Портал студенческий: » Воссоздание обстановки и обстоятельств в следственной практике

Воссоздание обстановки и обстоятельств в следственной практике

Дата: 15.05.2014

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ УКРАЇНИИ
УЖГОРОДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра
цивільного права

студента
ІІІ курсу
Будюха
Д.Є.

К У Р С О В А Р О Б О Т А

на тему

СТВОРЕННЯ І УСТАНОВЧІ ДОКУМЕНТИ
ГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА

Науковий
керівник

ст.викладач Нечипорук Л.Д.

УЖГОРОД — 1996

План курсової роботи

Вступ
3

1. Установчий договір , його зміст
4

2. Статут , його зміст
14

3. Державна реєстрація господарського товариства 16

Висновки
21

Список використаних джерел та літератури
22

Додатки

1. Проект установчого договору товариства з обмеженою
відповідальністю

2. Проект Статуту товариства з обмеженою відповідальністю

В С Т У П

Підприємницька діяльність громадян і юридичних осіб на територіїї
України здійснюється в організаційних формах і у порядку , встановлених
законодавством. Вибір її конкретної організаційної форми проводиться
підприємцем самостійно. При цьому враховуються зміст і основні напрями
діяльності , сфера її здійснення , ресурси , які можуть бути включені до
неї , форма власності , кількість і склад осіб , які безпосередньо
об”єднуються для ведення підприємницької діяльності , інші початкові умови.

Вибір організаційної форми підприємництва здійснюється через механізм
державної реєстрації конкретного виду підприємства , господарського
товариства або іншої організаційної форми.

Тема даної курсової роботи обрана для того , щоб зробити спробу
дослідити сам процес обрання організаційно-правової форми ведення
підприємницької діяльності , а саме створення господарського товариства.

Процес створення господарського товариства обрано в якості об”єкту
дослідження, оскільки , як свідчать статистичні дані , найбільш
розпоширеною організаційно-правовою формою , яка обирається для здійснення
підприємницької діяльності є саме господарське товариство.

Від прийняття Закону України “ Про господарські товариства “ пройшло
чимало часу , але практика свідчить , що ефективність ведення
підприємницької діяльності багато в чому залежить від якості установчих
документів : можуть виникати різного роду суперечності щодо майна , яке
було внесене засновниками , відповідальності засновників за невиконання
зобов”язань по внесенню вкладів ( оплати акцій ) , можливості уступки долі
в статутному фонді третій особі , тощо.

Установчий договір господарського товариства , його зміст

Узгоджена діяльність учасників цивільних правовідносин може бути
спрямована на досягнення спеціальної мети — створення нового суб”єкту
цивільного права ( юридичної особи ) , яку вони наділяють необхідним майном
і якому вони визначають предмет діяльності. За наявності у юридичної особи
декількох засновників вони повинні погодити свої взаємовідносини , в тому
числі вид ( характер ) і предмет діяльності створюваної організації ,
розмір і порядок передачі у її статутний фонд майнових внесків , порядок
спільної діяльності по створенні юридичної особи та інші умови. Для цього і
використовується установчий договір.

За За загальним правилом юридична особа створюється згідно з рішенням
власника або уповноваженого ним органу. Якщо власників або уповноважених
ним органів два або більше , то таким рішенням є установчий договір.
Створенню господарського товариства передує рішення як мінімум двох
власників. Цим і пояснюється необхідність укладення установчого договору
для створення господарського товариства.

У цивільному праві України відомі п”ять видів господарських
товариств , в основі створення яких лежить установчий договір :
акціонерне товариство , повне і командитне товариства , товариства з
обмеженою і додатковою відповідальністю . Поняття і види господарських
товариств , правила їх створення , діяльності , а також права і обов “
язки їх учасників та засновників визначає Закон України “ Про
господарські товариства “ від 19 вересня 1991 року № 1576-XII .

В силу установчого договору його учасники ( засновники юридичної особи
) взаємно зобов”язуються у встановленому законом порядку створити нову
юридичну особу і надати ій необхідне майно.

За своєю юридичною природою установчий договір господарського
товариства є багатосторонньою угодою консенсуального і оплатного характеру
. Установчий договір відноситься до групи так званих організаційних
договорів .

Сторонами установчого договору господарського товариства можуть бути
фізичні та юридичні особи. У відповідності з частиною 3 ст. 3 Закону
України “ Про господарські товариства “ іноземні громадяни , особи без
громадянства , іноземні юридичні особи , а також міжнародні організації
можуть бути засновниками та учасниками господарських товариств нарівні з
громадянами та юридичними особами України , крім випадків , встановлених
законодавчими актами України. Обов”язковою ознакою для сторони в
установчому договорі господарського товариства є наявість
правосуб”єктністі — правоздатності і дієздатності.

Договір повинен заключатися у письмовій формі. Підписи фізичних осіб
потребують нотаріального засвідчення , а підписи керівників юридичних
осіб повинні завірятися печаткою .

Предметом установчого договору господарського товариства є створення
господарського товариства . Спецефічним в даному аспекті є установчий
договір акціонерного товариства відкритого типу , оскільки він укладається
між засновниками акціонерного товариства та визначає порядок здійснення
ними спільної діяльності по створенню акціонерного товариства ,
відповідальність перед особами , що підписалися на акції і перед третіми
особами. Такий договір по суті є договором про спільну діяльність і діє до
моменту державної реєстрації акціонерного товариства . Учасники договору
також мають на меті створення юридичної особи , але даний договір не
визначає статус організації , що формується учасниками.
На відміну від цього установчий договір визначає не тільки узгоджену
діяльність його учасників ( засновників ) , але й правове
становище нової юридичної особи, будучи одним з ії установчих документів.*
Від договору про спільну діяльність договір про спільну діяльність по
створенню акціонерного товариства відкритого типу відрізняється тим , що у
першому випадку нема створення нової юридичної особи , а у другому —
створюється нова юридична особа , новий самостійний власник майна.
Зміст установчого договору господарського товариства визначають ті умови
, по яким сторони досягли згоди. Учасники установчого договору — засновники
нової юридичної особи — взаємно зобов”язані передати у власність
створюваної ними організації встановлені ними ж внески , а також провести
узгоджені дії по формуванню господарського товариства до його реєстрації.
Закон визначає загальні обов”язкові умови , які повинні бути зазначені
в установчих документах господарського товариства. У відповідності до
частини 2 статті 4 Закону України “ Про господарські товариства “
установчі документи повинні містити відомості про вид товариства , предмет
і цілі його діяльності , склад засновників та учасників , найменування та
місцезнаходження , розмір та порядок утворення статутного фонду , порядок
розподілу прибутків та збитків , склад та компетенцію органів товариства та
порядок прийняття ними рішень , включаючи перелік питань , з яких необхідна
одностайність або кваліфікована більшість голосів , порядок внесення змін
до установчих документів та порядок ліквідації та реорганізації товариства.
Закон передбачає інші обов”язкові умови , в залежності від виду
господарського товариства.

Відсутність зазначених відомостей ( включаючи відомості , які повинні
містити установчі документи в залежності від виду товариства ) в установчих
документах є підставою для відмови у державній реєстрації товариства.
Згідно змін до Закону України “ Про господарські товариства “ , внесених
Законом України від 02.03.95 р. № 82/95 ВР також установчі документи
гоподарського товариства у випадках , передбачених чинним законодавством ,
погоджуються з Антимонопольним комітетом України.

В установчому договорі учасники перш за все закріплюють своє
волевиявлення на створення юридичної особи і визначають його вид і характер
. Установчий договір вступає в силу з моменту його підписання усіма
учасниками ( засновниками ).

* Гражданское право / под ред. Е.И. Суханова . — М.: Издательство БЕК,
1994. — С. 375

Його наступна реєстрація має юридичне значення не для дійсності самого
договору , а для виникнення відповідної юридичної особи. Отже , до моменту
реєстрації установчих документів юридичної особи учасники установчого
договору можуть бути взаємно зобов”язані до вчинення певних , узгоджених
ними дій.

Серед вищевказаних видів господарських товариств повне і командитне
товариство є так званими договірними об” єднаннями , оскільки у їх основі
лежить договір як угода між учасниками , які зобов”язались один перед
одним спільно діяти для досягнення цілей товариства . Договір пов”язує
кожного учасника персонально із усіма іншими учасниками . Кожний учасник
вправі вимагати від іншого належного виконання договору , взятих ним на
себе зобов “язань. За загальним правилом , якщо договором не встановлене
інше , ведення справ всередині товариства проводиться за загальною
згодою всіх учасників ; у відносинах із третіми особами кожний із
учасників вправі діяти від імені товариства і представляти його в
цивільному обороті .
“Установчий договір повного або командитного товариства ще називають
фідуціарною угодою в тому смислі, що партнерам за договором ( кожному із
учасників ) фактично надано більше повноважень , ніж це безпосередньо
виражено в договорі , але з умовою , що вони не скористуються надлишками
цих прав і в першу чергу будуть керуватися інтересами товариства в цілому .
“ *
Враховуючи особистий характер договору повного товариства , який
виражається в тому , що учасники зобов”язані приймати особисту участь у
веденні справ товариства , а також наділені широкими повноваженнями по
здійсненню ними від імені товариства фактичних і юридичних дій, що в свою
чергу, передбачає виникнення особисто — довірчих ,
товариських відносин, логічно б було передбачити у договорі , що з
виходом одного із учасників із складу товариства , а також його смертю

( реорганізацією , ліквідацією , якщо учасником є юридична особа )
товариство припиняється ; хоча закон надає сторонам право домовитись про
інше. Зміни у складі учасниківв такому випадку є рівносильними
перезаключенню договору і тягнуть за собою реорганізацію товариства.
Спори , які виникають в процесі виконання договору товариства повинні
вирішуватись за згодою усіх учасників. Судовий порядок вирішення спорів між
учасниками доцільно допускати лише у випадках , прямо встановлених у
договорі , якщо тільки спір не пов”язаний з майновими претензіями учасників
один до одного.
Конструкція товариського з”єднання розрахована на невелику кількість
учасників , в основному фізичних осіб , хоча учасниками товариства можуть
бути й юридичні особи . Тому доцільно б було передбачити в договорі , що
змішаний склад повних учасників не допускається . Однак в командитних
товариствах , де повними учасниками є юридичні особи , вкладниками можуть
бути фізичні особи , і навпаки , якщо повними учасниками є громадяни , то
вкладниками можуть бути юридичні особи. Закон України “ Про
господарські товариства “ передбачає ряд інших обов”язкових умов , які
повинні бути зазначені в установчому договорі повного товариства .

* Сборник образцов гражданско-правовых документов / Под общ. ред.
Г.П. Савичева, В.С. Ема.- М.:Издательство БЕК, 1994. — С. 27

В установчому договорі повного товариства повинні бути зазначені
відомості про вид товариства , предмет та цілі його діяльності , склад
засновників та учасників , найменування та місцезнаходження , розмір та
порядок утворення статутного фонду , порядок розподілу прибутків та збитків
, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень
, включаючи перелік питань , зяких необхідна одностайність або
кваліфікована більшість голосів , порядок внесення змін до установчого
договору та порядок реоганізації та ліквідації товариства .
Також обов”язково повинні бути зазначені відомості про те, що всі
учасники повного товариства займаються спільною підприємницькою діяльністю
і несуть солідарну відповідальність за зобов”язаннями товариства усім своїм
майном. Відповідальність повних учасників за зобов”язаннями товариства
носить двоякий характер. Вона є субсидіарною , оскільки наступає тільки у
випадку недостатності власних коштів товариства , і солідарною , оскільки
розподіляється порівну між усіма учасниками , а кредитор товариства може
звернутися до одного з них або до усіх зразу. Учасник , який сплатив борги
товариства , вправі звернутися до інших учасників з вимогою про
відшкодування йому сум у розмірі збитків , які припадають на цих
учасників. По причині такого характеру відповідальності учасників за
боргами товариства , одній і тій ж особі заборонено брати участь у якості
повного учасника більш , ніж в одному товаристві , але дозволяється брати
участь в командитних товариствах в якості вкладників.
Крім цього , у відповідності із ст. 67 Закону України “ Про господарські
товариства “ , установчий договір про повне товариство повинен визначати
розмір частки кожного з учасників , розмір , склад та порядок внесення
вкладів , форму їх участі у справах товариства . В установчому договорі
може визначатися декілька учасників , які надяляються повноваженнями на
ведення справ товариства.
Установчий договір командитного товариства , як і договір іншого
господарського товариства має містити загальні обов”язкові умови , так і
відомості про розмір часток кожного з учасників з повною відповідальністю ,
розмір , склад і порядок внесення ними вкладів , форму їх участі у справах
товариства. Стосовно вкладників вказується тільки сукупний розмір їх
часток у майні товариства , а також розмір, склад і порядок внесення ними
вкладів .

На відміну від повного та командитного товариств , товариство з обмеженою
відповідальністю та товариство з додатковою відповідальністю є статутними
об”єднаннями . Зміни у складі учасників суттєвим чином змінюють тільки
співвідношення розмірів їх часток у майні товариства ( у повному та
командитному товариствах вихід учасників або вступ нових учасників, як
правило , і якщо сторони не домовились про інше , тягне за собою ліквідацію
або реорганізацію товариства ). Учасники , які вступають в товариства з
обмеженою або з додатковою відповідальністю мають справу не персонально з
кожним із засновників , а з товариством у цілому , в особі його
представницьких органів. Товариства з обмеженою або з додатковою
відповідальністю не
передбачають встановлення між учасниками відносин особистої довіри ,
оскільки вони є насамперед об”єднаннями капітаів, а не окремих осіб , які
не зобов”язані своєю працею приймати участь в діяльності цих об”єднань.
Тому поряд із установчим договором , ще одним установчим документом
товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю є статут, який як
конституція , закріплює організаційно-правовий статус товариства , його
майнове становище , порядок створення і компетенцію органів управління і
контролю , порядок ліквідації та реорганізації , тощо.

Як правило , установчий договір товариства з обмеженою або з додатковою
відповідальністю , як перший установчий документ , містить такі умови :
відомості про засновників ( учасників ) , предмет договору , найменування
та місцезнаходження товариства , юридичний статус товариства , мета
створення товариства , майно товариства , порядок формування статутного
фонду , визначення часток учасників , форма внесення вкладів ,
відповідальність за невиконання або за неналежне виконання договору ,
правонаступництво , строк дії договору . Інші обов”язкові умови , які
повинні бути зазначені в установчих документах товариства з обмеженою або з
додатковою відповідальністю містяться в статуті цих товариств.

Порядок створення акціонерного товариства закритого типу складається з
таких етапів : підписання установчого договору , скликання і проведення
установчих зборів, реєстрація акціонерного товариства закритого типу .

Створення та установчі документи акціонерного товариства відкритого типу
мають свої особливості. Згідно з ст.26 Закону України “ Про господарські
товариства “ , засновники акціонерного товариства укладають між собою
договір , що визначає порядок здійснення ними господарської діяльності по
створенню акціонерного товариства , відповідальність перед особами , що
підписалися на акції і третіми особами. Для створення акціонерного
товариства засновники повинні зробити повідомлення про намір створити
акціонерне товариство , здійснити підписку на акції , провести установчі
збори і державну реєстрацію. Отже , процес створення акціонерного
товариства складається з таких етапів :

1. Укладання установчого договору про спільну діяльність по створенню
акціонерного товариства.
2. Реєстрація повідомлення про випуск акцій .
3. Повідомлення про намір створити акціонерне товариство та проведення
підписки на акції . Реєстрація випуску цінних паперів у фінансових
оганах.
4. Скликання та проведення установчих зборів . Затвердження установчими
зборами статуту товариства.
5. Подання заяви для реєстрації акціонерного товариства. Державна
реєстрація акціонерного товариства.

У даному питанні курсової роботи будуть розглянуті такі аспекти створення
акціонерного товариства як укладання установчого договору , реєстрація
повідомлення про випуск акцій , повідомлення і проведення підписки на
акції та скликання та проведення установчих зборів .
Установчий договір акціонерного товариства є договором між юридичними та
фізичними особами про ведення спільноі діяльності по створенню акціонерного
товариства . Такий договір заключається засновниками акціонерного
товариства і діє до державної реєстрації товариства . У предметі договору
вказується, що сторони дійшли згоди по укладенню угоди про спільну
діяльність для створення акціонерного товариства. У договорі вказуються
повне і скорочене найменування АТ , місцезнаходження , мета створення
товариства , предмет діяльності товариства, юридичний статус товариства,
права і обов”язки акціонерів , передбачуваний розмір статутного фонду ,
кількість акцій і їх номінальна вартість , види акцій , кількість
привілейованих акцій і розмір дивідендів по ним , порядок формування
статутного фонду , відповідальність акціонерів за невиконання або
неналежне виконання своїх зобов”язань

щодо внесення вкладу; кількість акцій , які засновники залишають за собою
, характеристика вкладу засновників та вартісна оцінка вкладу.

В установчому договорі сторони можуть передбачити можливість купівлі
засновниками визначеної кількості акцій на пільгових умовах , а також
право першочергової купівлі визначеної кількості акцій засновниками при
збільшенні статутного фонду. Сторони можуть передбачити і інші пільги для
засновників акціонерного товариства. Надання пільг засновникам за рахунок
акціонерного товариства визначається установчими зборами товариства
більшістю у три четверті голосів. Важливо зазначити в установчому
договорі , що усі витрати , пов”язані зі створенням та реєстрацією
акціонерного товариства беруть на себе засновники , з подальшою
компенсацією цих витрат за рахунок отриманих товариством прибутків. У
договорі має бути передбачено , що засновники несуть солідарну
відповідальність перед особами, що підписалися на акції і третіми особами ,
оскільки не виключена можливість того , що акціонерне товариство не
відбудеться , і тоді виникне питання про повернення особам , які
підписалися на акції , коштів , які вони передали для оплати акцій.

Практика створення акціонерних товариств свідчить про те , що важливо
передбачати в договорі і певні гарантії для акціонерів : засновники ,
не мають права вихіду з акціонерного товариства протягом певного періоду
часу. З настанням такої можливості не допускається одночасне відчуження ,
усіх своїх акцій одразу ж декількома засновниками , У такому випадку
черговість встановлюється пропорційно
розміру частки ( вартості акції ) засновника ( першим задовільняється
засновник з мінімальним розміром вкладу і т.д.) з обумовленням
мінімального строку , після настання якого можлива аналогічна операція.

В установчому договорі також повинно бути зазначено , що до відкриття
розрахункового рахунку АТ кошти , які надходять в статутний фонд ,
вносяться на тимчасовий розрахунковий рахунок .

Порядок відкриття тимчасового рахунку визначається інструкцією “ Про
порядок відкриття розрахункових , поточних і бюджетних рахунків в установах
банків” , затвердженою постановою Правління Національного банку України від
11 жовтня 1994 року № 169. У відповідності до даної інструкції , для
відкриття тимчасових розрахункових рахунків господарським товариствам , для
зарахування коштів , які вносяться для формування статутного фонду , банку
надаються такі документи :

— заява про відкриття рахунку , підписана одним із засновників , якому
загальними зборами засновників доручено оформлення документів по
організації товариства ;
— копія установчого договору , завіреного нотаріально .

У випадку формування статутного фонду із майнових вкладів , можна
передбачити , що до появи самостійного балансу АТ , вони обліковуються на
балансі певної юридичної особи.

Сторони повинні обумовити порядок внесення змін і доповнень до договору.
Логічно б було передбачити строк повідомлення про створення АТ,
здійснення підписки , а також попередню дату проведення установчих зборів.

Після укладення установчого договору засновники повинні зареєструвати
повідомлення про випуск акцій у відповідності до інструкції , затвердженої
Міністерством фінансів України 30.09.91 р. N04-305 ( із змінами і
доповненнями , внесенеми наказами Міністерства фінансів України від
23.11.93р.N94 та від 23.05.95 р. N83) — Порядку реєстрації випуску акцій і
облігацій підприємств і інформації про їх випуск . Реєстрація здійснюється
в фінансових органах Міністерства фінансів України , якщо обіг здійснюється
на всій території України ; фінансовими управліннями Кабінету Міністрів
республіки Крим , обласними фінансовими управліннями , фінансовими
управліннями міст республіканського підпорядкування.
Для реєстрації цінних паперів емітент представляє у фінансовий орган такі
документи :
заяву про реєстрацію цінних паперів ;
нотаріально завірену копію протоколу рішення про випуск цінних паперів ,
оформленого згідно із ст. 6 та ст.11 Закону Української РСР “ Про цінні
папери та фондову біржу “ відповідно для реєстрації акцій підприємств ;
нотаріально завірену копію статуту емітента , зразок бланка цінного
папера ;
баланс , звіт про фінансові результати та їх використання , довідку про
фінансовий стан , підтверджені аудитором ( аудиторською фірмою) за останні
три завершених роки ( або за кожний завершений фінансовий рік від моменту
утворення , якщо цей строк менший за три роки ).

Повідомлення про випуск акцій повинно містити певні відомості, в
залежності від того, чи був у створюваного акціонерного товариства
правопопередник чи ні.

Повідомлення про випуск акцій акціонерного товариства , у якого
був правопопередник повинно містити :

— фірмове найменування , місце знаходження , дата утворення , предмет
діяльності , завірений ревізором ( аудитором ) бухгалтерський баланс і
розрахунок фінансових результатів ( доходи , витрати ) за останні три
завершені фінансові роки ( або за кожний фінансовий рік з моменту створення
, якщо цей строк менше трьох років ) , бухгалтерський баланс за станом на
останній квартал перед прийняттям рішення про випуск цінних паперів , звіт
про статутний фонд ( загальний об”єм , об”єм сплаченої частини ) ,
чисельність робітників , а також основні професійні дані про керівних
робітників ( освіта , кваліфікація , виробничий стаж ) ;
— опис ділової діяльності емітента , засвідчений аудитором, насамперед
інформаційні відомості про виробництво , реалізацію , наукові дослідження і
інвестиції ;
— відомостті про емісію цінних паперів : дата і номер протоколу
прийняття рішення про випуск цінних паперів , мета використання фінансових
ресурсів , виручених від емісії ; об”єм емісії , що планується; вид і
категорія цінних паперів , пов”язані з ними права : по акціям — засновники
і можливі права , які надаються власникам привілейованих акцій ; кількість,
номінальна вартість і сума емісії цінних паперів ; число серій і порядкові
номери ; місце , день початку і припинення продажу ; інформація про
можливі переваги власників цінних паперів; запланований курс ;
найменуванняторговця цінними паперами ( якщо емітент користується його
послугами ) ; дії , які будуть проводитися у

випадку перевищення або недосягнення рівня підписки ; адреси місць виплат
доходів , здійснення операцій і депонування ;

— перелік і результати попередніх емісій цінних паперів , а також
розмежування цінних паперів по видам ;

— кількість именних акцій , які випущені емітентом, в тому числі акцій
, які знаходяться у власності керівних робітників .

У випадку створення акціонерного товариства , яке не має
правопопередника , інформація про випуск цінних паперів повинна містити :

— дані про емісію цінних паперів — дані і номер протоколу про прийняття
рішення відносно випуску цінних паперів , мета використання фінансових
ресурсів,об”єм емісій , який планується , вид і категорії цінних паперів і
пов”язані з ними права , можливі права , які надаються власникам
привілейованих акцій , кількість , номінальна вартість і сума емісії акцій
,число серій і порядковий номер ; місце , день початку і припинення продажу
; інформація про можливості привілей власниками акцій ; запланований курс;
найменування торгівця цінними паперами ( якщо емітент користється його
послугами ) ; дії , які проводяться у випадку перевищення або недосягнення
рівня підписки , адреси місць виплати , здійснення операцій і депонування ;

— фірмове найменування майбутнього акціонерного товариства , предмет і
цілі діяльності , дата проведення установчих зборів , розмір плануємого
статутного фонду , склад майна , яке вноситься засновниками в натуральній
формі , найменування банківської установи і номер розрахункового рахунку ,
на який можуть бути внесені попередні внески ;
— дані про можливі фактори ризику у діловій діяльності емітента ;
— дані , які відносяться до поручительства , якщо для виконання вказаних в
акції зобов”язань юридична особа виступає як поручитель.

Якщо протягом 10 робочих днів , починаючи від дня , що настає за днем
представлення інформації про випуск цінних паперів у реєструючий фінансовий
орган , він не відмовив у реєстрації , то таку інформацію слід вважати
зареєстрованою . Підстави для відмови у реєстрації інформації визначені у
п. 17 Порядку :
а) наявність в інформації відомостей , які дають змогу зробити висновок
про невідповідність умов випуску цінних паперів чинному законодавству ;
б) неповнота інформації про випуск цінних паперів порівняно з вимогами
п.8-12 Порядку ;
в) невідповідність інформації , представленої реєструючому фінансовому
органу , яка характеризує фінансово-економічний стан емітента , таким
вимогам :
емітент повинен бути беззбитковим протягом останніх трьох завершених
фінансових років або до моменту утворення , якщо цей строк є меншим за три
роки ;
емітент не повине мати простроченої заборгованості кредиторам , а також
платежів у бюджет ;
емітент повинен мати повністю оплачений статутний фонд на момент
прийняття рішення про випуск облігацій.

Повідомлення фінансового органу про відмову в реєстрації інформації з
випуску цінних паперів доводять до емітента телефоном , телетайпом ,
телексом або телефаксом з обов”язковим письмовим підтвердженням.

У разі виникнення якихось змін в інформації про випуск цінних паперів
емітент повинен представити відповідну інформацію у реєструючий фінансовий
орган до закінчення 30 денного строку від дня подання першої інформації .

Слід зазначити , що порушення порядку випуску ( емісії ) цінних паперів
( випуск цінних паперів без реєстрації інформації про емісію цінних паперів
або внесення в документи , які надаються для реєстрації емісії цінних
паперів завідомо недостовірної інформації , а також затвердження таких
документів, якщо ці дії спричинили матеріальну шкоду інвестору ) тягне за
собою кримінальну відповідальність , передбачену ст. 148-8 Кримінального
кодексу України.

На наступному етапі засновники організовують відкриту підписку на акції .
Засновники публікують повідомлення про наступну відкриту підписку , в якій
мають бути вказані фірмове найменування товариства , предмет, цілі, та
строки діяльності , склад засновників , дата проведення установчих зборів ,
розмір статутного фонду , що передбачається , номінальна вартість акцій, їх
кількість та види , переваги і пільги засновників , місце проведення ,
початковий та кінцевий строки підписки на акції , склад майна , що
вноситься засновниками в натуральній формі , найменування банківської
установи та розрахунковий рахунок , на який мають бути внесені початкові
внески . За рішенням засновників у повідомлення можуть бути включені також
інші відомості.

Особи , які бажають придбати акції , повинні внести на рахунок засновників
не менше 10 % вартості акцій , на які вони підписалися , після чого
засновники видають їм письмове зобов”язання про продаж відповідної
кількості акцій.
Акціонерне товариство вважається заснованим , якщо до вказаного у
повідомленні строку закінчення підписки не менше 60 % акцій.

Не пізніше як через 7 днів після закінчення строку відкритої підписки на
акції , засновники повинні представити у реєструючий фінансовий орган
звіт про наслідки випуску цінних паперів. Звіт про наслідки випуску цінних
паперів повинен містити таку інформацію :
а) дату початку і дату закінчення відкритого продажу акцій ;
б) фактичну ціну реалізованих акцій ;
в) кількість реалізованих акцій ;
г) загальну вартість реалізованих цінних паперів ( у порівнянні із
запланованою під час організації випуску величиною ) , у тому числі для
акцій у такому розподілі : кошти у карбованцях,внесені як плата за акції ;

вартісна оцінка матеріальних коштів , внесених як плата за акції ;
оцінка у карбованцях іноземної валюти , внесеної як плата за акції ;

д) розподіл коштів на статутний фонд ( у сумі номінальної вартості
реалізованих акцій ) та додаткові власні кошти ( у сумі перевищення
фактичної ціни продажу акцій над їх номінальною вартістю ) ;
е) види винагород , виплачені торгівцям цінними паперами ( якщо емітент
користуєтьсмя їх послугами ) .

Звіт про наслідки випуску цінних паперів підписує емітент і торговець
цінними паперами ( якщо емітент користується його послугами ) і завіряє
аудиторська фірма .
Реєстрація випуску цінних паперів проводиться не пізніше 30 днів від
момнету подання заяви з доданням необхідних документів. Під час реєстрації
цінним паперам присвоюється реєстраційний номер.

До дня скликання установчих зборів особи , які підписалися на акції ,
повинні внести з урахуванням попереднього внеску не менше 30 % номінальної
вартості акцій.

Установчі збори акціонерного товариства скликаються у строк , зазначений у
повідомленні , але не пізніше двох місяців з моменту завершення підписки на
акції . При пропущенні вказаного строку , особа, що підписалася на акції ,
має право вимагати повернення сплаченої нею частки вартості акцій .
Установчі збори визнаються правомочними , якщо в них беруть участь особи ,
які підписалися більш як на 60 % акцій , на які проведено підписку. Якщо
через відсутність кворуму установчі збори не відбулися , протягом двох
тижнів скликаються повторні установчі збори, При повторному незабезпеченні
кворуму акціонерне товариство вважається таким , що не відбулося.
Голосування на установчих зборах провадиться за принципом : одна акція —
один голос. Для прийняття рішення про створення акціонерного товариства
необхідна більшість у три четверті голосів. Після прийняття рішення про
створення товариства установчі збори затверджують статут товариства . У
випадку , коли у встановлений строк підпискою на акції покрита не вся
необхідна сума , установчі збори можуть зменшити розмір статутного фонду.

У випадку створення господарського товариства з участю іноземного
учасника , в установчому договорі ( як і у будь-якій зовнішньо-економічній
угоді ) особливе значення має арбітражне обумовлення. Тут можливі два
варіанти таких обумовлень . По-перше , сторони самі призначають третейський
суд по узгодженню питань між собою і розробляють арбітражну процедуру. По-
друге , наперед вказується в якості третейського суду один із постійно
діючих арбітражів. В останньому випадку слід враховувати , що ініціатива у
виборі європейських арбітражів , як правило , належить іноземному учаснику
.
Українській стороні необхідно приділяти велику увагу в питанні захисту
своїх інтересів , так як часто іказаний іноземним учасником арбітраж
знаходиться у сфері впливу компанії , яку представляє іноземний учасник.
. У зв”язку з тим , що самою розпоширеною організаційною формою для
юридичних осіб з іноземними інвестиціями є товариство з обмеженою
відповідальністю , слід з метою впорядкування речових і зобов”язальних
відносин сторін наділити створювану юридичну особу правом власності на
майно , яке їй передається , із збереженням за засновниками тільки права
вимагати встановленого проценту від прибутку і повернення вкладеної долі
майна при припиненні юридичної особи. При цьому необхідно , щоб кожний із
засновників був власником майна на момент його передачі або як мінімум діяв
з письмового дозволу власника. Усі інші варіанти правового становища майна
можуть призвести до складних майнових спорів між засновниками , юридичною
особою і власниками.

2. Статут господарського товариства , його зміст

Закон України “ Про господарські товариства “ визначає , що акціонерні
товариства , товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю
створюються і діють на підставі установчого договору і статуту.

Отже , другим установчим документом для вищезазначених видів
господарських товариств є статут. Співвідношення установчого договору і
статуту є таким , що останній по суті можливо розглядати як частину
договору — адже він затверджується учасниками ( засновниками ) в якості
одного із основних результатів їх угоди. Тому зміст статуту господарського
товариства може частково перекриватися змістом договору ( або навпаки ) ,
наприклад порядок розподілу між учасниками прибутків та збитків ,
управління діяльністю створеної ними юридичної особи , вихіду із її складу
може встановлюватися не тільки в установчому договорі , а також і у
статуті. Однак деякі принципові положення про взаємовідносини учасників (
засновників ) , насмперед —
їх воля на створення нової організації , можуть бути відображені тільки в
договорі про її створення , а ряд конкретних положень , що стосуються
статусу цієї організації , наприклад компетенція її органів , — тільки в
статуті.

Необхідність існування статуту в даних видах господарських товариств
пояснюється тим , що учасники ( засновники ) , які створюють акціонерне
товариство , товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю можуть і
не брати участь у господарській діяльності товариства ( на відміну від
повного чи командитного товариства ) , але маючи право на отримання
отримуючи прибуток від результатів роботи товариства — дивіденд. Якщо у
повному чи командитному товариствах громадяни ( рідше з участю юридичних
осіб ) об”єднуються з метою спільно вести підприємницьку діяльність , —
брати безпосередню участь у справах товариства , створення акціонерного
товариства , товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю є скорше
об”єднаннями капіталів .

Отже установчий договір у статутних товариствах спрямований на створення
нового суб”єкту правовідносин ; сам порядок управління , мета і предмет
діяльності цього суб”єкту вказується у статуті.

Законом передбачаються обов”язкові відомості , які повинні бути вказані в
статуті , в залежності від виду товариства .
Так , загальними обов”язковими умовами , які повинні зазначатися в
статуті є вид товариства , найменування та місцезнаходжкення , склад
засновників та учасників , розмір та порядок утворення статутного фонду,
порядок розподілу прибутків та збитків , склад та компетенцію органів
товариства , порядок прийняття ними рішень , включаючи перелік питань , з
яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів , порядок
внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і
реорганізації товариства.

Статут акціонерного товариства повинен містити також відомості про види
акцій , що випускаються , їх номінальну вартість , співвідношення акцій
різних видів , кількість акцій , що купується засновниками , наслідки
невиконання зобов”язань по викупу акцій.

Можна виділити основні розділи , які складають зміст статуту
господарського товариства :

— загальні положення ;
— мета та предмет діяльності ;
— юридичний статус товариства ;
— засновники товариства ;
— майно товариства ;
— статутний фонд товариства ;
— акції товариства ( для акціонерного товариства ) ;
— порядок розподілу прибутків та збитків ;
-органи управління товариством;

— облік та звітність про діяльність ;
— порядок внесення змін до статуту ;
— фонди товариства ;
— відступлення частки в статутному фонді товариства ;
— припинення діяльності товариства ;
— інші умови , в залежності від виду господарського товариства .

Примірний перелік видів діяльності , які можна передбачити в статуті
наведено в додатку до даної курсової роботи.

Статут господарського товариства затверджується зборами засновників (
установчими зборами ) господарського товариства , прошнуровується ,
нумерується ; на статуті робиться відмітка про державну реєстрацію
господарського товариства.

Товариство має право вносити зміни та доповнення до статуту , які теж
підлягають державній реєстрації. Зміни ( доповнення ) до установчих
документів оформляються окремими додатками до них або шляхом викладу їх у
новій редакції . На титулі додатків до установчих документів органом
державної реєстрації робиться відмітка про те , що вказані документи є
невід”ємною частиною відповідних установчих документів. У випадку внесення
установчих документів в новій редакції в цілому на їх титулі робиться
відповідна відмітка.

У випадку внесення в установчі документи змін та доповнень , пов”язаних
із зміною найменування , організаційної форми або форми власності суб”єкта
підприємницької діяльності , робиться його перереєстрація у встановленому
законом порядку.

3. ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ГОСПОДАРСЬКОГО ТОВАРИСТВА

Господарське товариство набуває прав юридичної особи з дня його
державної реєстрації . Державна реєстрація товариства проводиться за
правилами, встановленими Законами України “ Про підприємства “від 27
березня 1991 року № 887-ХІІ, “ Про підприємництво” від 7 лютого 1991 року
№ 698-ХІІ та Положенням “ Про державну реєстрацію суб”єктів підприємницької
діяльності “ , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29
квітня 1994 року № 276 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від
25 січня 1996 року № 125 .

Положення “Про державну реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності “
визначає порядок державної реєстрації суб”єктів підприємницької діяльності
незалежновід їх організаційних форм і форм власності. Законом
передбачається окремий порядок створення господарських товариств , в
залежності від предмету діяльності ( банки , засоби масової інформації ,
фондові біржі, тощо). Господарські товариства , що займаються банківською
діяльністю реєструються Національним банком України в порядку , визначеному
законодавством України про банки і банківську діяльність.

Державна реєстрація господарського товариства провадиться у виконавчому
комітеті міської , районної в місті Ради або в районній міст Києва і
Севастополя державній адміністрації за його місцезнаходженням.
Місцезнаходженням господарського товариства вважається місцезнаходження (
розміщення ) його постійно діючого керівного органу.

Для державної реєстрації господарського товариства власники або
уповноважена ними особа (заявник) особисто подають до органу державної
реєстраці :

а) установчі документи :

— установчий договір ;

— статут — при створенні акціонерного товариства , товариства з
обмеженою або додатковою відповідальністю ;

б) реєстраційну картку , яка є одночасно заявою про державну
реєстрацію ;

в) документ , що засвідчує сплату реєстраційного збору ;

г) документ , що засвідчує сплату власниками внеску до
статутного фонду ;

д) рішення Антимонопольного комітету про згоду на створення ,
реорганізацію (злиття,приєднання) господарського товариства якщо,

законодавчими актами України передбачена необхідність такої згоди

У випадку , якщо установчі документи подаються не власниками, а іншими
особами , то повноваження цих осіб повинно підтверджуватися належним
чином оформленою довіренністю.

Якщо одним із власників господарського товариства є юридична особа ,
додатково подається нотаріально засвідчена копія свідоцтва про державну
реєстрацію цієї юридичної особи. Іноземна юридична особа подає документ ,
що свідчить про її реєстрацію в країні місцезнаходження ( витяг з
торгівельного , банківського або судового реєстру , тощо). Цей документ
повинен бути засвідчений відповідно до законодавства країни його видачі ,
перекладений українською мовою та легалізований у консульській установі
України , якщо міжнародними договорами , у яких бере участь Україна , не
передбачено інше. Зазначений документ може бути також засвідчено у
посольстві відповідної держави та легалізовано в Міністерстві закордонних
справ.
У разі , коли одним із власників є фізична особа , її підпис на установчих
документах потребує нотаріального завідчення.

До органу державної реєстрації подаються установчі документи в оригиналах
та по одному примірнику завірених в установленому порядку копій.
Установчі документи не повинні містити положень , що суперечать
законодавству. Відповідальність за відповідність законодавству установчих
документів несуть власники або уповноважені ними органи , які подають
документи для реєстрації господарського товариства.
Установчі документи складаються державною чи іншою мовою відповідно до
ст.11 Закону України “ Про мови в Українській РСР “ , підписуються
заявником , прошиваються та пронумеровуються.

Отже , положенням встановлюється вичерпний перелік документів , які
повинні подати власники для реєстрації господарського товариства
Порядок складання установчих документів господарського товариства було
вісвітлено в першому та другому питаннях даної курсової роботи.

Іншими документами , які необхідно подати для державної реєстрації є
реєстраційна картка , документ ,що засвідчує сплату власниками
реєстраційного збору , документ , що засвідчує сплату власниками внеску до
статутного фонду товариства та рішення Антимонопольного комітету про
згоду на створення ( реорганізацію ) господарського товариства , якщо
законовдавчими актами України передбачено необхідність такої згоди.

Реєстраційна картка суб”єкта підприємницької діяльності є одночасно
заявою про державну реєстрацію . Зразок реєстраційної картки наведено в
додатку до Положення “ Про державну реєстрацію суб”єктів підприємницької
діяльності “. У картці містяться відомості про найменування суб”єкта
підприємницької діяльності з обов”язковим зазначенням організаційно-
правової форми , місцезнаходження суб”єкта підприємницької діяльності ,
відомості про керівника із зазначенням його місця проживання та
паспортних даних , відомості про форму власності , основні види діяльності
на поточний рік , кількість філіалів,представництв , відділень із
зазначнням відомостей про них на зворотньому боці картки та вказується
особа ,яка заповнила картку і дата заповнення.

Орган державної реєстрації надає у разі потреби допомогу заявникові у
заповненні реєстраційної картки та перевіряє відповідність наведених в ній
відомостец установчим документам .

Документом , який засвідчує сплату власниками реєстраційного збору є
відповідна квитанція або платіжне доручення. Серйозним недоліком Положення
“ Про реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності “ (нова редакція )
було відсутність норми , яка б регламентувала розмір реєстраційного збору
. Якщо в Положенні ” Про державну реєстрацію суб”єктів підприємницької
діяльності “ в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 276 від 29
квітня 1994 року окремим додатком визначалися фіксовані розміри плати за
державну реєстрацію в залежності від обраного виду діяльності , то в
Положенні в редакції постанови Кабінету Міністрів № 125 від 25 січня 1996
року такі відомості були відсутні. Але постановою Кабінету Міністрів
України № 406 від 03.04.96 р. “ Про плату за державну реєстрацію суб”єктів
підприємницької діяльності “ були знову встановлені розміри плати за
державну реєстрацію , в залежності від виду діяльності . Звичайно , така
невизначенність дуже негативно впливала на розвиток підприємництва ,
оскільки надавала можливість місцевим владам різних регіонів України
встановлювати необгрунтовані ставки реєстраційного збору. Отже питання
плати за державну реєстрацію державної реєстрації вже визначено.

Документом , який засвідчує сплату власниками необхідного внеску до
статутного фонду також є відповідна квитанція , платіжне доручення, або
інший документ ( у випадку майнової форми внеску і т.д.). Розмір такого
внеску диференціюється в залежності від виду товариства: в товариствах з
обмеженою та додатковою відповідальністю , акціонерному товаристві
відкритого типу не менше 30 % вказаного в установчих документах вкладу , в
акціонерному товаристві закритого типу — не менше 50 % вкладу . Для
повного товариства такий розмір не встановлений , а у командитному
товаристві вкладники на момент реєстраціє зобов”язані внести не менше 25 %
свого внеску .

Рішення антимонопольного комітету про згоду на створення (реорганізацію)
суб”єктів підприємницької діяльності як документ , який необхідний для
державної реєстрації також є нововведенням нового Положення “ Про
реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності “.

Необхідність надання такої згоди було закріплено Законом Украіни “Про
антимонопольний комітет “від 26 листопада 1993 року № 3659-ХІІ , Постановою
Кабінету Міністрів України від 11 листопада 1994 року № 765 “ Про введення
механізму запобігання монополізації товарних ринків” , Законом України “
Про внесення змін та доповнень до закону України “ Про обмеження
монополізму і недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій
діяльності “ “ від 5 липня 1995 року № 258.

У відповідності з постановою Кабінету Міністрів “ Про введення механізму
запобігання монополізації товарних ринків “ створення господарюючих
суб”єктів проводиться за згодою Антимонопольного комітету або його органів
у таких випадках :

— створення господарюючого суб”єкту двома і більше засновниками , якщо
сумарна вартість активів або сумарний об”єм реалізації товарів , робіт,
послуг цих засновників за підсумками останнього фінансового року
перевищує суму у валюті України , еквівалентну 2 млн. Доларів США за
офіційним курсом , який діяв на кінець останнього фінансового року , і при
цьому не менше ніж у двох засновників вартість активів або об”єм реалізації
товарів перевищує суму грошового еквіваленту , рівному 100 тис. Доларів
США у кожного. У випадку , коли одним із засновників є державний орган ,
то в розрахунках вартості активів або об”ємів реалізації товарів
використовуються відповідні показники державних підприємств , майно яких
передається в статутний фонд створюваного господарюючого суб”єкта ;

— створення господарюючого суб”єкту двома або більше засновниками , які
діють на певному товарному ринку , якщо загальна доля засновників на цьому
ринку перевищує 35 % ;

— створення господарюючого суб”єкту , доля якого на певному товарному
ринку завідомо буде перевищувати 35 % , а також асоціацій , концернів та
інших об”єднань підприємств .

Під час реєстрації господарського товариства посадова особа органу
державної реєстрації на титулі установчих документів робить відмітку про
реєстрацію із зазначенням назви цього органу , номера та дати реєстрації.
Відмітка засвідчується підписом посадової особи та печаткою органу
державної реєстрації.

Орган державної реєстрації не має права вимагати від заявника подання
інших документів , не передбачених законодавством або оформлених з іншими
вимогами , ніж це визначено у Положенні “ Про реєстрацію суб”єктів
підприємницької діяльності ”.

За наявності всіх вищенаведених документів орган державної реєстрації
прягом п”яти робочих днів з дати надходження документів зобов”язаний
провести державну реєстрацію господарського товариства і видати заявникові
свідоцтво про державну реєстрацію суб”єкта підприємницької діяльності
встановленого зразка.

Підставою для відмови у державній реєстрації є відсутність в установчих
документах відомостей , зазначених в ст. 4 , 37 , 51 , 67 , 76 Закону
України “ Про господарські товариства .“

Відмова у державній реєстрації може бути оскаржена в судовому порядку.

У відповідності до до Закону України “ Про внесення змін в ст.56
Конституції ( Основного закону ) України від 31 жовтня 1995 року ,
громадянин має право у встановленому законом порядку оскаржити в суді
рішення , дії чи бездіяльність державних органів , юридичних чи службових
осіб в сфері управлінської діяльності , якщо він вважає , що цим порушені
його права і свободи . В цьому аспекті , громадяни можуть оскаржувати в
судовому порядку затримку в державній реєстрації .

Свідоцтво про державну реєстрацію суб”єкта підприємницької діяльності є
підставою для відкриття розрахункового , валютного та інших рахунків в
установах банків , виготовлення печаток та штампів.

Порядок відкриття рахунків в установах банків визначає інструкція

“ Про порядок відкриття розрахункових , поточних і бюджетних рахунків в
установах банків “ , затвержена постановою Правління Національного банку
України від 11 жовтня 1994 року № 164. Для відкриття рахунку підприємства
надають установам банку такі документи : заява , па відкриття рахунку
встановленого зразка , підписана керівником і головним бухгалтером
підприємства , нотаріально завірені копії установчих документів, картку із
зразками підписів керівника і головного бухгалтера і віттиском печатки. У
випадку , якщо на момент відкриття рахунку товариство не має печатки , то
до документів додається заява про надання дозволу на користування рахунком
без печатки до часу її виготовлення , але не більше 60 днів.
Для оформлення заказу на виготовлення печатки необхідно отримати
відповідний дозвіл в органах внутрішніх справ. Порядок видачі дозволів на
оформлення заказів на виготовлення печаток та штампів в штемпельно-
гравюрних майстернях визначає інструкція “ Про порядок видачі дозволів на
оформлення заказів на виготовлення печаток та штампів “ , затверджена
наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 жовтня 1993 року №
643.

У відповідності з даною інструкцією дозвіл на виготовлення печаток та
штампів спільним з іноземними фірмами підприємствам видається управліннями
, відділами охорони громадського порядку МВС Республіки Крим , МУВС м.
Київа , УВС областей и м. Севастополя , УВС міст та УВСТ. Підприємствам ,
установам , організаціям дозвіл видається міськрайвідділами внутрішніх
справ. Для одержання дозволу на оформлення печаток та штампів керівники
підприємств, установ, організацій і господарських об”єднань подають в
органи внутрішніх справ
письмове клопотання , де вказується особа , відповідальна за отримання
дозволу. До клопотання додаються зразки ( ескізи ) печаток, штампів в двох
екземплярах. На даний час в інструкції ще є норма про те , що взірці (
ескізи ) печаток , штампів потребують погодження з органом , який провів
державну реєстрацію господарського товариства . Але у відповідності із п.
10 Положення “ Про державну реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності
“ ( редакція постанови № 125 від 25 січня 1996 року ) зразки ( ескізи )
печатки , штампу затверджуються власниками або уповноваженим ними органом
і додаткового погодження не потребують . Очевидно , в дану інструкцію
будуть внесені відповідні зміни .

Крім того суб”єкти підприємницької діяльності подають копію свідоцтва про
державну реєстрацію , справку про відкриття рахунку в установах
Національного або комерційних банків України .

На печатках і штампах суб”єктів підприємницької діяльності повинен бути
вказаний номер свідоцтва про підприємницьку діяльність .

В И С Н О В К И

Господарські товариства — це є одна з найпоширеніших організаційно-правових
форм ведення підприємницької діяльності .

За даними відділу реєстрації суб”єктів підприємницької діяльності
Ужгородської міської ради народних депутатів із загальної кількості
суб”єктів підприємницької діяльності частка господарських товариств
становить 40 — 45 відсотків.

Найбільш розповсюдженим видом господарських товариств є товариства з
обмеженою відповідальністю.

У зв”язку з прийняттям з 1 березня 1996 року нового мінімального розміру
заробітної плати , збільшилися мінімальні розміри статутного фонду
господарського товариства , що в свою чергу , призвело до певного
зменшення частки господарських товариств у числі новостворених суб”єктів
підприємницької діяльності . Більшого розвитку набув процес створення
приватних підприємств.

Але безумовною перевагою господарських товариств в процесі вибору
організаційної форми є чітке законодавче закріплення їх правового статусу .

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

Джерела :

1. Конституція України
2. Цивільний кодекс України
3. Кримінальний кодекс України
4. Закон України “ Про господарські товариства “ від 19 вересня 1991 року
5. Закон України “ Про Антимонопольний комітет України “ від 26 листовада
1993 року
6. Закон України “ Про обмеження монополізму і недопущення недобросовісної
конуренціїї в підприємницькій діяльності “
7. Постанова Кабінету Міністрів України “ Про введення механізму
запобігання монополізації товарних ринків “ від 11 листопада 1994 року
8. Положення “ Про державну реєстрацію суб”єктів підприємницької діяльності
“ ( в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25 січня 1996
року )
9. Інструкція “ Про порядок видачі дозволів на виготовлення печаток та
штампів “ , затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від
18 жовтня 1993 року
10. Інструкція “Про порядок відкриття розрахункових , поточних і бюджетних
рахунків в установах банків “ , затверджена постановою “ Правління
Національного банку України від 11 жовтня 1994 року

Література :

1. Гражданское право / под ред. Е.И. Суханова . — М. : Издательство БЕК,
1994.
2. Сборник образцов гражданско-правовіх документов / под общ. ред. Г.П.
Савичева , В.С. Ема . — М.: Издательство БЕК, 1994
3. Юридический справочник предпринимателя / под ред. Ю.С. Шумченко . — К.,
1992

Скачать реферат

Метки:
Автор:

Скачать реферат

Опубликовать комментарий