Голод в
Україні в післявоєнні роки


План
Вступ
1. Голодомор в Україні 1946-1947 років
1.1 Організація третього голодомору 
1.2 Голод в Україні на початку 1947
року
1.3 Голод 1946-47років – штучний
геноцид радянської влади
Висновок
Список використаної літератури
Додатки


Вступ
Страшні
голодомори в Україні, які були організовані більшовицькою владою в 20—30-х
роках, виявилися не останнім випробуванням на виживання для нашого народу.
Черговою
спробою геноциду українців був голод 1946-1947 років. Так, 1946 рік був
неврожайним, давалася взнаки і повоєнна розруха. Але того збіжжя, що вродило на
українських ланах, вистачало, аби не допустити нового голодомору. Однак під
тиском Москви з України вимітали все, що можна було.
Щоб виконати
намічене Москвою, керівник УРСР Микита Хрущов вдавався до найрізноманітніших
заходів впливу. Скажімо, тільки постанов ЦК КП(б)У було ухвалено 49,
заслуховувалися звіти 24 областей, з роботи увільнено 743 чоловіки, під суд
віддано 1.645 посадових осіб (ЦДАГОУ: Ф.1. — Оп.23. — Спр.4029. — АРк.43-44).
Але й такі
адміністративні дії Хрущова не задовольнили Москву, його вважали там, як це
видно з його спогадів, надто м’яким, бо, мовляв, дуже вже часто сигналізує про
загрозу нового голоду в Україні. А тому Сталін у 1947 році прислав керувати в
Україну більш твердого й уже перевіреного свого слугу — Лазаря Кагановича.
І він узявся
з притаманною йому енергією виконувати вказівку «вождя всіх часів і
народів» стосовно викачування хліба з України. Але Каганович не тільки
виконував спущений з Москви план — він узяв зобов’язання додатково відірвати в
голодний 1947 рік від українського селянина ще 22.300 тисяч пудів. [№3, 12-21ст.]
Документи,
пропоновані читачам, дають можливість переконатися, якими методами
організовував уродженець України Лазар Каганович хлібозаготівлі на Україні.
Можемо також побачити ту страшну картину всеукраїнської трагедії. 
1. Голодомор в Україні
1946-1947 років 
1.1 Організація
третього голодомору 
Третій радянський голод в
Україні тоталітарна «партія-держава» СРСР скоїла після страхітливої
руйнівної війни, що двічі вогнем і кров’ю пройшла українською землею. Творення
голоду відбувалося шляхом пограбування села через здійснення репресивної
хлібозаготівельної та податкової політики, насильницькі зверхнадмірні
зернопоставки у посушливі неврожайні повоєнні роки.
Верхня влада суспільства
на чолі з диктатором Й. Сталіним, як і раніше, використовувала село як
«донора» для відбудови промисловості, відновлення
військово-промислового комплексу. Демонструючи міфічні «переваги»
соціалізму і прагнучи раніше держав Західної Європи, теж охоплених засухою,
відмінити карткову систему, створювали «резерви зерна», а також
поставляли хліб майбутнім союзникам — країнам новостворюваного
«соціалістичного табору». Для здійснення своїх імперських цілей в
умовах економіки неринкового типу через механізм адміністративно-командної
системи, посилення репресій московська верхівка викачувала хліб із села. 
Непосильний план
хлібозаготівель на 1946 рік — 340 млн. пудів хліба — виконати Україні було
неможливо. Але замість зниження цього план в липні 1946 р. 23 областям:
Запорізькій, Сталінській, Дніпропетровській, Київській, Вінницькій та ін. було
підвищено. Вилучення зерна та іншої сільськогосподарської продукції, мізерна
видача чи невидача зовсім зерна колгоспникам на зароблені тяжкою працею
трудодні, вибивання непосильних податків, накладених на присадибні господарства
селян, викликали майже по всій Україні голод, що швидко поширювався. Однак у
серпні 1946 р. під тиском центру керівництво УРСР знову підвищило
хлібозаготівельний план Станіславській, Запорізькій, Дніпропетровській,
Одеській, Вінницькій, Миколаївській, Кам’янець-Подільській, Херсонській,
Чернігівській та ін. областям. Таким чином для України план хлібозаготівель
було збільшено до 362 млн. 750 тис. пудів. Незважаючи на жорстку дію вертикалі:
центр — республіка — область — район — сільрада — колгосп, діяльність
партійно-командного апарату, десятків тисяч спеціальних уповноважених з
хлібозаготівель, зерно до державної «комори» надходило не тими темпами,
на які розраховував центр. При тотальній викачці з українського села усього
вирощеного план було виконано на 62,4%. Й. Сталін, його найближче оточення: В.
Молотов, Г. Маленков, Л. Каганович вбачали у невиконанні плану не недорід і
голод, а незадовільну роботу партійних організацій, радянських органів, голів
колгоспів і самих колгоспників, звинувачуючи їх в «антибільшовицькому
ставленні до політики хлібозаготівель«, »саботажі»,
«розкраданні», «розбазарюванні» хліба тощо. Українські
селяни, на думку «вождя народів» та можновладців, потребували
перевиховання як такі, що перебували на окупованій території і «зазнали
впливу чужої ідеології». Такого роду звинувачення викликали репресії до
обласних та районних партійних і радянських керівників, голів колгоспів І
безпосередньо трударів-колгоспників. Директиви-постанови центру дозволяли
видавати колгоспникам на трудодні лише 15% від зданого зерна при умові
виконання колгоспом плану хлібозаготівель. А голод ставав масовим. Однак
замість допомоги з боку держави населення України, найбільше сільське, зазнало
жорстокого репресивного удару. Під приводом «економії у витрачанні
хліба» за союзними та на їх виконання республіканськими
партійно-державними постановами з 1 жовтня 1946 р. з централізованого постачання
за хлібними картками було знято понад 3 млн. 500 тис. людей, з них близько 2
млн. 900 тис. сільських жителів, з лихом голоду селяни були залишені і сам на
сам. У містах пайкового хліба було позбавлено багато утриманців і дітей,
найбільше — у Сталінській, Дніпропетровській, Харківській, Ворошиловградській,
Одеській областях. Партійно-радянська еліта постачалася через систему закритих
спецрозподільників.


1.2 Голод в Україні на
початку 1947 року
Найлютішим голод був
узимку та весною 1947 р., перетворившись на голодомор. Вибита з голодуючого
українського села сільгосппродукція відправлялася в різні регіони імперії.
Україна була головним постачальником зерна для м. Ленінграда, ряду областей
РРФСР, овочів — для Москви. Саме в той час, коли люди в Україні голодували і
вмирали голодною смертю, багато хліба вивозилося за кордон. За 1946-1947рр. в
країни Західної Європи: Польщу, Чехословаччину, Болгарію, Німеччину, Францію та
ін. з СРСР було експортовано 2,5 млн. т зерна. Міністр заготівель СРСР Й.
Двинський повідомляв телеграмою 5 вересня 1947 р. секретарю ЦК КП(б)У Л.
Кагановичу: «Намітили додатково вивезти за межі України 267 тис. т зерна,
які у порядку переміщення держрезерву 208 тис. т, що оформлюються Міністерством
продрезервів. Таким чином, загальний вивіз зерна за межі України у вересні
доводиться до одного мільйона тонн». Головне лихоліття вразило майже всю
Україну за винятком ряду західних областей. Смертельних мук голоду зазнали
хлібороби південних областей УРСР: Херсонської, Миколаївської, Запорізької, Дніпропетровської.
Своїми страшними лещатами стискав голод населення Подніпров’я — Полтавської,
Київської, Чернігівської, Кіровоградської областей. Тяжко терпіли від голоду
жителі сіл та міст Вінницької, Кам’янець-Подільської, Сталінської,
Ворошиловградської, Харківської, Сумської, Житомирської областей. В західному
регіоні, де селяни зібрали непоганий врожай, загони УПА, організовуючи опір
вивезенню зерна, закликали населення допомагати голодуючим, які їхали туди по
хліб. «Західняки» рятували від голоду не лише своїх земляків —
українців, а й росіян, білорусів, молдаван, які, оминаючи загороджувальні
загони міліції, пробивалися з голодуючих областей РРФСР, Молдавії й Білорусії
за порятунком, і знаходили його. Але страждали від голоду і жителі західних
областей. Найбільше — Ізмаїльської та Чернівецької, де в той час проходила
насильницька колективізація. Сім’ям, вступаючим до колгоспів, видавали по 200
кг зерна, і вони виживали, інші — голодували, часто гинули. В цих двох областях
того часу смертність перевищувала народжуваність. Найвищою у них була дитяча
смертність. Голодуючі змушені були вживати у їжу різні сурогати, траву, листя
дерев, м’ясо загиблих тварин, ховрашків тощо. Доходило й до канібалізму. Станом
на 2 липня 1947 р. в Україні нараховувалось понад 1 млн. 154 тис. виснажених
голодом людей — дистрофіків. У голодоморному вирі гинули в основному
селяни-хлібороби, робітники. Страждали і помирали у селах і містах України люди
різних національностей — українці, росіяни, євреї, болгари, гагаузи, ін. Від
штучного рукотворного голоду за неповними даними загинуло в Україні понад 1
млн. людей. Тоталітарною владою голод замовчувався. [№1, 44-52ст.]
1.3 Голод 1946-47років
– штучний геноцид радянської влади
Для доказу твердження, що
голод 1946-1947рр. був штучно створений радянсько-більшовицькою владою, можна
навести безліч незаперечних фактів. 6 липня 1946 p. на нарадах третьої
конференції КП(б)У в Харкові голова Уряду СРСР М.Хрущов і Каганович, другий
секретар і чл. Політбю-ро ЦК ВКП(б), у своїх промовах категорично заявили, що
«нема і не буде жодних концесій Україні. Плани хлібозаготівель і колективізації
будь-якою ціною мусять бути виконані». Більше того, 24-го серпня 1946 року на
засіданні ЦК ВКП(б) в Москві, в час, коли в Україні вже вимерли і вимирали цілі
села, а ті люди, що були ще живі, не встигали закопувати мертвих і
напівмертвих, в той час, коли Україна чекала негайного порятунку, Пленум ЦК
шукав «винуватців» не у своїй явно злочинній і збанкрутілій політиці,
а в надуманому, як це завжди бувало у них, т.зв. «куркульсько-петлюрівському
саботажі«. »Куркуль переможений, — говорив Сталін, — але ще цілком не
знищений». В резолюціії Пленуму ЦК ухвалено: негайно посилити боротьбу на
Україні з класовим ворогом і куркульством. Компартії дано необмежене право
вжити всі необхідні заходи для знищення «замаскованих ворогів». 
Для зміцнення партійного
апарату в Україну відряджено Постишева і Хатаєвича, які по-бойовому виконали
завдання Кремля. Згідно з заявою Затонського, ліквідовано 1 649 «ворогів
народу» з культурно-наукового світу, знищено 147 істориків, розстріляно 27
українських письменників. Зіслано в другому етапі сотні тисяч т.зв.
«куркулів» і «підкуркульників». Одночасно посилено червоні
загони військ ГПУ для зміцнення блокади сіл. Жебраки і т.зв.
«мішечники», які, рятуючись від голодової смерті, з великими
труднощами діставали якісь продукти в сусідній Росії, були безжалісно
ограбовані. За наказом Кагановича селян з торбами в потяги не пускали. Терор і
судові процеси сіяли страх і безнадійність в селах України. На цьому місці
варто підкреслити, що ограбоване насильними хлібозаготівлями зерно в селах
вивозилось в 1946-47 роках за кордон і продавалось за безцінь, щоб за державну
валюту купувати техніку, а одночасно й дурити світ, що голоду в Україні немає.
Отже, в 1946-47рр народовбивчі роки, на кістках мільйонів безіменних
трудівників української землі, заритих в непізнавані могили, здійснена, як
передбачав Бухарін, система «мілітарно-феодальної експлуатації
селян». Замість обіцяної братерської рівності появилась нова разюча
нерівність — привілейована пануюча паразитична і жорстока каста. 
В ці роки утверджується
влада тирана Сталіна, який, стоячи на трупах мільйонних жертв злочинної утопії
з наглим цинізмом заявив, що з усіх скарбів, якими володіє держава,
«…найбільшим скарбом є людина…» Так настав кінець приватного
життя людини. Вона фізично і духовно стала власністю компартії та її вождя.
Найменший спротив чи незгода підлягали суворій карі. Запанувало сліпе
сприймання й послух. Народ опинився у фальшивому світі. Москва тримала злочини
в недоступній таємниці. Україна зазнала в 1946-1947 роках велетенської і
незліченних розмірів трагедії. Лише в 1947 році кількість задушених голодом прирівнюється
до кількості жертв Першої світової війни. Українському народові заподіяно один
з найбільших злочинів в минулому сторіччі. Підступний ворог був свідомий того,
що коли вся правда відкриється, то для нього і для його ідеї буде винесений
цивілізованим світом на віки вічні ганебний і смертельний вердикт. Ось чому
Москва так старанно тримала ці злочини в недоступній таємниці, прикриваючись
т.зв. «соціалістичним прогресом» в радянській імперії. І справді,
Україна була цілком ізольована від зовнішнього світу. 
Вже в травні 1948 року
був виданий ЦК ВКП(б) і Раднаркомом закон, згідно з яким за втечу за кордон
винуватець підлягав вищій мірі кари — розстрілу та конфіскації всього його
майна. Розстрілу підлягали також і дорослі члени родини «дизертира»,
які знали про цю втечу, але не повідомили міліцію. Пригадаймо також і фатальну Ялтинську
умову, прийняту на вимогу Сталіна в лютому 1945 року, про примусове повернення
всіх колишніх радянських громадян на «родіну». Варто пригадати й
слова нещадних погроз емісара Москви Іллі Еренбурга, який, будучи в червні 1945
року в Парижі, заявив: «Ми вас (себто »нєвозвращєнцев на
родіну». — І.С.) знайдемо на землі й під землею, на воді й під водою,
знайдемо і в повітрі!» [№2, 134-149ст.]
Таким чином, незалежна
Україна має зробити ґрунтовні висновки щодо свого минулого. Підтримуючи
внутрішнє благополуччя своїх громадян сміливо крокувати в майбутнє, не
забуваючи жертв голодомору 1946-47рр.
Висновок
Голод в 1946-47рр. є
трагедія велетенських розмірів, трагедія в Україні, яка забрала сотні тисяч жертв.
Чому? А тому, що «він був навмисно створений більшовицьким урядом з
політичних і соціальних причин для того, щоб подолати український опір радянській
колоніальній системі«. В цей час навіть »Новоє Рускоє Слово» в
Нью-Йорку писало, що «голод був створений штучно — нема жодного сумніву.
Нескорену Україну Кремль вирішив покарати незнаним в історії способом -штучним
голодом. Ніхто не знайде їхніх могил, бо вони викидалися в ями, провалля, або
пусті льохи«(»Новос Рускоє Слово», 7-го червня 1983 року.).
Конгресмен Флоріо за підтримкою багатьох членів Конгресу США підготував проект
резолюції ч. 4,459 до Конгресу, яку депутати ухвалили, а президент Рейган 12-го
жовтня 1984 року підписав як закон про створення Конгресової Комісії для
дослідження Великого Голоду в Україні та його наслідків. Як відомо, до складу
десятичленної Конгресової Комісії входило п’ять сенаторів і конгресменів. Решта
п’ять — від української громади. Директором Комісії був призначений д-р Джім
Мейс, а його асистентом д-р Ольга Самійленко. За три роки праці Комісії
проведено ретельний розшук та студії достовірних документів, а одночасно й
переслухано під присягою 321 свідка та уцілілих жертв голодомору в Україні. Вся
ця праця зарекордована в трьох томах на 1 715 сторінках друку. Четверта
опублікована книга містить в собі сумарний звіт, призначений для Конгресу США.
Цей звіт був повністю прийнятий і схвалений на Пленарному засіданні Конгресової
Комісії дня 19-го квітня 1988-го року. Тут варто підкреслити, що всі
зарекордовані свідчення, а зокрема Сумарний звіт Комісії, являють собою зразок
об’єктивної та досконало обгрунтованої праці. Наведемо кілька прикладів. — В
дослідженні голоду незаперечним доказом є насильна конфіскація зерна в селян, а
одночасно й запровадження шляхом жахливого терору і погроз колективізації в
Україні. 
Голос замучених
«десятків мільйонів співвітчизників, життям яких вимощена страдницька
дорога українського народу до волі» кличе нас твердо пам’ятати, що свобода
не дарується, її треба вибороти і заслужити впертим і тяжким зусиллям, а потім
втішатись нею, а не навпаки. Відзначаймо ж річниці скорботи публічними
академіями та молебнями в українських церквах і громадах діаспори. Ми не маємо
наміру подавати в цій статті тих чи інших планів чи програм. Для цього має бути
скликана спеціальна урядова Комісія для увіковічнення пам’яті на ближчу і дальшу
мету, залучивши до цього телерадієву мережу України, громадські й професійні
організації, наукові інституції, а зокрема Спілку Письменників України,
архітекторів, музейних і архівних спеціялістів та Міністерство освіти для
включення Голодового Геноциду в учбові програми. Цим самим ми допоможемо
повернути українському народові його справжню історію, а історії — правду. Не
замовчуймо в себе і перед світом цієї нечуваної і трагічної святої правди.
Мільйони невинних жертв замовкли навіки. Вони не просять у нас порятунку, але
їх дух кличе нас сказати світові правду про них. Пам’ятаймо, що мертвий іноді є
сильніший, ніж той, що живе. Він стає символом, фортецею духу в серцях людства.
Але правда про них переможе лише тоді, коли її ми будемо утверджувати. 
В додатках наведено
офіційні документи, що наголошують і підтверджують навмисні злодіяння
партійного апарату по організації штучного голоду-геноциду 1946-47рр.
Список використаної
літератури
1. Маковійчук І.М., Пилявець Ю.Г.
Голод на Україні у 1946-1947 роках // Український історичний журнал. – К.
«Просвіта» 2000. – 92ст. 
2. Білас І.Г. Голокост на Україні в
1946-1947 р.р. Особливості діяльності карального апарату // Науковий збірник
Українського Вільного Університету. Ювілейне видання з приводу 70-ліття УВУ. —
Мюнхен. — 1992. – 342ст. 
3. Веселова О.М., Панчєнко П.П. Ще
одна трагічна сторінка історії України. Голод в Україні 1946-1947 років //
Український історичний журнал. — 2004. – 65ст. [№3, 12-21ст.]
4. Голод в Україні 1946-1947:
Документи і матеріали. — Київ-Нью-Йорк. — Вид-во «Либідь» — 2002 — 376 с. [№4,
178-189ст.]
Додатки
Додаток 1
КИЕВ — ЦК
КП(б)У
ТОВАРИЩУ
КОРОТЧЕНКО Д.С.
ИНФОРМАЦИЯ
___О наплыве
колхозников из Восточных областей УССР и РСФСР за сельскохозяйственными
продуктами в районы Львовской области.
___За
последнее время значительно увеличился приток колхозников в району Львовской
области из Харьковской, Днепропетровской, Херсонской, Полтавской, Винницкой,
Тамбовской, Орловской, Курской, Брянской, Калининской и других областей по
закупко у крестьян хлеба и других сельскохозяйственных продуктов.
___Прибывшие
лица имеют на руках документы, выданные правлениями колхозов, удостоверяющие о
том, что они являются колхозниками.
___Прибывшие
колхозники в села района покупают за деньги или обменивают за носильные вещи
хлеб, крупу, картофель и другие продукты и, пробыв по 2-3 месяца, возвращаются
обратно по местожительству.
___Среди
прибывших есть и такие колхозники, которые в колхозах работать не хотят, а
приезжают с тем, чтобы закупить продукты и перепродать по спекулятивным ценам
на рынках. Среди этой части есть такие лица, которые, переезжая из села в село,
распространяют среди крестьян провокационные слухи, направленные против
колхозного строя, о якобы имеющемся голоде в указанных областях., и что в колхозах
на трудодни ничего не дали.
___Среди
прибывших колхозников имеется и такая категория людей, которые временно
нанимаются на работу за продукты, или остаются на постоянно.
___Особенно
большой наплыв имеет место в районах, близлежащих от железнодорожных линий.
Так, в Краснянский район ежедневно прибывает 300-400 человек, главным образом
женщин, в Жовковский 80-100 чел., Глинянский 100-150 чел., Городокский 40-50
чел., а также большое количество приезжающих колхозников останавливаются в
населенных пунктах Ивано-Франковского, Бродовского, Пониковецкого, Львовского
сельского и других районов области.
___В г.Броды,
группа крестьян-колхозников из у Белорусской ССР в количестве 15 человек,
привезли на станцию несколько мешков зерна и грузили на платформу товарного
поезда. В разговоре они заявили, что в колхозах плохо организована работа,
отсутствует правильная организация труда колхозников, в результате, они
остались без хлеба и голодают.
___В селе
Дубляны, Львовского-сельского района, 3 июня 1946 года, группа женщин в
количестве 12 человек из Тамбовской области, ходили и просили у местных
крестьян принять их на работу за хлеб, причем заявили, что в колхозе на
протяжении 2-х лет неурожай, а поэтому они вынуждены ехать в Западные области
за хлебом.
___Со стороны
Обкома КП(б)У дано указание районный комитетам КП(б)У усилить
массово-политическую работу среди крестьян, направляя на то, чтобы нездоровые
высказывания отдельных приезжих лиц отрицательно не влияли на
морально-политическое состояние колхозов и крестьян.
___По линии
органов МВД, МГБ дано указание о том, чтобы лица, которые распространяют
антисоветские и клететнические разговоры, направленные против колхозного строя
арестовывать и предавать суду.
Также за
последнее время в районы области в неорганизованном порядке из Восточных
областей УССР и Тернопольской прибывают переселенцы. Так, в 1946 году в нашу
область прибыло неорганизованно из Запорожской, Днепропетровской, Херсонской,
Одесской (362 чел.) и около 200 хозяйств из Тарнопольской области.
___Переселенцы
объясняют свое прибытие в нашу область тем, что в указанных областях плохо
заботятся о материальном устройстве переселенцев, не обеспечивают жильем, в
результате, семьи вынуждены жить под открытым небом.
___Прибывшие
переселенцы нами обеспечиваются необходимым жильем, а также оказана другая
материальная помощь, но в настоящее время создана такая обстановка, что
прибывшим в неорганизованном порядке переселенцам из вышеуказанных областей
совершенно не представляется возможности выделить помещения для жилья, и эта
неорганизованность создает не благоприятную обстановку в области.
СЕКРЕТАРЬ
ЛЬВОВСКОГО ОБКОМА КП(б)У И.ГРУШЕЦКИЙ
ЦДАГОУ: Ф.1.
— Оп.23. — Спр.3940. — Арк.40-42.


Додаток 2
СЕКРЕТАРЮ ЦК
КП(б)У
ТОВАРИЩУ
КОРОТЧЕНКО Д.С.
___Со времени
разрешения правительством свободной продажи хлеба на рынке колхозами,
колхозниками и единоличниками, в связи с выполнением плана хлебозаготовок из
урожая 1944-1945 г.г., в западные области Украины с февраля месяца 1946 года
начался массовый наплыв сельского населения Брянской, Калужской, Орловской,
Одесской, Полтавской, Киевской, Каменец-Подольской, Винницкой и др. областей за
хлебом.
___Летом 1946
года поток сельского населения указанных областей в западные области УССР не
уменьшился. В июне месяце органами транспортной милиции УССР было снято только
с товарных поездов 62.400 чел., а за две последних декады июля — 97.633 чел.
___Постановлением
Совета Министрво Союза ССР от 31 июля 1946 года за №1703 запрещена продажа
хлеба на рынке колхозами, колхозниками и единоличными тазяйствами вп-дедь до
вьюолнеиаа ака ид.з,к.а. сдачи хлеба государству из урожая 1945-1946 г.г. В связи с этим органами милиции и прокуратуры установлен контроль за выполнением указанного
постановления колхозами, колхозниками и единоличниками. 
___Повсеместное
проведение уборки урожая и сдача хлеба государству дает возможность колхозам
выдавать колхозникам аванс хлеба по трудодням, что значительно сократило наплыв
крестьян в западные области Украины за хлебом.


Додаток 3
НАЧАЛЬНИК
ДОНБАСТЯЖСТРОЯ МУРИН
НАЧАЛЬНИК
ОРСА ИВАНОВ
24/VIII — 1946
р.
Вх. №025115/Н
ЦДАГОУ. Ф.1.
— Оа.23. — Сар.3383. — Арк.206.
МОСКВА ЦК
ВКП(б)
ТОВАРИЩУ
СТАЛИНУ И.В.
___В 1946
году хлебозаготовки проводились с большим напряжением, потребовалось принятие
решительных мер по отношению к лицам, ослаблявшим внимание к хлебозаготовкам.
___Центральный
Комитет КП (б) Украины за период хлебозаготовок 1946 года принял 49
постановлений. В ЦК КП(б)У были заслушаны отчеты о ходе хлебозаготовок по 24
областям УССР. По областям, отстающим в выполнении хлебозаготовок, ЦК КП(б)У
принимались решения по 2-3 раза.
___В решениях
ЦК КП(б)У было указано на неудовлетворительный ход хлебозаготовок секретарям
обкомов КП(б)У и председателям облисполкомов 22 областей; ЦК КП(б)У указал
также 13 бюро обкомов КП(б)У и их первым секретарям, облисполкомам и их
председателям и уполномоченным Министерства заготовок СССР по этим областям,
предупредив их об ответственности и обязав немедленно устранить недостатки,
имеющиеся в хлебозаготовках.
___ЦК КП(б)У
освободил от работы секретаря Запорожского обкома КП(б)У тов. Матюшина, который
не обеспечил руководства хлебозаготовками в области.
___За плохое
руководство хлебозаготовками, либеральное отношение к антигосударственной практике
хлойозягптовлк ЦК КП(б)У объявил выговор секретарю Ирклиевского райкома КП(б)У,
Полтавской области, тов.Беху и председателю райисполкома этого района
тов.Компанийцу.
___За
неудовлетворительное руководство и саботаж, проявленный в хлебозаготовках, а
также за незаконное расходование зерна на внутриколхозные нужды обкомами и
райкомами КП(б)У привлечено к партийной и судебной ответственности по УССР
6.029 человек, в том числе к партийной ответственности 4.334 человека и к
судебной — 1.645 человек.
___Из них
снято с работы 743 человека, исключено из партии 526 человек, объявлены
выговора 2.542 коммунистам, наложены другого рода партийные взыскания на 1.316
человек.
___Центральный
Комитет КП(б)У 31 января 1947 года обсудил на Политбюро ход подготовки к весеннему
севу в колхозах, совхозах и машинно-тракторных станциях Украинской ССР. 
___ЦК КП(б)У
признал работу по подготовке к весеннему севу неудовлетворительной и отметил
крайне слабое руководство ходом подготовки к весеннему севу со стороны
Министерств: земледелия, технических культур и животноводства, а также со
стороны заместителя председателя Совета Министров УССР.
___За
неудовлетворительную организацию и руководство делом подготовки к весеннему
севу, за благодушие и недопустимую медлительность в разрешении актуальных
вопросов, связанных с подготовкой к севу, ЦК КП(б)У объявлены выговора
министрам земледелия и технических культур тт.Бутенко и Кальченко.
___За
неудовлетворительное руководство подготовкой к весеннему севу и отсутствие
должного контроля за работой Министерств земледелия и технических культур УССР
объявлен выговор заместителю председателя Совета Министров УССР тов. Старченко.
___Постановление
Политбюро ЦК КП(б)У от 1.11.1947 года разослано всем обкомам и райкомам КП(б)У.
___После
этого постановления в министерствах и областях оживилась работа по подготовке к
весеннему севу.
___В ряде
областей проведены совещания с руководителями областных организаций, на которых
рассмотрены вопросы подготовки к севу. В районы командированы ответственные
работники областных организаций, а из районов в колхозы направлены работники,
районных организаций и специалисты сельского хозяйства.
___В колхозах
проводится работа по изысканию семян внутри колхозов, по сбору недостающего
количества семян у колхозников и трактористов.
В МТС из
промышленных предприятий направлены ремонтные бригады для оказания помощи в
скорейшем окончании ремонта тракторов и сельскохозяйственных машин.
___ЦК КП(б)У
освободил от работы секретаря Николаевского обкома КП(б)У тов.Филипова, который
не справлялся с обязанностями секретаря обкома партии.
___В
ближайшие дни намечено заслушать ряд областей по вопросам руководства делом
подготовки к весеннему севу и принять строгие меры по отношению к тем, кто не
(проявляет необходимой оперативности и не обеспечивает должной работы по
созданию всех условий засылки семян для выполнения плана весеннего сева.
Н. ХРУЩЕВ
6 февраля 1947 г.
ЦДАГОУ: Ф.1.
— Оп.23. — Спр.4029. — Арк.43-46.


Додаток 4
МОСКВА,
КРЕМЛЬ
ТОВАРИЩУ
СТАЛИНУ И.В.
___Докладываем
Вам, дорогой товарищ Сталин, что колхозы, совхозы и крестьянские хозяйства
Украинской Советской Социалистической Республики, выполняя социалистические
обязательства и обещания досрочно, данные Вам 9 октября 1947 года, выполнили
государственный план хлебозаготовок без гарнцевого сбора на 101,3%. Сдача хлеба
государству сверх плана продолжается.
___Успешное
выполнение плана хлебозаготовок является результатом Вашей лично, товарищ
Сталин, отеческой заботы о колхозах и колхозниках Украины, большой помощи,
оказанной партией и советским правительством Украине семенами, продовольствием,
сельхозмашинами, горючим.
___Колхозники,
колхозницы, работники МТС и совхозов, специалисты сельского хозяйства и
крестьяне западных областей ответили на Вашу заботу и помощь героическим
трудом, высокой сознательностью. Большевики Украины, руководствуясь Вашими
указаниями — диирективами ЦК ВКП(6), возглавили социалистическое соревнование
масс и обеспечили успешное проведение весеннего сева, уборки урожая и досрочное
выполнение плана хлебозаготовок.
___Заверяем
Вас, дорогой учитель, что колхозники, колхозницы и все трудящиеся Украины будут
работать непокладая рук для расцвета сельского хозяйства Украины, повышения
материально-культурного уровня жизни трудящихся, дальнейшего увеличения хлебных
и сырьевых ресурсов руководимого Вами советского социалистического государства.
ПРЕДСЕДАТЕЛЬ
СОВЕТА МИНИСТРОВ УССР Н.ХРУЩЕВ
СЕКРЕТАРЬ
ЦЕНТРАЛЬНОГО КОМИТЕТА КП(б) УКРАИНЫ Л.КАГАНОВИЧ
УПОЛНОМОЧЕННЫЙ
МИНИСТЕРСТВА ЗАГОТОВОК (без підпису)
№1/76
10.Х.47 г.
ЦДАГОУ: Ф.1.
— Оп.23. — Спр.4026. — Арк.404-405
[№4, 178-189ст.]