Іудаїзм
Іудаїзм (з
грецької означає «єврейська релігія»; від імені Іуди, сина біблейського
патріарха Іакова ) — одна з стародавніх етнічних релігій, релігія давніх юдеїв,
що проживали на території Палестини та віруючих сучасних євреїв, заснована,
відповідно до Старого Заповіту, на заповітах Бога Аврааму близько 2000 до
Народження Христового і поновлена заповітами Мойсея близько 1200 до Н.Х.
Базується на
концепції всюдисущого вічного бога, чия воля та особливе ставлення до
єврейського народу відбиті в Торі. У Тору входять перші п’ять книг Біблії
(П’ятикнижжя (створено 528 р. до Н.Х.)), що містять історію, закони і правила
життя для гідної поведінки.
Крім тих, хто
живе в Ізраїлі, велика частина віруючих іудеїв проживає в США, країнах
колишнього СРСР (Білорусі, Молдові, Росії, Україні), Великобританії та Франції.
Усього приблизно 15 млн. юдеїв, 6 млн. мешкає в Азії, 6 млн. в Америці, 2 млн.
в Європі, решта — в Африці та Австралії.
 Основний принцип
іудаїзму — віра в єдиного Бога, що сформувалася поступово шляхом злиття понять:
Бог отців, Ягве (що був у давніх іудеїв богом гір та пустель), та Господь —
грізний бог, який з`явився перед Мойсеєм. Бог Старого Заповіту має багато імен:
Ягве, Й-Г-В-Г(ім’я, що не промовляється ніколи, навіть під час читання
сакральних текстів та молитов), Елохім — в залежності від контексту їх
вживання. В іудаїзмі були заборонені криваві жертви.
Зі Старого
Заповіту відомо, що нащадки дванадцяти синів Іакова — дванадцять колін
Ізраїлевих, потрапили у Єгипетське рабство. Бог закликав Мойсея визволити їх.
Коли сам Бог наслав на Єгипет “10 кар”, фараон відпустив народ Ізраїля, але
потім передумав і наказав своєму військові наздогнати Мойсея біля Червоного
моря. І тут, за велінням Бога, води морські розступились, а над єгипетським
військом зімкнулись. Ця подія відзначається під час свята Пасхи.
Іудеї вірять в
загробне життя (Садукеї не вірять в загробне життя), але найбільшу увагу іудаїзм
приділяє земному життю. Засновником можна вважати Мойсея (жив бл. 1250 р. до Н.Х.),
якому Бог передав Тору (заповіт). В основі іудаїзму лежить Тора, або “закон” –
п’ять перших книг єврейської Біблії. Тора означає не тільки “закон”, а і
“вчення”, “настанова”. Тора містить у собі вчення Бога про себе самого, про
мету творіння і про те, що його народ мусить бути покірним йому. Читання Тори —
найважливіша частина служби в синагозі (зібранні), там же віруючі звертаються
до Бога з молитвою. Тора містить 613 заповідей: 238 наказів і 365 заборон — це
настанови Бога, яким мають слідувати віруючі.
Іудеї поважають
суботу — день коли заборонена будь-яка робота та творчість, що нагадує про
останній день творіння.
Святе місце для
Іудеїв — Стіна плачу. 2000 років тому у столиці давньоєврейської держави
Єрусалимі за наказом царя Ірода було збудовано храм, сьогодні від нього
залишилась лише Західна стіна — Стіна плачу, яка є пам’яткою про зруйнування
храму (70 р. від Н.Х. храм зруйнували римляни) і держави. Сьогодні іудеї з
усього світу приїжджають, щоб помолитися біля Стіни плачу.
      Усе життя
віруючого єврея підлегле релігійно-обрядовим  розпорядженням і заборонам. Вони
стосуються їжі, одягу, туалету, розпорядку  дня,  молитов, дотримання свят,
указують, що коли можна і що коли не можна робити.  Вже  на восьмий  день  
життя   новонароджений   хлопчик-єврей   повинен   піддатися дикунській 
операції  обрізання.  Кожен  крок   віруючого   єврея   повинний
супроводжуватися молитвою. Особливі  правила  стосуються  одягу:  чоловічий 
одяг повинний бути довгий, зроблений з  однорідної  тканини,  мати  кишені 
нижче пояса, голова повинна бути завжди, навіть під час сну,  покрита; 
релігійний єврей відпускає бороду, а на скронях — довгі пейси;, під час 
молитви  треба надягати поверх одягу особливе ритуальне покривало  —  талес 
(талет)  тощо. Численні  розпорядження,  що  стосуються  обмивань,  особливо  
для   жінок; обмивання повинні відбуватися в спеціальному  обрядовому  басейні 
микве  (з непротічною і забрудненою водою).
Буддизм
Будди́зм —
найдавніша з трьох світових релігій (поряд з ісламом і християнством),
заснована на вченні Будди Ґотами Cак’ямуні, який жив приблизно з 563 до 483
року до н.е.
На думку деяких
провідних індологів, арійське плем«я Будди — Cак»я, переселилося в прадавні
часи в Індію з території сучасної України. Виникнувши в Індії, буддизм
поступово поширився по всій Азії [1]: до Центральної Азії, Тібету, Шрі Ланки,
Південно-Східної Азії, а також до країн Східної Азії, — Китаю, Монголії, Кореї
та Японії.
Наприкінці XIX —
початку XX ст. прихильники буддизму з’явилися у країнах Європи і США.Нині у
світі є близько 360[3] млн. мирян, які сповідують буддизм, і близько 1 млн.
ченців та черниць.
Буддисти світу
об’єднані в дві міжнародні організації — Всесвітнє Братерство буддистів (штаб-квартира
в Бангкоці, Таїланд) і Азіатську буддійську конференцію за мир (штаб-квартира в
Улан-Баторі, Монголія).
В Україні за
державною статистикою налічується 42 буддійські громади та 2 центри, є 35
служителів цієї релігії. Працює інтернет-форум «Буддизм в Україні»
Основні положення
буддизму викладені в Чотирьох істинах благородних:
1. життя неминуче
пов’язане зі стражданнями;
2. причиною
страждання є жадоба чуттєвих насолод;
3. щоб уникнути
страждань, треба звільнитися від цієї жадоби
4. і досягти
повного заспокоєння — Ніббани (санскр. Нірвани).
Хоча існує багато
напрямів і шкіл Буддизму, існують його головні філософські засади, що
розділяють всі буддисти, Трилакшана (Три ознаки Буддійського вчення): 
1. Анітья,
визнання непостійного, мінливого характеру всесвіту. Нема нічого постійного. 2.
Анатман, відсутність віри у індивідуальну «душу». 3. Дукха,
страждання як універсальний принцип непробудженого буття.
Хоча буддизм не
заперечуе існування божествених істот (вони згадуються в буддійських текстах),
він не приписує їм повноважень творіння, спасіння або суду. Вважається, що
вони, як і люди, мають певний вплив на події в світі. Деякі буддійські школи
звертаються до них за допомогою ритуалів.
Буддійська етика
побудована на засадах незавдання шкоди та помірності. Виховання при цьому
спрямоване на розвиток моральності (сіла), зосередженості (самадхі) та мудрості
(пання). За допомогою медитації буддисти пізнають механізми роботи розуму та
причинно-наслідкові зв’язки між тілесними та психічними процесами.
Благородний шлях
до спасіння включає 8 кроків: 1. Правильне розуміння сутності вчення. 2.
Правильне прагнення до спасіння. 3. Правильна думка. 4. Правильна мова,
позбавлена образи. 5. Правильна дія. 6. Правильний спосіб життя. 7. Правильне зусилля.
8. Правильна концентрація.
В буддистській
етиці існує 10 невмілих вчинків, які приводять до страждань, як самого буддиста
так і оточуючих його осіб. Їх розділено на три категорії: тілесні, словесні та
духовні невмілі вчинки. До тілесних відносяться: вбивство, крадіжка та
помилкові сексуальні відносини (подружня зрада, педофілія та інше). Словесні
невмілі дії: брехня, сіяння розбрату (розмови, які ведуть до сварок), образливі
слова та безглузда розмова. Духовними невмілими діями є: користолюбство, недоброзичливе
ставлення до інших та невірні погляди.
Виникнення
буддизму було пов’язане з появою ряду творів, що увійшли згодом до складу
канонічного зводу буддизму — Тіпітаки; це слово означає мовою палі «три
кошики». Тіпітаку було кодифіковано в 1 ст. до н.е. Тексти Тіпітаки розділено
на три частини: перша присвячена переважно правилам поведінки ченців і порядкам
у чернечих общинах, друга містить величезну кількість оповідань про окремі
епізоди життя Будди і його висловів, у  третьому «кошику» містяться головним
чином проповіді і повчання на етичні й бстрактно-філософські теми.
Іслам
Іслам  — одне з
трьох (нарівні з християнством та буддизмом) світових віросповідань, тобто його
прихильники живуть по всьому світу, майже на всіх континентах і в більшості країн.
Людей, що
сповідують іслам називають мусульманами. В українській мові збереглася також
застаріла форма басурманин — запозичена через тюрські мови.
Мусульмани
складають переважну більшість населення багатьох країн Азії і Африки. Іслам є
ідеологічною системою, що значним чином впливає і на міжнародну політику.Зміст
Іслам у дослівному перекладі з арабської означає смиренність — тобто життя у
злагоді з миром (світом), життя у мирі з Всевишнім, покірність його волі. Слово
в арабській мові має корінь слм — однокореневі слова: салам — світ, мир, салім
— мирний, умиротворений, саліма — бути умиротвореним, муслім — мусліман — той
хто змирився зі світом, покорився Всевишньому (Богу, Аллаху). Тут також доречно
згадати старовинне мусульманське привітання — Салам алейкум або ассаламу
алайкум, яке дослівно перекладається Мир Вам!
Виникнення та
поширення мусульманської релігії пов`язане з життям та діяльністю пророка
Мугаммада. За уявленнями мусульман Мухаммад — посланець Всевишнього, через
якого людям було передано текст Корану (з араб. «кор’ан» —
«читання»).
Іслам виник на
початку VII століття на Аравійському півострові.
Засновник ісламу
— пророк Мугаммад приблизно з 610 р. закликав у своїх проповідях вірити лише в
одного Бога (Аллаха) і бути покірним його волі.
Основні джерела
ісламу: Коран — священна книга мусульман, в якій зафіксовані ідеї та принципи
віровчення Мугаммада; Сунна — зібрання текстів («хадісів»), які містять
висловлювання пророка Мугаммада щодо норм права, звичаїв, правил поведінки.
Основне кредо
ісламу (шахада): «Немає нікого гідного поклоніння, крім Бога, і Мугаммад —
пророк його». Аллаг — у перекладі з арабської позначає «цей Бог», це
також є одним з Його імен, яких взагалі є 99. Такі як Милостивий, Милосердний,
Той, що Дає, Забирає, Вибачає, Карає і так далі. Основні напрями в ісламі:
ортодоксальний — сунізм і опозиційний — шиїзм.
Основні догмати
та культові особливості Ісламу
Всевишній один
(ла іллахі ілла ллахі — немає вищого за Всевишнього, немає бога крім
Всевишнього)
Мухаммад —
пророк, посланий Всевишнім (ва мухаммаду расулу ллахі — і Мухаммад посланий
Всевишнім)
Доля кожного
мусульманина вирішена на небесах.
Віра в рай та
пекло.
Визнання
священної книги Коран.
Кожен
мусульманин, якщо він здоровий, не має боргів і має достатньо коштів для
мандрівки, хоча б один раз у житті повинен виконати Хадж — паломництво у Мекку
до мечеті Аль-Харам, де знаходиться святилище Кааба. Це один із основних п’яти
обов`язків мусульман. Чотири інших — сповідання віри, молитва, піст і діяння на
користь бідних. Кожен мусульманин повинен молитися п’ять разів на день, тримати
піст у місяць Рамадан (вдень утримуватися від їжі та не пити). 
Християнство
Христия́нство—
найбільша світова монотеїстична релігія, заснована Ісусом Христом і на
заповідях Якого вона базується. Назва релігії пов’язана з іменем Христос, що
грецькою означає Помазанець, Месія. Головні засади християнського віровчення
викладені у Новому Заповіті, який є Священною та центральною Книгою християн.
Християнський Новий Заповіт є новим примиренням між Богом та між усіма людьми
через Самопожертву Христа за їх гріхи, на відміну від Старого Заповіту, який
був заповітом закону лише між євреями (вибраним народом на той час) та Богом
через посередництво Мойсея. Християнство розглядається завершенням та
сповненням обіцянок, що звіщалися великими юдейськими пророками у Старому
Заповіті. Таким чином Старий та Новий Заповіт складають єдине ціле Біблію —
джерело духовного живлення християн.
Христия́нство
— є віровченням про всезнаючого, всюдисущого та вічного Бога Творця неба і
землі (Бога Отця Вседержителя), Його єдинородного несотворенного Сина — Господа
Ісуса Христа (Бога Ісуса Христа), та Животворчого Святого Духа, що говорив
через пророків (Бога Духа Святого), Їх Єдину Волю та Сутність у Святій Трійці.
Центральне місце в християнстві займає втілення та зшестя на землю Сина Божого
з метою спасіння людства від гріха жертівним Розп’яттям на Голгофі, Його
Воскресіння, Вознесіння на Небо та Друге Пришестя судити усіх живих та мертвих
людей. Християнство визнає існування світу видимого і світу невидимого (світу
духовного), безсмертної людської душі та ангелів), визначає природу людини — її
сотворення, гріхопадіння (перворідний гріх) та Викуплення Христом, її майбутню
долю — воскресіння мертвих і страшний суд, її вічне блаженство (рай) або вічне
прокляття (пекло). Віруючі послідовники цих догматів звуться християнами,
беруть участь в видимому поклонінні Христу в церквах (місцях особливої
присутності Бога) і духовному служінні цьому Богові через сповнення Його
настанов, покаяння у випадку їх порушення, регулярно спілкуються з Ним через
молитву. Сотні християн покидають світське життя і віддаляються в монастирі чи
скити (див. ченці), щоби повністю посвятити себе служінню та хвалінню Христа.
Християнство вчить, що метою людського життя є освячення людини, повернення до
первинної природи, через обоження (грец. theosis) людини через причастя в Бозі
Христі, завдяки Його Викупительній Самопожертві за людські гріхи. Особи, що
досягли такого освячення, часто через мучеництво на взірець Христа і
визначилися найвищими чеснотами християнської побожности, прославившись чудами,
шануються у традиційному християнстві як святі.
Центром
християнства є особа Ісуса Христа, який є однією з осіб Трійці — одночасно
Сином Божим та Сином Людським. Головне у вчення християнства про боголюдину —
Ісуса Христа, який прийняв страждання і смерть заради спокутування первородного
гріха.
Догмати про
гріхопадіння та спасіння людини. Згідно з постулатами християнства, що
базуються на Біблії, внаслідок першородного гріха, вчиненого Адамом та Євою,
кожна людина є грішною, відтак смертною і підлягає засудженню Богом. Оскільки
Бог любить світ та людей, він послав свого Сина, який, будучи безгрішним, своєю
смертю на хресті викупив людей від належного їм покарання. Таким чином,
спасіння досягається вірою в Ісуса Христа та прийняттям його жертви, а також
покаянням — відверненням від гріхів та приведенням свого життя у відповідність
з Божими заповідями.
Історія
християнства та християнські течії Виникло в 1 столітті у східних провінціях
Римської імперії в Палестині, яка серед християн та євреїв вважається за Святу
Землю.Як фактично єдина географічно-адміністративна спільнота проіснувала
приблизно до 484-го року. Хоча вже з кінця I століття в ній виникали різні
секти, протистояння. Остаточний розкол Християнської Церкви на Східну
(Православ’я) та Західну (Католицизм) відбувся 1054-го року. А 1517-го виник
Протестантизм. На сьогоднішній день це три основні розгалуження в християнстві.
На чолі Католицької Церкви стоїть римський єпископ — Папа Римський. Окрім
канонічного Православ’я, існує ряд невизнаних православних церков, наприклад
Українська Православна Церква Київського Патріархату, Македонська Православна
Церква, старообрядці, Істинно-Руська Православна Церква (катакомбники) тощо.
Список
використаної літератури
1. Калінін Ю.А., Харьковщенко Є.А. Релігієзнавство:
Підручник.- К., 1995. — 257с. 
2. Бублик С.А. Релігієзнавство: Навчальний посібник. —
К., 1998. — 496с. 
3. Лубський В.І. Релігієзнавство: Підручник.- К.,
1997. — 480с. 
4. Лекции по религиеведению. -М., 1998. 
5. Угринович Д.М. Введение в религиеведение. -М.,
1985. 
6. Гегель Г.В. Философия религии: в 2т. -М., 1976. 
7. Кривелев И.А, История религий: в 2т. -М.,1975.