МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ
ЗАКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ
КАФЕДРА ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ
РЕФЕРАТ
з дисципліни 
„Економіка підприємства”
на тему: 
«Управління і структура підприємств»
Виконав: студент
групи 
Перевірив: старший
викладач 
Ужгород 2009



План

1. Функції методи управління. 3
2. Виробнича структура підпр. та її класифікація. 4
3. Хар-ка загальної структури підпр-ва. 6
4. Організаційна структура управління цехами. 7
Література. 9



1. Функції методи управління

Управління являє собою д-ть повязану з координацією роботи інших людей.
Функції управління – це обєктивно обумовлені загальні напрями або сфери
д-ті, які забезпечують ефективну кооперацію спільної праці. 
Функціїуправління: 
1. Функція планування. – це процес визначення мети д-ті, передбачення
майбутнього розвитку. 
2. Функція організації – це процес розподілення завдань, повноважень,
відповідності між членами організації для досягнення заг. мети. 
3. Функція мотивації. — це процес, який спонукає членів організації до
спільних погоджених дій, які забезпечують досягнення заг мети. 
4. Функція контролю — процес вимірювання досягнутих за певний період
результатів, порівняння досягнутого із запланованим. 
Всі ф-ії тісно повязані між собою в єдиному процесі — управління. Реалізація
Функції управління здійснюється за допомогою системи методів управління. 
Методи управління – це способи впливу на окремих робітників та
виробничі колективи вцілому, необхідні для досягнення цілей п-ва. 
Є економічні, соц. -психологічні та організаційні методи управління. 
Економічні — реалізують матеріальні інтереси участі людини у виробничих
процесах шляхом використання товарно-грошових відносин. Ці методи мають два
напрямки реалізації: 
1) Формування с-ми оподаткування, визначення амортизаційної політики,
формування митної політики, визначення мінімального рівня зарплати. 
2) Другий аспект повязаний з використанням таких ек. важелів: фінансування,
кредитування, ціноутворення, економічні санкції. 
Соц-психологічні — реалізують мотиви соц. поведінки людини. Все
більшого значення набувають такі фактори як змістовність, творчий характер
праці, можливості для виявлення ініціативи, соц визнання власної праці. 
Організаційні – це комплекс способів та прийомів впливу на людей,
заснованих на використанні організаційних відносин та адміністративній владі
керівництва. Всі організаційні методи управління поділяються на регламентуючі
та розпорядчі. 
Регламентуючі — суть полягає в наданні методичної, інструктивної
допомоги виконавцям. Розпорядчі — охоплюють розподіл конкретних завдань
виконавця, контроль за їх виконанням, проведення нарад. 
2. Виробнича структура підпр. та її
класифікація

Виробничу структуру скл. виробничі підрозділи п-ва: цехи, дільниці,
обслуговуючі господарства, звязки між ними. Побудова виробн структури п-ва
відбувається в такій послідовності: 
1) визнач. склад цехів п-ва, їх потужність; 
2) розрах. площа для кожного цеху і складу; 
3) плануються всі транспортні звязки всередині п-ва. 



  ВИРОБНИЧА
СТРУКТУРА П-ВА




Цех – це адміністративно-відокремлена частина п-ва, де виконані певні
роботи. 



  ЦЕХИ




2. Виробнича дільниця – це сукупність відокремлених робочих місць, на
яких виконуються технологічно-однорідні роботи. 
3. Характерна ознака комбінацької структури – послідовність процесів
переробки сировини (металургійна, хімічна). Основу комб ст-ри становлять
підрозділи, які виготовляють завершену частку готового виробу(чавун, сталь,
прокат). 
Фактори, що впливають на в-чу ст-ру: 
Галузева приналежість п-ва
Рівень вимог до якості продукції
Тип в-ва(одиничне, серійне, масове) 
Характер в-го процесу. 



  ТИПИ
ВИРОБНИЧОЇ СТРУКТУРИ




3. Хар-ка загальної структури
підпр-ва

ДИРЕКТОР – очолює і керує п-вом. 
ГОЛОВНИЙ ІНЖЕНЕР(перший заступник директора) – науково-дослідні та
експлуатаційні роботи, відповідає за upgrade. 
ГОЛОВНИЙ ЕКОНОМІСТ – економічна служба, організація планової роботи,
зарплата. 
НАЧАЛЬНИК В-ВА – забезпечення виконання планів ви-ва. 
ВИРОБНИЧИЙ ВІДДІЛ – розробка оперативних планів випуску продукції для
цехів. 
ЗАСТУПНИК ДИРЕКТОРА З КОМЕРЦІЙНИХ ПИТАНЬ – маркетингові ф-ції, вивчення
попиту, ринків збуту, реклама. 
ЗАСТУПНИК ДИРЕКТОРА З КАДРОВИХ ПИТАНЬ – підбір персоналу
БУХГАЛТЕРІЯ – облік п-ва, дотримання фінансової дисципліни, розрахунки.
ВІДДІЛ ТЕХН КОНТРОЛЮ – виконює Функціїконтролю якості продукції. 
Організація управління. 











ЛІНІЙНА
ФУНКЦІОНАЛЬНА
ЛІН-ФУНКЦІОН
ДІВІЗІОНАЛЬНА
МАТРИЧНА



Кожний підлеглий має лише 1-го керівника, що
виконує всі адмін та спец ф-ії у підрозділі. 
ПЕРЕВАГИ: 
Чіткість взаємовідносин
Надійний контроль
Оперативність підготовки та реалізації рішень


Кожний підрозділ отримує розпорядження одночасно
від кількох керівників функц підрозділів п-ва. Виконавці підпорядковані
одночасно всім ф-м керівникам. 
НЕДОЛІКИ: 
Суперечливі стани


Дозволяє організувати управління за лінійною
схемою, а ф-ні відділи апарату управління лише допом лін керівник. 
ПЕРЕВАГИ: 
Підвищення ефективності роботи функ підрозділів
Швидка реалізація управлінських рішень. 


Кожен ви-й підрозділ має сою власну структуру
управління, що забезпечує його автономне функціонування. Лише кілька
стратегічних ф-й централізовані на рівні адміністрації. 
ПЕРЕВАГИ: 
Гнучке реагування на зміни в зовн сере-щі
Швидке прийняття упр рішень
НЕДОЛІКИ: 
Збільшується чисельність апарату упр. 

Разом з лін керівн п-ва та ф-м апаратом упр
виділяєть ще тимчасові ланки – проектні групи, тимчасово підпорядковані керів
проекту. (п-ва з великою к-тю виробництв обмеженого життєвого циклу).



4. Організаційна структура управління
цехами

Створення цехів
вважається доцільним на тих ділянках в-ва, де зайнято не менше 100 чоловік, а
на в-ві з важкими умовами праці понад 80 чол. При начальнику цеху створюється апарата
управління. В цехах з чисельністю понад 300 — 400 чол передбачається посада
замначальника по в-цтву. В цехах з неперервним процесом в-ва (металургійна, хім
пром), є змінні начальники цехів. У великих цехах створюється виробничо
–диспечерське бюро, а аткож бюро організації праці та заробітної плати. Низовою
ланкою в структурі цеху являється дільниця яку очолює майстер. Він несе
відповідальність за виготовлення продукції, дає всі вказівки на роб місці



Література

1. 
Економічна енциклопедія: У 3 т. — К.: Академія; Т.:
ТАНГ, 2001. 
2. 
Історія економічних вчень: Підручник / Л.Я. Корнійчук,
Н.О. Татаренко та ін. — К., 2001. — Розд. III. 
3. 
Леоненко П.М., Юхименко П.І. Історія економічних
учень: Навч. посіб. — К.: Знання-Прес, 2000. — Ч. II.
— 4.1-4А. 
4. 
Бутинець Ф.Ф., Мних Є.В., Олійник О.В. Економіч
аналіз. Практикум: Навч. посібник для студентів вузів. Житомир: ЖІТІ, 2000. — 416с.
5. 
Житна І.П. Економічний аналіз господарської
діяльності підприємств. — К.: Вища шк., 1992. 
6. 
Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз
діяльності підприємств. — К.: Знання, 2000. 
7. 
Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів
та фінансового стану підприємства: Навч. посібник. — Київ: КНЕУ, 1999. — 132с. 
8. 
Мних Є.В., Буряк П.Ю. Економічний аналіз на
промисловому підприємстві. — Львів: Світ, 1998. — 208 с. 
9. 
Рішап Ж. Аудіт і аналіз господарської діяльності
підприємства. / Під ред. Л.П. Белих — М.: «Аудит », 2001