МІНІСТЕРСТВО
ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИЛЬВІВСЬКИЙ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. І. ФРАНКАІНСТИТУТ
ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИФАКУЛЬТЕТ
ОБЛІКУ І ПІДПРИЄМНИЦТВАКУРСОВА
РОБОТАна
тему«Управління
антимонопольною діяльністю підприємства»Виконала: слухач
групи МО 201/08Гаріна Н. Ю.
Перевірив: проф..
ЯцураЛЬВІВ
2010Зміст:
Вступ
Сутність та зміни антимонопольної діяльності
підприємстваАналіз та оцінка механізму управління антимонопольною
діяльністю підприємстваШляхи вдосконалення управління антимонопольною
діяльністю підприємстваВисновки
Вступ
Функціонування
ринкових відносин, в основі яких лежить багатоукладна економіка, передбачає
створення рівних можливостей для суб’єктів господарської діяльності, а також їх
конкуренцію, під якою розуміється змагальність суб’єктів господарювання, коли
їхні самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні
умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво тих товарів, яких
потребує споживач.З конкуренції, що
існує в умовах розвинених товарно-грошових відносин, виростає класична
монополія. На відміну від неї «соціалістичний» монополізм народився в
умовах досить специфічних форм економіко-організаційного розвитку нашої держави
у складі СРСР. Він є наслідком свідомої економічної політики соціалістичної
держави (як носія політичної влади і власника основних засобів виробництва)
щодо планового ведення народного господарства на основі застосування переважно
адміністративно-командних методів керівництва економікою, що призвело, зрештою,
до перетворення її на єдиний народногосподарський комплекс.Монополізм у нашій
державі є також породженням політики концентрації і спеціалізації виробництва
та інших сфер життєдіяльності. Саме тому, визначивши в Законі України «Про
економічну самостійність України» від 3 серпня 1990 р. зміст, мету та
основні принципи економічної самостійності України як суверенної держави,
механізм господарювання, регулювання економіки і соціальної сфери, організації
фінансово-бюджетної, кредитної та грошової системи України, Верховна Рада в
постанові про реалізацію зазначеного закону включила до переліку законодавчих
актів, які б забезпечували дію Закону України «Про економічну
самостійність України», антимонопольне законодавство. За час, що минув,
зроблено вагомі кроки на шляху формування антимонопольного законодавства. Актуальними
на даний час крім перелічених вище нормативно — правових документів є·
Постанова
Кабінету Міністрів України № 1336 від 8 грудня 2009 року. Закон України «Про
боротьбу з корупцією»;·
Закон
України «Про засади запобігання та протидії корупції»;·
Закон
України «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних
правопорушень»;·
Закон
України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо
відповідальності за корупційні правопорушення».Таким чином, на
сьогодні законодавство про захист економічної конкуренції, яке ґрунтується на
нормах, установлених Конституцією України і складається з законів України
«Про захист економічної конкуренції», «Про Антимонопольний
комітет України«, »Про захист від недобросовісної конкуренції»,
інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів, можна
вважати сформованим.Проте будь-яка
діяльність, особливо фінансова діяльність підприємств, яка не підлягає добре
продуманій системі оцінки і контролю. Швидко зводиться нанівець і стає
корумпованою саме тому існує Антимонопольний комітет, який слідкує за
діяльністю українських підприємств і вчасно вживає певних заходів для усунення
проявів недобросовісної конкуренції.В курсовій роботі
розглянуто основи Антимонопольного Законодавства України, наведено приклади
його порушення та надано стислий огляд антимонопольної діяльності в нашій
державі.Сутність та
зміни антимонопольної діяльності підприємстваЗгідно з Законом
України «Про господарські товариства» господарськими товариствами
визнаються підприємства, організації, установи, створені на засадах угоди
юридичними особами і громадянами з об’єднанням майна для підприємницької
діяльності з метою одержання прибутку. Проте, до кола господарських товариств
поки що не входять державні підприємства, організації та установи.Підприємство, як
основна організаційно-правова форма підприємницької діяльності, являє собою
статутний суб’єкт самостійного господарювання, що має права юридичної особи і
здійснює виробничу, науково-дослідну й комерційну діяльність з метою одержання
прибутку (доходу). У своєму складі підприємство не має інших юридичних осіб.Відповідно до
Закону України «Про власність» можуть утворюватися такі види
підприємств:а) індивідуальне підприємство,
основане на особистій власності фізичної особи і виключно на його праці;б) сімейне підприємство,
основане на власності й праці громадян України і членів однієї родини, що
проживають разом;в) приватне підприємство,
основане на власності окремого громадянина України, з правом наймання робочої
сили;г) колективне підприємство,
основане на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого
статутного товариства, громадської та релігійної організації;д) державне комунальне
підприємство, основане на власності адміністративно-територіальної одиниці;е) державне підприємство,
основане на загальнодержавній (республіканській) власності;ж) спільне підприємство, основане на
базі об’єднання майна різних володарів (змішана форма власності);з) підприємство, основане на
власності юридичних осіб і громадян країн Співдружності та інших держав;и) малі підприємства.
Підприємства
можуть об’єднуватись в асоціації, корпорації, консорціуми, концерни. Можуть
бути й інші об’єднання за галузевою, територіальною чи іншою ознакою.Організації також
можуть здійснювати підприємницьку діяльність. Відмінність підприємства від
організації полягає в тому, що підприємства виробляють певну продукцію (товар).
Організації зазвичай виконують певні роботи (скажімо, будівельні,
науково-дослідні, проектні тощо), надають послуги.Установи
виконують спеціальні роботи, надають спеціальні послуги у сфері культури,
освіти, в медицині тощо (наприклад, приватні школи й вузи, приватні медичні
заклади).Підприємницькі
утворення (господарські товариства) можуть бути акціонерними, товариствами з
обмеженою відповідальністю, товариствами з додатковою відповідальністю, повними
товариствами, командитними товариствами.Набуває поширення
ще одна організаційно-правова форма підприємницької діяльності — інноваційні
підприємства (впроваджувальні), діяльність яких спрямована на створення й
використання інтелектуального продукту, доведення нових оригінальних ідей-до
реалізації їх у вигляді товарів і послуг, а також на організацію ефективного
задоволення громадських потреб у цих товарах і послугах, які є одним із видів
інтелектуальної власності.Своєрідною
організаційно-правовою формою підприємницької діяльності є орендні
підприємства, що утворюються відповідно до Закону України «Про оренду
майна державних підприємств та організацій» від 10 квітня 1992 р. За цим Законом
оренда — засноване на договорі строкове платне володіння й користування майном,
що належить державним підприємствам і організаціям, необхідним орендареві для
здійснення підприємницької та іншої діяльності. Об’єктами оренди можуть бути
цілісні майнові комплекси державних підприємств, організацій або їх структурні
підрозділи (філіали, цехи, дільниці).Однією з
найважливіших проблем є обмеження монополізму в підприємницькій діяльності.Монополізм у
підприємницькій діяльності — це домінуюче становище підприємця, яке дає йому можливість
самостійно чи разом з іншими підприємцями обмежувати конкуренцію на ринку
певного товару.Конкуренція — змагальність підприємців,
коли їхні самостійні дії обмежують можливість кожного з них впливати на
загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво товарів,
потрібних споживачеві.Монопольним
визнається таке становище підприємця, коли його частка на ринку певного товару
перевищує 35%.Рішенням
Антимонопольного комітету України може визнаватися монопольним становище
підприємця, частка якого на ринку певного товару менша 35%.Зловживанням
монопольним становищем закон уважає:·
нав’язування
таких умов договору, які ставлять контрагента у нерівне становище, або
додаткових умов, що не належать до предмета договору, в тому числі нав’язування
товару, не потрібного контрагентові;·
обмеження
чи припинення виробництва, а також вилучення з обігу товарів задля створення
або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;·
інші дії
з метою створення перешкод доступу на ринок (вихід із ринку) інших підприємців.Зазначені аспекти
регулюються з допомогою Закону України «Про обмеження монополізму та
недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності»,
який визначає правові основи обмеження й попередження монополізму, недопущення
недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності та здійснення
державного контролю за додержанням норм антимонопольного законодавства.Цей закон має 6
розділів:1. Загальні
положення.2. Зловживання
монопольним становищем на ринку.3. Недобросовісна
конкуренція.4. Державний
контроль за дотриманням антимонопольного законодавства.5.
Відповідальність за порушення антимонопольного законодавства.6. Розгляд справ
Антимонопольним комітетом.Діяльність
Антимонопольного комітету регламентується Законом. України «Про
Антимонопольний комітет України» від 26 листопада 1993р. Антимонопольний
комітет України є державним органом, покликаним забезпечувати відповідно до
його компетенції державний контроль за дотриманням антимонопольного
законодавства, захист інтересів підприємців і споживачів від його порушень.Антимонопольний
комітет України утворюється у складі Голови та десяти державних уповноважених.
Станом на 2010 рік Антимонопольний комітет очолює Олексій Костусєв.До компетенції
Антимонопольного комітету відносять:—
контроль
за дотриманням антимонопольного законодавства під час створення, реорганізації,
ліквідації суб’єктів господарювання;—
розгляд
справ про порушення антимонопольного законодавства та винесення рішень у межах
його повноважень за результатами розгляду;—
звернення
до суду чи арбітражного суду з позовами (заявами) у зв’язку з порушенням
антимонопольного законодавства, подання правоохоронним органам матеріалів про
порушення законодавства, що містять ознаки злочину;—
надання
рекомендацій державним органам щодо вжиття заходів, спрямованих на розвиток
підприємництва і конкуренції;—
здійснення
інших дій з метою контролю за дотриманням антимонопольного законодавства.Закон визначає
групи порушень законодавства про захист економічної конкуренції, однією з яких
є антиконкурентні узгоджені дії суб’єктів господарювання.Узгодженими діями
відповідно до ст. 5 Закону є укладення суб’єктами господарювання угод у
будь-якій формі, прийняття об’єднаннями рішень у будь-якій формі, а також
будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність)
суб’єктів господарювання.Узгодженими діями
є також створення суб’єкта господарювання, метою чи наслідком створення якого є
координація конкурентної поведінки між суб’єктами господарювання, що створили
зазначений суб«єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб»єктом
господарювання.Особи, які чинять
або мають намір чинити узгоджені дії, є учасниками узгоджених дій.Стаття 6 Закону
визначає антиконкурентні узгоджені дії як узгоджені дії, які призвели чи можуть
призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.Антиконкурентними
узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються:1) встановлення
цін чи інших умов придбання або реалізації товарів;2) обмеження
виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або
встановлення контролю над ними;3) розподілу
ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів,
обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів
чи за іншими ознаками;4) спотворення
результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів;5) усунення з
ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб’єктів
господарювання, покупців, продавців;6) застосування
різних умов до рівнозначних угод з іншими суб’єктами господарювання, що ставить
останніх у невигідне становище в конкуренції;7) укладення угод
за умови прийняття іншими суб«єктами господарювання додаткових зобов»язань, які
за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в
підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод;8) істотного
обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання на ринку без
об’єктивно виправданих на те причин.Вчинення антиконкурентних
узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно Законом.
Тому підприємства в своїй діяльності повинні ретельно зважати на дані обмеження
та не допускати фактів порушення Законодавства.Разом з тим
зазначені вище узгоджені дії можуть бути дозволені відповідними органами
Антимонопольного комітету України, якщо їх учасники доведуть, що ці дії
сприяють:·
вдосконаленню
виробництва, придбанню або реалізації товару;·
техніко-технологічному,
економічному розвитку;·
розвитку
малих або середніх підприємців;·
оптимізації
експорту чи імпорту товарів;·
розробленню
та застосуванню уніфікованих технічних умов або стандартів на товари;·
раціоналізації
виробництва.Проте, зазначені
узгоджені дії не можуть бути дозволені органами Антимонопольного комітету
України, якщо конкуренція істотно обмежується на всьому ринку чи в значній його
частині.Вчинення
узгоджених дій забороняється до отримання у встановленому порядку дозволу
органів Антимонопольного комітету.Особа, яка
вчинила антиконкурентні узгоджені дії, але раніше за інших учасників цих дій
добровільно повідомила про це Антимонопольний комітет України чи його
територіальне відділення та надала інформацію, що має істотне значення для
прийняття рішення у справі, звільняється від відповідальності за вчинення
антиконкурентних узгоджених дій, передбаченої ст. 52 Закону.Разом з
тим така особа не може бути звільнена від відповідальності, якщо вона:—
не вжила
ефективних заходів щодо припинення нею антиконкурентних узгоджених дій після повідомлення
про них Антимонопольному комітету України;—
була
ініціатором чи забезпечувала керівництво антиконкурентними узгодженими діями;
не надала всіх доказів або інформації стосовно вчинення нею порушення, про які
їй було відомо та які вона могла безперешкодно отримати.Відповідно до ст.
12 Закону України «Про захист економічної конкуренції» суб’єкт
господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:·
на цьому
ринку у нього немає жодного конкурента;·
не зазнає
значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб’єктів
господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності
бар«єрів для доступу на ринок інших суб»єктів господарювання, наявності пільг
чи інших обставин.Вважається, що кожен
із двох чи більше суб’єктів господарювання займає монопольне (домінуюче)
становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає
конкуренції або є незначна конкуренція і щодо них, разом узятих, виконується
одна з умов, передбачених ч. 1 ст. 12 Закону, тобто на цьому ринку у них немає
жодного конкурента або вони не зазнають значної конкуренції.Монопольним
(домінуючим)
вважається також становище кожного з кількох суб’єктів господарювання, якщо
стосовно них виконуються такі умови:—
сукупна
частка не більше ніж трьох суб’єктів господарювання, яким на одному ринку
належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків;—
сукупна
частка не більше ніж п«яти суб»єктів господарювання, яким на одному ринку
належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків і при цьому вони не
доведуть, що стосовно них не виконуються умови ч. 4 ст. 12 Закону.Аналіз та
оцінка механізму управління антимонопольною діяльністю підприємстваСаме по собі
монопольне становище того або іншого суб’єкта господарювання не визнається
порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. Таким порушенням
Закон України «Про захист економічної конкуренції» визнає зловживання
монопольним становищем на ринку. Відповідно до ст. 13 зазначеного Закону
зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи
бездіяльність суб’єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче)
становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення
чи обмеження конкуренції, зокрема обмеження конкурентоспроможності інших
суб«єктів господарювання або ущемлення інтересів інших суб»єктів господарювання
чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на
ринку.Зловживанням
монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:1) встановлення
таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б
встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;2) застосування
різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб’єктами господарювання,
продавцями чи покупцями без об’єктивно виправданих на те причин;3) обумовлення
укладання угод прийняттям суб«єктом господарювання додаткових зобов»язань, які
за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у
підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;4) обмеження
виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди
іншим суб’єктам господарювання, покупцям, продавцям;5) часткова або
повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних
джерел реалізації чи придбання;6) істотне
обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання на ринку без
об’єктивно виправданих на те причин;7) створення
перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців,
покупців, інших суб’єктів господарювання.Зловживання
монопольним становищем на ринку становлять другу групу порушень
антимонопольного законодавства.До третьої групи
порушень входять антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого
самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю.
Такими діями ст. 15 Закону України «Про захист економічної
конкуренції» визнає прийняття будь-яких актів (рішень, наказів,
розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення
угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого
самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю
(колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до
недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.Антиконкурентними
діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів
адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнаються:— заборона або
перешкоджання створенню нових підприємств чи здійснення підприємництва в інших
організаційних формах у будь-якій сфері діяльності, а також встановлення
обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво, придбання чи
реалізацію певних видів товарів;— пряме або опосередковане
примушення суб’єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни,
міжгалузеві, регіональні чи інші форми об’єднань або здійснення концентрації
суб’єктів господарювання в інших формах;— пряме або
опосередковане примушення суб’єктів господарювання до пріоритетного укладення
договорів, першочергової поставки товарів певному колу споживачів чи
першочергового їх придбання у певних продавців;— будь-яка дія,
спрямована на централізований розподіл товарів, а також розподіл ринків між
суб’єктами господарювання за територіальним принципом, асортиментом товарів,
обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи продавців;— встановлення
заборони на реалізацію певних товарів з одного регіону країни в іншому або
надання дозволу на реалізацію товарів з одного регіону в іншому в певному
обсязі чи за виконання певних умов;— надання окремим
суб«єктам господарювання або групам суб»єктів господарювання пільг чи інших
переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить
або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення
конкуренції;— дія, внаслідок
якої окремим суб«єктам господарювання або групам суб»єктів господарювання
створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами;— дія, якою
встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження
самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації товарів,
ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження
прибутком.Четверту групу
порушень законодавства про захист економічної конкуренції становить
обмежувальна та дискримінаційна діяльність суб«єктів господарювання, об»єднань,
яка полягає у тому, що суб«єктам господарювання, об»єднанням забороняється
схиляти інших суб’єктів господарювання до вчинення порушень законодавства про
захист економічної конкуренції чи сприяти вчиненню таких порушень, а також
примушувати інших суб’єктів господарювання до:—
антиконкурентних узгоджених дій, визначених ст. 6 Закону;— узгоджених дій,
визначених статтями 7, 8, 9 та 10 Закону;— участі у
концентрації суб’єктів господарювання, визначеної ст. 22 Закону (ст. 18 Закону
України «Про захист економічної конкуренції»).Суб’єктам
господарювання, які отримали дозвіл відповідних органів Антимонопольного
комітету України на узгоджені дії, забороняється встановлювати щодо
господарської діяльності суб’єктів господарювання обмеження, які, як правило,
не застосовуються до інших суб’єктів господарювання, або застосовувати без
об«єктивно виправданих причин різний підхід до різних суб»єктів господарювання.
Статтею 19 Закону встановлено й інші заборони неправомірного використання
суб’єктами господарювання ринкового становища.Суб’єктам
господарювання, що мають значно більший ринковий вплив порівняно з малими або
середніми підприємцями, які є їх конкурентами, забороняється створювати
перешкоди у господарській діяльності малим або середнім підприємцям
(дискримінація конкурентів суб’єктами господарювання), зокрема вчиняти дії,
заборонені згідно з частинами 1 та 3 ст. 19 Закону.Значної шкоди
розвиткові конкуренції в економіці України завдає недобросовісна конкуренція —
будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним
звичаям у підприємницькій діяльності (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про
захист від недобросовісної конкуренції»).Закон України
«Про захист від недобросовісної конкуренції» визнає недобросовісною
конкуренцією, зокрема, такі дії:— неправомірне
використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки;— неправомірне
використання товару іншого виробника;— копіювання
зовнішнього вигляду виробу;— порівняльну
рекламу;— дискредитацію
господарюючого суб’єкта (підприємця);— купівлю-продаж
товарів, виконання робіт, надання послуг із примусовим асортиментом;— схилення до
бойкоту господарюючого суб’єкта (підприємця);— схилення
постачальника до дискримінації покупця (замовника);— схилення
господарюючого суб’єкта (підприємця) до розірвання договору з конкурентом;— підкуп
працівника постачальника;— підкуп
працівника покупця (замовника);— досягнення
неправомірних переваг у конкуренції;— неправомірне
збирання комерційної таємниці;— розголошення
комерційної таємниці;— схилення до
розголошення комерційної таємниці;— неправомірне використання
комерційної таємниці.Механізми захисту
та підтримки конкуренціїКонтроль за
дотриманням антимонопольного законодавства та законодавства про захист
економічної конкуренції здійснюється Антмонопольним комітетом України. Його
правове становище визначене законами «Про обмеження монополізму та недопущення
недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності«, »Про
захист економічної конкуренції« та »Про Антимонопольний комітет
України».До основних
функцій Антимонопольного комітету входять:1.Контроль за
дотриманням антимонопольного законодавства при створенні, реорганізації,
ліквідації господарюючих суб’єктів; при перетворенні органів управління в
об’єднання підприємців, придбанні часток (акцій, паїв), активів господарських
товариств та підприємств; при здійсненні господарської діяльності підприємцями
та при реалізації повноважень центральних і місцевих органів державної
виконавчої влади, місцевого та регіонального самоврядування щодо підприємців;2.Розгляд справ
про порушення антимонопольного законодавства та приймає рішення за результатами
розгляду в межах своїх повноважень;3. Звернення до
суду чи господарського суду з позовами (заявами) у зв’язку з порушеннями
антимонопольного законодавства, в тому числі:а) про визнання
недійсними актів центральних та місцевих органів державної виконавчої влади,
органів місцевого й регіонального самоврядування та припинення ними дій, що
обмежують конкуренцію, в разі невиконання ними у встановлені строки
розпорядження Антимонопольного комітету про скасування неправомірних актів,
припинення правопорушень тощо;б) про
відшкодування збитків, заподіяних порушенням антимонопольного законодавства;в) про вилучення
прибутку, незаконно одержаного суб’єктами підприємницької діяльності в
результаті порушення антимонопольного законодавства;Законом України
«Про захист економічної конкуренції» визначається відповідальність
суб’єктів господарювання за порушення антимонопольного законодаства шляхом
застосування наступних видів санкцій:1.Майнова
відповідальність як санкція за порушення антимонопольного законодавства та еконмоічної
конкуренції (у тому числі за зловживання монопольним становищем на ринку,
укладення неправомірних угод між підприємцями, дискримінацію підприємців
органами влади і управління та недобросовісну конкуренцію), що передбачена ст.
20 Закону «Про озахист економічної конкуренції» та ст. 19 Закону
«Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у
підприєм-ницькій діяльності», у формі штрафу, який накладається на
підприємців — юридичних осіб у розмірі до п’яти відсотків виручки підприємця
від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що
передував року, в якому накладається штраф.За неподання,
несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації
Антимонопольному комітету України і його територіальним відділенням
накладається штраф у розмірі до 0,5% виручки підприємця від реалізації
продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний що передував року, в
якому накладається штраф.У випадку
неможливості обчислення виручку підприємця або при її відсутності, штрафи,
зазначені в абзаці другому зазначеної статті, накладаються у розмірі до десяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.2.Оперативно-господарська
відпоівдальність може застосовуватись як самим Антимонопольним комітетом так і
відпоівдними органами влади і управління. При цьому Антимонопольним комітетом
здійснюється примусовий поділ монопльних утворень. Найбільш поширеним видом
оперативно-господарських санкцій, яґкі застосовуються владиними органами є:
скасування ліцензій та припинення зовнішньекономічних операцій.У випадках коли
підприємці зловживають монопольним становищем на ринку, Антимонопольний комітет
має право прийняти постанову про примусовий поділ монопольних утоврень.
Зазначена санкція не застосовується у випадках:o при неможливості
організаційного або територіального відокремлення підприємств, структурних
підрозділів чи структурних одиниць;o за наявності
тісного технологічного зв’язку підприємств, їх структурних підрозділів чи
структурних одиниць, якщо частка внутрішнього обороту в загальному обсязі
валової продукції підприємства (об’єднання тощо) не перевищує 30%.Скасування
ліцензій здійснюється органами, зазначеними в Законі України «Про
ліцензування окремих видів господарської діяльності» за поданням, внесеним
Антимонопольним комітетом.Основною функцією
органів, що здійснюють державний контроль за дотриманням антимонопольного
законодавства та економічної конкуренції, є розгляд справ про його порушення.
Така діяльність Антимонопольного комітету здійснюється відповідно до Тимчасових
правил розгляду справ про порушення антимонополь-ного законодавства України,
затверджених Антимонопольним комітетом України 19 квітня 1994 р. Ці Правила
визначають порядок розгляду Антимонопольним комітетом України та його
територіальними відділеннями справ про порушення положень законів України
«Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у
підприємницькій діяльності«, »Про захист економічної
конкуренції« та »Про Антимонопольний комітет України».Коментар до статті 230. Порушення антимонопольного
законодавства
Умисне
неподання або подання завідомо неправдивих документів чи іншої інформації
Антимонопольному комітетові України або його територіальному відділенню, а
також ухилення від виконання законних рішень цих органів, вчинене службовою
особою органу державної влади, органу місцевого самоврядування, органу
адміністративно-господарського управління і контролю, підприємства, установи,
організації, якщо це було пов’язано з отриманням доходу у великих розмірах, караються
штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або
позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на
строк до п’яти років, або виправними роботами на строк до двох років.Примітка.
Великим розміром отримання доходу вважається такий, що у п’ятсот і більше;
разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.1.
Об’єктом злочину є порядок здійснення господарської діяльності в частині
державного контролю за дотриманням умов чесної конкуренції.2.
Об’єктивна сторона злочину характеризується: 1) неподанням документів чи іншої
інформації Антимонопольному комітетові України або його територіальному
відділенню; 2) поданням йому завідомо неправдивих документів чи іншої
інформації; 3) ухиленням від виконання законних рішень зазначеного комітету або
його територіального відділення.Для
виконання покладених на нього завдань Антимонопольний комітет України та його
територіальні відділення наділені широкими повноваженнями і, зокрема, правом
одержувати від господарюючих суб’єктів, інших органів державної влади, органів
місцевого самоврядування певну інформацію та приймати у передбачених законом
випадках рішення, які є обов’язковими для виконання. Такі рішення мають форму
розпоряджень або постанов.Умисне
неподання або подання свідомо неправдивих документів чи іншої інформації
Антимонопольному комітетові України чи його територіальному відділенню може
вважатись злочинним діянням, передбаченим ст. 230, лише у разі, коли подання
відповідних документів передбачується законом або нормативно-правовим актом
Антимонопольного комітету України, виданим у межах передбачених законом
повноважень цього органу. Зокрема, обов’язковим є безкоштовне надання на вимогу
державного уповноваженого, голови територіального відділення Антимонопольного
комітету України документів, статистичної та іншої інформації, необхідної для
здійснення контролю за дотриманням антимонопольного законодавства та розгляду
справ про його порушення, а також надання службовими (посадовими) особами на
вимогу державного уповноваженого чи голови територіального відділення
Антимонопольного комітету України письмових пояснень, які також слід вважати
документами. Вимога ‘про надання (подання) документів має бути викладена у
письмовій формі і підписана службовою особою, якій законом надано право
вимагати надання документів.Під
неподанням документів чи іншої інформації Антимонопольному комітетові України
або його територіальному відділенню слід розуміти ненадання відповідних
документів чи інформації безпосередньо цим органам, а також ненадання їх
державному уповноваженому чи голові територіального відділення Антимонопольного
комітету України на їх вимогу за умови, що ці документи чи інформація
перебувають у розпорядженні відповідного органу державної влади, органу
місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління і
контролю, підприємства, установи, організації і реально можуть бути надані у
терміни, визначені у вимозі про їх надання. Неподання може виразитися як у
відмові надати документи чи інформацію, так і в умисному невиконанні вимоги про
надання документів чи інформації. Неподанням слід вважати і подання у відповідь
на законну вимогу лише частини із тих документів чи інформації, які зазначені у
вимозі. Водночас не утворює складу цього злочину подання усіх чи деяких
документів (інформації) із затримкою.Поданням
завідомо неправдивих документів чи іншої інформації слід вважати подання
документів чи інформації, в яких містяться недостовірні відомості, за умови, що
особа, яка направила документ чи інформацію Антимонопольному комітетові
України, його територіальному відділенню, а також державному уповноваженому чи
голові територіального відділення, знала про їх недостовірність.Під
іншою інформацією розуміється, зокрема, статистична інформація, яка не охоплюється
поняттям «документ» тощо.Під
ухиленням від виконання законних рішень Антимонопольного комітету України або
його територіального відділення слід розуміти невчинення дій, що вимагаються у
відповідному рішенні, або ж вчинення (продовження вчинення) дій, які таким
рішенням вчиняти заборонено.Кримінальна
відповідальність за ст. 230 може настати лише за невиконання рішень
Антимонопольного комітету України або його територіального відділення, які у
встановленому законом порядку доведені до відома особи, котрої стосуються.До
числа законних рішень Антимонопольного комітету України або його органів, що
підлягають обов’язковому виконанню, слід відносити, зокрема, рішення (у т.ч. і
попередні) у справах порушення законодавства про захист економічної конкуренції
чи про недобросовісну конкуренцію, суть яких може полягати у приписі про
припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції,
примусовий поділ суб’єкта господарювання, що посідає монопольне (домінуюче)
становище на ринку, припинення дій, що є недобросовісною конкуренцією, офіційне
спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або
неповних відомостей, що дискредитують іншого господарюючого суб’єкта,
накладення штрафу, блокування цінних паперів тощо. У процесі розгляду справ про
недобросовісну конкуренцію Антимонопольний комітет України, його територіальні
відділення можутьвинести розпорядження про заборону особі, в діях якої
вбачаються ознаки порушення (відповідачеві), вчиняти певні дії та про
накладення арешту на майно або грошові суми, що належать такій особі.Рішення
(у вигляді постанов, розпоряджень, попередніх рішень), винесені Антимонопольним
комітетом України, його територіальними відділеннями, можуть бути оскаржені до
господарського суду. З огляду на це не утворює складу даного злочину
невиконання відповідного рішення у терміни, встановлені законом для подання
скарги до господарського суду, якщо відповідно до положень закону подання цієї
скарги (або ж апеляційної, касаційної скарги) зупиняє виконання відповідного
рішення. Не може вважатись злочином, передбаченим ст. 230, невиконання
рекомендацій та інших документів Антимонопольного комітету України, його
територіальних відділень, які не підлягають обов’язковому виконанню.Описані
у ст. 230 діяння утворюють склад цього злочину, якщо вони були пов’язані з
отриманням доходу у великих розмірах (500 і більше неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян). Отримання доходу може мати місце як до вчинення відповідних
діянь (у цьому разі протизаконні дії чи бездіяльність стають, окрім іншого, і
своєрідним приховуванням цього факту), так і після їх вчинення. Порушення
антимонопольного законодавства є закінченим злочином з моменту отримання
відповідним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, органом
адміністративно-господарського управління і контролю, підприємством, установою,
організацією доходу у великих розмірах.Під
органами адміністративно-господарського управління та контролю у ст. 230
розуміються суб«єкти господарювання, об»єднання, інші юридичні особи, яким
делеговано повноваження органів влади чи органів місцевого самоврядування щодо
такого управління або контролю.3.
Суб’єктом злочину може бути службова особа органу державної влади, органу
місцевого самоврядування, органу адміністративно-госгодарського управління і
контролю, підприємства, установи, організації, до компетенції якої входить
віддання розпоряджень про підготовку та направлення документів та іншої
інформації. Антимонопольному комітетові України чи його територіальному
відділенню, підписання таких документів, а також віддання розпоряджень про
вчинення чи припинення певних дій на виконання законних рішень Антимонопольного
комітету України чи його територіального відділення.4.
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.Для прикладу
діяльності Антимонопольного комітету наведемо результати огляду показових справ,
розглянутих Комітетом у I кварталі 2010 року:ВАТ «ЕК
Одесаобленерго» займає монопольне (домінуюче) становище на ринку надання послуг
з видачі ТУ на приєднання нових чи реконструйованих електроустановок до
електричної мережі електропередавальної організації, які є обов’язковою
складовою отримання послуги з постачання електричної енергії від
електропередавальної організації для потенційних споживачів електричної енергії.ВАТ „ЕК
Одесаобленерго” безпідставно відмовило ТОВ „Білдінг групп” в продовженні строку
дії технічних умов, посилаючись на зміни підходу до оформлення технічних умов,
та повідомило про необхідність отримання нових ТУ на електропостачання.Одеське обласне
територіальне відділення Комітету визнало такі дії ВАТ „ЕК Одесаобленерго”
зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку у вигляді повної
відмови від реалізації товару за відсутності альтернативних джерел придбання.На порушника
накладено штраф.ЗАТ “Котюжани
зерно”, правонаступником якого є ТОВ “Котюжани зерно” (Вінницька обл.) займає
монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг із зберігання зерна в 30
кілометровій зоні від Товариства за період 2008-2009 маркетинговий рік із
часткою 100 відсотків.ТОВ “Котюжани
зерно” встановило економічно необґрунтований п’ятикратний розмір вартості
послуг із зберігання зерна у разі його зберігання після закінчення
встановленого Договором строку.Вінницьке обласне
територіальне відділення Комітету визнало такі дії порушенням законодавства про
захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим)
становищем на ринку послуг із зберігання зерна, що призвело до ущемлення
інтересів споживачів, яке було б неможливим за умов існування значної
конкуренції на ринку.На порушника
накладено штраф.ТОВ
«Укрмолпродукт» спільно з ВАТ «Дубномолоко» займає монопольне (домінуюче)
становище на ринку молока для промислової переробки, що закуповується у
населення, в межах Демидівського та Дубенського районів Рівненської області.ТОВ
«Укрмолпродукт» і ВАТ «Дубномолоко» протягом січня — березня 2009 року
встановили різні закупівельні ціни на молоко для населення Демидівського та
Дубенського районів Рівненської області без об’єктивно виправданих на те причин.Рівненське
обласне територіальне відділення Комітету такі дії визнало зловживанням
монопольним (домінуючим) становищем на ринку молока для промислової переробки,
що закуповується у населення.На порушника
накладено штраф.ВАТ «Закарпатгаз»
(м.Ужгород) займає монопольне (домінуюче) становище на ринку надання платних
послуг по обслуговуванню аварійних викликів споживачів природного, скрапленого
газу з використанням проводового зв’язку «104», право користування яким на
території Закарпатської області належить виключно Товариству, в межах
Закарпатської області.ВАТ «Закарпатгаз»
безпідставно відмовило в укладенні з ТОВ «Альфа-Сервіс Груп» договору про
надання платних послуг по обслуговуванню аварійних викликів споживачів
скрапленого газу з використанням проводового зв’язку «104», що могло призвести
до припинення ТОВ «Альфа-Сервіс Груп» реалізації скрапленого газу для побутових
потреб населення.Закарпатське
обласне територіальне відділення Комітету визнало такі дії зловживанням
монопольним (домінуючим) становищем, що могли призвести до ущемлення інтересів
інших суб’єктів господарювання, і були б неможливими за умов існування значної
конкуренції на ринку.На порушника
накладено штраф.За результатами
діяльності в 2008 р. ТзОВ «Золочівагро» займає монопольне (домінуюче)
становище на ринку заготівлі цукрових буряків в географічних межах
Пустомитівського, Золочівського та Перемишлянського районів.ТзОВ
«Золочівагро» встановило для здавальників цукросировини різні умови
розрахунків за її переробку без об’єктивно виправданих на те причин.Аналіз укладених
договорів показав, що Товариство встановлювало ціни на цукрові буряки в різних
розмірах, що складали від 170 до 230 грн/т з ПДВ.Львівське обласне
територіальне відділення Комітету визнало такі дії зловживанням монопольним
(домінуючим) становищем на ринку, що могло призвести до ущемлення інтересів
споживачів.На порушника
накладено штраф.ТзОВ „Агат Авто”
на ринку послуг з технічного (сервісного) обслуговування автомобілів в період
їх гарантійного строку експлуатації автомобілів марки Toyota в межах
Рівненської області у 2008 та 2009 році займає монопольне (домінуюче) становище
із часткою 100%.ТзОВ „Агат Авто”
(м.Рівне) встановило різну вартість на одні і ті ж види технічного
обслуговування автомобілів марки Toyota в період їх гарантійного строку
експлуатації та нав’язувало споживачам плату за послуги, які не є обов’язковими
при технічному обслуговуванні автомобілів в період їх гарантійного строку
експлуатаціїРівненське
обласне територіальне відділення Комітету визнало такі дії зловживанням
монопольним (домінуючим) становищем на ринку, що могло призвести до ущемлення
інтересів споживачів.На порушника
накладено штраф.ТОВ
«Закарпат-Авто» (м.Мукачево) та ТОВ «Автоцентр-Ужгород» (Ужгородський р-н) за
результатами діяльності 2008 р. та 2009 р. займали монопольне (домінуюче)
становище на ринку послуг з технічного обслуговування автомобілів «Mitsubishi»
в період гарантійного строку їх експлуатації в територіальних межах
Закарпатської області з частками відповідно 81,4 та 97,5 відсотківТОВ
«Закарпат-Авто» встановило необґрунтовані торгівельні надбавки на запасні
частини та матеріали, що призвело до завищення вартості послуги з технічного
обслуговування автомобілів «Mitsubishi» в період гарантійного строку їх
експлуатації .Крім того
Товариство застосовувало різну вартість однієї нормо-години та різні витрати
часу при виконанні однакових видів робіт без об’єктивно виправданих на те
причин.Закарпатське
обласне територіальне відділення Комітету визнало такі дії зловживанням монопольним
(домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення таких цін реалізації
товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції
на ринку.На порушника
накладено штраф.Ці дані
щоквартально оприлюднюються на сайті Антимонопольного комітету і є доступними
для огляду. Крім того, в пресі регулярно з’являються повідомлення про порушення
Антимонопольного Законодавства. Наприклад:Підприємство
визнало порушення та сплатило штраф до державного бюджету.Закарпатське
обласне відділення АМКУ оштрафувало ВАТ «Закарпаттяобленерго» на 7
тис. грн за зловживання монопольним становищем. Як встановило відділення,
підприємство неправомірно провело розрахунок збитків за користування
електричною енергією, що призвело до ущемлення інтересів споживачів.
Підприємство визнало та усунуло порушення в процесі розгляду справи.Крім того,
відділення АМКУ оштрафувало «Закарпаттяобленерго» на 1 тис. грн за
неподання інформації у встановлений законодавством термін.Цікава інформація
щодо сфери освіти і послуг з освіти наведено нижче.Антимонопольний
комітет України виявив низку проблемних питань у сфері надання вищими
навчальними закладами платних послуг з освітянської діяльності, зокрема і факти
стягування економічно необґрунтованої плати за навчання студентів. З метою
врегулювання ситуації вирішено зібрати на спеціальні слухання з даного приводу
ректорів освітянських закладів, представників Верховної Ради, Кабінету
Міністрів та галузевих відомств, яким будуть представлені результати
дослідження Комітету.За результатами
слухань Комітет має намір прийняти рішення, націлені на вирішення проблем,
виявлених в діяльності навчальних закладів. Для цього, передусім, буде залучено
Міністерство освіти та науки, яке забезпечує реалізацію державної політики у
сфері освіти.Адже, як з’ясував
Комітет, впродовж останніх навчальних років мало місце встановлення закладами
освіти необґрунтованої плати за послуги з підготовки студентів за напрямами
«Право» та «Медицина».Крім того,
дослідження показало, що через брак належної методичної бази вищі навчальні
заклади включали неправомірні вимоги до договорів щодо надання освітянських
послуг тощо.«Кожна українська
родина, яка виховала для України дітей, повинна бути впевненою, що державні
відомства, як учасники державно-правового механізму, створили всі умови для
духовно-професійного розвитку цих дітей. Вища школа несе особливу
відповідальність за те, щоб ринок освітянських послуг відрізнявся прозорістю і
нормативним забезпеченням підходів до формування ціни на платні послуги з освітянської
діяльності. І студенти та їх батьки повинні мати право перевірити економічну
обґрунтованість ціни на ці послуги аж до однієї гривні. Вважаю, ми просто
зобов’язанні сьогодні об’єднати зусилля влади і науковців та націлити їх на
підтримку ладу в цій сфері й захист інтересів споживачів. Тому ми проведемо
найближчим часом спеціальні слухання в Комітеті з метою зібрати думки сторін,
обговорити й вирішити виявлені проблеми. Впевнений, що з рішучістю, притаманній
органам влади в умовах кризи, і мудрістю, якою наділені наші поважні керівники
навчальних закладів, ми швидко врегулюємо ситуацію на користь майбутнього
України», – наголосив Голови Комітету Олексій Костусєв.Шляхи
вдосконалення управління антимонопольною діяльністю підприємстваВдосконалюючи контроль
за антимонопольною діяльністю Україні, в першу чергу, слід укласти чіткий план
заходів щодо вдосконалення діяльності в цьому напрямку.Крім того,
орієнтація на розвинуті країни Заходу, аналіз і дослідження механізмів
управління антимонопольною діяльністю підприємств в розвинутих країнах,
кооперація з іншими державами та використання досвіду, адаптованого до ринкових
умов України є основними шляхами вдосконалення управління антимонопольною
діяльністю підприємств.На 2010 рік
Антимонопольним комітетом розроблено план і окреслено шляхи вдосконалення
антимонопольного контролю та діяльності. Ось який вигляд має цей план.
|
План заходів Антимонопольного комітету України відповідно до «Плану заходів щодо «На шляху до доброчесності» та на виконання розпорядження Кабінету
|
Також
Антимонопольний комітет сформував програму «На шляху до доброчесності» метою
якої є інформування підприємств щодо конкурентної діяльності і розвиток у
підприємств лояльного ставлення до дій Антимонопольного комітету. Стосовно цієї
програми розроблено наступний план дій на 2010 рік.
ПЛАН
заходів щодо
реалізації Концепції подолання корупції в Україні
«На шляху до
доброчесності» на період до 2010 року
в Антимонопольному
комітеті України
| № п/п | Найменування заходу | Шляхи виконання | Виконавці |
Термін виконання |
| 1. |
Підготовка та подання на розгляд визначення нової структури |
За результатами функціонального обстеження відповідно до рекомендацій та стандартів держав–членів ЄС, при необхідності, визначення нової структури Антимонопольного комітету України; |
Лисицький М.Ф. Кравченко Ю.Г. Мороз С.М. |
2008-2009 рр. |
| 2. | удосконалення законодавства про державні закупівлі з метою приведення його у відповідність з європейськими нормами і стандартами щодо політики підзвітності і прозорості та забезпечення доступу широкої громадськості до інформації про умови конкурсів із закупівлі товарів і послуг за державні кошти. |
1. Взяти участь у розробці 2. Погодити законопроекти та |
Стефановський С.С. |
друге півріччя 2007 — 2008 в місячний термін після надходження |
| 3. | Вивчення питання доцільності надання прав організаціям (фірмам, агентствам тощо) провадити діяльність, пов’язану з виконанням за відповідну плату функцій органів державної влади. |
Взяти участь у вивченні питання доцільності надання прав організаціям (фірмам, агентствам тощо) провадити діяльність, пов’язану з виконанням за відповідну плату функцій органів державної влади. |
Кравченко Ю.Г. | 2008 р. |
| 4. | Вивчення питання створення єдиного державного банку даних про юридичних осіб, причетних до корупції, з метою недопущення їх до участі в здійсненні державних закупівель та внесення в разі необхідності проектів відповідних законодавчих актів. |
Взяти участь у вивченні питання щодо створення єдиного державного банку даних про юридичних осіб, причетних до корупції, з метою недопущення їх до участі в здійсненні державних закупівель та внесення в разі необхідності проектів відповідних законодавчих актів. |
Стефановський С.С. |
2009- 2010 рр. |
| 5. | Забезпечення широкого інформування громадськості про розроблені законопроекти щодо боротьби з корупцією та запобігання її виникненню, зокрема із запрошенням громадян і представників громадських організацій до участі в обговоренні таких проектів. |
Забезпечувати широке інформування громадськості про розроблені законопроекти щодо боротьби з корупцією та запобігання її виникненню, зокрема із запрошенням громадян і представників громадських організацій до участі в обговоренні таких проектів. |
Якимюк Б.М. Лисицький М.Ф. Мороз С.М. |
постійно |
| 6. | Запровадження на офіційних веб-сайтах рубрики «Запобігання проявам корупції» з метою посилення відомчого контролю за додержанням принципів прозорості та відкритості діяльності органів виконавчої влади. |
На веб-сайті Комітету запровадити рубрику «Запобігання проявам корупції». |
Якимюк Б.М. Лисицький М.Ф. Кравченко Ю.Г. |
постійно |
| 7. | Посилення кадрового забезпечення підрозділів внутрішнього контролю в центральних органах виконавчої влади або їх створення (у разі їх відсутності) у межах граничної чисельності працівників таких органів з метою забезпечення додержання вимог антикорупційного законодавства, ефективної взаємодії з відповідними підрозділами правоохоронних органів та зв’язків із громадськістю; затвердження положення про зазначені підрозділи |
Вивчення питання щодо створення підрозділів внутрішнього контролю в інших центральних органах виконавчої влади у межах граничної чисельності працівників таких органів, ефективної взаємодії з відповідними підрозділами правоохоронних органів та зв’язків із громадськістю. |
Лисицький М.Ф. | постійно |
Взаємодія з
міжнародними організаціями, які займаються питаннями розвитку і захисту
конкуренції, посідає значне місце у міжнародній діяльності Комітету.
Вона має на меті
отримання консалтингової допомоги, ознайомлення з новими тенденціями та
методиками впровадження конкурентного законодавства, поширення інформації про
здобутки української конкурентної політики, проведення дво- та багатосторонніх
консультацій щодо розслідування справ, а також підвищення професійного рівня
українського персоналу, зокрема, через участь у спеціалізованих конференціях і
семінарах.
У першу чергу,
слід зазначити плідне співробітництво Антимонопольного комітету з Конференцією
ООН з питань торгівлі та розвитку (ЮНКТАД). Починаючи з 1998 року офіційним
представником України у Міжурядовій групі експертів з питань законодавства та
політики у галузі конкуренції (МГЕ) є Голова Антимонопольного комітету України.
Завданням МГЕ є
аналіз та удосконалення міжнародних засад щодо впровадження конкурентної
політики та законодавства, питання узгодження конкурентної та торгівельної
політики, зближення національних правил конкуренції з Комплексом узгоджених на
багатосторонній основі справедливих принципів і правил контролю за
обмежувальною діловою практикою (з 2000 року – Комплекс принципів та правил ООН
з питань конкуренції), який був ухвалений Конференцією ООН. Рішення МГЕ,
знаходять своє відображення у програмних та правових документах, що
розробляються за участю Антимонопольного комітету України.
Участь України у
роботі органів ЮНКТАД, що опікуються питаннями розвитку конкуренції, має
важливе значення, оскільки без посилення ролі конкурентної політики, як засобу
регулювання економічних відносин не тільки всередині окремих країн, а й на
міждержавному рівні, не вбачаються можливими підвищення ефективності економіки,
успішний розвиток міжнародної торгівлі і поліпшення загального економічного
добробуту споживачів товарів та послуг.
З метою
реалізації багатостороннього Договору про проведення узгодженої антимонопольної
політики та на його підставі уже у 1993 році була утворена Міждержавна рада з
антимонопольної політики (МРАП або Антимонопольна рада) країн-учасниць СНД.
Відповідно до Положення про Антимонопольну раду, яке є невід’ємною частиною
зазначеного Договору, МРАП вирішує наступні основні завдання:
—
координація
спільної діяльності сторін щодо створення правових засад попередження обмежень
та припинення монополістичної діяльності та недобросовісної конкуренції на
території країн СНД;
—
сприяння
у розробці та удосконалення національного законодавства з питань конкуренції;
—
розробка
правил та механізмів реалізації конкретних аспектів попередження обмеження та
припинення монополістичної діяльності та недобросовісної конкуренції на
території країн СНД;
—
сприяння
сторонам в обміні нормативно-правовою, методичною та іншою інформацією в галузі
антимонопольної політики і конкуренції;
—
розгляд і
вирішення спорів між господарюючими суб’єктами сторін з питань, що є предметом
Договору;
—
розробка
і внесення пропозицій щодо вирішення спірних питань між сторонами з предмету
Договору з метою розгляду на засіданнях Ради голів держав;
—
організація
експертиз проектів документів, пов’язаних з реалізацією Договору;
—
звернення
з поданнями та запитами про вирішення спорів в економічний суд СНД.
Держави-учасниці
Договору мають представництво у МРАП у кількості 2 осіб, періодичність
проведення засідань Ради — двічі на рік, місце проведення — по черзі у кожній з
країн-членів. Членами МРАП є, як правило, керівники та інші працівники
конкурентних/антимонопольних органів (підрозділів) країн СНД. Із числа
представників сторін обираються Голова і два його заступники терміном на 2
роки. Голова керує роботою Антимонопольної ради і, при необхідності,
представляє її на засіданнях Ради глав держав та глав урядів, проводить
засідання Антимонопольної ради, від її імені підписує документи, а також
координує діяльність Антимонопольної ради в період між засіданнями.
Діяльність
Міждержавної ради з антимонопольної політики країн-учасниць СНД протягом 2009
року була направлена на розвиток механізмів взаємодії щодо недопущення і
припинення дій, що чинять негативний вплив на конкуренцію на ринках сторін, а
також забезпечення умов для ефективного функціонування товарних ринків. Для
організації зазначеної роботи та з метою проведення спільних розслідувань на
деяких ринках в межах СНД щодо виявлення та припинення транснаціональних
антиконкурентних практик, в рамках Штабу зі спільних розслідувань порушень
антимонопольного законодавства в державах – учасницях СНД було створено вісім
робочих Підгруп за наступними напрямками досліджень:
—
на ринку
авіаперевезень;
—
в
телекомунікаційній сфері;
—
на ринку
зерна;
—
з питань
розслідування діяльності картелів;
—
з питань
«рітейлу»;
—
на ринку
паливно-мастильних матеріалів;
—
на ринку
лікарським засобів;
—
на ринку
електроенергетики.
Окрема увага
учасників МРАП протягом звітного періоду була приділена питанню удосконалення
розслідувань діяльності картелів. Актуальність виявлення антиконкурентних
узгоджених дій суб’єктів господарювання (картелів) на сьогоднішній день
обумовлена тим, що в період рецесії економіки низка виробників завдяки змові
намагається компенсувати зменшення попиту на їх продукцію шляхом утримання цін
на до кризовому рівні, а то й шляхом безпідставного завищення цін на продукцію.
Антимонопольний комітет України, за рішенням МСАП, очолює роботу Підгрупи Штабу
з удосконалення розслідуванню діяльності картелів (антиконкурентні узгоджені
дії). Протягом звітного періоду українською стороною були розроблені підходи
щодо дослідження певних ринків, на яких може діяти картель, та розроблені
механізми щодо проведення паралельних розслідувань.
Таким чином,
участь у діяльності МРАП та роботі Підгруп Штабу сприяло виконанню рішень
засідань Міждержавної ради з антимонопольної політики та Штабу зі спільних
розслідувань порушень антимонопольного законодавства держав-учасниць СНД в
рамках Договору про проведення узгодженої антимонопольної політики.
В рамках участі у
діяльності МРАП протягом 2009 року представники Антимонопольного комітету взяли
участь у наступних заходах:
·
засіданнях
Штабу зі спільних розслідувань порушень антимонопольного законодавства в
державах–учасницях СНД у рамках зазначеного Договору (м. Санкт-Петербург,
Російська Федерація, 19.05.2009; м. Бішкек, Киргизька Республіка, 16.06.2009,
м. Казань, Російська Федерація, 01.09.2009; м. Єреван, Республіка Вірменія,
06.10.2009). На засіданнях було проаналізовано хід спільних розслідувань на
ринках авіаперевезень, зерна та в телекомунікаційній сфері в межах СНД з метою
виявлення та припинення транснаціональних антиконкурентних практик;
·
черговому,
ХХІХ засіданні Міждержавної ради з антимонопольної політики держав-учасниць СНД
(МРАП) (м. Бішкек, Киргизька Республіка, 18.06.2009 – 19.06.2009).
·
черговому,
ХХХ засіданні Міждержавної ради з антимонопольної політики держав-учасниць СНД
(МРАП) (м. Єреван, Республіка Вірменія, 07.10.2009 – 09.10.2009).
Починаючи з 1994
року, Антимонопольний комітет України підтримує зв’язки з Організацією
Економічного Співробітництва та Розвитку (ОЕСР), яка поряд з іншим, опікується
проблемами розвитку конкуренції, розширення співпраці між національними
відомствами, які слідкують за дотриманням законів про конкуренцію, а також
підтримує політику, спрямовану на захист прав споживачів і поширення інформації
щодо товарів та послуг.
На теперішній час
триває робота, спрямована на набуття Антимонопольним комітетом України статусу
спостерігача у Комітеті ОЕСР з питань конкуренції і його робочих групах. До
компетенції зазначеного Комітету входять, зокрема, такі напрямки діяльності, як
обговорення поточних проблем, що виникають у національних конкурентних
відомствах, покращення правозастосовчої діяльності у сфері захисту економічної
конкуренції та розвиток міжнародного співробітництва. Така діяльність Комітету
спрямована на стимулювання аналітичної роботи національних конкурентних
відомств та укріплення їхньої взаємодії під час здійснення правозастосовчої
діяльності.
Завдяки підтримці
ОЕСР співробітники Комітету отримали можливість систематично підвищувати свій
кваліфікаційний рівень, беручи участь у роботі щорічних семінарів, які
відбуваються під егідою ОЕСР. Ці семінари, починаючи з 1994 року відбувалися у
м. Відень, а з 2000 р. у м. Будапешт (Угорщина) було відкрито Регіональний
центр з питань конкуренції для країн центральної та східної Європи. Під час
семінарів наші працівники мають унікальну нагоду ознайомитись з досвідом
застосування конкурентного законодавства у різних країнах, обмінятися думками з
колегами стосовно принципів і критеріїв впровадження законів про конкуренцію.
З 2001 року вищі
посадові особи Антимонопольного комітету України беруть участь у сесіях
Глобального форуму з питань конкуренції, який проходить під егідою ОЕСР у
Парижі. Глобальний форум з питань конкуренції ініційовано ОЕСР під впливом
загальної сучасної тенденції до об’єднання зусиль конкурентних відомств і
міжнародних організацій в умовах глобалізації та інтернаціоналізації світової
економіки. ОЕСР, надаючи урядам країн-членів широкі можливості щодо підвищення
поінформованості з усього спектру національних політик та їхнього впливу на
міжнародну спільноту, на сучасному етапі розширює коло учасників своїх дискусій,
залучаючи до них представників країн, які не є членами Організації.
У 2006 році
Секретаріатом ОЕСР було прийнято рішення щодо проведення за фінансового
сприяння Європейської Комісії огляду стану конкурентного законодавства,
конкурентної політики та її інституційного забезпечення в Україні (peer
review). Такий огляд проводиться ОЕСР на замовлення країни-члена ОЕСР з метою
підвищення ролі конкурентного відомства, забезпечення незалежності та
прозорості його діяльності. Починаючи з 2002 року ОЕСР провадить подібні огляди
для країн, що не є членами ОЕСР.
Процес підготовки
огляду складається з детального вивчення діяльності конкурентного відомства в
країні, яка його замовляє. Цей процес відбувається за участі фахівців ОЕСР та
керівників європейських конкурентних відомств. Одночасно провадяться зустрічі з
посадовими особами державних органів влади та недержавних інституцій з метою
отримання інформації, необхідної для запитальника на основі якого готується
звіт. Заключною фазою цього огляду є його обговорення на черговому Глобальному
Форумі ОЕСР у присутності представників конкурентних відомств з усього світу.
За результатами обговорення Секретаріат готує остаточну версію звіту, яка потім
публікується на веб-сайті ОЕСР та в країні, яка замовила peer review.
З лютого 2007
року розпочато роботу над таким оглядом в Україні. Його обговорення планується
здійснити на черговому Глобальному Форумі з питань конкуренції ОЕСР у жовтні
2007 року.
Його проведення в
Україні сприятиме підвищенню іміджу конкурентного відомства, забезпеченню
більшій прозорості у його діяльності, поглибленні міжнародного авторитету,
удосконаленні інституційної моделі та механізмів впровадження конкурентного
законодавства.
З 2002 року
Антимонопольний комітет України є членом Міжнародної мережі з питань
конкуренції (ММК) – єдиної міжнародної організації, сфера діяльності якої
полягає виключно в правозастосуванні конкурентних правил. Вона об’єднує на
добровільних засадах близько 100 конкурентних відомств розвинених країн та
країн, що розвиваються. Діяльність Мережі спрямована на поширення найкращого
досвіду у сфері запровадження конкуренції, зближення процедурних та базисних
правових норм країн-членів, створення найбільш сприятливих умов для подальшого
розвитку конкурентної політики кожної з країн та міжнародного співробітництва у
цій сфері. Основна функція ММК полягає в створенні міжнародної мережі для
забезпечення конкурентних відомств розвинутих країн та країн, що розвиваються,
практичними матеріалами з застосування антимонопольної політики. Головною метою
цієї організації є зміцнення співробітництва та поступове зближення
правозастосовчої діяльності різних конкурентних відомств – членів Мережі.
Діяльність ММК
зорієнтована на конкретних проектах, що розподіляються між робочими групами,
члени яких спілкуються один з одним за допомогою Інтернету, телефону, телефаксу
або беручи участь у відео конференціях.
Антимонопольний
комітет є членом спеціалізованих робочих груп з питань формування
проконкурентної свідомості та з питань злиттів. Діяльність в рамках робочих
груп відбувається на регулярній основі шляхом заповнення анкет та інших
запитальників, інформація за якими з урахуванням вимог конфіденційності
використовується для аналітичних робіт та дослідницьких проектів, що
поширюються серед учасників мережі. Представники Комітету також беруть участь в
щорічних практичних семінарах. Такі семінари мають суто практичну
спрямованість. На прикладі практичних та гіпотетичних справ послідовно крок за
кроком відпрацьовуються техніки розслідування, збору та використання доказів у
справах про порушення законодавства про захист конкуренції, відбувається обмін
досвідом. Так, АМКУ був учасником Міжнародного Семінару на тему “Технології
розслідування під час здійснення контролю за злиттям”, що проходив в Вашингтоні
в листопаді 2002 року та Міжнародного Семінару з питань технологій розслідувань
в Брюсселі в жовтні 2004 року.
Діяльність ММК
організовано навколо щорічних конференцій, в яких беруть участь голови
конкурентних відомств – членів організації. Так, Голова АМКУ О. О. Костусєв
представляв українське відомство на установчій Конференції в Ніаполі в вересні
2002 року. А в квітні 2004 року АМКУ брав участь в щорічній конференції ММК в
м. Сеул (Корея).
Висновки
В мінливих,
жорстких ринкових умовах немає місця корупції. Антимонопольне управління є
фундаментом чесної та прозорої конкуренції. Дії підприємств, які порушують
Антимонопольне законодавство бувають умисними (що особливо неприємно, адже є
свого роду шахрайством не лише по відношенню до конкурентів, але й по відношенню
до Держави) і неумисними, що також часто зустрічається в практиці управління
антимонопольною діяльністю і виникає через низьку інформованість та правову
грамотність суб’єктів підприємницької діяльності.
Тому значну увагу
слід приділити інформуванню та навчанню персоналу підприємств щодо чинних
нормативно-правових актів, пропонувати альтернативні шляхи задля уникнення
вчинення неправомірних дій.
Найбільш
поширеними категоріями порушень у вигляді недобросовісної конкуренції є дії,
пов’язані з неправомірним використанням знаків для товарів і послуг та інших
позначень, фірмових найменувань, дискредитацією господарюючого суб’єкта, тобто
дії, спрямовані на неправомірне використання ділової репутації господарюючих
суб«єктів, створення перешкод господарюючим суб»єктам у процесі конкуренції.
Україна повинна
дотримуватись курсу на європейську інтеграцію, яка ставить перед нашою державою
комплексне завдання здійснення глибоких економічних реформ, створення реально
діючої ринкової економіки. Вирішення цього завдання знаходиться у прямій
залежності від впровадження ефективної конкурентної політики, спрямованої на
створення конкурентного середовища, захист законних інтересів підприємців і
споживачів, підвищення конкурентноспроможності
товаровиробника на внутрішньому та зовнішньому ринках.
Головна
мета інтеграції України до ЄС в сфері конкурентної політики та законодавства —
це створення відповідних економічних передумов для набуття Україною
повноправного членства у ЄС. Базовим документом, що визначає засади економічної
інтеграції України до ЄС є Угода про партнерство та співробітництво між
Європейськими Співтовариствами та Україною (УПС). Згідно зі своєю компетенцією
Антимонопольний комітет вживає заходів щодо виконання пунктів 49.2.1., 49.2.2
та 49.2.3 УПС.
Участь України у роботі органів ЮНКТАД, що опікуються
питаннями розвитку конкуренції, має важливе значення, оскільки без посилення
ролі конкурентної політики, як засобу регулювання економічних відносин не
тільки всередині окремих країн, а й на міждержавному рівні, не вбачаються
можливими підвищення ефективності економіки, успішний розвиток міжнародної
торгівлі і поліпшення загального економічного добробуту споживачів товарів та
послуг.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Закон України «Про
Антимонопольний комітет України»
2. Закон України «Про захист від
недобросовісної конкуренції»
3. Г.І.Башнянин, П.Ю.Лазур,
В.С.Медедів. Політична економія. – Підручник для студентів вузів. – Київ: Ніка
– Центр Ельга 2000р.
4. А.Барановский. Что такое монополия
и как с ней бороться? //Фінансова Україна. – 26 грудня 1995р. № 52.
5. В.Я.Бобров. Основи ринкової
економіки. – Київ: Либідь,1995р.
6. А.В.Калина, В.В.Осокіна –
Економічна теорія і практика господарювання: Навч. посібник. – Київ: МАУП,1998
р.
7. С.В.Мочерний — Економічна теорія.
– Посібник для студентів вищих закладів освіти, Київ “Видавничий центр
“Академія””,1999р.
8. Р.М. Нуреев. – Типы рыночных
структур: конкуренция и монополия // Вопросы экономики. – 1994г. № 6.
9. М.Портер – Международная
конкуренция, Москва,1994г
10. Інформаційний портал: zik.com.ua
11. Офіційний сайт Антимонопольного
комітету України http://www.amc.gov.ua