Твір-роздум: “Чорнобиль”
Земля наша рідна,
як мати, годує нас. А ми, люди, повинні піклуватися про неї, берегти і
шанувати. Забруднення землі останнім часом широко крокує по країні.
Не залишає
байдужим жодну людину – українця – аварія на Чорнобильській АЕС. Межі атомного
лиха масштабні, тому це вже є проблемою світу. Після вибуху реактора, який
трапився в середині квітня 1986 року, воєнизовані підрозділи пожежників,
солдати, лікарі, водії були кинуті на боротьбу зі смертельною радіацією. В цей
час вони не думали про себе, вони знищували очаг стихійного лиха, піклуючись
про дітей, стариків, жінок. 
Ціною неймовірних
зусиль, навіть, ціною життя вдалося зупинити вогневу стихію. А скільки людей
загинуло через деякий час від надлишкового опромінення організму! Пам’ять про
них живе в наших серцях і душах.
Але наслідки
Чорнобильської катастрофи випливають донині в нашому житті. Це діти-інваліди,
це птахи і тварини з вадами в розвитку, ненароджені діти… Повітря, вода,
ґрунт забруднені радіацією, тому земля потребує зцілення. 
Природа благає
про порятунок. Допоможемо їй! Рана чорнобильської біди не втихає в серцях
людей, тривога є в душах українців. Захистимо землю!