Вступ
Великі піраміди
Єгипту і не менш імениті піраміди Америки й Азії… Вони уражають своїм
величчям і довговічністю, придушують своєю масивністю, дивують своїми простими
і гармонічними формами, спрямованими в космос. Вони притягають до себе, вони
надять… Так у чому таємниця пірамід? У чому секрет їхньої привабливості?
Мовчать
піраміди… Може бути, ми їхній просто не чуємо, як не чули донедавна голосу
риб? Хто ж перший із сучасників зрозумів і відгукнувся на заклик пірамід, що
йде з глибин Галактики? Ближче усього до істини стояла Е. П. Блаватьска, але і
вона сказала в 1877 році усього кілька слів: «Зовнішніми формами Велика піраміда
символізує принципи, що лягли в основу створення природи, одночасно ілюструючи
тим самим принципи геометрії, математики, астрономії, астрології». Вона була
права! [1, c.3]
Зрозуміло, дійсна
робота ні в якій мері не претендує на скільки-небудь велике визнання, так само
як, утім, і на незаперечність, повноту висвітлення порушених питань. На що ж
вона, у такому випадку, претендує? Усього лише на деяку оригінальність і
цікавість.
Ціль: указати
місце єгипетських пірамід займане ними серед об’єктів всесвітньої історичної
спадщини.
Задачі: вивчення
літератури, що відображає місце єгипетських пірамід займане ними серед об’єктів
всесвітньої історичної спадщини.
Розділ 1
Єгипет
Одна з
найдавніших світових цивілізацій зародилася в Північно-Східній Африці, у долині
Нілу. Місцеві жителі називали цю країну «Та Кемет» — Чорна Земля — по
кольорі місцевого ґрунту, а ми знаємо неї під ім’ям Єгипет.
 Ця древня  землеробська цивілізація
початку формуватися в 4в. до нашої ери. Історія держави і культури Єгипту
поділяється на кілька періодів: Раннє, Древнє, Середнє і Нове царство. 
Ранній Єгипет —
це був час утворення рабовласницького ладу і деспотичної держави, протягом
якого сформувалася характерне для древніх єгиптян релігійне вірування: культ
природи і предків, астральний і загробний культи, фетишизм, тотемізм, анімізм і
магія. У культовому будівництві почав широко використовуватися камінь. 
Древнє і Середнє
царства характеризувалися зміцненням і централізацією бюрократичного апарата
правління, посиленням могутності Єгипту і його бажання розширити свій вплив на
сусідні народи. 
Нове царство було
останнім періодом зовнішньої активності Єгипту, коли він вів війни в Азії і
північній Африці. У цей час особливо розцвітала архітектура храмів. Серед
найбільших досягнень художньої творчості  цього періоду образ цариці Нифертити
зі скульптурної майстерні в Ахетатоне, золота маска фараона Тутанхамона і
розпису гробниць у долині царів поблизу Фив. Вони продовжували характерну для
Древнього Сходу традицію зображення голови і ніг фігури в профіль, а торса — у
фас. Ця традиція зникає в заключний період падіння Єгипту, коли його завойовує
Персія. 
У границях
своєрідного світогляду формувалася релігійно-міфологічна система древніх
єгиптян про побудову світу. Уся безліч роздроблених релігій поступово було
зведено до визначеної божественної ієрархії, де культ бога Ра (найбільш
головного серед усіх божеств) злився з культами інших богів. У Древньому
Єгипті, де лише фараон стояв над суспільством, всі інші громадяни вважалися
рівними перед творцем і законом, жінки були рівними з чоловіками. Віра в
індивідуальне безсмертя породила такий феномен у культурі древніх єгиптян, як
прагнення залишити про себе пам’ять у століттях, вони будували
пам’ятники-гробниці, позначені ієрогліфами. Якщо в епоху Древнього царства
тільки фараони могли ввійти в «царство мертвих», побудувавши собі піраміду, то
з часів Середнього Царства кожний мав право побудувати власну гробницю. У
Древньому Єгипті всі спеціальні знання концентрувалися в невеликій групі людей,
що складала пануюча в суспільстві каста жрецов. Жреци ефективно використовували
для керування масами накопичені протягом часів дані астрономічних спостережень,
відкривши періодичність сонячних затьмарень і навчивши них передбачати. 
Джерела вивчення
міфології Древнього Єгипту відрізняються неповнотою і несистематичністю
викладу. Характер і походження багатьох міфів реконструюються на основі пізніх
текстів.
Основними
пам’ятниками, що відбили міфологічного представлення єгиптян, є різноманітні
релігійні тексти. Значний матеріал дають запису драматичних містерій, що
виповнювалися під час релігійних свят і коронаційних торжеств. Великий інтерес
представляють магічні тексти, змови і закляття, написи на статуях, стелах і
іконографічний матеріал. Багато цікавого повідомляли античні автори і т.д. [2,
c. 125-126].
У Древньому
Єгипті вперше у світі виникла практична медицина, визначеного розвитку досягла
десяткова система рахунка в арифметиці. Древні єгиптяни володіли також деякими
елементарними знаннями в алгебрі. Відкриття ієрогліфів як писемності сприяло
розвиткові таких жанрів словесності як міфи, казки, байки, молитви, гімни,
плачі, епітафії, повісті, любовна лірика і навіть філософські діалоги і
політичні трактати, пізніше з’являється релігійна драма і світський театр.
Бурхливий розвиток мистецтва в давньоєгипетському суспільстві привело до появи
перших у світі письмово зафіксованих естетиних і філософських міркувань. Саме
тут вперше в історії світової культури виник гуманізм. Культурна спадщина
Древнього Єгипту зіграло свою історичну роль у становленні і розвитку світової
культури. [4]
Глава
ІІ
Піраміди
Зараз єгиптологи
нараховують 108 пірамід. Але як  ні дивно першими піраміди стали будувати
аж ніяк не Єгиптяни. Уперше Піраміди східчастої структури, що називалися
зиккуратами, з’явилися в древніх Уре і Вавилоні, приблизно в той час (ок. 2750
року до н.е.), коли в Єгипті правила Друга династія. А от 
«правильні» піраміди є чисто єгипетським винаходом, що відноситься
приблизно до 2550 року до н.е. Мексиканські піраміди набагато молодше, і
датуються не раніше чим першим тисячоріччям до н.е. Знамениті піраміди Сонця і
Місяця в Теотиуакане в Мексиці відносяться до 600 року н.е.  Однак
повернемося до Древнього Єгипту. 
Довга історія
династичного правління — з 3200 по 30 роки до н.е. — археологами розділена на
кілька періодів, що  включають у себе кілька династій. Для нашої історії
найважливішим є час Древнього Царства, називаного «епохою пірамід» .
Воно містить у собі династії з Третьої по Шосту (ок. 2686-2181). ( Подробиці
про історію Єгипту ).
У до династичні
часи небіжчиків просто опускали у вириті в піску ями. Тіла укладали на боці, у
зігнутому положенні, приблизно для того, щоб вони були готові до повторного
народження в новому житті. У сухому кліматі пустелі тіло муміфікувалося саме. В
часи Першої династії єгиптяни почали зводити гробниці у формі чотирикутника
(вони називалися «мастаба») із землі і каменю для того, щоб закрити
могилу і тим самим захистити тіло. Чимало таких споруджень розташовується в некрополь
Мемфіса, Їх зводили протягом усього періоду Древнього Царства. Аж до кінця
Другої династії так ховалися і фараонів, але пізніше така форма поховання
залишилася тільки в знаті — фараони ж обрали для себе інший «замок
вічності» , можливо за аналогією з зиккуратами, східчасті піраміди..
Найбільша східчаста піраміда належить
фараонові третьої династії Джосеру. Вона розташована в Саккаре . Первісна
підстава піраміди займало площу 125х115 метрів, висота — приблизно 61 метр. Вітер
пустелі затупив гострі грані її ступіней, а покоління руйнівників і
будівельників зняли з неї чудово відшліфоване облицювання. Нині площа її
підстави дорівнює 121х109 метрів, а висота — 59 метрам. Під пірамідою існує
складна система коридорів, безліч приміщень для збереження припасів і похоронна
камера із саркофагом. Узагалі Піраміда Джосера — Це цілий меморіальний
комплекс. Докладніше >>>. Але вона примітна не тільки цим. Ця
Піраміда  виявляє собою перший приклад кам’яної кладки  з брил, що
спеціально висікаються, чия поверхня ретельно оброблялася, щоб плити підходили
друг до друга. Це нововведення приписується жрецу й архітекторові Имхотепу, що
був також і радником Джосера.
Слідом за утвором
Имхотепа в Саккаре були зведені кілька інших східчастих пірамід, з них самої
примітної є піраміда в Медуме, розташована приблизно в сорока п’ятьох
кілометрах до півдня від Саккара. Думають, що вона була зведена спадкоємцем
Джосера по імені Хуни, зведень про яке збереглося дуже мало. Перший фараоном
четвертої династії  — Снофру — перетворив східчасту піраміду в Медуме в
піраміду правильної форми шляхом заповнення ступіней кам’яними плитами.
Незабаром творців східчастих пірамід перемінили фараони Четвертої династії, що
почали зводити піраміди правильної форми. До них відносяться піраміда в Дашуре
і всесвітньо відомі піраміди Гизы. Важко собі це представити, але починав них
будувати той же Имхотеп, хоча йому так і не удалося побачити них завершеними. 
Існує цікава
версія про те, що Имхотеп був біблійним Йосипом або його прототипом. Якщо
згадати про походження Авраама з Ура, то одним з непрямих свідчень, може
стати  схожість архітектури Вавілонських зиккуратів і пираміди у Мєдуме.
В різницю від
Вавілонських Зиккуратів Ми не знаємо, що знаходилося на самому верху піраміди
Джосера спочатку, але можемо припустити, що там була якась копія каменю Бенбен;
це відповідало би символіці епохи пірамід. Виразно ми знаємо тільки те, що на
вершинах «щирих», несхідчастих, пірамід знаходився камінь пірамідальної форми —
пирамідіон — називаний Бенбеном. Трохи таких пирамідіонів можна бачити в
Каїрському музеї, і вони служать ще одним свідченням того, що піраміди
виконували не тільки роль поховань.  Докладніше >>>
Докладнішому Бенбен або щось з ним
зв«язане і  з»явилося поштовхом, що подвигнули першого фараона 4-й
династії Снофру на перехід до нової форми пірамід.



Довідка :
Імхотепа іноді називають
«Леонардо Так Вінчі» древнього Єгипту, але фактично він був ще
великим. Так Вінчі одержав репутацію генія, а Імхотеп був у кінцевому рахунку
звеличений у статус бога. Греки ототожнювали Імхотепа, з  богом лікування
Асклепієм.. Імхотеп був верховним жрецом Ганну і головного астронома з титулом
«глава спостерігачів» (за зірками).
Коли на східчастій піраміді в Саккаре
були закінчені розкопки, там були знайдені фрагменти статуї фараона Джосера. На
її п«єдесталі разом з ім»ям фараона Джосера був написаний наступний напис:
«Імхотеп —
хоронитель скарбниці пануючи Нижнього Єгипту, перший після царя у Верхньому
Єгипті, розпорядник великого палацу, спадкоємець Бога, головний жрець
Гелиополя, будівельник, архітектор, скульптор кам’яних ваз».



Довідка :  
Зиккурат являв собою східчасту
піраміду з глиняних цеглин, що складає з декількох веж (як правило, від 3 до
7), що розташовувалися одна на одній, що пропорційно зменшувалися догори.
Найвідоміший зиккурат -і майже стометрова семиступенчатая вежа храму бога
Мардука у Вавилоні, що є історичним прообразом Вавілонської вежі.
Між вершиною
нижньої вежі і підставою вище лежачої були розбиті тераси з прекрасними садами.
На вершині всієї будівлі височіло святилище, до якого вели величезні сходи, що
починалися внизу і мала кілька бічних відгалужень. Цей верхній храм
присвячувався якому-небудь божеству, що вважалося заступником даного міста. 
Самі вежі були
пофарбовані в різні кольори: нижня, як правило, була чорної, друга — червоного
кольору, вище — білого кольору, ще вище — блакитна і т.д. Верхню вежу часто
вінчав золотий купол, що був видний за багато кілометрів від міста. Видали це
видовище було воістину казковим. Зиккурат вважався сполучною ланкою між небом і
землею, а також місцем, куди був нібито сам бог, повідомляючи людям свою волю
через жрецов. 
Цікаво, що
«коли «доглядач усіх робіт пануючи» завершував будівництво піраміди, на її верхівці
встановлювався пирамидион, покритий золотом. Пирамидион означав кінець
грандіозної роботи, символізував початок свята, під час якого радувалася
і раділа вся країна.« ( Захи Хавасс. »На шляху до рішення
загадок Гизы») 
Глава ІІІ
Великі піраміди. Перше
знайомство
Три піраміди в
Гізі одержали свою назву по іменах трьох фараонів IV династії: Хуфу, Хафра і
Менкаура (про це писалося вище). Греки називали них на свій манер відповідно:
Хеопс, Хефрен і Микерин. Кожному з трьох фараонів приписується будівництво
однієї з трьох пірамід, хоча насправді вони їх не будували, а перебудовували,
проводячи реставраційні роботи. Але і на ці заходи були кинуті значні людські і
матеріальні ресурси Єгипту. Хто ж змусив фараонів узятися за настільки
трудомістку і не зовсім зрозумілу роботу: складати кам’яні блоки в гігантські
кам’яні гори? Хто був щирим натхненником, організатором, керівником,
архітектором і навіть можливим учасником усіх цих заходів? [1, c. 34].
Те, що фараони Хеопс, Хефрен і
Микерин займалися тільки реставрацією пірамід, що одержали згодом їхні імена,
говорять багато фактів. Їх легко перевірити, якщо уважно оглянути зовнішню і
внутрішню кладку пірамід. Найкраще це зробити на прикладі піраміди Хеопса,
оскільки її можна оглянути не тільки зовні, але і зсередини, куди відкритий
доступ для туристів. Зовнішня оболонка піраміди, її «сорочка», складена в
основному з відносно невеликих вапнякових блоків, що мають форму куба або
паралелепіпеда. У підніжжя — зі стороною в один або півтора метра. Вони —
результат творчості будівельників фараона Хеопса. Блоки для реставрації
доставлялися з каменоломень, а деякі, можливо, виготовлялися на місці цілком
сучасним способом: них могли відливати з бетону, приготовленого на основі
вапнякових раковин (про це піде мова в іншій главі). Для облицювання пірамід
використовувалися як збережені древні лицювальні плити, так і нові, котрі
вирубувалися з червоного граніту в далеких каменоломнях Асуана, і з мармуру — з
більш близьких каменоломень у Турі і Муккатане. На облицювання граней,
наприклад, піраміди Хеопса треба було більш ста тисяч плит [1, c. 35].
Гарний стан
лицювальних плит пірамід служило предметом гордості єгиптян протягом майже
трьох тисячоріч. Але з приходом завойовників, починаючи з ассирийцев і персів і
кінчаючи арабами і турками, на ці плити постійно замірялися шукачі зручного
будівельного матеріалу. Після землетрусів XVI — XVII століть, що викликали
великі руйнування в Каїрі, погляди потерпілих знову звернулися на піраміди, що
стояли як ні в чому не бувало. Те, що не могли зробити тисячоріччя і
землетруси, зробили люди: вони стали активно вирубувати лицювальні плити і
використовувати них для відновлення палаців і мечетей. Піраміда Хеопса була
«роздягнена» практично цілком, піраміда Хефрена — на велику частину. Дісталося
і найменшої з них — піраміді Микерина, що взагалі могли розібрати на окремі
блоки, але не змогли або не встигли 
Якщо пройти
коридорами усередину піраміди Хеопса, то поглядові відкриється зовсім інша
кладка, інша технологія, неймовірні по величині і ступеневі обробки блоки і
плити з чорного базальту, граніту… Тут, задовго до фараона Хеопса,
попрацювали інші будівельники, з більш високими технологіями в обробці каменів.
А головне, вони знали, що і для чого будували. Поверхня плит і блоків настільки
гладка, начебто вони довгий час полірувалися потоками морської води, що відразу
наводить на думку: а чи не стояли піраміди якийсь час «по пояс» або цілком у
морській воді? Тим більше, що сліди від скам’янілих черепашок були виявлені на
поверхні деяких блоків.
Піраміда Хеопса
найбільша по розмірі: її висота до площадки на вершині 137,3 м, а довжина
сторони підстави 233 м. Піраміда Хефрена трохи менше: її висота до площадки на
вершині 136,5 м, а сторона підстави 215 м. И. нарешті, піраміда Микерина значно
уступає обом сусіднім як по висоті до площадки на вершині (62 м), так і по
довжині сторони підстави (108 м).
Комплекс пірамід
у Гізу й у наш час — загадка. Пошуки відповідей на самі різні питання, зв’язані
з ними, запаморочили голови багатьом дослідникам. Чому, наприклад, грані
пірамід мають різний кут нахилу? У піраміди Хеопса він дорівнює 51 °52′, у
Хефрена 53° 12′, а в Микерина 51°. Ці кути близькі друг до друга. Але яка
повинна бути в дійсності величина кута, що древні архітектори закладали в
проект, а будівельники не змогли втілити їхній задум з потрібною точністю? Якої
глибини зміст був закладений у цей кут?
Чому кут нахилу
вхідного коридору в піраміді Хеопса дорівнює 26° 18″? Чому піраміди мають
форму кристала? Чому вони розташовані в цьому місці, а не в іншому? Чому
будівельні блоки мають визначене співвідношення сторін, а не інше? Який
характер має енергія пірамід і відкіля вона береться? Подібних питань пірамідам
можна задати дуже багато. Наша задача: постаратися відповісти хоча б на деякі з
них у межах тих знань, що випливають з досягнень сучасної науки, і в межах тих
можливостей, якими ми розташовуємо.
Поки можна
сказати, що піраміди багатофункціональні. Крім своїх основних задач, що
виконують, вони несуть у собі й інші знання. Ми постараємося також розібратися,
що мала на увазі Е. П. Блаватская, коли записала в 1877 році у своїй книзі
«Исида без покривала» наступні слова: «Зовнішніми формами Велика піраміда
символізує принципи, що лягли в основу створення природи, одночасно ілюструючи
тим самим принципи геометрії, математики, астрономії й астрології» [1, c. 36].
Усі дослідники
пірамід у Гізу добре знають одну особливість у їхньому розташуванні»
діагональ підстави піраміди Хеопса лежить на одній лінії з діагоналлю підстави
піраміди Хефрена. Ця лінія як би зв’язує двох гігантів в один комплекс. А от
піраміда Микерина, як бідна родичка, коштує осторонь особняків і здається, що
вона випадає з комплексу. Але це помилкове враження. Єдність усіх трьох
споруджень підкреслено саме таким їхнім розташуванням. І це доводиться
геометричними побудовами.
Як виявилося,
центри основ усіх трьох пірамід лежать на дузі гіперболічної спіралі. Центр же
самої спіралі розташований у долині Нілу на відстані 2080 м до південно-сходу
від центра підстави піраміди Хефрена. Або на відстані 1910м до південно-сходу
від центра підстави піраміди Микерина. Можливо, тут на суші або на дні Нілу
розташовується якийсь центр енергетичної зони, характер розподілу енергії якої
в просторі може саме зображуватися гіперболічною спіраллю. [1, c. 34]
Що ж хотіли донести до нас древні,
розташовуючи піраміди в такий спосіб? Не удаючись в усі подробиці, можна
сказати, що в архітектурі пірамід «заховані», наприклад, число
«пі», формула молекули води й інших елементів, а розташування пірамід
щодо сфінкса явно веде нас до моделі нашої сонячної системи… Що ж ще таять у
собі ці комори знань для людства?
Глава ІV
Таємниця пірамід
Про таємниці пірамід Єгипту написано
багато і вони поступово проясняються. Я хочу розповісти про таємницю, на якій
ще не звертали уваги. Подивитеся на три маленькі піраміди, розташовані біля
піраміди Менкаура (Микерина).
У книзі Р. Бьювэла і Э. Джилберта
«Секрети пірамід» доводиться, що піраміди на плато Гізу будувалися за
єдиним планом відображення розташування зірок. Розташування і навіть величина
трьох головних пірамід — Хеопса, Хефрена і Микерина відповідають розташуванню і
величині трьох зірок Пояса сузір’я Оріона. 
Думаю, що під
величиною пірамід тут треба розуміти їхню відносну висоту, а не обсяг або щось
ще. Ця відповідність підтверджується і древніми записами, що загадково
повідомляють, що Єгипет побудований за небесним планом — «на землі, як на
небі». Дійсно, якщо ми хочемо зрозуміти древні спорудження, то треба
пояснити строгу орієнтацію цих споруджень і їхніх елементів по сторонах світла
і по різних астрономічних явищах. З якою метою це робилося? Чому це було так
важливо?
Виявляється, така
орієнтація, дозволяє зафіксувати час, у которое відбулася яка-небудь значна
подія. Яке явище дозволяє це зробити? Справа в тім, що вісь обертання Землі
сама робить круговий рух, описуючи конус за період близько 26000 років. Це
явище називається прецесією, а період повного обороту осі називається Великим
роком. Відповідно до цього явища міняється картина зоряного неба, наприклад,
висота зірок над обрієм. Це і дозволяє використовувати прецесію, як
«зоряним годинник» що дозволяють зафіксувати і передати далеким
нащадкам свій час. Знання прецесії було одним з найбільших секретів жрецов, їх
таємної схованої від непосвячених.
Любою спостерігач
зоряного неба введе поняття координат для виміру положень зірок і змін їхніх
положень. Без цього вивчати небо не можна, важко робити які-небудь висновки і
не можна передати нащадкам накопичені знання. Наприклад, тільки з аналізу
записів про положення зірок за сотни років було відкрито (або знову відкрите)
явище прецесії давньогрецьким астрономом Гиппархом за 160 років до н.е.
Унаслідок прецесії крапка весняного рівнодення рухається по екліптиці назустріч
удаваному річному рухові Сонця (попереджання рівнодення), проходячи приблизно
50«» у рік. За час життя одного покоління таке явище важке помітити. А, уводячи
систему координат, Ви неминуче прийдете до висновку, що на небі сама природа
вже задала деякі природні, базові лінії. Це: 
лінія небесного екватора, 
лінія сонцестоянь (північ — південь),
лінія рівнодень (схід — захід). 
Усі ці поняття
були добре відомі творцям пірамід. Яку систему небесних координат вони
використовували? У цій роботі будуть використовуватися тільки дві лінії, лінія
екватора і лінія сонцестоянь. Я буду розглядати екваторіальну систему
координат, інші варіанти залишаю читачам. За основне коло в цій системі
координат прийнятий небесний екватор.
Малюнок небесних координат
Уведемо деякі визначення.
Пряма лінія, рівнобіжна осі обертання
Землі, проведена через центр небесної сфери, називається віссю світу — (PnPs).
Велике коло небесної сфери, площина
якого перпендикулярна до осі світу, називається небесним екватором.
(V,6h,A,18h) — лінія небесного екватора.
Сонце робить свій удаваний річний
шлях по небесній сфері приблизно по екліптиці (коло V,S,A,W). Можна сказати, що
площина орбіти руху Землі навколо Сонця — це площина екліптики.
Північний полюс
екліптики — En. Південний полюс екліптики — Es. Кут нахилу екватора до
екліптики змінюється і в даний час приблизне дорівнює 23° 27′. Маленькі кола,
зверху і знизу, навколо крапок En і Es зображують коло прецесії.
Крапка перетинання екліптики й
екватора, що Сонце проходить, рухаючи з південної півкулі небесної сфери в
північне, називається крапкою весняного рівнодення — V. Цю крапку Сонце
проходить 20 — 21 березня. Діаметрально протилежна їй крапка осіннього
рівнодення A. Цю крапку Сонце проходить 22 — 23 вересня.
(V,A) — лінія рівнодень.
Крапка весняного рівнодення в
астрономії позначається знаком Овна — ^ . Мені не подобається ця плутанина.
Залишимо зодіакальні знаки Зодіакові, а для позначення крапки весняного
рівнодення будемо використовувати букву V від слів Vernal equinox. Ця буква
схожа на знак Овна. Крапку осіннього рівнодення позначимо буквою A, від слів
Autumn equinox. Ця крапка протилежна крапці весняного рівнодення, а буква A
схожа на перевернену букву V, тому легко запам’ятати.
(Може бути, так ми почнемо розуміти
алфавіт, таємне значення букв.)
Крапка літнього сонцестояння
(S)знаходиться в північній півкулі небесної сфери, а крапка зимового
сонцестояння (W) — у південному. (S,W) — лінія сонцестоянь.
Великі кола, що проходять через обох
полюсів світу, називаються колами відмінювань. Прямі (6h,18h) і (S,W) лежать в
одній площині.
Зодіакальними знаками, на малюнку
позначене приблизне положення відповідних зодіакальних сузір’їв у наш час: 
сузір’я Тельця — _ 
сузір«я Близнюків — » 
сузір’я Скорпіона — e 
сузір’я Стрільця — f 
В екваторіальній
системі координат положення крапки на небесній сфері визначають дві величини:
пряме сходження — a і відмінювання — d .
Прямим сходженням світила називається
дуга екватора від крапки весняного рівнодення до крапки перетинання екватора з
навкруги відмінювання світила. Відраховується пряме сходження від крапки
весняного рівнодення проти вартовий стрілки, якщо дивитися на екватор з
північного полюса світу, від 0 до 24 годин.
Відмінюванням світила називається
дуга кола відмінювання від екватора до світила. Відраховується відмінювання в
межах від 0 до +/ — 90° . Від екватора до північного полюса світу відмінювання
вважається позитивним, а до південного — негативним. Обидві ці координати не
залежать від добового обертання небесної сфери.
Тепер повернемося
до розгляду задачі. От так виглядає сузір’я Оріона, якщо брати тільки його
основні зірки. Пунктирна лінія показує положення небесного екватора в наш час.
Три зірки безпосередньо під екватором утворять Пояс Оріона. Ці зірки (зверху
вниз) називаються так:
d Оріона, Минтака, «пояс». 
e Оріона, Альнилам, «нитка
перлів». 
z Оріона, Альнитак,
«перев’яз». 
Кутова відстань Минтаки від екватора
(відмінювання) для 2000 року буде — 0° 17′ 56.8″.
От назви ще двох
зірок розташованих нижче, це Регул (праворуч унизу) і Сайф (ліворуч унизу). Для
простоти запам’ятовування можна використовувати такий метод. Перелічимо назви
цих зірок один по одному, зверху вниз.
Минтака 
Альнилам 
Альнитак 
Ригель 
Сайф 
Якщо взяти перші
букви їхніх назв, то вийде слово МААРС. Просто запам’ятаєте — МАРС, це знайоме
слово.
(Зауважую, що, постійно розгадуючи
загадки, я і сам став говорити загадками.)
Приведу координати цих трьох зірок.


















Видима
зоряна величина

Пряме сходження () J2000.0
RA
Відмінювання () J2000.0 RA


Минтака
2.5
5h 32m 0.40s
 — 0 17′ 56.8″



Альнилам

1.8
5h 36m 12.81s
 — 1 12′ 7.0″


Альнитак
2.0
5h 40m 45.52s
 — 1 56′ 33.5″




Тепер розглянемо піраміди Гизы,
фотографія яких представлена на початку статті і їхня відповідність зіркам.
Піраміда Менкаура (Микерина) — Минтака. Піраміда Хафра (Хефрена) — Альнилам.
Піраміда Хуфу (Хеопса) — Альнитак. Усі вони належать до допотопного типові
архітектури, приклади якого виявлені майже у всіх частинах світу.
Зверніть увагу — поруч з пірамідою
Менкаура коштують ще три невеликі піраміди, вибудовані в лінію. Загальний вид
цього комплексу показаний на малюнку.
Ставлячи у відповідність зображення
сузір’я Оріона з його земним втіленням і перерахувавши координати, одержимо
наступну картину. Суцільною лінією, на малюнку, показане положення небесного
екватора в наш час. Стрілкою показаний напрямок переміщення екватора в ході
прецесії. Пунктирна лінія продовжує лінію трьох малих пірамід, що самі,
архітектурно, зображують цю пунктирну лінію. Якщо вважати, що їхня лінія задає
положення небесного екватора, то це положення небесний екватор буде займати,
наприклад, 22 грудня 2318 року. Зверніть увагу, тут береться не яка-небудь
координатна лінія на небесній сфері, а одна з основних ліній — небесний
екватор! Такий збіг, можливо, відбудеться і раніш. Щоб визначити це, потрібні
точні дані взаємного розташування пірамід. Дуже цікаво і важливо уточнити цей
результат. Можливо, це збіжиться з якимсь відомим пророкуванням.
Положенню екватора на «лінії
пірамід« відповідає відмінювання Минтаки в — 0? 13′ 26.8». Але це ще
не межа, своє крайнє положення екватор займе приблизно в 2564 р. Тоді
відмінювання Минтаки буде — 0? 6′ 42.3″. А потім екватор рушить назад, на
наступний Великий рік. Такі крапки перелому, у математику, називаються
екстремальними. Таким чином, виходить, що, або піраміди визначають це
екстремальне положення, що небесний екватор займає один раз протягом Великого
року. Або визначають положення близьке до екстремального, котре небесний
екватор займає двічі протягом Великого року. Як видно, перераховані положення
екватора відрізняються в межах +/ — 5 хвилин, а це вимагає високої точності
вимірів, як на землі, так і на небі. І до речі про назву зірки — Минтака
(Пояс), небесний екватор теж образно можна назвати Поясом неба! Тобто в назві
зірки закріплена її значима прихильність до небесного екватора.
Відмінювання (або
широта в земному представленні) змінюється на величину
23 °27« + 23 °27» = 46 54′ за
половину періоду прецесії.
Інша координата — пряме сходження,
змінюється на 180? за цей же період часу. Тобто, набагато більше. Тому, використання
цієї координати дозволяє з більшою точністю і надійністю задати потрібний
момент часу. І творці комплексу пірамід це знали. Подивитеся на фото
Ви бачите такі ж 3 малі піраміди і
біля піраміди Хеопса! І їхній напрямок перпендикулярно напрямкові 3-х малих
пірамід розглянутих раніше! Звичайно, вони і повинні бути перпендикулярні, якщо
виражають основні лінії небесних координат. Ці лінії й у природі
перпендикулярні. Я говорю про лінії екватора і лінії сонцестоянь.
Подивитеся, як це виглядає на комп’ютерній
моделі плато Гізу
Тепер поговоримо
про Сфінкса. Як орієнтований Сфінкс? Сфінкс дивиться точно на схід. Чим
примітна ця крапка? Точно на сході Сонце сходить тільки два рази в рік, у дні
рівнодень. І як показано на малюнку небесних координат, ці дві крапки
визначають лінію рівнодень. Можна сказати, що Сфінкс завжди дивиться в крапку
весняного рівнодення на небесній сфері. Він як би постійно стежить за нею. І
тим самим його будівельники хотіли нам сказати, що і нам треба уважно стежити
за явищем зв«язаним з цією крапкою. А яке явище зв»язане з цією крапкою? З цією
крапкою зв«язане явище попереджання рівнодень, зв»язане явище прецесії! Сам
Сфінкс є символічним вираженням цього явища. Але про це я розповім пізніше.
Тепер можна
намалювати піраміди, обидві пунктирні, координатні лінії пірамід і сузір’я
Оріона з відповідними, двома координатними лініями. Тут я ще раз підкреслюю, що
беруться не які-небудь координатні лінії, а дві основні, базові лінії —
небесний екватор і лінія сонцестоянь! Лінія сонцестоянь відзначає двох крапок
екстремального положення Землі на її орбіті. Це крапка найближчого до Сонця і
крапка самого вилученого від Сонця положення Землі. На малюнку зображені: 3
великі піраміди, 3 малі піраміди біля піраміди Менкаура, 3 малі піраміди біля піраміди
Хеопса і Сфінкс.




Сузір’я Оріона
Піраміди на плато Гізу




Зображення сузір’я Оріона з
координатною сіткою отримано програмою StarCalc 5.0. на дату 22 грудня 2318
року 0ч 0м 0с.
На цій зоряній
карті показана лінія екватора (0? ) і лінія сонцестоянь (6h). Зверніть увагу,
що напрямок на північ на цих двох малюнках, на небі і на Землі діаметрально
протилежні. Як Ви думаєте, про що це говорить? Як це можна пояснити?
По моїх
обчисленнях, зараз друга лінія 3-х малих пірамід відповідає на небесній сфері
прямому сходженню 5h 43m 46s.
22 грудня 2318 року лінія 3-х малих
пірамід у піраміди Хуфу (Хеопса) збіжиться з лінією 6h,
с лінією сонцестоянь.
Такий збіг з
лінією 6 — 18 годин було й у 10642 — 10546 роках до н.е., тобто за половину
періоду прецесії до наших днів, у 25920 років, як у древніх або 25729 років по
сучасним даним.
Якщо врахувати
збіг обох координат з малюнком пірамід, то такий збіг може бути тільки один раз
за період прецесії! Значить або це було 26000 років тому, або до цього числа
можна додати ціле число циклів прецесії, або буде в недалекому майбутньому. 
Крім точності даних про розташування
пірамід при їхньому будівництві, треба враховувати і точність даних про
розташування зірок пірамід, що малися в будівельників. Поки нам відомо, що
спостереження зоряного неба вироблялися жрецами Древнього Єгипту за допомогою
дуже примітивних інструментів — дерев’яного ціпка розколотої на одному кінці і
схилу. Але якщо припустити, що це так примітивно і було, тоді треба запитати, а
хто піраміди будував?
Що може означати дата, зафіксована
пірамідами? Перелічу деякі варіанти: 
Зазначено час настання чергової
планетної катастрофи. 
Зазначено час
повернення «богів», обіцяне богами «друге пришестя». 
Зазначено час колишнє, принаймні,
один Великий рік назад і зв’язане з якоюсь надзвичайною подією, наприклад,
всесвітнім потопом і загибеллю всього живого на Землі. 
Ці припущення можливі, якщо в
минулому вісь Землі не змінювала катастрофічно різко свого напрямку.
Отже, ми
з’ясували з координатними лініями неба. Тепер наступне питання. А що
знаходиться на землі в крапці перетинання ліній пірамід? Я називаю цю крапку —
Крапкою Тота. По імені єгипетського бога мудрості, рахунки і листи. З досвіду
розшифровки Послання я знаю, що цьому інтелектові властива багатозначність понять,
визначень і фактів. При цьому кожне значення з цієї багатозначності є точним і
самостійним. Тому, якщо за допомогою пірамід задана дата, значить за допомогою
цього задане і ще щось. Думаю, що саме в цій крапці Тота, на землі і треба
шукати Спадщину великої цивілізації.
Глава VI
Правда у бетоні
Як були
побудовані самі великі єгипетські піраміди в Гізу? Вважається, що вони були
складені з монолітних кам’яних блоків, вирубаних у каменоломнях, перевезених на
значні відстані, піднятих нагору і покладених один на одного. 
Дотепер не висунуто версії, що
відповідає на всі питання, що стосуються технології зведення пірамід. Теорія
про багатьох тисячах робочих, що вирубували, що тягли і піднімали гігантські
кам’яні блоки вручну або за допомогою примітивних інструментів, не витримує
критики. 
Що заважало єгиптянам вирубувати
набагато менші по розмірах «цеглини» для будівництва?
На обговорення я
представляю версію того, що гнітюча більшість блоків великих єгипетських
пірамід виконані з бетону.
Коли минуло багато століть,
відрізнити бетонні блоки від вирубаних з тієї ж породи стає непросто, оскільки
вони руйнуються, вивітрюються і здобувають вид «природних каменів».
У 80-х рр. XX в.
французький хімік, професор Бернського університету Йосип Давидович, аналізуючи
хімічний склад «монолітів», з яких складені піраміди, висловив
припущення, що «вони виготовлені з бетону». Давидович визначив 13
компонентів, з яких бетон міг підготовлюватися. 
Теорія
виготовлення блоків для будівлі пірамід у викладі Давидовича виглядає так.
Робітники розтирали за допомогою примітивних жерновов або терток м’яку породу.
Потім неї просушували, зсипали в кошики і перевозили до місця будівництва.
Трохи носіїв піднімали наверх кошика з порошком. Нагорі готували дерев’яну
опалубку, заповнювали її порошком-сумішшю. Заливали воду, перемішували розчин.
Після того, як блок був готовий опалубку знімали. Переходили до наступного. Так
росла піраміда. Причому, при виготовленні гігантських блоків зовсім не
обов’язково було цілком робити них з рідкого розчину, що застигає. У розчин
цілком могли насипати щебінь-наповнювач, тобто окремі шматки природної породи.
Потрапляючи в розчин і застигаючи в ньому, вони дозволяли заощаджувати порошок,
як, власне, робиться і сьогодні, коли в розчин додається галька або щебінь
(переказ дається по книзі Фоменко).
У 1989 р. вийшла
головна книга И. Давидовича «Піраміди: вирішена загадка».
Фоменко і НосовсЬкий приводять
яскравий доказ — уламок кам’яного блоку піраміди Хуфу (Хеопса), узятий з висоти
п’ятдесятьох метрів, із зовнішньої кладки піраміди. Він є відколом верхнього
кута блоку. Максимальний розмір уламка близько 6,5 сантиметрів. Поверхня блоку
покрита дрібною сіткою. Уважний розгляд показує, що це слід циновки, що була
накладена на внутрішню поверхню шухляди-опалубки. На невеликій відстані від
ребра блоку на неї з перекриттям була накладена інша циновка. Видно, що по краї
другої циновки йде бахрома. Волокон, розташованих уздовж краю ні, вони випали.
Як це звичайно і відбувається на неопрацьованому краї плетених полотнин. Верхня
поверхня блоку, від якого відколовся цей уламок, була нерівна, горбиста. Бетон
при застиванні утворює саме горбисту поверхню. І тому саме верхня частина
блоку, що не стосується опалубки, має нерівну поверхню, а бічна поверхня —
рівна, але сітчаста від слідів циновки. Якби це був випиляний камень-блок, то
його верхня поверхня нічим не відрізнялася б від бічної. Дуже переконливо!
Як уже
говорилося, ці сліди були знайдені на висоті 50 м. Але внизу слідів опалубки
немає. Може бути, причиною цього є часті піщані бури в цих місцях. 
Важко повірити в те, що фахівці, що
займаються пірамідами «не помітили» цього разючого факту.
Теорія про
бетонні блоки відповідає на багато загадок. Чому блоки пірамід не покриті
тріщинами? Природний вапняк, будучи осадовою породою, має шарувату структуру,
тому згодом у ньому неминуче з’являються природні тріщини, що йдуть уздовж
шарів. А от бетон, будучи однорідним, аморфним матеріалом (оскільки був
розмелений і перемішаний), тріщин не утворить. Чому на поверхні блоків пірамід
відсутній «засмага», що утвориться згодом на відкритій поверхні
будь-якого природного каменю через те, що на поверхню каменю виходять зсередини
різні хімічні елементи? Це зв’язано з кристалічною структурою природного
каменю. А на бетоні «засмага» майже не утвориться. Оскільки
кристалічна структура в ньому зруйнована при здрібнюванні породи в порошок. Як
будівельникам пірамід удавалося так точно підганяти друг до друга кам’яні
блоки? Адже товщина швів між блоками дорівнює приблизно 0,5 мм. Але якщо верхній
блок робився з бетону, прямо на місці, то між ним і нижнім блоком щілини не
виникало. Рідкий цемент наливався в дерев’яну опалубку зверху і цілком
повторював горбисту форму нижнього блоку. А тонкі шви утворилися завдяки
найтоншому шарові вапняного розчину, тому що будівельники пірамід спеціально
розділяли сусідні блоки, щоб вони не прилипали друг до друга. Єдина монолітна
конструкція неминуче тріснула б під впливом внутрішніх напружень. Уникнути
внутрішніх напружень можна було лише склавши піраміду з окремих блоків. 
Відкриття
Давидовича пояснює ще одну загадку. У піраміді Хуфу (Хеопса) у камері Пануючи
коштує великий гранітний саркофаг, що по своїх розмірах не міг пройти крізь
більш вузькі ходи і двер, що ведуть у приміщення, де коштує саркофаг. Давидович
дає зовсім чітку і просту відповідь. Великий саркофаг був відлитий на місці з
геополимерного бетону. 
Давидович описує,
як у 1982 р. він зустрівся з відомим французьким єгиптологом Ж. Ф. Лауэром.
Лауэр вручив Давидовичу два зразки каменів. Один — з піраміди Хеопса, іншої — з
піраміди Тітки. У результаті хімічного аналізу в двох різних лабораторіях було
виявлено, що зразки виготовлені зі штучного каменю, а не є фрагментами
природної породи. Виявилося, що вони містять хімічні елементи, що не зустрічаються
в природних породах. 
Слід зазначити, що не тільки піраміди
були зроблені з бетону, але і всі статуї, обеліски, посуд з пірамід і т.п.
На малюнку ми
приводимо незакінчену кварцитову голову цариці Нефертити. Вважається, що вона
виготовлена з натурального кварциту. Нібито «давньоєгипетський» майстер за
допомогою мідного долота висік зі шматка твердого кварциту цю прекрасну
скульптуру. Але не закінчив свою роботу.
І що ж ми бачимо?
У точності по лінії симетрії голови Нефертити, уздовж середини чола, через кінчик
носа й уздовж середини підборіддя йде шов, дуже добре видний на фотографії.
Такий шов міг виникнути тільки одним шляхом. Якщо ця скульптура була відлита в
заздалегідь виготовленій формі. Будь-яка форма, нагадаємо ми, складається з
двох рознімних половинок. Усередину форми наливався рідкий геополимерный бетон.
Після застування форму рознімали на двох або більш частин, з яких вона
складалася. У результаті на поверхні скульптури залишаються невеликі шви уздовж
місць стику частин форми. Їх можна потім зашліфувати. Як це і робиться сьогодні
на відлитих виробах. У випадку скульптури Нефертити робота не була довершена.
Шов не зашліфований і гарне видний.
Відзначимо, що
отут нам повезло — ми знайшли рідку фотографію незакінченої «давньоєгипетської»
статуї. Закінчені скульптури, природно, мають зашліфовані шви. Поверхні таких
скульптур відполіровані до дзеркального блиску.
Відзначимо, до речі, цікаву деталь.
Звичайно історики поміщають в альбоми про Єгипет цю статую Нефертити таким
чином, щоб шов на її особі видний не був. Наприклад, у дуже гарному альбомі
скульптура Нефертити сфотографована дуже грамотно, збоку. Так, що ніякого шва
не видно. І ніяких питань, неприємних для скалигеровской єгиптології, не
виникає.
Чому ж така
проста й ефективна будівельна технологія була забута? І чи не так усі дійсно
просто? Чи проводилися реально серйозні дослідження матеріалу, з якого
побудовані піраміди? Як бути, наприклад, з технологією будівлі внутрішніх
споруджень пірамід? Які ще спорудження побудовані з використанням подібної
технології? На ці питання в мене немає відповіді [5].
Важко допустити, що сучасні фахівці,
що займаються пірамідами, «не помітили» цього разючого факту. На мою думку,
пояснення отут може бути тільки одне. Єгиптологи розуміють, що вони в даному
випадку не праві, але всіма силами намагаються зберегти «красиву» казку,
намальовану їх попередниками, про те, як будували піраміди. А головне — якщо
розповісти усім, що піраміди бетонні, то ніхто не повірить, що їм уже «багато
тисяч років».
Глава
VII

Оріон

У розташуванні групи зірок, середовище яких виділяються своєю яскравістю
Бетельгейзе і Ригель, древнім грекам бачилася фігура Оріона,
велетень-велетня-мисливця-велетня, за пиху і гординю перетвореного Зевсом у
сузір«я. Три зірки в середині сузір»я утворять Пояс Оріона, на ньому підвішений
меч мисливця з яскраво світним клинком (це Велика газова туманність Оріона).
Поблизу сіяє сама яскрава зірка небозводу — Сиріус із сузір’я Великий Пес —
однієї з двох вірних собак Оріона. Поруч «біжить» інший вірний собака, Малий
Пес із блискаючим оком — зіркою Процион. 
Американський інженер-будівельник Робер Боваль у 1974-1985 роках керував
будівельними роботами в Саудівській Аравії, а у вільний час вивчав
давньоєгипетські тексти, ритуали і талісмани. За результатами більш ніж
15-літніх досліджень Робер Боваль написав разом з Адріаном Гилбертом книгу
«Загадка Оріона і розкриття секрету пірамід», що вийшла в 1995 році.
На початку листопаду 2001 року на конференції «Таємниці Землі», що
проходила в американському місті Седона в штаті Арізона, Боваль розповів про
єгипетські талісмани — предметах, що завдяки впливові магічних сил і виконанню
з ними визначених ритуалів нібито здобувають могутність, даруєме зірками і
богами. А ще він виклав свою гіпотезу про те, що три Великих Піраміди в Гізу
розташовані точно так само, як три зірки, що утворять так називаний Пояс Оріона
в однойменному сузір’ї.
Відомо, що піраміди в Гізу, особливо Велика Піраміда фараона Хуфу, більш
відомого нам під ім’ям Хеопса, дуже точно зорієнтована по сторонах світла, а
щоб домогтися такої точності, древні будівельники неодмінно повинні були
прив«язуватися до розташування зірок на небі. Так установився перший зв»язок
пірамід із зірками.
Гіпотезу про тісний зв«язок пірамід із сузір»ям Оріон підтверджують, на
думку Робера Боваля, тоннелі, або канали, виявлені усередині піраміди Хуфу. Два
таких канали ведуть назовні з похоронної камери цариці, і два канали – з камери
фараона. Спочатку археологи думали, що це вентиляційні канали. Але така версія
відпала, коли з’ясувалося, що обидва канали, що йдуть з камери пануючи, наглухо
перекриті з двох сторін. Потім припустили, що канали — це щось подібне до
телескопів, для спостереження за зірками зсередини пірамід. Але оскільки канали
спочатку йдуть горизонтально, а потім згинається і направляються нагору, те
побачити що-небудь через них узагалі неможливо.
Один із двох каналів кожної камери орієнтований строго на північ, іншої —
на південь. Розрахунки показали, що вихід південного каналу похоронної камери
фараона спрямований на Пояс Оріона, а вихід північного каналу орієнтований на
ту ділянку зоряного неба, де розташовані небесний Північний полюс і де 5000
років тому знаходилася, зокрема, зірка Тубан із сузір’я Дракон, що виконував у
ті часи роль Полярної зірка.
Вихід південного каналу камери цариці спрямований на Сиріус, а північний
— видимо, на одну із самих яскравих зірок сузір’я Мала Ведмедиця. Але єгиптяни
ототожнювали це сузір’я не з ведмедицею, а із шакалом і називали його
«Відкриваючий шлях». 
По яких же причинах єгиптяни розташували три найбільші піраміди точно
так, як розташована зірка в Поясі Оріона, і чому саме сузір’я Оріон могло мати
для них таке важливе значення?
По-перше, це яскраве і добре помітне сузір’я в часи будівлі пірамід,
близько 5000 років тому, ставало видимим у дуже важливі для єгиптян моменти
часу. Так, Оріон після тривалої відсутності вперше можна було побачити на
небокраї за 20-25 днів до настання літнього сонцестояння, а сходив він
приблизно за годину до появи Сиріуса. Єгиптяни вірили, що це сузір’я є як би
герольдом, провісником великої події — літнього сонцестояння — і того явища,
що, як вважали єгиптяни, викликає, звичайно ж, Сиріус — розливу Нілу. Іншими
словами, поява на небі Оріона було знаком початку відродження природи,
відродження Єгипту. А усяке відродження для єгиптян було, зрозуміло, зв’язане з
Озірісом, богом умираючої і природи, що воскреє, і його сестрою і дружиною
Ізідою, богинею родючості.
По-друге, єгиптяни вважали, що сузір’я Оріон і зірка Сиріус -це небесна
обитель Ізіди й Озіріса, богів, які за давніх часів зійшли на Землю і зробили
єгипетське царство і його жителів, від яких відбулися всі люди на Землі. Після
того як Озіріс і Ізіда залишили Землю, кожен фараон Єгипту сподівався, що після
смерті його душу піднесеться в небесне житло цих великих богів. Щоб ця надія
одержала реальне підкріплення, у Гізу були побудовані три Великі Піраміди,
розташовані в точній відповідності з розташуванням трьох зірок у Поясі Оріона,
а Сиріус став вважатися зіркою відродження, місцем, де боги вдихнуть у тіла
покійних монархів нове життя.
Єгиптяни вірили, що якщо не всі люди, то принаймні, їхні фараони були як
би ланками у вічному ланцюжку реінкарнацій, у процесі яких умираючий
правитель-батько перевтілюється у свого сина, спадкоємця престолу, а той потім
— у свого сина, і так далі, без перерви і до нескінченності. А эго означало, що
будь-який живучий і правлячий фараон вів свій родовід від Гора, першого царя
Єгипту, сина Озіріса і Ізіди. Умираючи, фараон звільнявся від тілесної
оболонки, залишав усі земні справи своєму спадкоємцеві, а сам ставав новим
Озірісом. Але щоб покійний фараон зміг стати їм, над його тілом потрібно було
зробити обряд, що супроводжувався складними магічними діями і який ми називаємо
муміфікацією.
Тепер стає більш зрозумілої і спрямованість каналів у похоронних камерах.
З південним каналом камери фараона всі просто: він спрямований убік
Оріона, до володінь Озіріса, куди повинна кинутися душу фараона після його
смерті. Північний же канал відкривається убік зірок, розташованих поблизу
небесного Північного полюси, що часто згадуються в давньоєгипетських текстах.
Оскільки ці зірки завжди знаходяться на своєму місці, не сходять і не заходять,
те єгиптяни вважали їх нетлінними, безсмертними. Спрямований убік цих зірок
канал як би прив’язував до них піраміду, і вона назавжди ставала одним з
елементів вічної космічної світобудови.
Орієнтування каналів похоронної камери цариці припускає наступне
пояснення.
З південним каналом усі просто: Сиріус — ця зірка Ізіди, а саме в її
небесних чертогах поселяються душі покійних цариць Єгипту. Зв’язок північного
каналу, а через нього і всю гробницю із сузір’ям «Відкриваючий шлях» також має
свій зміст. У складному і «багатоступінчастому» обряді похорону єгипетських
правителів існував ритуал «Розкриття рота». Він полягав у тому, що на
визначеній стадії обряду в мумію символічно вдихали нове життя. Для цього їй
відкривали рот, розтискаючи стиснуті зуби за допомогою спеціального
інструмента, щоб померлий міг знову знайти подих. А інструмент цей мав форму Малої
Ведмедиці — вигнутого ковшику, або ложки — і називався так само, як єгиптяни
називали це сузір’я. Таким чином, «Розкриття рота» мумії за допомогою
інструмента за назвою «Відкриваючий шлях» повинне було служити знаком того, що
душу царственої особи, вознесшаяся в небесні чертоги Озіріса і Ізіди, початку
там своє нове, безтілесне життя.
Що стосується складного і тривалого похоронного обряду й однієї з
головних його складових — муміфікації тіла покійного монарха, то вона зв’язана
з найдавнішим міфом про прибуття Озірвса і Ізіди із сузір’я Оріон на Землю, де
вони заснували єгипетське царство, а також з наступними подіями. У ряді
єгипетських текстів говориться, що коли Озірісу виповнилося 28 років, його
убили, а Ізіда залишилася без нащадка і без спадкоємця який міг би керувати
створеним ними єгипетським царством. Далі говориться, що Сет, брат Озіріса,
розкрив його покалічене тіло і зробив над ним той магічний ритуал, що став
прообразом муміфікації, і в такий спосіб на якийсь час оживив тіло Озіріса.
Єдиною метою цього пожвавлення було дати можливість Ізіде завагітніти. Ціль
була досягнута, Ізіда родила сина, що одержав ім’я Гір. Душу ж Озіріса в
процесі муміфікації відокремилася від тіла і повернулася до Оріона. 
З цієї вихідної легенди, що як би написана на небозводі, де навічно
відбита історія Озіріса і Ізіды, народилася віра єгипетських царів, що кожний з
них є втіленням Гора, тобто прямим нащадкам двох головних богів, що створили
єгипетський народ і все людство. А три Великі Піраміди в Гізу — це свого роду проміжні
станції, стартові площадки, де закінчується земне життя царствених осіб і
відкіля їхньої душі підносяться в приготовлені для них Озірісом і Ізідой
небесні чертоги в сузір’ї Оріон і в околицях зірки Сиріус[3, c. 10-11]. 
Примітно, що Сиріус як «середовище обітання богів», що спустилися з неба
і далеких предків сучасного народу, що навчили, різним ремеслам і мистецтвам,
що передали їм великі знання про пристрій навколишнього світу, а потім
повернулися до себе «додому», фігурує не тільки в міфах древнього Єгипту. 
Висновок
Взагалі говорять, що у пірамідах
існує „спадщина”, яку дали нам майбутні цівілізації.
            І ще одне,
найважливіше питання.
Якщо ми знайдемо Спадщину, то чи
треба її відкривати? Чи не відкриємо ми приготовлений для нас «шухляда
Пандори»? Давньогрецький міф звучить, як попередження. Коли Пандора
відкрила судину, вручена їй богами, у якому були укладені всі людські пороки і
нещастя, по землі розповзлися хвороби і нещастя. Тільки надія залишилася на дні
судини, тому що Пандора захлопнула кришку; так люди були позбавлені навіть
надії на краще життя.
Може всеце і
розраховано на мавпячу цікавість людей? Треба пам’ятати, тут ми маємо справу з
цивілізацією набагато переважаючою нашу. Тому добре б відповісти на питання.
Куди вони ділися, ці розумники? А ми, дурні, вижили, чому? 
Застигли стрілки
годин Гізи в момент жахливої катастрофи, у момент загибелі великої цивілізації.
Література:
1.  
Бабанин В.П. Тайны великих
пирамид. С-Пб.: Лань, 1999. – 510 с.
2.  
Турскова Т. Великие сооружения
древнего мира. – М.: РИПОЛ КЛАССИК, 2002. – 416 с.
3.  
«НЛО», журнал, №15, 2002
4.  
http://egpyram.narod.ru/info1.html
5.  
http://orda2000.narod.ru/chrono/facts.htm#2
6.  
http://www.progulka.ru/znatoki/200202/13.html
7.  
Лауэр Ж \ Загадки
египедских пирамид\ -М.., 1966., 223с.
8.  
Виноградова Н.А., Каптерева
Т.П.,\ Традиционное искусство востока\ Терминологический словарь., М. 1997
г., 579С.
9.  
Керам К.\Боги. Гробницы.
Учение.\ М., 1986., 399с.
10.        
Матье. М.э.\ Искусство Древнего
Египта\ М., 1970., 197с.