5 мг/год. Для досягнення мети цю дозу
кожні ЗО хв. поки величина діастолич-ного тиску не стане ІОС мм рт.ст.
Апресін починає діяти через ЗО хв^, максимальна тривалість-дії 3-4
год.
Побічне ефекти: головна біль) тахікардія, головокружіння, біль в
ділянці серця, блювота.
П е р л і н г а н і т (Нітрогліцерин для внутрішньовенного введення).
Вводиться 0,01% розчину крапельне. Для цього 10 мл препарата розводять в 90
мл фізіологічного натрія хлориду. Швидкість введення 25 мкг/хв піц
контролем артеріального тиску, повільно збільшуючи швидкість інфузії, яка
не повинна перевищувати 200 мкг/хв.
Слід враховувати, що перевищення оптимальних доз перлін-ганіта і других
нітратів може визвати порушення ритму і провідності серця, колаптоїдний
стан^М о л с і д о м і н (сіднофарм) в таблетках. Препарат має антиангінальний
вплив. Ефект пов'язаний з периферичною венодиля-туючою дією, збільшенням
ємкості венозної системи і зменшенням венозного припливу до серця. Під
впливом препарата знижується тиск в легеневій артерії^ зменшується
наповнення лівого шлуночка і напруга стінки міокарду. Препарат покращує
коллатеральний кровообіг і зменшує агрегапію тромбоцитів.
Молсідомін застосовується сублінгвально по 0,002 г три рази на добу.
Спазмолітичні засоби різних груп
П а п а в е р і н — алкалоїд, що знаходиться в опії. Виготовляєте ся
також синтетичним шляхом. Являється міотропним спазмолітичним засобом. Він
знижує тонус і зменшує скоротливу діяльність гладеньких м'язів і в зв'язку
з цим має судинорозшируючу і спазмолітичну дію.
Для лікування гестозів вводиться в м^язи або в вену. Для
внутрішньовенного введення 2 мл 2% розчину папаверіна розчиняють в 10-20 мл
натрія хлорида 0,9% і повільно вводять. При перевищенні дози або при
швидкому його введенні може виникнути аритмія, часткова або повна
атріовентрикулярна блокада.
Разова доза — 0,1 г. Добова доза — 0,3 г.
Н о — ш п а — по фармакологічній дії препарат близький до папаверіна,
але має дещо більш сильну і продовжену спазмолітичну активність.
Для лікування даної патологів застосовується по 2-4 мл 2% розчину в
м^язи або в вену 2-3 рази на добу.
Д і б а з о л- проявляє судиннорозшируючу, спазмолітичну активність, в
деякій мірі знижує тонус і розширує^ мозкові судини. Вводиться дібазол у
вигляді 1% або 0,3% розчину внутрішньом^язово
внутрішньвенно по 426 мл 2-3 рази на добу.Е у ф і л і н-посдаблюе м^язи бронхів^ знижує опір кровоносних судин^
розширює коронарні судини серця, знижує тиск в системі легеневої системи,
підвищує нирковий кровообіг, підвищує діурез пов'язаний,із зниженням
канальцево? реабсорбції. Викликає збільшення о мегіою води^ елйтролітів,
особливо іонів натрія і хлорй. Препарат стимулює скорочення серця, при
цьому підвищує потребу міокарда в кисні.
Застосовується в основному для внутрішньовенного повільного введення
2,4% його розчин по 10 мл, які завч^с^о розводять' в ІО-2О мл ізотонічного
розчину натрія хлорида. При появі серцебиття, тошноти швидкість введення
зменшують.
Протипоказанням для застосування еуфіліну є коронарна недостатність і
порушення серцевого ритму, виражена тахікардія. Разова доза — 0,25 г Добова
доза — 0,5 г.
П^ н т о к с і ф е л і н (т^р^нтал). Пр^явля^ судиннорозши-рюю^ дію^
покращує поо^ачан^гкис^р ткани^а^заторможуе агре-гапію^ромб^итів і зме^уе
згущення^^бві. ^
Внут^ішньо^ннр^водят^ 0,1 г ^1 а^рула) в 250^500 мл 5% , глюкози ао^
і^^^чного ро^чи^унатрія хлориду. Добова^д^за -0,^0,3 г.^
Г а н г л е р о н — має холінолітичну, спазмолітичну і місце-воанестезуючу
властивість. Застосовується для внутрішньом'язо-вого, підшкірного і
внутрішньовенного введення у вигляді 1,5% розчину по 2 мл. Разова доза —
0,06 г(4 мл). Добова, доза — 0,18(12 мл).
К у р а н т і л(діпірідамол). Крім коронаророзширюючої дії препарат зменшує
периферичний опір і помірно знижує артеріальний тиск. Важливою особливістю
курантіла е його властивість термозити агрегацію тромбоцитів і
попереджувати утворення тромбів в судинах. Застосовується також для
поліпшення маткове-плапентарного кровообігу. 2 мл. препарата розводять в
200 мл 5% розчину глюкози або реополіглюкіну і вводять краплинне в вену.
Н о в о к а У н — місцевий анестетик.
Застосовується для лікування гестозів з метою зняття спазма
периферичних судин і покращення мікроциркуляції у вигляді глюкозо-
новокаїнової суміші:- глюкоза 20% 150 мл + новокаїн 0^25% 150 мл в вену
повільно краплинне^ 8 ОД інсуліна(після опреділен-чя чутливості організма
на новокаїн).
Гіпотензивні засоби
Механізм дії різних груп антигіпертензивних препаратів визначається їх
впливом на різні відділи регуляпії судинного тонуса.
Вище були охаражтеризовані фармакологічні засоби^ які крім основних^
мають гіпотензивні властивості(див.нейротропні, седативні^ периферичні
вазоділататори та спазмолітичні препарати різних груп)^
З а с о б и^ впливаючі на судинорухІвні(вазомоторні) пентри головного
мозку. К л о Ф е л і н (гемітон катапресан).
Препарат стимулює а? — адренорецептори судиннорухівних центрів^ зменшує
потік симпатичних імпульсів із ЦНС і знижує звільнення норадреналіна із
нервових закінчень. В зв'язку з цим клофелін має гіпонзивну дію^ остання
супроводжується зниженням серцевого жикиду і зменшенням периферичного опору
судин^ в тому числі і судин нирок. Препарат має також седативну дію)
пов'язану із впливом на ретикулярну формацію стовбура мозку.
Для внутрішньовенного введення 0^5-1 мл 0^01% клофеліна розводять в 10-20
мл ізотоничного розчину хлорида натрія і вводять повільно на протязі 3-5
хв. Гіпотензивна дія розвивається через 3-5 хв. і продовжується 4-8 год.
Різка відміна препарата може призвести до підвищення артеріального тиску<
Разова доза — (0)05-0^15 мг) 0^5-1,5 мл 0,01% розчину. Добова доза
максимальна — 1,2-1,5 мг(6-8 мл)^ . . М е т і л д о ф а^(допегіт,
альдомет), подібно клофеліну тормозить симпатичну імпульсацію і викликає,
зниження артеріального тиску. Гіпотензія супроводжується уповільненням
серцевих скоро-чжнь, зменшенням серцевого викиду і периферичного опору^
Орто-статичної гіпотонії ^спостерігається. У більшості викликає седативний
ефект. З організму виділяється нирками, сеча при стоянні набуває темного
кольору^ Препарат проникає в материнське молоко. Максимальна добова доза —
3 г(таблетки по 0,25).Гангліоблокуючі препарати^
Гайгліоблокатори мають властивість блокувати Н-холінорепеп-тори
вегетативних вузлів і в зв'язку з цим тормозять передачу нервового
збудження з прегангліонарних на постгангліонарні волокна вегетативних
нервів. При цьому настає зниження артеріального тиску, що пов'язано із
зменшенням надходження судиннозвужуючих імпульсів до судин і розширенням
периферичного судинного русла ( в першу чергу артеріол).
Гангліоблокуючі препарату застосовуються для купірування гіпертоничних
кризів.^спазмів периферичних судин, при важких формах гестозів, набряках
легенів та мозку.
Найчастіше в акушерській практиці застосовуються гангліо-блокатори
коротко^(арфонйд, імехін) та середньої продовженності дії (пентамін,
бензогексоній^ гігроній) з метою контрольованої гіпотонії. Застосування
гангліоблокаторів при пізніх гестозах вимага^-
надзвичайної обережності. На фоні гіповолемі^ що має місце при гестозах)
проведення гангліплегі^ може призвести до невідповідності судинного русла
ОЦК з подальшим зниженням інтенсивності гемоперфузі^ і поглибленням
важкості метаболічних порушень в організмі матері і плода.
Допустимо призначення гангліоблокаторів в кінці першого^ під час
другого і в післяродовий періоди^ а під час вагітності призначення цих
препаратів необхідно обмежити.
На початку лікування рекомендується перевірити реакцію хвороб на малі
дози препарата) вводять половину середньої дози і слідкують за ефективністю
дії.
Слід зазначити^ що при застосуванні гангліоблокаторів хворі .дуже
чутливі до крововтрати.
Основні побічні впливи цих препаратів:ортостатична гіпотензія,
тахікардія, атонія кишечника і сечового міхура.П е н т а м і н. Застосовується для контрольовано^ гіпотоні?, а також пр
набряку мозку чи легенів. В вену повільно вводять С,2-С,5 мл 5% розчину
розведеного ^ 20 мл 5% глюкози, або фізіологічного розчину, при
необхідності дозу препарату підвищують до 1,5-2 мл 2-3 рази на добу. В
м^язи можна вводити 0,5-2 мл.
Допільно препарат титрувати, для цього 1 мл пентаміну розчинити в 9 мл
фізіологічного розчину і по показанням вводити кожну годину в вену або в
м'язи.
Вища разова доза — 0..15 г(3 мл 5% розчину) Добова доза — 0,45(9 мл 5%
розчину).
Б е н з о г е к с о н і й. Також використовується для керо-ваної гіпотонії,
має сильну ганЯіоблокуючу активність. Застосовується для внутрішньовенних і
внутрішньом^язових введень. При повторному застосуванні препарата реакція
на нього поступово зменшується, що потребує збільшення дози. Тому
рекомендується починати лікування з найменших доз,які дають необхідний
ефект, а потім збільшувати дозу. Його можна вводити повторно по 3-4
ін^єкці? в день. Разова доза-0^75 г. Добова доза — 0.3 г.І м е х і н. Гангліоблокатор короткої дії^ Для контрольованої
гіпотонії застосовують внутрішньовенне введення 0^01% його розчину. Для
нього розводять 1 мл 1^ розчину в 100 мл ізотонічного хлориду натрія або
глюкози: вводять із швидкістю 90 крапель за хвилину, контролюючи
артеріальний тиск. При досягненні необхідного ефекту Кількість крапель
значно зменшують.
Після припинення введення розчину імехіну артеріальний тиск відновлюється
через 4-15 хвидин. Препарат можна вводити одноразово 5-10 мл 0,1^ розчину^
потім перейти на крапельне введення. А р ф о н а д.С й м п а т о л і т и ч н і засоби^ блокуючі пресинаптичні
закінчення адренергічних нейронів.
Р е з е р п і н (рауседіл). Алкалоїд раувольфій заспокійли-рс рпливає
на гентральну нервову систему) також ма^ гіпотензивну рл^ст^сть. Гіпотензія
розвиваються повільне^ під його впли^'м зменшується вміст нсгадгеналі^^^
лоф^міна і с^''^то^іна » ЦНС. Збільшується нирковий кровообіг^ посилюється
клубочкова фільтрація, Сприяє розвиткові брадікардії. Застосовується як в
середину^ так і парантерально. Разова доза — 0^002 г(2 мг) Добова доза —
0^01 г(10 мг).
Резерпін входить до складу препаратів^ що також застосовуються для
лікування гестозів:
а д е л ь ф а н — таблетки) до складу входить резерпін 0^0001 г і
дігідролазін 0,01 г,
к р і с т е п і н — драже(0^1 мг резррпіна , 0,5 мг дігідро-
ергокрістіна, 5 мг діуретика клопаміда), т р і р е з і д — (резерпіна 0,1
мг,, апресіна 10 мг, гідро-хлортіазіда 10 мг).В- Адреноблокатори
А н а п р й л і н(обзідан, індерал).
Послаблюючи вплив симпатичної імпульсації на В-адреноблокатори серця,
анаприлін зменшує силу і частоту серпевих скорочень, блокує позитивний
хроно- і інотропиий ефект катехоламінів. Артеріальний тиск під впливом
анапридіна знижується. Гіпотензивну дія препарати посілює-ться р сполученні
з другими препаратами: резерпіном, апресіном, діуретиками. Анаприлін
підвищує скоротливу активність м'язів матки.
Препарат не можна застосовувати в сполученні з верапамілом ' (можливі
колапс, асістолія).
Застосовується в середину по 0,01 і 0,04 г(10 і 40 мг), внутрішньовенне по
115 мл 0,1% розчину(115 мг в ампулі).А-Адреноблокатори
П і р о к с а н. Впливає на периферичні і центральні адрено-реактивні
системи. Застосовується для зниження артеріального тиску^ психічної напруги
при різних проявах діенцефально? пато-логії симпатико-адреналового типу^
Препарат має помірну седативну дію. Призначають в середину^ підшкірне і в
м^язи. Парантерально вводять по 1 мл 1% розчина 1-3 рази в день. П р а з о
з і н(адверзутен).
Препарат виборне впливає на судинні а^==адренорецептори. Внаслідок
нього празозін блокує судинозвужуючу дію медіатора (норадреналіна) без
впливу на другі сторони його активності.
Характерною його дією головним чином периферична вазоділя-тапія. Він
виявляє одночасно артеріо-і венорозширюючу дію, в зв'язку з цим зменшує
притік крові до серця і зменшує периферичний опір. Знижує агрегацію
еритроцитів. Застосовується невеликими курсами(таблетками по 1 мг і 5 мг).
К е т а н с е р і н — помірний а-адреноблокатор. Блокує т^^^-різні ефекти
серот^на(спазмог^нний вплив на м'язи судин^ на-агрегацію тромбоцитів).
Викликає розширення кровоносний судин І ма^ гіпотензивну дію. Застосовують
в середину по 20-40 мг, в м^язи 10 мг(2 мл 0,5) розчину, в-в 10-30 мг(2-6
мл).Антагоністи іонів: кальцію.
Препарати цієї групи послаблюють м'язові волокна і зменшують опір в
коронарних і периферичних судинах. Тому поряд з покращенням коронарного
кровообігу і постачання серця киснем, розширюють периферійні судини і
знижують системний артеріальний тиск.
Ефект антагоністів кальцію розвивається поступово і діють вони довго.
Препарати цієї групи тормозять скоротливу активність матки.
В е р а п а м і л (ізоптін, фіноптін). Препарат в акушерстві можна
застосовувати як антигіпертензивний засіб, але його частіше
призначають при тахікардії, що має місце при пізніх гестозах, або як
наслідок магнезіальне? терапій. Вводять краплинне в вену 2-4.мл 0^25%
розчину(5-10 мг).
Ф е ні г і д і н (корінфар^ ніфеді^іп)- сильний вазоділя-тор.
Застосовується як антиангінальний і антигіпертензивний засіб. Препарат
сильніше чим верапаміл) знижує діастолічний артеріальний тиск. Призначають
в середину по 0,01-0^02 г 3 рази в день) для прискорення дії (під язик).
Механізм дії полягає в його спроможності інгібірувати проникнення
позаклітинного кальція через мембрану. Це попереджує рощеп-плення АТФ^ з
яким пов'язано утворення енергії^ необхідної для скорочення гладеньких
м'язів.
Наслідком нього являється системна вазоділятапія і відповідно зниження
артеріального тиску. Не сприяє затримці натрія, не збільшується об^єм
циркулюючої плазми^ Препарат сильніше ніж верапаміл знижує діастоличний
тиск. Призначають ніфедіпін в таблетках по С^ОІ-С^ОЗ г(10-30 мг) 3-4
рази.на добу для прискорення дії (під язик) Тривалість дії 3-4 години.
Засоби впливаючі на рентн-ангіотензінову систему
Антагоністи ангіотензіна-ІІ блокують ангіотензивні рецептори або
інгібірують ангіотензін-конвертіруючий фермент^ який сприяє перетворення
ангіотензіна-І в ангіотензін-ІІ.
К а п т о п р і л (капотен)- блокатор ангіотензін-конвертірую-чого
фермента. Призводить до розширення периферичних(головним чином
резистентних) судин, зниженню артеріального тиску^ зменшення перед — 1
післянагрузки на міокард, покращення кровообігу в малому крузі і функцій
дихання, зниження опору ниркових судин і покращення кровообігу в них.
Рекомендується призначати каптопріл з нітратами при резистентності
судин до останніх.
При високому артеріальному тискові для прискорено? ді? препарат
призначається сублінгвально 25-50 мг. Добова доза 75-100 мг.А н а л а п р і л (енап) — також інгібітор ангіотензін-конверті
рующого ферментах Застосовується в середину по 10-20 мг одноразово ( в
день) Добова доза не повинна перевищувати 40 мг.Діуретичні засоби
Призначення їх для літування гестозів повинно проводитися за суровими
показаннями. Необхідно контролювати кониєнтрапійну і видільну функцію
нирок^ наявність симптомів перегрузки правих відділів серця) рівень ЦВТ,
величину відношення осмоляльності сечі до осмоляльності плазми,
кліренсових показників, креати-нину, сечовини.
В протилежному випадку збільшуються гіповолемія, погіршується стан
плода.
Сучасні діуретичні препарати ділять на 3 основні групи: а)
салуретики(гіпотіазід, фуросемід, урегіт) ; б) калійзберігачі ( тріамтерен,
альдактон(верошпірон)^ в) осмотичні діуретики(манніт, мочевина).
Найбільш сильними салуретиками являються так названі петлеві
діуретики. До них відносяться фуросемід, етакрінова кислота і буфенокс.
Вони діють на протязі висхідного відділу петлі нефрона(петлі Генле) і різко
пригнічують реабсорбцію іонів хлора і натрія, посилюють виділення іонів
калія.
Для зменшення стимуляції ренін-ангіотензіново? системи рекомендується
комбінірувати^тіазіди з в-андреноблокаторами (анапрелін).
Д і х л о т і азі д(гіпотіазід). Призначається препарат в середину по
0,025-0,05 г(1-2 таблетки в день під час їжі або після неї, протягом 3-5-7
днів підряд, потім робиться перерва на 3-4 дні) і знову повторюється курс.
Одночасно призначаються препарати калія(панангін, калія хлорід,
аспаркам). Середня доза препарата — 50 мг на добу.
Ф у р о с е м і д (лазікс) — також салуретик із групи швидкодіючих та
найбільш сильних діуретиків.
Діуретичний ефект пов'язаний з порушенням реабсорбції натрія^ хлора і
калія. Після внутрішньовенного введення ефект наступає через декілька
хвилин, тривалість ці^ після одноразового примі-нення продовжується
протягом 1,5-3 год.
Препарат ефективний при нирковій недостатності, гіпертензії, знімає спазм
перифиричних судин, не знижує клубочкову фільтрацію. Показання для
призначення лазікса в лікуванні гестозів:
— генералізовані набряки,
— діастоличний тиск 120 і більше,
— гостра лівошлункова недостатність,
— набряки легенів і мозку, Середня добова доза -60-120 мг.Осмотичні діуретики
М а н н і т (маннітол) — леофівізірована маса світло-жовтого кольору.
Розчиняється в воді, дуже легко в гарячій.
Гіпертонічні розчини манніта викликають сильну діуретичну дію. Ефект
обумовлений підвищенням осмотичного тиску плазми і зниженням реарбсорбції
води. Препарат не діє на клубочкову фільтрацію, виводить з організму натрій
і суттєво не діє на виведення калію.
Застосовують у вигляді 10-15-20% розчину при збереженні фільтраційної
здатності нирок:
— для посилення діурезу,
— для зниження внутрішньочерепного тиску,
— для зменшення набряку мозку,
— при гострій нирковій або нирково-печінковій недостатності.
Протипоказання: важка недостатність кровообігу, АТ 170 і вище мм рт.ст.
Розчин готують перед застосуванням, препарат повинен бути безбарвним і без
запаху, розчинником можуть бути вода для ін'єкцій або 5% глюкоза. З
профілактичною метою доза препарата складає 0,5г/кг,
з лікувальною 1-1^5 г/кг. Добова доза не повинна перевищувати 140-180 г.
При застосуванні манніта на фоні олігурії необхідно провести
маннітоловий тест(ввести 10 мл 20% розчину препарата на протязі 10-15 хв).
Якщо через годину виділиться сечі більше ЗО мл^ то інфузію доцільно
продовжувати.
М о ч е в и н а ( карбамід) — діуретичний ефект пов^язаний з дією цілих
молекул мочевини^ в організмі вони не піддаються обмінним процесам і
фільтруються у великій кількості 50-60% через клубочки без зворотнього
всмоктування. Високий осмотичний тиск в канальцях визиває сильний
діуретичний ефект.
Показання для застосування:
— попередження і зменшення набряку мозку,
— зменшення набряку легенів.
Використовують 30% розчин: який готують на 10% глюкозі. Розчинення
проходить з поглинанням тепла(розчин охолоджується). Тому його видержують
поки температура розчину не досягне кімнат-ної.
Вводять розчин із швидкістю 40-60-80 крапель в хвилину. Загальна доза
0,5-1,5 г(в середньому 1 г) мочевини на 1 кг ваги тіла. Ефект заявляється
через 15-30 хв. досягає максимума через 1-1,5 год і продовжується 5-6 год і
більше. При необхідності можна вводити повторно через 12-24 год.Екстракти і настої із рослин, що мають сечогінний і антиазотемічний ефекти,
З цією метою застосовуються плоди ялівця^можжевельник), трава хвоща
польового, листя брусники, бруньки березові та інш. В аптечній мережі є
сечогінні збори №1, №2.Засоби, регулятори м^тя^пл^^^м^ проп^^^^.
Кислота аскорбінова(вітамін С). Приймає участь в регуляцій окисно-відновних
процесів, вуглеводного обміну, звертанні крові,
регенерацій тканин, утворенні стероїдних гормонів. Добова доза — 1- 3 мл 5%
розчину^ парантерально. К о к а р б о к с і л а з а- кофермент, що
утворюється із тійміна в процесі його перетворення в організмі.
Біологічні властивості кокарбоксилази повністю не співпадають з
властивостями тіаміна і для лікування гіпо- і авітаміноза В^ кокарбоксилазу
не застосовують. Препарат покращує вуглеводний обмін, тому він
застосовується, як компонент комплексної терапій. Вводиться в м^язи, в
вену. Добова доза — 0,05-0,1 г(50-100 мг).
Т о к о ф е р о л а а п е т а т (вітамін Е) — природний
антиоксидант). Захищає різні речовини від окисних змін. Бере участь в
синтезі білків, проліферації клітин, у тканинному диханні та в інших
важливих процессах клітинного метаболізма. Застосовують препарат в середину
і внутрішньом^язово. Добова доза -100-200 мг.
Ф о л і є в а к й с л о т а (вітамін В).
Разом з вітаміном В^^ стимулює ерітропоез, приймає участь в синтезі
амінокислот, нуклеїнових кислот, пуринів^ в обміні холіна. Призначають в
середину по О.ООІг- 3-4 рази на день.
Г л у т а м і н о в а к й с л о т а (амінокислота). Приймає участь
в азотистому обміні речовин, сприяє знешкодженню аміака, синтезу
ацетилхоліна і аденозінтрифосфорно^ кислоти, переносу іонів калія.
Призначають в таблетках по 0,25 за 15-20 хв. до прийняття їжі.
Е с е н ц і а л е — комплексний препарат до складу якого входять
фосфоліпіди, вітаміни В^, В^р, нікотінамід, пантотенова кислота. Препарат
покрашує функцію печінки, підвищує активність амінотрансфераз, поліпшує
мікроциркуляцію.
Застосовується в середину у вигляді капсул по 2 капсули З рази в день. В
вену(в розчині глюкози) по 10 мл в день.С і р е п а р — до його складу входить ціанкоболамін 10 мкг)
вуглеводи, амінокислоти, пуріни.
Застосовується з метою покращення функцій печінки. Перед його
введенням необхідно провірити чутливість організма, для цього слід 0,1-0,2
мл ввести в м^язи^ При відсутності реакці? допускається його застосування.
Вводити в м^язи або в вену по 2-3 мл один раз на добу.Специфічні антидоти
У н і т і о л — призначається для лікування гестозів з метою
детоксікапії організмах Вводиться в/в, в м^язи по 5-10 мл 5% розчину кожний
день або через день^
Г л ю к о з а — При веденні в вену гіпертоничних розчинів глюкози
підвищується осмотичний тиск крові, рідина відтікає із тканин в судинне
русло, підвищується процеси обміну речовин, покращується антитоксична
функція печінки, підвищується діурез, при згортанні глюкози в тканинах
виділяється значна кількість енергій, яка необхідна для здійснення функцій
організма.
Застосовують 10-20% розчини глюкози по 250-300 мл на добу, бажано в
розчин додавати аскорбінову кислоту^ Для кращого засвоєння глюкози
рекомендується вводити інсулін із розрахунку І одиниця на 4-5 гр сухо?
глюкози.
Г і п а р і н — антикоагулянт прямої дії, інгібітор звертання крові.
Виробляється в організмі людини ^^щр^рмм базофільними (тучними) клітинами.
Разом з фібрінолізіном входить до складу фізіологічної протизвертаючої
системи крові. Безпосередньо має вплив на фактори звертання, що знаходяться
в крові(ХП, XI, X, УП, 11)^ має антитромботичну і антигрегаційну дії.
Крім цього гепарін приймає участь у формуванні імунологічних реакцій, має
гіпотензивну дію, блокує токсичні основи, приймає участь в метаболізмі
ліпідів і багатьох гормонів, впливає на властивості клітинних мембран,
сприяє постачанню тканинам кисню.
Вплив гепаріна контролюється часом звертання крові.
Антагоністом гепаріна являється протамін сульфат. Розчин гепаріна для
ін^екпій випускається з активністю 5000^ 10000^ 2000 ОД в 1 мл.
Застосовується по 5000 ОД в вену краплинне на реополіглюкіні^ чи плазмі^ ^^
Т р е н т а л — пентоксіфілін. Розширює судини, сприяє покращенню
постачання тканинам кисню^ тормозить агрегацію тромбо-питів і зменшує
згущення крові.
Застосовується для покращення матково-плапентарного кровообігу.
Призначається в середину, в вену. Для внутрішньовенного крапея^ме^о
введення 0,1 г(1 ампула) розчиняють в 250-500 мл ізотонічного розчину
натрія хлоріда або в 5% глюкозі.Плазмозамінюючі розчини
Р е о п о л і г л ю к і н- низькомолекулярний декстран. Зменшує агрегацію
форменних елементів крові, сприяє переміщенню рідини з тканин в кров'яне
русло. В зв'язку з цим зменшується в'язкість крові, відновлюється кровообіг
в дрібних капілярах, має дезінтоксикапійний ефект. З організма виводиться
нирками в першу добу біля 70%. Добова доза не більше 400-500 мл. Р е о г л
ю м а н — до його складу входить 10% розчин декстрана, 5% манніт 1^^^9%
натрія хяорид.
Препарат має поліфункпіональні властивості^ зменшує в'язкість крові,
сприяє відновленню кровообігу в дрібних капілярах, знижує агрегацію
формених елементів крові, викликає дезінтоксикаційну осмодіуретичну і
гемодинамічну дії.
Вводять реоглюман в вену крапельне, починаючи з 5-10 крапель зя
хвилину на протязі 10-15 хв з перервами на 2-3 хвилини. При відсутності
побічних ефектів кількість крапель збільшують.
Добова доза — 400-500 мл.Г е м о д е з — водно-соляний розчин, до складу якого входять 6%
низькомолекулярний магнія, хлора.
Препарат посилює нирковий кровообіг, підвищує клубочкову фільтрацію і
збільшує діурез.
На сучасному етапі гемодез для лікування гестозів (особливо важких його
форм) застосовується рідко, не більше 400 мл на добу.
