Курсова
робота
На тему
«ОЦІНКА
ВАРТОСТІ ПІДПРИЄМСТВА»


ВСТУП
1.  Теоретичні
основи оцінки вартості підприємства
1.1  Поняття
оцінки вартості підприємства,структура та сутність оцінки вартості підприємства
1.2  Процедура
та методологічні основи оцінки вартості підприємства
1.3  Специфічні
проблеми оцінки вартості підприємства
1.4  Чинники,
які впливають на оцінку вартості підприємства та знижують ефективність роботи
підприємства
2.  Аналіз
діяльності підприємства
2.1 Загальна характеристика
харчової діяльності підприємства
2.2 Основні показники діяльності за
2007-2008 рр
2.3 Оцінка вартості ефективності
діяльності підприємств 
3. Удосконалення методики оцінки
вартості підприємства
3.1 Оцінка вартості підприємства за
удосконаленою методикою
Висновок
Список використаної літератури


ВСТУП
Процеси, що відбуваються на сучасному
етапі в економіці, привели до відродження і розвитку оцінної діяльності,
актуальність і запитана результатів, якій в умовах ринку фактично незаперечна.
Оцінка і її ключова категорія — «вартість» є комплексним показником
доцільності, корисності і значущості того або іншого результату якої-небудь
діяльності у сфері ринкових відносин. Оцінка вартості
підприємства — є впорядкованим, цілеспрямованим процесом визначення в грошовому
виразі вартості підприємства з урахуванням потенційного і реального доходу, приношуваного
їм в певний момент часу в умовах конкретного ринку. Особливістю процесу оцінки
вартості підприємства, поза сумнівом, є її ринковий характер. Це означає, що
оцінка вартості підприємства не обмежується обліком лише одних витрат на
створення або придбання оцінюваного об«єкту, вона обов»язково враховує всю
сукупність ринкових чинників: чинник часу, чинник ризику, ринкову кон’юнктуру,
рівень і модель конкуренції, економічні особливості оцінюваного об’єкту, його
ринкове реноме, а також макро- і мікроекономічне середовище незаселеного. При
цьому підходи і методи, що використовуються оцінювачем, визначаються, в
залежності, як від особливостей процесу оцінки, так і від економічних
особливостей оцінюваного об’єкту, а також від мети і принципів оцінки. Зі всього
вищесказаного, можна зробити однозначний висновок про те, що оцінка вартості
підприємства (бізнесу) в нашому сучасному світі — це дуже актуальна тема,
дослідженню якої і присвячена представлена курсова робота. При цьому вказана
тема буде розглянута на прикладі підприємства харчової промисловості ТОВ «Солодкий
рай». Об’єктом дослідження представленої курсової роботи є вартість сучасного
підприємства (бізнесу). Предметом дослідження роботи — оцінка вартості
підприємства (бізнесу) в сучасних умовах. Вивчення
вибраної
теми припускає досягнення наступної мети — досліджувати основні теоретичні і
практичні аспекти оцінки вартості підприємства (бізнесу). Відповідно до певної
мети в представленій курсовій роботі були поставлені і вирішені наступні
задачі:
-розглянути теоретичні і методичні
основи оцінки вартості підприємства (бізнесу) з погляду практичної реальної
економіки;
-проаналізувати діяльність і перспективи
розвитку підприємства (бізнесу) на прикладі підприємства ТОВ «Солодкий рай»;
-провести оцінку вартості підприємства
(бізнесу) на прикладі підприємства харчової промисловості ТОВ «Солодкий рай»;
-узагальнити отриманий матеріал в даній
роботі і зробити висновки.
Дослідження вибраної теми здійснювалося
за допомогою наступних методів пізнання: діалектичний метод, метод теоретичного
аналізу і синтезу різних джерел літератури, структурно-функціональний метод,
системний метод, порівняльний метод метод опису, статистичний метод, кількісний
метод, балансовий метод, математичні методи, метод узагальнення отриманих
відомостей і матеріалів в даній роботі. Проблема оцінки
вартості сучасного підприємства (бізнесу) має достатньо широке освітлення в
джерелах сучасної наукової економічної літератури. Так як теоретична основа
вивчення в курсовій роботі застосовувалися праці і навчальні посібники
російських авторів по таких економічних науках, як — «Економіка», «Фінансовий і
економічний аналіз», «Основи бізнесу» «Оцінка вартості підприємства» і т.п. Це
роботи таких іменитих авторів, як А.Д. Шеремет, М.С. Абрютіна, П.П. Табурчак,
В.С. Валдайцев, А.Г. Грязнова, М.А. Федотова, В.В. Ковальов.Поставлена мета і
певні задачі зумовили структуру представленої роботи. Курсова
робота складається з введення, основної частини, що складається з трьох глав, і
висновки, включає список літератури.


1. ТЕОРЕТИЧНІ
ОСНОВИ ОЦІНКИ ВАРТОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Поняття оцінки
вартості підприємства, структура та сутність оцінки вартості підприємства
Оцінка вартості підприємства
(бізнесу) — це розрахунок і обгрунтовування вартості підприємства на певну
дату. Оцінка
вартості бізнесу є цілеспрямованим впорядкованим процесом визначення величини
вартості об’єкту в грошовому виразі з урахуванням впливаючих на неї чинників в
конкретний момент часу в умовах конкретного ринку. Основними чинниками, які
впливають на оцінку вартості підприємства (бізнесу) цей час і ризик. Час
отримання доходу або до отримання доходу вимірюється інтервалами або періодами.
Інтервал або період, може бути рівний дню, тижню, місяцю, кварталу, півріччю
або року. Тривалість прогнозного періоду впливає на величину ринкової вартості,
тому що враховується при дисконтуванні. Ринкова вартість бізнесу змінюється в
часі під впливом численних чинників, тому вона визначається тільки за станом на
конкретний момент часу. Вже через декілька місяців вона може бути іншою. Отже,
постійна оцінка і переоцінка об’єктів необхідна в умовах ринкової економіки.
Іншим істотним чинником ринкової вартості є ризик — вірогідність того, що
доходи, які будуть отримані від інвестицій в оцінюваний бізнес, виявляться більше
або менше прогнозованих. При оцінці важливо пам’ятати, що існують різні види
ризику і що жодне з вкладень в умовах ринкової економіки не є абсолютно
безризиковим. Результатом проведеної оцінки, як правило, є розрахована величина
ринкової вартості або її модифікації. Ринкова вартість — це «найвірогідніша
ціна, по якій даний об’єкт оцінки (підприємство) може бути відчужений на
відкритому ринку, коли сторони операції діють розумно, маючи свій в
розпорядженні всю необхідну інформацію, на величині ціни операції не
відображаються які або надзвичайні обставини. Відмінною рисою ринкової 
оцінки вартості і одночасно обов’язковою
вимогою є її прив’язка до конкретної дати. Розрахунок ринкової вартості в
сучасній економіці необхідний через наступні причини: [13]
— оцінка (або визначення) ринкової
вартості дозволяє продавцю або покупцю «виставити» об’єкт оцінки за
найреальнішою ціною, оскільки ринкова вартість враховує не тільки і не стільки
індивідуальні витрати і очікування, але ситуацію на ринку в цілому, очікування
ринку, загальноекономічні тенденції розвитку, оцінку даного об’єкту з боку
ринку; 
— знання величини ринкової вартості
дозволяє власнику об’єкту оптимізувати процес виробництва, вживати заходів,
направлених 
на збільшення вартості об’єкту, на
збереження розриву між індивідуальною (внутрішньої) і ринковою вартістю у разі
перевищення останній; 
— періодична ринкова оцінка вартості
об’єктів дозволяє підвищити ефективність управління і запобігти банкрутству і
розоренню; 
— покупцю, інвестору оцінка вартості підприємства
(бізнесу) допомагає ухвалити вірне ефективне інвестиційне (або інше) рішення; 
— оцінку вартості проводять спеціально
навчені професіонали — експерти оцінювачі, а їх професійна оцінка дозволяє
отримати обгрунтовані результати, їх витрати транзакцій істотно нижче; 
— оцінювач несе відповідальність за
якість виконаних робіт, отже, ризик неправильної оцінки «лягає на плечі» саме
експерта; 
— оцінка вартості в макроекономічному
аспекті є важелем регулювання економіки з боку держави, особливе значення
оцінка має при управлінні державною і муніципальною власністю.
Таким чином, оцінка вартості підприємств
(бізнесу) дозволяє вирішувати багато насущних задач в ринковій економіці.
Будучи важливим інструментом ринкової економіки, вартісна оцінка повинна бути
певним чином і організована. Від цього залежить якість роботи оцінювачів,
ефективність і адекватність що приймаються з їх допомогою рішень. 
Практично у всіх країнах, де проводиться
оцінка вартості, її здійснюють незалежні професіонали оцінювачі, які в своїй
роботі дотримуються встановлених стандартів оцінки. В нашій країні оцінка
вартості різних об’єктів у тому числі і бізнесу, проводиться на підставі закону
«Про оцінну діяльність в Україні»,
«Стандартів оцінки .» і інших нормативно-правових актів незалежними
ліцензіюючими оцінювачами, що пройшли спеціальну профподготовку. [8]
Процес
оцінки припускає наявність оцінюваного об«єкту і оцінюваного суб»єкта.
Суб’єктом оцінної діяльності є , з одного боку, професійні оцінювачі, що
володіють спеціальними знаннями і практичними навиками з другого боку —
споживачі їх послуг, замовники. В ролі професійних оцінювачів виступають
юридичні особи (оцінні фірми, відділи оцінки аудиторських і інших компаній) і
фізичні особи (індивідуальні підприємці). Професійні оцінювачі працюють по
замовленнях, що поступають від державних органів, підприємств, банків,
інвестиційних і страховок інститутів, від громадян.
Об«єктом вартісної оцінки є будь-який об»єкт власності. При цьому враховуються
не тільки різні характеристики об’єкту, але і має рацію, якими наділює його
власник. Об«єкти оцінки є об»єктами цивільних прав відносно
яких законодавством України
встановлена можливість їх участі в цивільному обороті. При оцінці бізнесу
об’єктом виступає діяльність направлена на отримання прибутку і здійснювана на
основі функціонування майнового комплексу підприємства. Велике значення має
організаційно правова форма існування підприємства. При оцінці необхідно
конкретизувати склад майна підприємства і його права: адже структура багатьох
промислових підприємств дуже складна. В структуру підприємства можуть входити
цехи; ділянки, обслуговуючі господарства; спеціальні підрозділи; конторські
будови; засоби зв’язку і комунікації, які можуть розташовуватися на різних
площах і навіть в різних регіонах. Об«єктом оцінки можуть бути об»єднання, холдинги
і навіть цілі фінансово-промислові групи. В цьому випадку в рамках одного
бізнесу об’єднують декілька дочірніх компаній, відділень, філіалів. Для
правильної оцінки необхідно прослідити формування грошових потоків і напрями їх
руху, а також має рацію і роль кожного з цих підрозділів. Необхідно також
з«ясувати чи входять до складу об»єкту оцінки підрозділу соціально культурної
сфери. При оцінці бізнесу треба враховувати те, що
підприємство, будучи юридичною особою одночасно є і господарюючим суб’єктом
(ст. 48 ГК України), тому його вартість повинна враховувати крім всього іншого
наявність певних юридичних прав — саме це є однією з особливостей бізнесу, як
об«єкту оцінки. Іншою важливою особливістю бізнесу як об»єкту оцінки є те, що,
оцінюючи вартість бізнесу визначають вартість власного капіталу підприємства
(організації) — тому як основу будь-якого бізнесу складає капітал, який
функціонує в рамках певних організаційних структур підприємств. Тому, оцінюючи
бізнес ми визначаємо вартість власного капіталу з урахуванням нього
організаційно правової форми, галузевих особливостей і нематеріальних активів,
включаючи goodwill (ділова репутація). [13,
з. 108] 
Професійний оцінювач в своїй діяльності
завжди керується конкретною метою. Чітке, грамотне формулювання мети дозволяє
правильно визначити вид вартості, що розраховується, вибрати метод оцінки. Як
правило мета оцінки полягає у визначенні якого-небудь виду оцінної вартості,
необхідної клієнту для ухвалення інвестиційного рішення, для висновку операції,
для внесення змін у фінансову звітність і т.п. В проведенні оцінних робіт
зацікавлені різні сторони, від державних структур до приватних осіб: контрольно-
ревізійні органи, управлінські структури, кредитні організації, компанії
страховок, податкові фірми, приватні власники бізнесу інвестори.
Оцінку підприємства (бізнесу) проводять в наступній меті: підвищення ефективності
поточного управління підприємством; ухвалення обгрунтованого інвестиційного
рішення; купівлі-продажу підприємства; встановлення частки співвласників у разі
підписання або розірвання договору або у разі смерті одного з партнерів;
реструктуризації підприємства; розробки плану розвитку підприємства; визначення
кредитоспроможності підприємства і вартості застави при кредитуванні;
страхування; оподаткування; ухвалення обгрунтованих управлінських рішень; і в
інших випадках.
Оцінка вартості підприємства (бізнесу)
здійснюється відповідно до певних принципів. Таких принципів виділяється три
групи: принципи, засновані на представленнях власника (корисності, очікування);
принципи пов’язані з експлуатацією власності (прибутковості, внеску, граничної
продуктивності, збалансованості, пропорційності); принципи, обумовлені дією
ринкового середовища (співвідношення попиту і пропозиції, відповідності,
регресії прогресії, конкуренція, залежність від зовнішнього середовища, зміни
вартості, економічного розділення, якнайкращого і найефективнішого
використовування).
Принципи оцінки повинні відображати
основні закономірності поведінки суб’єктів ринкової економіки — в даному
випадку підприємств. Але в реальному житті вони відображають тенденцію
економічної поведінки суб’єктів ринкових відносин а не гарантують певної
поведінки. [9]
Для визначення вартості підприємства
(бізнесу) оцінювачі застосовують спеціальні прийоми і способи розрахунку, які
отримали назву методів (підходів) оцінки. Кожний метод оцінки припускає
попередній аналіз певної інформаційної бази і відповідний алгоритм розрахунку.
Всі методи оцінки дозволяють визначити вартість бізнесу на конкретну дату, і
всі методи є ринковими оскільки враховують ринкову кон’юнктуру, ринкові
очікування інвесторів, ринкові ризики, зв’язані з оцінюваним бізнесом, що
склалася, і передбачувану «реакцію» ринку при операціях купівлі-продажу з оцінюваним
об’єктом.
1.2 Процедура та методологічні основи оцінки
вартості підприємства
Аналіз внутрішнього і зовнішнього
середовища в даний час є одним з найважливіших напрямів при оцінці діяльності
підприємства. В країнах з ринковою економікою отримав розповсюдження SWOT-аналіз
діяльності підприємства. Ця скорочена назва, що складається з перших букв слів:
Strengths-
Переваги, Weaknesses- Недоліки, Opportunities-
Можливості, Threats- Загрози. SWOT-аналіз
по своїй суті є заключним етапом ситуаційного аналізу. При оцінці Переваг і
Недоліків головну увагу надається внутрішнім чинникам підприємства, а
Можливостей і Загроз на ринку — чинникам, що визначають зовнішнє середовище. В
ТОВ «Солодкий рай» служба фінансового менеджменту здійснює SWOT-аналіз, який
представляє наступне (див. таблиця 7).
Таблиця 7 — SWOT — аналіз ТОВ «Солодкий
рай»









S (Strengths
) – переваги
W (Weaknesses)
— недоліки



Наявність
оригінальної виробничої технології і великий досвід у виробництві
кондитерської, борошняної і хлібобулочної 
продукції (>8
літ). ·Велика номенклатура продукції, що випускається: кондитерські,
борошняні і хлібобулочні вироби (>40 
видів). ·Постійні
партнери: широка сіть оптової і роздрібної клієнтури. ·Вдале географічне
розташування в плані збуту 
продукції. ·Наявність
сертифікатів відповідності на всю продукцію, що випускається.
· 
Є резерв
невживаних виробничих потужностей.


Не створена сіть
офіційних представників. Неповний ступінь обхвату ринку збутовою сіттю
посередників в районах потенційного 
попиту. ·Недостатньо
ефективна організація ринкових досліджень і як наслідок відсутність
постійного моніторингу діяльності 
підприємства.
·Недостатньо ефективна кадрова політика на підприємстві.
Немає ефективної
політики ціноутворення на продукцію, що випускається (необхідно розробити
стандарт підприємства по ціноутворенню, 
· 
особливо по нових виробах).



O (Opportunities)
– можливості
T (Threats)
– загрози



·Підйом місцевої і
регіональної економіки, що очікується, і отже розширення місткості ринку.
·Збільшення 
об’ємів виробництва
за рахунок ефективного використовування незавантаженого устаткування.
·Можливість 
знайти споживачів за
межами свого ринку збуту. ·Залучення інвестицій для закупівлі бракуючого
устаткування.
· 
Залучення
інвестицій для здійснення нових проектів.


·Що зберігається
диспаритет цін, обмежуючий купівельну спроможність і утрудняючий збут
продукції підприємства, що випускається 
·Поява на місцевому і
регіональному ринку достатньо могутніх конкурентів (олігополій, монополій) в
даному виді виробничої 
діяльності харчової
промисловості
.




За наслідками приведеної таблиці можна
відзначити, що основними проблемами з якими стикається барнаульське
підприємство харчової промисловості ТОВ «Солодкий рай» є — недолік
інвестиційних засобів; велике податкове навантаження і ціновий диктат
монополістів в даній сфері діяльності. Тому основним напрямом діяльності
підприємства ТОВ «Солодкий рай» у сфері маркетингу повинне стати здійснення
ряду необхідних заходів по збереженню і поліпшенню позицій на регіональному і
місцевому ринках продажів, які полягають в наступному:
-більш ретельне і детальне вивчення
стану ринків;
-максимальний облік нових запитів і
вимог споживачів до якості вироблюваної кондитерської, борошняної і
хлібобулочної продукції;
-застосування більш зручних і вигідних
для покупців форм придбання продукції (розробка нового дизайну тари, упаковки);
-популяризація продукції, що
випускається і розробляється, шляхом демонстрації розробок, участі в галузевих
виставках і конкурсах;
-створення і постійне вдосконалення
методів роботи з постійними клієнтами і офіційними представниками підприємства.
Основним 
споживачем виробів, ТОВ «Солодкий рай»,
що випускаються, є жителі України. Основними
конкурентами ТОВ «Солодкий рай» на ринку є ТОВ «Хлібокомбінат
№4», ТОВ «Хлібокомбінат №5», ТОВ
«АлБіс», ТОВ «Ваш кондитер». Враховуючи потребу
ринку у видах продукції, що випускаються, високі якісні характеристики
продукції, що відповідають російським стандартам, низькі, конкурентоздатні ціни
планованих до випуску виробів, можна вважати, що Підприємство не
випробовуватиме серйозних утруднень в збуті своєї продукції. Підприємством
проводиться своєчасна модифікація продукції, що випускається, відповідно до
запитів клієнтів. Політика створення новинок в ТОВ «Солодкий рай» — основний
інструмент боротьби з конкурентами і утримання своїх позицій на ринку. Також
Підприємством своєчасно відстежуються можливі скарги покупців на якість,
упаковку, зовнішній вигляд товару і вживаються відповідних заходів. Після цього
зменшується кількість скарг і нарікань з боку покупців. ТОВ «Солодкий рай»
робить все, щоб утриматися на ринку харчових продуктів.
Основні напрями стратегії зростання в
діяльності ТОВ «Солодкий рай» по розширенню ринків збуту включають наступне:
освоєння нових географічних сегментів ринку; а також постійне вдосконалення
продукції, що випускається. Система маркетингових комунікацій ТОВ «Солодкий
рай» включає рекламу, формування громадської думки, стимулювання збуту. Розповсюдження
рекламних матеріалів продукції, що випускається, здійснюється на галузевих
виставках-ярмарках, конкурсах, за допомогою особистих контактів представників
заводу з потенційними партнерами. Систематично публікуються статті в газетах і
журналах. Для зміцнення іміджу використовуються виступи керівництва
підприємства у пресі, на радіо і телебаченні, участь у виставках-ярмарках,
виготовлення і розповсюдження сувенірної продукції. Стимулювання збуту
здійснюється за рахунок надання різних знижок споживачам.
За наслідками приведеної таблиці можна відзначити, що основними проблемами з
якими стикається українське підприємство харчової промисловості ТОВ «Солодкий
рай» є — недолік інвестиційних засобів; велике податкове навантаження і ціновий
диктат монополістів в даній сфері діяльності. Тому основним
напрямом діяльності підприємства ТОВ «Солодкий рай» у сфері маркетингу повинне
стати здійснення ряду необхідних заходів по збереженню і поліпшенню позицій на
регіональному і місцевому ринках продажів, які полягають в наступному:
-більш ретельне і детальне вивчення
стану ринків;
-максимальний облік нових запитів і
вимог споживачів до якості вироблюваної кондитерської, борошняної і
хлібобулочної продукції;
-застосування більш зручних і вигідних
для покупців форм придбання продукції (розробка нового дизайну тари, упаковки);
-популяризація продукції, що
випускається і розробляється, шляхом демонстрації розробок, участі в галузевих
виставках і конкурсах;
-створення і постійне вдосконалення
методів роботи з постійними клієнтами і офіційними представниками підприємства.
Витратний підхід в оцінці бізнесу
розглядає вартість підприємства з погляду понесених витрат. Для здійснення
цього заздалегідь проводиться оцінка обгрунтованої ринкової вартості кожного
активу окремо, потім визначається поточна вартість зобов’язань і, нарешті, з
обгрунтованої ринкової вартості суми активів підприємства віднімається поточна
вартість всіх його зобов’язань, результат показує оцінну вартість власного
капіталу підприємства. Підхід представлений двома методами: методом вартості чистих
активів і методом ліквідаційної вартості. В даному випадку застосовний метод
чистих активів. Метод вартості чистих активів застосовують в тому випадку, якщо
підприємство володіє значними матеріальними активами і очікується, що буде як і
раніше діючим підприємством — ТОВ «Солодкий рай» якраз таке підприємство.
Розрізняють метод скоректованих чистих активів і нескоректованих (в нашому
випадку) чистих активів. В першому випадку проводиться повне коректування
статей балансу і визначається обгрунтована ринкова вартість кожного активу
окремо. Результати розрахунків по даному методу більш достовірні, ніж по
другому, коли через відсутність достатньої інформації коректування статей
балансу не проводиться. Чисті активи — це величина, визначувана шляхом
віднімання з суми активів підприємства, що приймаються до розрахунку, суми його
зобов’язань, що приймаються до розрахунку. Проведення оцінки за допомогою
методики чистих активів грунтується на аналізі фінансової звітності. Вона є
індикатором фінансового стану підприємства на дату оцінки, дійсної величини
чистого прибутку фінансового ризику і ринкової вартості матеріальних і
нематеріальних активів. Основні документи фінансової звітності, аналізовані в
процесі оцінки: бухгалтерський баланс, звіт про прибутки і збитки; додатки до
них і деякі розшифровки.
Процедура оцінки передбачає наступну
послідовність кроків: визначення ринкової вартості всіх активів компанії;
визначення величини зобов’язань компанії; розрахунок різниці між ринковою
вартістю активів і зобов’язань. Таким чином базовою формулою є: Вартість підприємства
= Активи — Зобов’язання (1) 
Витратний підхід в оцінці бізнесу
розглядає вартість підприємства з погляду понесених витрат. Для здійснення
цього заздалегідь проводиться оцінка обгрунтованої ринкової вартості кожного
активу окремо, потім визначається поточна вартість зобов’язань і, нарешті, з
обгрунтованої ринкової вартості суми активів підприємства віднімається поточна
вартість всіх його зобов’язань, результат показує оцінну вартість власного
капіталу підприємства. Підхід представлений двома методами: методом вартості чистих
активів і методом ліквідаційної вартості. В даному випадку застосовний метод
чистих активів. Метод вартості чистих активів застосовують в тому випадку, якщо
підприємство володіє значними матеріальними активами і очікується, що буде як і
раніше діючим підприємством — ТОВ «Солодкий рай» якраз таке підприємство.
Розрізняють метод скоректованих чистих активів і нескоректованих (в нашому
випадку) чистих активів. В першому випадку проводиться повне коректування
статей балансу і визначається обгрунтована ринкова вартість кожного активу
окремо. Результати розрахунків по даному методу більш достовірні, ніж по
другому, коли через відсутність достатньої інформації коректування статей
балансу не проводиться. Чисті активи — це величина, визначувана шляхом
віднімання з суми активів підприємства, що приймаються до розрахунку, суми його
зобов’язань, що приймаються до розрахунку. 
Проведення оцінки за допомогою методики
чистих активів грунтується на аналізі фінансової звітності. Вона є індикатором
фінансового стану підприємства на дату оцінки, дійсної величини чистого
прибутку фінансового ризику і ринкової вартості матеріальних і нематеріальних
активів. Основні документи фінансової звітності, аналізовані в процесі оцінки:
бухгалтерський баланс, звіт про прибутки і збитки; додатки до них і деякі
розшифровки.Процедура оцінки передбачає наступну послідовність кроків:
визначення ринкової вартості всіх активів компанії; визначення величини
зобов’язань компанії; розрахунок різниці між ринковою вартістю активів і
зобов’язань. Таким чином базовою формулою є: Вартість підприємства = Активи —
Зобов’язання (1) Щоб визначити власний
капітал (вартість підприємства) ТОВ «Солодкий рай» розглянемо активи і
зобов’язання підприємства (таблиця 8).
Таблиця 8 — Активи і зобов’язання ТОВ
«Солодкий рай»









Підхід
Ринкова вартість тис
грн


Затратный підхід
(чисті активи)
8382


Дохідный
підхід
(капіталізація)
8103


Скорегована
величина
8243



Виходячи з приведених аналітичних
розрахунків, об’єкт вартісної оцінки — підприємство харчової промисловості ТОВ
«Солодкий рай» має ринкову вартість у розмірі 8243 тис. грн
1.3 Специфічні проблеми оцінки вартості
підприємства
Показники
зіставляються з аналогічними нормативними або фактичними показниками
конкурентів, що дає змогу оцінити індивідуальний рівень конкурентоспроможності
потенціалу підприємства за економічними стандартами.
Відносно встановленого рівня конкурентоспроможності потенціалу підприємства
залежно від глобалізації цілей дослідження будується матриця
конкурентоспроможності потенціалу підприємства (МКПП), у якій відображаються
відносні величини вибраних стандартів (індикаторів) і їхнє відсотково-бальне
вираження. 
Приклад:
Оцінити
конкурентоспроможність підприємства згідно індикаторного методу. Дані наведені
в таблиці 1.3.1. 
Таблиця
1.3.1 
Матриця
конкурентоспроможності потенціалу підприємства 




















































































































№

Рівень
КПП

Індикатори


КР
КП
КМ
КД
КЧ



Відн.
Од.

%

Відн.
Од.

%

Відн.
Од.

%

Відн.
Од.

%

Відн.
Од.

%


1
Світове
лідерство
4,5
100
3,7
100
1,5
100
1,3
100
2,7
100


2
Світовий
стандарт
3,69
79,2
2,7
82
0,94
89
1,1
94
1,62
89,5


3
Національне
лідерство
2,9
59,8
2,7
74,4
0,66
78
0,88
88
0,86
67,71


4
Національний
стандарт
3,45
76,7
2,6
69,5
1,3
89
0,6
60
1,6
58,4


5
Галузеве
лідерство
2,2
44,9
2,16
59,8
0,2
39
0,5
49
0,4
39,8


6
Галузевий
стандарт
1,7
34,2
2,6
75,1
0,09
15
0,48
48
1,15
75,42


7
Пороговий
рівень
1,36
27,6
1,1
29,5
0,12
2,6
0,2
18
0,1
13,8


8
Підприємство
0,8
17
2,1
71,29
0,1
19
0,4
41
0,7
67,14




Для
галузевого стандарту загальний коефіцієнт конкурентоспроможності потенціалу
підприємства буде дорівнювати: 
Цей
коефіцієнт показує, що загальна конкурентоспроможність потенціалу підприємства
нижча від галузевого стандарту на 13% 
Метод
експертних оцінок. Цей метод можна використовувати як один
з варіантів оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства. Слід зауважити,
що цю методику розроблено з урахуванням таких основних моментів: підприємство є
малим; 
підприємство
виробляє один вид продукції. 
Алгоритм
використання методу експертних оцінок є таким: 
—
обираються піддослідні підприємства; 
—
для експертизи залучаються фахівців підприємств (директори, заступники
директорів з виробництва, заступники директорів з економіки, комерційні
директори, маркетологи), фахівців роздрібної торгової мережі, основних оптових
клієнтів; 
—
усім експертам пропонують заповнити анкету з питаннями щодо
конкурентоспроможності потенціалу підприємств і результати обробки заносять до
підсумкової таблиці, за допомогою якої порівнюють отримані результати. 
Загальний
показник конкурентоспроможності потенціалу підприємства дорівнюватиме
середньостатистичній сумі зважених числових показників за кожною з груп.
Найбільш конкурентоспроможним буде підприємство, яке набрало найбільший бал. 
1.4
Чинники, які впливають на оцінку вартості підприємства та знижують ефективність
роботи підприємства
До
групи принципів, які пов’язані з ринковим середовищем, входять: залежність, відповідність,
попит і пропонування, конкуренція, змінювання. 
Залежність. Вартість потенціалу
підприємства формується під впливом множини різноманітних факторів, серед яких
особливу роль відіграє його місцезнаходження. Якість останнього визначається,
насамперед, відповідністю фізичних параметрів земельної ділянки підприємства
регіональній системі землекористування та його віддаленістю від ринкової
інфраструктури. Разом ці
дві важливі характеристики становлять статус, чи економічне місцеположення
підприємства. 
Відповідність. За інших однакових умов
потенціал підприємства, яке найвищою мірою відповідає містобудівним, екологічним,
ринковим та іншим стандартним нормам і загальнопоширеним тенденціям
землекористування, має найвищу вартість. 
Попит
і пропонування. На вартість потенціалу підприємства великий вплив справляє
співвідношення між попитом і пропонуванням. Коли останні збалансовані, а
потенціал підприємства використовується якнайліпше і найефективніше, ринкова
ціна підприємства, як правило, відображує вартість (витрати) його створення. 
Конкуренція. Сутність даного принципу
полягає в тому, що ціни на об’єкти оцінювання складаються під впливом
постійного суперництва між суб’єктами ринку, які прагнуть отримувати
максимальні прибутки. Це вирівнює дохідність інвестицій у різних сегментах
конкурентного ринку і дає можливість об’єктивно визначити ринкову вартість
підприємств. Принцип конкуренції також застерігає від урахування надприбутків
за оцінювання підприємств-монополістів, бо це спотворює їхню ринкову вартість. 
Змінювання. Цей принцип передбачає під
час оцінювання вартості потенціалу підприємства та його складових урахування
можливих змін їх функціонування внаслідок трансформації економічних, соціальних
і юридичних умов, а також впливу регіональних і локальних факторів. Принцип
найліпшого і найефективнішого використання є синтезуючим принципом оцінки
вартості потенціалу підприємства. Як системоутворювальний елемент він інтегрує
загальний вплив усіх раніше названих принципів і означає, що з можливих
варіантів використання потенціалу підприємства буде вибрано той, за якого
найповніше реалізуються функціональні можливості всіх складових потенціалу і
забезпечується їх максимальна результативність. 


2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА.
Вартісна оцінка ефективності діяльності підприємств.
Подальша
реалізація стратегії економічного розвитку України в загальносвітовому глобалізаційному
напрямку багатьох економічних процесів, підвищення конкурентноздатності власної
економіки – не могла не відбитися і на діяльності українських підприємств
харчової промисловості. 
Харчова
промисловість в останні роки займає одну із лідируючих позицій по темпам
промислового розвитку, залученню різноманітних інвестиційних ресурсів. На це є
свої як об’єктивні так і суб’єктивні причини. Серед безлічі підгалузей харчової
промисловсті в останній час найбільшу увагу, як інвесторів так і управлінців
різних рівнів, притягує розвиток пиво-безалкогольної галузі, яка в останній час
засвідчує продовження свого динамічного розвитку отриманого в конці 90-х років
минулого століття. Цей динамізм проявляється в здатності проведення ефективної
господарської діяльності кожним підприємством галузі. 
Потенційна здатність підприємства досягати свою
місію у зазначеній перспективі найчастіше ототожнюється з його ефективністю або
продуктивністю виробництва при тенденції зниження витрат суспільної праці на
виробництво продукції. Для виконання цілей забезпечення ефективної діяльності
будь-якого суб’єкта підприємництва реалізуються відповідні управлінські
рішення. А такі рішення ґрунтуються на системі комплексних показників оцінки
ефективності функціонування структурних підрозділів підприємницької структури.
В сучасній управлінській дійсності українських підприємств все гостріше постає
питання розробки нового механізму управління ефективністю, який би дозволяв
оцінювати діяльність підприємства в довгостроковій перспективі з врахуванням
вартісно-економічних аспектів бізнесу.
Сучасні підходи до здійснення управління
передбачають орієнтування всіх учасників та зацікавлених сторін підприємницької
діяльності на максимізацію вартості фірми. Це приносить вигоди як
власникам та інвесторам так і його працівникам. Дана наукова проблематика
розглядається багатьма авторами серед яких можна виділити праці Ф. Моділь’яні,
А. Раппапорта, М. Міллера, Е. Фама, У. Шарпа, Б. Стюарта, Д. Янга, С. Вівера,
А. Расказова, М. Осіпова, А. Грязнова, Д. Просянкіна, Ю. Волкова та інші.
Вартість підприємства (бізнесу)
поступово стає критерієм оцінки ефективності його функціонування. Динамічне
збільшення вартості суб’єкта бізнесової діяльності відбувається під впливом
конкретних функцій управління його вартістю на основі комплексного врахування
всіх аспектів системи управління ефективністю бізнесу. Тільки зростання вартості
підприємства є загальною метою та критерієм ефективності для всіх учасників
діяльності бізнесу і співпадає з їх різносторонніми інтересами. 
Одним з найвідоміших і перевірених практикою
західних компаній підходів є метод управління вартістю, заснований на
управлінні економічною доданою вартістю (Economic
Value
Added,
Eva).
Саме висвітлення практичного застосування на підприємствах харчової
промисловості в українській дійсності осноположних моментів доної теорії і
ставилось за мету в цій статті. 
В багатьох випадках традиційний аналіз фінансових
коефіцієнтів хоча і оцінює певні сфери діяльності підприємства, але всю цю
систему коефіцієнтів важко звести до одного універсального показника
ефективності. Ми спробували розрахувати такий універсальний
абсолютний показник ефективності – економічна додана вартість (EVA) для деяких
підприємств представників пиво-безалкогольної галузі України. Слід зазначити,
що безричаговий коефіцієнт β рівня систематичного ризику інвестування в
підприємства харчової промисловості було взято для російської економіки станом
на 2004 рік з [4]. Передбачається, що він не дуже відрізняється від українських
реалій на протязі 2001-2004 років. Це дуже важливий показник, оскільки він
характеризує ризик інвестування в певну галузь. В розвинутих країнах цей показник
розраховується фондовими біржами централізовано і публікується у відкритих
джерелах і оновлюється майже щохвилинно, оскільки для інвесторів він дуже
важливий. В ідеальному випадку кожне підприємство має свій коефіцієнт β,
оскільки кожне підприємство унікальне і має свій рівень ризиків. Для
українських підприємств цей показник досить точно розрахувати неможливо через
нерозвиненість фондового ринку. Залишається лише брати його приблизне значення
і відкорегувати на фінансовий важіль підприємства.
Ця
неефективність показує, що у підприємства відсутнє зростання вартості бізнесу;
підприємство неефективно використовує наявний капітал; капітал не забезпечує
навіть норму повернення на вкладений капітал, яка встановлена власником та не
приносить додаткового доходу (доданої вартості). Підприємство було неспроможним
створити додану вартість бізнесу, так як дохідність капіталу інвестора
(власника), отримана підприємством за період, була менша вимагаємої ним
бар’єрної ставки дохідності – підприємство отримало дохідність значно меншу,
ніж ту на яку сподівався інвестор (власник). І все це незважаючи на наявність у
даного підприємства чистого прибутку за результатами бухгалтерської звітності.
Таким чином, за аналізовані роки підприємство ВАТ «А» працювало гірше, ніж інші
підприємства з аналогічним рівнем систематичного ризику діяльності. Протягом
цих років ВАТ «А» є непривабливим для інвесторів, оскільки для них є
алтернатива більш прибуткової можливості вкладення свого капіталу з налогічним
рівнем ризику. Основною причиною, що призвела до від’ємного значення показника
економічної доданої вартості стала тенденція до збільшення абсолютних витрат на
власний капитал (оскільки його обсяг значно збільшився), а через низьку
рентабельність активів чистий прибуток підприємства виявився меншим за витрат
на капітал. Тобто, наявність чистого прибутку і стандартного розуміння
«прибутковість діяльності» не завжди характеризує бізнесову дяльність
підприємства як ефективну, спрямовану на збільшення вартості бізнесу.
Ефективність будь-якої бізнесової дяльності ширше ніж просте розуміння
прибутковості, і саме на нівелювання цього стеріотипу покликано використання
більш ширшого ніж ефективність (прибутковість) узагальнюючого показника –
економічна додана вартість. Розрахунки і для інших підприємств
пиво-безалкогольної галузі підтвердили справедливість використання поряд з
традиційними показниками ефективності більш глобального і комплексного –
показника економічної доданої вартості. Вартість
бізнесу
як оціночний критерій дозволяє уникнути помилок при аналізі його діяльності. З
ростом вартості фірми збільшується капітал, вкладений у неї акціонерами, що
дозволяє одержати доход від перепродажу приналежних їм акцій.
Наріжним каменем загальної системи управління ефективністю є
механізми виміру та оцінки ефективності діяльності підприємства за критерієм –
вартість підприємства (бізнесу) як інтегрованого показника між двома
синонімальними поняттями ефективність бізнесу та ефективність управління цим
бізнесом. При комплексному підході до управління вартістю фірми виконуються
наступні взаємопов’язані сукупності робіт: 
• 
побудова
бізнес-моделі підприємства; 
• 
виявлення чинників, що впливають на
вартість суб’єкта підприємництва; 
• 
вибір алгоритму розрахунку і оцінки
вартості підприємства; 
• 
розробка системи показників оцінки
діяльності підрозділів і працівників фірми; 
• 
моніторинг і актуалізація бізнес-моделі
підприємства. 
Комплексність управління ефективністю направлена на
якісне поліпшення всіх стратегічних та оперативних рішень на різних рівнях
управління за рахунок концентрації зусиль усіх учасників бізнес-процесів на
ключових факторах створення вартості бізнесу та управління ними. 
2.1 Загальна
характеристика харчової діяльності підприємства
Товариство з обмеженою
відповідальністю «Солодкий рай» (далі по тексту роботи — ТОВ «Солодкий рай») є
приватним підприємством харчової промисловості, основною діяльністю якого є
виробництво кондитерських, борошняних і хлібобулочних виробів, і їх подальша
реалізація. В даний час Підприємство є юридичною особою зі всіма правами, має
власне майно, самостійний звітний баланс, розрахункові рахунки в банках, а свою
діяльність здійснює на основі цивільного законодавства України і інших
нормативно-правових актів. ТОВ «Солодкий рай» створено
індивідуальним підприємством на основі приватної власності без обмеження
терміну діяльності. Вищестоящого органу Підприємство не має, а його
засновниками є фізичні особи. Засновницьким документом є Статут, вимоги якого
обов’язкові для виконання всіма органами Підприємства і його працівниками.
Підприємство ТОВ «Солодкий рай» має друк з своїм найменуванням на українській
мові і вказівкою на місце його знаходження, також має штампи і бланки з своїм
найменуванням, власну емблему, зареєстрований товарний знак і інші засоби
візуальної ідентифікації. Головною метою здійснюваної діяльності ТОВ «Солодкий
рай» є отримання прибутку, при цьому діяльність направлена на задоволення
потреби населення в кондитерських, борошняних і хлібобулочних виробах і
максимальне насичення ринку своєю продукцією. ТОВ «Солодкий рай» проводить наступні
види продукції: кондитерські вироби (20 найменувань); борошняні і хлібобулочні
вироби (25 найменувань), вироби відрізняються високою якістю і користуються
заслуженим попитом у населення. Керівництво Підприємства в своїй діяльності
орієнтується на вивчення потреби і запитів споживачів і як одна з своїх
головних задач вважає — підвищення якості вироблюваної продукції. Підприємство
ТОВ «Солодкий рай» поставляє свою продукцію в магазини, а також інші міста і
райони України. Для реалізації
мети виробничої діяльності підприємство ТОВ «Солодкий рай» здійснює наступні
види діяльності: 
· 
виробництво
і реалізація кондитерських виробів;
· 
виробництво
і реалізація борошняних виробів;
· 
виробництво
і реалізація хлібобулочної продукції;
· 
торгово-закупівельна
діяльність (у тому числі і оптова торгівля);
· 
комерційна,
посередницька діяльності;
· 
організація
громадського харчування (їдальня);
· 
переробка
сільськогосподарської продукції;
· 
транспортні
і інші комерційні послуги;
· 
надання
інших видів платних послуг населенню.
В перспективі на майбутнє (найближчі 2-3
роки) ТОВ «Солодкий рай» припускає розширити асортимент продукції і послуг, що
надаються, що випускається, населенню а також прагнути поліпшення якості
продукції, що випускається, шляхом зміни якості своєї матеріально-сировинної
бази.
Підприємство ТОВ «Солодкий рай»
складається з наступних основних і допоміжних цехів і виробничих ділянок:
пекарня; склад сировини, готової продукції; холодильник; магазин; гараж;
адміністративна будівля. ТОВ «Солодкий рай»
знаходиться на ринку вже більше 8 років і встигло себе зарекомендувати, як
добрий виробник кондитерських і борошняних виробів, знайшло свій круг покупців.Виходячи
з концептуальних положень сучасного менеджменту, оцінку фінансового та
економічного становища організації проводять на основі аналізу статистичної
звітності, з використанням наступних показників: обсяг продукції в порівняльних
та діючих цінах поточного року; дохід від реалізації продукції; чистий дохід
(виручка) від реалізації продукції; собівартість реалізованої продукції;
валовий прибуток; прибуток від операційної та звичайної діяльності; надзвичайні
доходи; чистий прибуток; власний капітал; дебіторська і кредиторська заборгованість
тощо. Крім цих абсолютних показників, які вивчають в динаміці, аналізу
підлягають і наступні відносні показники: частка сертифікованої продукції в
обсязі продукції та частка поставок сертифікованої продукції на експорт у
вартості сертифікованої продукції; рентабельність реалізованої продукції тощо.
Зростання частки сертифікованої продукції є ознакою підвищення
конкурентноздатності продукції, обов’язковим компонентом якої є якість, що
задовольняє потреби споживача. Показники руху робочої сили або свідчать про
прихильність керівництва організації політиці звільнень, або про його прагнення
забезпечити зростання зайнятості. Для забезпечення
ефективного управління необхідну внутрішню інформацію менеджери одержують з
різних джерел. Використовують, зокрема, статистичну звітність, опитування тощо.
Завдання будь-якої організації, яка займається бізнесом, є
створення певних товарів або послуг і це завдання відображається в таких цілях,
як рентабельність або прибутковість і продуктивність або ефективність. Першочерговим
питанням є забезпечення стабільного доходу. Однак коли ця межа досягнута,
забезпечення економічної ефективності і стримування витрат стає цілком досяжною
паралельною метою. Тепер рідко коли завдання організації визначається термінами
прибутку. Вважається, що завдання організації повинні обертатися навколо потреб
споживача. Відомо, як сильно впливає на
продуктивність якість, яка є важливим елементом витратного компоненту. Отже,
можна сказати, що якість товарів або послуг, прибуток, зайнятість населення
відносяться до позитивних результатів діяльності підприємств.
2.2 
Основні показники діяльності за
2007-2008 р.р.
Основними джерелами даних для аналізу
фінансового стану господарства є бухгалтерський баланс і річний звіт (форма
№1), приведений в табл.3.1. Зведений баланс підприємства
харчової промислововості ТОВ Солодкий рай за станом на 1 січня
2008(в
гривнях)
табл. 3.1.














































































































АКТИВ

Код 
рядка 

На початок звітного
періоду
На кінець звітного
періоду


1
2
3
4


I. Необоротні активи
231248
262623


Нематеріальні активи:


залишкова вартість
010
109617
110518


первісна вартість
011
340964
373141


накопичена амортизація
012


Незавершене будівництво
020
2
234


Основні засоби:


залишкова вартість
030


первісна вартість
031
2
236


знос
032
( )
( 2 )


Довгострокові
фінансові інвестиції:


які обліковуються за
методом участі в капіталі інших підприємств
040
2299
7005


інші фінансові інвестиції
045
1001
3000


Довгострокова дебіторська
заборгованість
050


Відстрочені податкові
активи
060


Інші необоротні
активи
070


Усього за розділом I
080


II. Оборотні активи


Запаси:


виробничі запаси
100
6030
23101


тварини на
вирощуванні та відгодівлі
110


незавершене виробництво
120


готова продукція
130


товари
140
9972
86118


Векселі одержані
150


Дебіторська заборгованість
за товари, роботи, послуги:


чиста реалізаційна вартість
160


первісна вартість
161


резерв сумнівних боргів
162
( )
( )


Дебіторська
заборгованість за розрахунками:


з бюджетом
170


за виданими авансами
180


з нарахованих доходів
190


із внутрішніх розрахунків
200


Інша поточна дебіторська
заборгованість
210


Поточні фінансові інвестиції
220


Грошові кошти та їх
еквіваленти:


в національній валюті
230


в іноземній валюті
240


Інші оборотні активи
250


Усього за розділом II
260
17938
122242


III. Витрати
майбутніх періодів
270


Баланс
280









































































































ПАСИВ

Код 
рядка 

На початок звітного
періоду
На кінець звітного
періоду


1
2
3
4


I. Власний капітал


Статутний капітал
300


Пайовий капітал
310


Додатковий вкладений
капітал
320
936
1556


Інший додатковий капітал
330


Резервний капітал
340


Нерозподілений
прибуток (непокритий збиток)
350


Неоплачений капітал
360
( )
( )


Вилучений капітал
370
( )
( )


Усього за розділом I
380


II. Забезпечення наступних
витрат і платежів


Забезпечення виплат
персоналу
400
219
421


Інші забезпечення
410


Цільове фінансування
420


Усього за розділом II
430


III. Довгострокові
зобов’язання


Довгострокові кредити
банків
440


Інші довгострокові
фінансові зобов’язання
450


Відстрочені податкові
зобов’язання
460


Інші довгострокові
зобов’язання
470


Усього за розділом
III
480


IV. Поточні зобов’язання


Короткострокові кредити
банків
500


Поточна
заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями
510


Векселі видані
520


Кредиторська
заборгованість за товари, роботи, послуги
530


Поточні зобов’язання
за розрахунками:


 з
одержаних авансів
540


 з
бюджетом
550
270
53594


 з
позабюджетних платежів
560
20156
14363


 зі
страхування
570
501
10


 з
оплати праці
580
28601
456662


 з
учасниками
590


 із
внутрішніх розрахунків
600
270
53594


Інші поточні зобов’язання
610


Усього за розділом IV
620
127107
624537


V. Доходи майбутніх
періодів
630


Баланс
640
379595
1082925



Загальна оцінка стану засобів
підприємства
В бухгалтерському балансі загальна
сума, а також підсумки по окремих розділах відображають вартість засобів, що
знаходяться у розпорядженні підприємства, і джерела їх формування. Баланс
дозволяє визначити загальну вартість майна підприємства, а також величини
оборотних і внеоборотных активів. Реальна оцінка активів і пасивів балансу
необхідна банку для підтвердження кредитоспроможності підприємства, якому
надається кредит, а також підприємствам, вступаючим в економічні
взаємостосунки. Особливо важливою є оцінка фінансових можливостей партнера,
коли встає питання про надання йому комерційних кредитів або відстрочення
платежів і т.д. Як видно з балансу, на кінець року вартість засобів у
розпорядженні підприємства складала 1082925 грн. Ця сума збільшилася за рік на
1082925 — 379595 = 703330 грн., або на 185,3% інтенсивному
режимі використовування власних засобів. До того ж за рік збільшився коефіцієнт
співвідношення вказаних джерел. 
В даний час ТОВ «Солодкий рай»
ніяких фінансових труднощів не випробовує знаходиться на високій стадії ділової
активності і «твердо стоїть на ногах». Все це підтверджується високими
показниками розмірів виробництва Підприємства 
Таблиця 1 — Розміри виробництва ТОВ
«Солодкий рай»





















Показник
2007 рік
2008 рік
2008/2007, %


1
3
4
5


Вартість товарної
продукції,
тис. грн. (форма № 2, стор.
010)
4151
4627
111,5


Середньорічна чисельність працівників, чол.
(штатний розклад)
105
101
96,2


Середньорічна вартість основних фундацій, тис. грн.
(Гл. книга, сч.01,02)
1929
1949
101,0



Розглядаючи показники, розміри
виробництва підприємства харчової промисловості ТОВ «Солодкий рай», що
відображають, можна сказати наступне. Вартість товарної продукції Підприємства
в 2008 році склала 462 тис. грн,
тобто відбулося збільшення даного показника в порівнянні з базисним 2007
роком на 11,5% (+476 тис грн).
Таким чином, спостерігається позитивна тенденція підвищення випуску товарної продукції.
Середньорічна чисельність працівників на підприємстві на кінець 2008
року склала 101 чол., що в порівнянні з
2007 роком на 3,8 % менше ( — 4 чол.).
Що стосується стану основних засобів на підприємстві,
то їх середньорічна вартість в 2008
році склала 194 тис грн., в порівнянні
з базисним роком спостерігається зростання вартості основних засобів на 1%. Ці
два чинники (зменшення чисельності робочої сили і збільшення вартості основних
фундацій) можна пояснити тим, що в ТОВ «Солодкий рай» в 2008
році відбулася модернізація основного виробничого устаткування, в результаті
якої були механізовані деякі процеси, раніше що виконувалися уручну — тому
відбувся той, що вивільняється робочої сили.В цілому за ці два роки
підприємство ТОВ «Солодкий рай» має добру тенденцію до подальшого розширення
розмірів свого виробництва, про що говорить проведена модернізація, а також
збільшення випуску товарної продукції. Це ж підтверджується і високими
фінансовими результатами Підприємства, отриманими за 2007-2008
рр. (див. таблиця 2). 
Таблиця 2 — Фінансові результати ТОВ
«Солодкий рай»[]

























Показник
2007
рік
2008
рік
2008/2007,
%


1
2
3
4


Виручка від продажу
продукції, тис. грн. (стор. 010
ф. № 2)
4151
4627
111,5


Собівартість проданої
продукції, тис. грн. (стор. 020
ф. № 2)
1779
2277
128,0


Валовий прибуток =
Виручка — Собівартість, тис. грн.
(стор. 029 ф. № 2)
2372
2350
99,1


у тому числі прибуток
від продажу, тис. грн. (стор. 050
ф. № 2).
2316
2288
98,8



Розглянувши показники приведеної
таблиці, можна зробити наступні висновки. Виручка від продажу всієї
кондитерської, борошняної і хлібобулочної продукції, в ТОВ «Солодкий рай» в 2008
році склала 462 тис грн., що в
порівнянні з 2007 роком на 11,5 %
більше. Ця зміна пояснюється розширенням ринку збуту продукції і збільшенням
об’єму продажів. Відповідно відбулося збільшення собівартості проданої
продукції, в 2008 році вона склала 2277
тыс.руб., що в порівнянні з 2007
роком на 28 % більше. Ця зміна відбулася за рахунок збільшення вартості
сировини і за рахунок збільшення об’ємів виробництва підприємства Що стосується
прибутку від продажу, то в 2008
році на підприємстві ТОВ «Солодкий рай» прибуток від продажу продукції (робіт,
послуг) склав 228 тис грн.,
в порівняння з 2007 роком, коли
прибуток від продажів був рівний 231 тис грн
відбулося деяке зниження суми прибутку на 1,2%.
В цілому можна відзначити, що в аналізованому періоді (2007-2008 рр.)
підприємство харчової промисловості ТОВ «Солодкий рай» одержувало стабільний
дохід від продажу кондитерської, борошняної і хлібобулочної продукції (інших
робіт і послуг) у вигляді прибутку. Тобто і саме
підприємство ТОВ «Солодкий рай» в даному періоді є прибутковим. Контроль і
оперативне керівництво виробничої і іншою діяльністю підприємства ТОВ «Солодкий
рай» здійснює Генеральний директор даного підприємства, рішенням і наказам
якого підкоряються абсолютно всі працівники даного суспільства (див. малюнок
1). Вища ланка управління підприємства ТОВ «Солодкий рай», яке складають
Генеральний директор, заступник директора, комерційний директор і головний
бухгалтер, затверджують і здійснюють плановий розрахунок доцільності випуску і
подальшого просування на ринку нової продукції (послуг) і несуть
відповідальність за отримані результати від планової роботи, за фінансові
результати від упровадження і просування на ринку нового товару.
2.3
Оцінка вартості ефективності діяльності підприємства
В економічній літературі визначають
три рівні платоспроможності підприємства, які оцінюють відповідно за допомогою
трьох коефіцієнтів: грошової, розрахункової і ліквідної платоспроможності.
Самим узагальнюючим показником платоспроможності підприємства є коефіцієнт
ліквідної платоспроможності, в чисельнику якого відображаються всі оборотні
кошти, а в знаменнику — позикові і власні джерела їх формування. Значення коефіцієнта
ліквідної платоспроможності менше 1 свідчить про те, що підприємство має
заборгованість, що перевищує рівень його оборотних коштів. Інакше
кажучи, воно є банкротом і може бути ліквідований, а його майно реалізовано.
Таким чином, всі три коефіцієнти платоспроможності свідчать про те, що
платоспроможність підприємства помітно підвищилася і є реально забезпеченою.
Підприємство відповідає параметрам, необхідним для здійснення з ним кредитних і
інших фінансових взаємостосунків .Підвищення рівня платоспроможності
підприємства залежить перш за все від поліпшення результатів його виробничої і
комерційної діяльності. Разом з тим надійний фінансовий стан визначається також
раціональною організацією і використовуванням фінансових ресурсів. У зв’язку з
цим в умовах ринкової економіки важливе значення мають не тільки оцінка активів
і пасивів балансу, але і поглиблений щоденний аналіз стану і використовування
господарських засобів. Такий аналіз проводиться за даними управлінського обліку.
Коефіцієнт грошової платоспроможності на кінець періоду склав 0,69, що вище в
порівнянні з початком цього періоду на 0,25 пункти, тобто платоспроможність
збільшилася на 0,25 х 100 / 0,44 = 56,8%. Цей показник свідчить про те, що на
звітну дату 69% короткострокових платіжних зобов’язань підприємство може
погасити негайно (мал. 3.8.). Відсоток платоспроможності, що склалася на кінець
періоду (69%), відображає високий рівень платоспроможності підприємства, якщо
врахувати, що терміни погашення заборгованості наступають не одночасно, а
рознесли в часі. Про задовільний рівень платоспроможності підприємства свідчать
також коефіцієнт розрахункової платоспроможності, який на початок періоду складав
1,13, а на кінець — 0,8, тобто знизився на 0,33 (рис.3.8.). Це свідчить про те,
що якщо на покриття платіжних зобов’язань мобілізувати не тільки грошові кошти,
але і засоби в розрахунках, готову продукцію, товари відвантажені, дебіторську
заборгованість і інші реально реалізовувані активи, то на кінець періоду
платіжні засоби на 80% покривали б платіжні зобов’язання. Це свідчить про
негативні зміни фінансового стану підприємства. Самим узагальнюючим показником платоспроможності
підприємства є коефіцієнт ліквідної платоспроможності, в чисельнику якого
відображаються всі оборотні кошти, а в знаменнику — позикові і власні джерела
їх формування. Цей показник перевищував одиницю і складав на початок періоду
1,29 тобто ліквідна вартість оборотних коштів була на 0,29 вище за платіжні
зобов’язання. На кінець звітного періоду ліквідна платоспроможність склала 0,97
тобто знизилася на 0,32 (рис.3.8.). Це означає, що мобілізувавши всі оборотні
кошти на звітну дату, підприємство може покрити платіжні зобов’язання на 97%.
Значення коефіцієнта ліквідної платоспроможності менше 1 свідчить про те, що
підприємство має заборгованість, що перевищує рівень його оборотних коштів. Таким
чином, всі три коефіцієнти платоспроможності свідчать про те, що
платоспроможність підприємства знаходиться на належному рівні і є реально
забезпеченою. Підприємство відповідає параметрам необхідним для здійснення з
ним кредитних і інших фінансових взаємостосунків.


3. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИКИ ОЦІНКИ
ВАРТОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
З переходом до ринкової економіки
проблема оцінки об’єктів обліку набуває все більшого значення для всіх
учасників ринку. Це пов’язано з тим, що оцінка дає можливість визначити те, чим
володіє власник, а також співвідношення між окремими групами майна
підприємства. При створенні нових господарських
формувань в процесі приватизації важливе значення має правильна оцінка вартості
майна підприємств. На її підставі фізичні та юридичні особи можуть визначити
доцільність участі у приватизації того чи іншого підприємства, оцінити власні
можливості й вибрати форму участі.
Витратний підхід в оцінці бізнесу
розглядає вартість підприємства з погляду понесених витрат. Для здійснення
цього заздалегідь проводиться оцінка обгрунтованої ринкової вартості кожного
активу окремо, потім визначається поточна вартість зобов’язань і, нарешті, з
обгрунтованої ринкової вартості суми активів підприємства віднімається поточна
вартість всіх його зобов’язань, результат показує оцінну вартість власного
капіталу підприємства. Підхід представлений двома методами: методом вартості чистих
активів і методом ліквідаційної вартості. В даному випадку застосовний метод
чистих активів. Метод вартості чистих активів застосовують в тому випадку, якщо
підприємство володіє значними матеріальними активами і очікується, що буде як і
раніше діючим підприємством — ТОВ «Солодкий рай» якраз таке підприємство.
Розрізняють метод скоректованих чистих активів і нескоректованих (в нашому
випадку) чистих активів. В першому випадку проводиться повне коректування
статей балансу і визначається обгрунтована ринкова вартість кожного активу
окремо. Результати розрахунків по даному методу більш достовірні, ніж по
другому, коли через відсутність достатньої інформації коректування статей
балансу не проводиться. Чисті активи — це величина, визначувана шляхом
віднімання з суми активів підприємства, що приймаються до розрахунку, суми його
зобов’язань, що приймаються до розрахунку. 
Проведення оцінки за допомогою методики
чистих активів грунтується на аналізі фінансової звітності. Вона є індикатором
фінансового стану підприємства на дату оцінки, дійсної величини чистого
прибутку фінансового ризику і ринкової вартості матеріальних і нематеріальних
активів. Основні документи фінансової звітності, аналізовані в процесі оцінки:
бухгалтерський баланс, звіт про прибутки і збитки; додатки до них і деякі
розшифровки. Процедура оцінки передбачає наступну
послідовність кроків: визначення ринкової вартості всіх активів компанії;
визначення величини зобов’язань компанії; розрахунок різниці між ринковою
вартістю активів і зобов’язань. Таким чином базовою формулою є: Вартість
підприємства = Активи — Зобов’язання (1) Щоб визначити власний капітал
(вартість підприємства) ТОВ «Солодкий рай» розглянемо активи і зобов’язання
підприємства В економічній літературі визначають
три рівні платоспроможності підприємства, які оцінюють відповідно за допомогою
трьох коефіцієнтів: грошової, розрахункової і ліквідної платоспроможності.
Самим узагальнюючим показником платоспроможності підприємства є коефіцієнт
ліквідної платоспроможності, в чисельнику якого відображаються всі оборотні
кошти, а в знаменнику -позикові і власні джерела їх формування. Значення
коефіцієнта ліквідної платоспроможності менше 1 свідчить про те, що
підприємство має заборго ваність, що перевищує рівень його оборотних коштів. Інакше
кажучи, воно є банкротом і може бути ліквідований, а його майно реалізовано.
Таким чином, всі три коефіцієнти платоспроможності свідчать про те, що платоспромо
жність підприємства помітно підвищилася і є реально забезпеченою. Підприємство
відповідає параметрам, необхідним для здійснення з ним кредитних і інших
фінансових взаємостосунків (табл. 3.8.). Підвищення рівня платоспроможності
підприємства залежить перш за все від поліпшення результатів його виробничої і
комерційної діяльності. Разом з тим надійний фінансовий стан визначається також
раціональною організацією і використовуванням фінансових ресурсів. У зв’язку з
цим в умовах ринкової економіки важливе значення мають не тільки оцінка активів
і пасивів балансу, але і поглиблений щоденний аналіз стану і використовування
господарських засобів. Такий аналіз проводиться за даними управлінського
обліку. Коефіцієнт грошової платоспроможності на кінець періоду склав 0,70, що
вище в порівнянні з початком цього періоду на 0,01 пункти, тобто
платоспроможність збільшилася на 0,01 х 100 / 0,44 = 2,23%. Цей показник
свідчить про те, що на звітну дату 70% короткострокових платіжних зобов’язань
підприємство може погасити негайно (мал. 3.8.). Відсоток платоспроможності, що
склалася на кінець періоду (70%), відображає високий рівень платоспроможності підприємства,
якщо врахувати, що терміни погашення заборгованості наступають не одночасно, а
рознесли в часі. Про задовільний рівень платоспроможності підприємства свідчать
також коефіцієнт розрахункової платоспроможності, який на початок періоду складав
0,81, а на кінець — 0,93 тобто збільшився на 0,12 (рис.3.20.). Це свідчить про
те, що якщо на покриття платіжних зобов’язань мобілізувати не тільки грошові
кошти, але і засоби в розрахунках, готову продукцію, товари відвантажені,
дебіторську заборгованість і інші реально реалізовувані активи, то на кінець
періоду платіжні засоби на 93% покривали б платіжні зобов’яза ння. Це свідчить
про позитивні зміни фінансового стану підприємства. Самим узагальнюючим
показником платоспроможності підприємства є коефіцієнт ліквідної
платоспроможності, в чисельнику якого відображаються всі оборотні кошти, а в
знаменнику — позикові і власні джерела їх формування. Цей показник складав на
початок періоду 0,93 тобто ліквідна вартість оборотних коштів
була
на 0,07 нижче за платіжні зобов’язання. На кінець звітного періоду ліквідна платоспроможність
склала 1,1 тобто збільшилася на 0,17 (рис.3.21.). Це означає, що мобілізувавши
всі оборотні кошти на звітну дату, підприєм ство може покрити платіжні зобов’язання
на 110%. Значення коефіцієнта ліквідної платоспроможності більше 1 свідчить про
те, що підприємство має заборгованість, що не перевищує рівень його оборотних
коштів. Таким чином, всі три коефіцієнти платоспроможності свідчать про те, що
платоспроможність підприємства знаходиться на належному рівні і є реально
забезпеченою. Підприємство відповідає параметрам необхідним для здійсне -ння з
ним кредитних і інших фінансових взаємостосунків.
  
Рис. 3.21. Коефіцієнти
платіжездатності
на посаток та кінець року
3.1 Оцінка вартості підприємства за
удосконаленою методикою
Перспективне
фінансове планування визначає найважливіші показни-ки,пропорції та темпи
розширенного відтворення,є основною формоюреалізації головних цілей
підприємства.Перспективне планування вк-лючає розробку фінансової стратегії
підприємства та прогнозування його фінансової діяльності. За умов ринкової
економіки,самостійність підприємств,їхньої відпові-дальності за результати
діяльності виникає об¢єктивна необхідністьвизначення тенденцій розвитку
фінансового стану та перспективних фінансових можливостей.На вирішення таких
питаннь і спрямованофінансову стратегію підприємства.Розробка фінансової
стратегії –це галузь фінансового планування.Як складова частина загальної
стратегії економічного розвитку,вона має узгоджуватися з цілями та напрямками
останньої.У свою чергу,фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну
стратегію підприємства.Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку
спричиняє коригування як фінансової так і загальної стратегії розвитку
підприємства. Теорія фінансової стратегії,досліджуючи об¢єктивні
економічні законо-мірності ринкових відносин,розробляє форми та способи
виживання й розвитку за нових умов.Фінансова стратегія включає методи та
прак-тику формування фінансових ресурсів,їх планування та
забезпеченняфінансової стійкості підприємства за ринкових умов
господарювання.Фінансова стратегія охоплює всі форми фінансової діяльності
підприємства :оптимізацію основних та оборотних засобів,формування та розподіл
прибутку,грошові розрахунки та інвестиційну політику. Всебічно враховуючи
фінансові можливості підприємств,об¢єктивно оцінюючи характер зовнішних та
внутришніх факторів,фінансова стра-тегія забезпечує відповідність
фінансово-економічних можливостей підприємства умовам,які склалися на ринку
товарів.Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокових цілей
фінансової діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення.Цілі
фінансової старатегії мають підпорядковуватися загальній стратегії
еконо-мічного розвитку та спрямовуватися на максимізацію прибутку та рин-кової
вартості підприємства.За розробки фінансової стратегії слід ураховувати
динаміку макроекономічних процесів,теденцій розвитку вітчизняних фінансових ринків,можливостей
диверсифікації діяльності підприємства.На підставі фінансової стратегії
визначається фінансова політика підприємства за основними напрямками фінансової
діяльності: податкоа,цінова,амортизаційна, дивідендна,інвестиційна. У процесі
розробки фінансової стратегії особлива увага приділяється виробництву
конкурентноспроможної продукції,мобілізації внутришніх ресурсів,мак- симальному
зниженню собівартості продукції,формуванню та розподілу прибутку,ефективному
використанню капіталу підприємс- тва,тощо.Важ- ливе значення для формування
фінансової стратегії має врахування факторів ризику.Фінансова стратегія
розробляється з урахуванням ризику неплатежів,інфляційних коливань,фінансової
кризи.В умовах ринку підприємства,організації,фірми зіткаються з різними
фінансовими проблемами,тобто з цього з¢являється необхідність передбачення
майбутнього стану підприємства,а це можливо тільки при використанні фінансової
стратегії діяльності підприємства.Стратегія економічної організації –це сукупність
її головних цілей та осн- овних засобів досягнення даних цілей.Розробляти стратегічні
дії підприємства –це значить визначати загальний напрямок її діяльності.Стратегія
–це не просто функція часу,а також функція напрямку.Вона включає в себе
сукупність глобальних ідей розвитку підприємства.Відповідальність за розробку
стратегії несе керівництво економічної організації.Сучасний темп збільшення
обсягу знань настільки великий,що стратегічне планування –єдиний способ
прогнозування майбутній можливостей.Воно забезпечує керівними огранами країни
можливості розробки плану на тирвалий період.Стратегічне планування є також основою
для прийняття рішень.Знання того,що необхідно досягти в майбутнему допомагає
уточнити найбільш доцільні шляхи дій. Діяльність підприємства складається з
багатьох взаємо-зв’язаних процесів. Це означає, що надзвичайно важливими є
ефек-тивність і оптимальність кожного з них. Так, поряд з виробничими, збутовими,
маркетинговими та іншими процесами надзвичайно великий вплив на ефективність
діяльності виробничого підприємства справляє матеріально-технічне забезпечення
(МТЗ) підприємства. Важко уявити собі процес виробництва без наявності
необхідних для цього як предметів, так і засобів праці. Саме тому організація
оптимального процесу матеріально-технічного постачання є одним з першорядних
завдань, що потребують вирішення на сучасних виробничих підприємствах. Від
правильної організації цього процесу прямо залежать результати виробництва,
відповідність запланованих показників фактичним і загальна ефективність
функціонування підприємства. 
За
результатами проведеної оцінки фінансового стану можна зробити висновок, що
перед підприємством постала проблема виживання. Його фінансова політика вирішує
короткострокові задачі, які дають позитивні результати лише сьогодні з можливим
негативним ефектом у майбутньому, що багато у чому пояснюється відсутністю
фінансової стратегії. Без системного підходу, без комплексного оздоровлення фінансової
ситуації, яка має бути узгоджена з конкретними особливостями діяльності,
конкретними змінами процесів у кожній функціональній ланці підприємства, засоби
його оздоровлення нагадуватимуть лише тимчасову «косметичну»
операцію. Найважливішу увагу в системі заходів, спрямованих на фінансову
стабілізацію в умовах кризової ситуації, слід приділити етапу відновлення та
зміцнення рівня фінансової сталості підприємства — запоруки усунення
неплатоспроможності й фундаментальної основи фінансової стратегії на прискорення
економічного зростання. Про поглиблення кризи свідчить той факт, що у 1997 р.
44% усіх господарських структур працювали збитково, у тому числі в промисловості
— 42%. вони зазнали 3,5 млрд. грн. збитків. Загострення кризової ситуації
почалося у 1993 р., коли збитковим було кожне дванадцяте підприємство. Ця
тенденція тривала і в наступні роки: у 1994 р. — кожне дев’яте, у 1995 р. —
кожне п’яте, у 1996 р. — кожне четверте. Рівень рентабельності у промисловості
протягом 1997 р. зменшився з 9 до 6%. Кредиторська заборгованість зросла на
28,4%, у тому числі між підприємствами України на 27,5%, і в промисловості
становила 46 млрд. грн.[13,стр.86].


ВИСНОВОК
З
даної курсової роботи ми можемо зробити такі висновки: 
1.
Ми визначили поняття потенціалу, яке має не тільки важливе наукове, а й
практичне значення, оскільки уявлення про його зміст визначає підхід до його
оцінки вимірювання і управління. Також розглянули еволюцію наукового розуміння
терміна „потенціал”, його класифікацію, загальні характеристики і структуру.
Найбільш повне визначення потенціалу підприємства дав. Олексик „Потенціал
підприємства – максимально можлива сукупність активних і пасивних, явних і
прихованих альтернатив якісного розвитку соціально-економічної системи
підприємства у певному середовищі господарювання з урахуванням ресурсних,
структурно-функціональних, часових, соціокультурних та інших обмежень”. 
2.
Дослідили методичні та організаційно-економічні засади формування потенціалу.
Визначили, що формування потенціалу підприємства – це процес
ідентифікації та створення спектра підприємницьких можливостей, його
структуризації та побудови певних організаційних форм задля стабільного
розвитку та ефективного відтворення. Також розглянули властивості потенціалу
підприємства. 
3.
Визначили, що конкурентоспроможність потенціалу підприємства – комплексна
порівняльна характеристика, яка відображає рівень переважання сукупності
показників оцінки можливостей підприємства, що визначають його успіх на певному
ринку за певний проміжок часу стосовно сукупності аналогічних показників
підприємств-конкурентів. Розглянули методи оцінки конкурентоспроможності
підприємства. 
4.
Розглянули теоретичні основи оцінки потенціалу підприємства. Визначили, що
оцінка вартості потенціалу підприємства – це упорядкований, цілеспрямований
процес визначення в грошовому виразі вартості об’єкта з урахуванням
потенційного і реального доходу, який має місце в певний проміжок часу за умов
конкретного ринку. Дослідили принципи та основні етапи оцінки потенціалу
підприємства. 
5.
Були досліджені методичні підходи до оцінки потенціалу підприємства. Визначили
методологію визначення вартості потенціалу підприємства. Розглянули детально
кожний з підходів. Витратний підхід базується на постулаті, що потенційний
власник-користувач не погодиться витратити на формування та реалізацію власних
внутрішніх чи зовнішніх можливостей більше, ніж вартість очікуваного
фінансово-майнового результату. Порівняльний підхід базується на інформації про
недавні ринкові угоди з аналогічними об’єктами та її використання як бази
визначення вартості об’єкта оцінки. Результатний підхід базується на залежності
вартості об’єкта оцінки від можливостей його ефективного використання. тобто
можливих результатів. 
6.
Розглянули оцінку вартості земельних ділянок, будівель і споруд, зокрема
теоретичні аспекти визнання земельних ділянок та інших об’єктів складовими
потенціалу підприємства, особливості оцінки земельної ділянки, будівель і
споруд, методичні основи оцінки вартості земельних ділянок, будівель і споруд.
З’ясували, що оцінка вартості земельної ділянки, будівель, споруд визначається
їхньою специфічністю, корисністю унікальністю, довговічністю, місцем
розташування, та кількістю ринкових пропозицій. 
7.
Визначили об’єкти, цілі та особливості оцінки машин і обладнання. Дослідили
класифікацію й ідентифікацію машин і обладнання, вплив зносу на вартість машин
і обладнання, а також методичні особливості оцінки машин і обладнання.
З’ясували, що уживаний у практиці господарювання термін «машини та обладнання»
має широке значення і не обмежується тільки четвертою групою типової
класифікації основних фондів, що використовується чинними системами
бухгалтерського обліку та статистики. До складу машин та обладнання нерідко
включають такі об’єкти, як транспортні засоби, окремі види інструмента та
виробничо-господарського інвентарю, деякі передавальні пристрої. 
8.
Розглянули оцінку нематеріальних активів і виявили, що нематеріальні активи –
принципово новий об’єкт фінансового обліку, що інтегрує в собі всі особливі
види вкладення капіталу підприємства, а також характеризує його економічний
потенціал і фінансову стабільність. Саме поняття «нематеріальний актив»
трактується по-різному. В існуючих на сьогодні визначеннях під нематеріальним
активом підприємства розуміють як умовну вартість об’єктів інтелектуальної
власності, так і витрати на нематеріальні об’єкти. Були визначені основні
ситуації, в яких облік та оцінка вартості нематеріальних активів просто
необхідна, принципи та види оцінки нематеріальних активів. 
9.
Була розглянута оцінка трудового потенціалу, зокрема його роль та значення в
економічних відносинах, методологія і види оцінки трудового потенціалу
підприємства, а також основи управління трудовим потенціалом підприємства.
З’ясували, що трудовий потенціал дещо відрізняється від таких понять як
„трудові ресурси”, „персонал” і визначається як всі існуючі сьогодні та
передбачувані трудові можливості, які визначаються чисельністю, віковою
структурою, професійними, кваліфікаційними та іншими характеристиками персоналу
підприємства. 
10.
Була досліджена оцінка вартості підприємства, зокрема особливості методів
оцінки вартості підприємства. Визначили, щооцінка вартості підприємства – це
акт чи процес формування умовиводу оцінювача та підрахунку вартості
підприємства, цілісного майнового комплексу або пов’язаних з ним прав. Головна
складність визначення ринкової вартості підприємства полягає у необхідності
проведення системних розрахунків і узгодження таких основних складових:
ринкової вартості всіх активів підприємства, ефективності розподілу та
використання виробничих ресурсів, якості господарських процесів, ринкової
позиції та конкурентоспроможності підприємства тощо. Також були розглянуті
витратні, результатні і порівняльні підходи до оцінки вартості підприємства. 
СПИСОК
ВИКОРИСТАНОЇ
ЛІТЕРАТУРИ
1. 
Смирнов
В.М., Рассказов С.В., Рассказова А.Н. Сравнение моделей менеджмента, основанных
на управлении стоимостью компании // Материалы II Всероссийского симпозиума
«Стратегическое планирование и развитие предприятий». Секция 2. — М.: ЦЭМИ РАН,
2007. — С. 108—110. 
2. 
Evans M.H. Creating Value through
Financial Management // Excellence in Financial Management. Course 8. —
December 2008.
— 27 p. 
3. 
Уолш
К. Ключевые показатели менеджмента. Как анализировать, сравнивать и
контролировать данные, определяющие стоимость компании Дело,2008. 
4. 
www.damodaran.com
5. 
www.valueline.com
6. 
Внутрішній економічний механізм
підприємства: навч. посібник./ За редакцією М.Г.Грещака – К.:КНЕУ, 2006. 
7. 
Голов С. Принципи і проблеми обліку
ділової репутації фірми (гудвіл) // Бухгалтерський облік і аудит.— 2005.—
№3.—С. 14—16. 
8. 
Економіка
виробничого підприємництва. Навчальний посібник./ За ред. Й.М. Петровича. 3-тє
вид., випр. — К.: Т-во “Знання”, КОО, 2004. — 405 
9. 
Економіка
підприємства: Структурно-логічний навч. посібник / За ред. д-ра екон. наук,
проф. С. Ф. Покропивного.—К.:КНЕУ,2004.—С.95—110. 
10. 
Економічний
аналіз господарської діяльності: Навч. посіб. для ВНЗ / Іващенко В.І., Болюх
М.А. — К., 2004. — 204 с. 
11. 
Економічний
аналіз діяльності суб’єктів господарювання: Підруч. для ВНЗ. Рекомендовано Мін.
освіти і науки України / Попович П.Я. — Т., 2007. — 456 
12. 
Економічний
аналіз. Збірник завдань і тестів: Навч. посіб. для ВНЗ. Рекомендовано Мін.
освіти і науки України / Мец В.О. — К., 2004. — 236 с
13. 
Коробов
М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. — К.:
Т-во «Знання», КОО, 2007. — 378 с. 
14. 
Кононенко
І. Метод експрес-аналізу рівня конкурентоспроможності продукції // Економіка
України.— 2007—№2.—С. 80—83. 
15. 
Міжнародні
стандарти оцінки: принципи, стандарти та правила/ За ред. О. Драпіковського, І.
Іванової.— К.: УКРелс, 2007—105с. 
16. 
Олексюк
О. І. Управління потенціалом акціонерних товариств // Автореф. дис. . канд.
екон. наук. — К., 2007. 
17. 
Підприємництво:
стратегія, організація, ефективність./Під ред. С.Ф.Покропивного, К:КНЕУ, 2006,
С.24 
18. 
Портер
М. Стратегія конкуренції / Пер. з англ. А. Олійник, Р. Скільського. — К.:
Основи, 2007. — 390 с. 
19. 
Приватизація
земель несільськогосподарського призначення підприємствами України: Практ.
посібник. Ч. І.— К.: УКРелс, 2005.—89с. 
20. 
Примак
Т. О. Економіка підприємства. Навчальний посібник. 2-ге вид., стер. — К.:
Вікар, 2005. — 176 с. 
21. 
Рєпін
С. А., Рєпіна І. М. Рейтинговий метод оцінки фінансового потенціалу
підприємства // Реформа фінансово кредитної системи перехідної економіки: 36.
наук.праць.— Луцьк: Ред.-вид. відд. Волин. ун-ту, 2007.— С.143—146. 
22. 
Рєпіна
І. М. Підприємницький потенціал: методологія оцінки та управління // Вісник
Української академії державного управління при Президентові України. — 2008. —
№ 2.-С. 262—271. 
23. 
Рєпіна
І. М. Визначення конкурентоспроможності потенціалу підприємства / Стратегія
економічного розвитку України: Наук. зо. — Вип. 4(11) / Голов. ред. О. П.
Степанов. — К.: КНЕУ, 2004. — С. 114—117. 
24. 
Симененко
Б. А., Теліженко О. М., Соколов М. О. Приватизація та оцінка міських
територій.— суми: Мрія — 1, 2005.—250с. 
25. 
Федонін
О.С., Рєпіна І.М., Олексюк О.І. Потенціал підприємства: формування та оцінка:
Навч. Посібник. – Вид. 2-ге, без змін. – К.: КНЕУ, 2007. – С. 168-195.