ЗМІСТ
Вступ
1. Відкрите акціонерне товариство
1.1 Поняття відкритого акціонерного товариства. Види
акціонерних товариств
1.2 Власники акціонерного товариства
1.3 Управління акціонерним товариством
1.4 Цілі діяльності акціонерного товариства
1.5 Переваги акціонерного товариства
1.6 Необхідність дотримання положень, викладених
в цій курсовій роботі
2 Загальний огляд нормативної бази діяльності
приватизованого підприємства
2.1 Законодавство про приватизацію
2.2 Нормативно-правове регулювання діяльності
приватизова­ного підприємства
2.2.1. Права та обов’язки приватизованого
підприємства, передбачені законодавством
2.2.2 Законодавство, що регулює підприємницьку діяльність
Товариства
2.3 Статут акціонерного товариства
2.3.1 Зміст Статуту
2.3.2 Питання, що залишаються поза межами Статуту
2.3.3 Внесення змін та доповнень до Статуту
3 Акції та інші ціні папери Акціонерного
товариства
3.1 Цінні папери акціонерного товариства 
3.1.1. Загальні положення про цінні папери
3.1.2 Акції акціонерного товариства, їх типи та
категорії
3.1.3 Інші цінні папери акціонерного товариства
3.2 Вимоги, що ставляться до передачі акцій
3.2.1 Вільна передача акцій
3.2.2 Перехід та реалізація права власності на іменні акції
3.2.3 Реєстр акціонерів
4
Управлінський облік
4.1 Корпоративні книги
4.2 Фінансова документація
4.3 Облік кадрів
4.4 Юридична документація
4.5 Документація періоду приватизації
5 Банкрутство та ліквідація товариства
5.1 Банкрутство Товариства
5.2 Ліквідація Товариства
Висновок
ДОДАТОК А
ДОДАТОК Б
Література


ВСТУП
Масова приватизація, що здійснюється в Україні,
трансформувала тисячі ве­ликих та середніх підприємств у відкриті акціонерні
товариства. Це дало змогу мільйонам громадян стати власниками та створило необхідну мотивацію та зацікав­леність в ефективному
функціонуванні приватизованих підприємств. Ефективне управління відкритим
акціонерним товариством потребує тісної співпраці між ак­ціонерами, їх
представниками у Спостережній раді та Правлінням.
Корпоративне управління (Corporate Governance) — це система
виборних та призначених органів, які здійснюють управління діяльністю відкритих
акціонерних товариств, що відображає баланс інтересів власників і спрямована на
забезпечен­ня максимально можливого прибутку від усіх видів діяльності
відкритого акціонер­ного товариства в межах норм чинного законодавства.
Ця курсова містить узагальнену інформацію щодо
можливих структур корпоративного управління та порядку взаємодії окремих його
механізмів. Основною метою Курсової є надання достатньої інформації, яка
допоможе зрозуміти, в чому полягає сутність ефективного корпоративного
управління і якою експертною підтримкою необхідно заручитися, щоб запровадити
елементи ефек­тивного управління на своїх підприємствах. Ця курсова може допомогти
як акціонерам, так і керівникам відкритих акціонерних товариств отримати
інформацію про їх права та обов’язки в системі корпоративного управління.


1. Відкрите
акціонерне товариство
1.1 Поняття відкритого
акціонерного товариства. Види акціонерних товариств
Відкрите акціонерне товариство (надалі:
Товариство) є самостійною юридич­ною особою, створеною для отримання прибутку
від будь-яких видів діяльності, не заборонених законом.
Статутний фонд акціонерного товариства
поділяється на заздалегідь визначе­ну кількість акцій рівної номінальної
вартості. Акції надають їх власникам право здійснювати контроль за діяльністю
акціонерного товариства, а також отримувати частину прибутку. Кожний акціонер
має право володіти будь-якою кількістю акцій, якщо інше не передбачено чинним
законодавством.
Акції відкритого акціонерного товариства
розповсюджуються шляхом відкри­тої підписки та є предметом купівлі-продажу на
фондовій біржі. Акції закритого акціонерного товариства розподіляються лише
серед засновників і не можуть бути предметом купівлі-продажу на фондовій біржі.
У міжнародній практиці відкриті акціонерні товариства прийнято називати
«публічними», а закриті акціонерні това­риства — «приватними» компаніями.
Треті особи та органи державного управління не
мають права втручатися в ді­яльність акціонерного товариства за винятком
випадків, передбачених законодавс­твом.
Оскільки Товариство є окремою юридичною особою,
його власники (акціоне­ри) не несуть особистої відповідальності за його
зобов«язаннями (акціонерне това­риство несе відповідальність за зобов»язаннями
лише своїм майном), за винятком випадків вчинення ними злочинів.


1.2 Власники акціонерного товариства
Власниками Товариства є акціонери, тобто особи,
які володіють його акціями. Акціонерами можуть бути:
ü  фізичні особи;
ü 
юридичні особи;
ü 
держава, яку представляє Фонд державного майна України, або інша
уповноважена особа.
Грошові кошти, які акціонер інвестує в Товариство
під час придбання акцій, використовуються для фінансування діяльності
Товариства, спрямованої на досяг­нення визначених акціонерами цілей (більш
докладно про використання капіталов­кладень акціонерів розповідається в
розділах IV та IX).
Вищим органом управління Товариства є Загальні
збори акціонерів. Вони про­водяться не менше, ніж один раз на рік, хоч
позачергові збори можуть скликатися і частіше (порядок скликання та
проведення Загальних зборів акціонерів викладено в розділі IV).
1.3 Управління акціонерним товариством
Вищим органом управління Товариства є Загальні
збори акціонерів, які, однак, не здійснюють повсякденного управління
Товариством. Великі акціонерні товариства мають по декілька тисяч акціонерів,
які мешкають у різних регіонах України та за кордоном. Отож, з огляду на
організаційні складнощі та дорожнечу проведення та­ких заходів, є неможливим
часте скликання Загальних зборів. У проміжках між ни­ми повноваження щодо
повсякденного управління справами Товариства та здійснен­ня контролю за
управлінням Товариством акціонери делегують іншим його органам. Усі стратегічні
рішення стосовно діяльності Товариства приймаються акціонерами під час
Загальних зборів, а методи та засоби досягнення поставлених цілей визначають­ся
Спостережною радою. Правління забезпечує реалізацію конкретних завдань, а Ре­візійна
комісія здійснює внутрішній контроль за діяльністю Правління.
З огляду на те, що Загальні збори акціонерів
проводяться раз або двічі на рік, як Спостережна рада, так і Правління мають
проводити підготовчу роботу до Збо­рів, аби допомогти акціонерам визначити
стратегічні цілі діяльності Товариства. Як правило, таку роботу координує
голова Спостережної ради.
У проміжках між Загальними зборами акціонерів
функції вищого органу уп­равління Товариства виконує Спостережна рада в межах
повноважень, делегованих їй рішенням Загальних зборів акціонерів або Статутом
Товариства (більш детально про діяльність Спостережної ради йдеться в
розділі V).
Відповідальність за поточну діяльність Товариства
несе Правління. Ключовою фігурою Правління є голова Правління, який обирається
Загальними зборами акці­онерів або призначається у порядку, що визначається
Статутом Товариства. В Ук­раїні решта членів Правління також обирається
Загальними зборами акціонерів. У світовій практиці голова Правління та основні
члени Правління (наприклад, заступник голови Правління з питань фінансів), як
правило, призначаються Спо­стережною радою. Однак, більшість членів Правління
наймаються головою Прав­ління або уповноваженими ним особами.
Контроль за діяльністю Правління здійснює
Спостережна рада. Правління ре­алізує політику Товариства, затверджену
Загальними зборами акціонерів та Спос­тережною радою (більш детально про
Правління йдеться в розділі VI).


1.4 Цілі діяльності акціонерного товариства
Основною метою діяльності акціонерного товариства
є отримання прибутку. Конкретні цілі, форми та види діяльності фіксуються в
Статуті Товариства, що зат­верджується Загальними зборами акціонерів (зміст
Статуту Товариства наведе­но в розділі II, Типовий Статут
див. в Додатку № І). Для досягнення цілей діяль­ності Товариства
Правління від його імені укладає необхідні контракти й угоди, проводить певну
кадрову політику, здійснює інші юридичне значущі дії в межах повноважень,
визначених Статутом. Для досягнення поточних цілей дуже корис­ною є наявність бізнес-плану.
1.5 Переваги акціонерного товариства
Відповідно до чинного законодавства України,
господарські товариства мо­жуть існувати в таких організаційно-правових формах:
акціонерне товариство – Товариство, яке
має статутний фонд, поділений на
визначену кількість акцій рівної
номінальної вар­тості і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки своїм
майном. Акціонери відповідають за зо­бов’язаннями Товариства лише в межах
належних їм акцій.
 товариство з обмеженою відповідальністю – Товариство, що має
статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими до­кументами.
Учасники товариства несуть відпові­дальність в межах своїх внесків.
повне товариство – Товариство, усі
учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть
солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном.
товариство з додатковою
відповідальністю – Товариство, статутний фонд якого поділений на частки, розмір яких
визначається в установчих документах. Учасники такого товариства відповідають
за його борги своїми внесками до статутного фонду, а у разі їх
недостатності — додатково майном, що їм на­лежить, пропорційно до розміру
внеску кожною учас­ника до статутного фонду. Максимальний розмір від­повідальності
учасників передбачається в установчих документах.
командитне товариство – Товариство, в
якому разом з одним або більше учасниками, які здійснюють від імені Товариства
підприєм­ницьку діяльність і несуть відповідальність за зо­бов’язаннями
товариства усім своїм майном, є один або більше учасників, відповідальність
яких обмежу­ється внеском у майно товариства.
Акціонерне товариство є найбільш прийнятною
організаційно-правовою фор­мою для великих підприємств з великою кількістю
власників (акціонерів). Відкриті акціонерні товариства мають такі переваги:
ü  більш широкі
можливості для залучення капіталу шляхом емісії додат­кової кількості акцій,
емісії облігацій, отримання кредитів на вигідних умовах тощо;
ü  фінансовий ризик
акціонерів обмежується розміром належної їм частки в майні Товариства (вартістю
акцій, що їм належать);
ü 
відповідно до чинного законодавства України та внутрішніх норматив­них
документів Товариства акціонери можуть продавати або іншим способом відчужувати
акції, що їм належать, на власний розсуд, не по­відомляючи про це інших
акціонерів;
ü 
функції власника та керівника чітко розмежовані, тому власники
(акці­онери) мають широкий вибір можливостей щодо найму «команди»
високопрофесійних керівників.
Держава бере участь в управлінні Товариством лише
в межах пакету акцій, що їй належить. Якщо держава продає свій пакет, то вона
впливає на діяльність Това­риства опосередковано, наприклад, шляхом проведення
певної банківської, подат­кової, соціальної, антимонопольно, митної політики
тощо.
1.6 Необхідність
дотримання положень, викладених в цій курсовій роботі
Діяльність Товариства пов’язана з інтересами
різноманітних внутрішніх та зовнішніх груп, зокрема: засновників, акціонерів,
керівництва, споживачів, постачальників, кредиторів, працівників, пенсіонерів,
центральних та регіональних органів державного управління, місцевого
самоврядуваня та суспільства в цілому. Кожна з цих груп має певні юридичне
захищені права та інтереси і прагне не лише зберегти, а й розширити їх.
Наприклад, Товариство має зобов’язання перед місцевими органами самоврядування
щодо дотримання законів про охорону навколишнього середовища, сплату податків
та інших обов’язкових платежів. В інтересах кредиторів Товариство також повинно
дотримуватися законів, що регулюють питання застави, банкрутства, стежити за
змінами в чинному законодавстві про оподаткування, митний контроль тощо. В
інтересах працівників Товариство має дотримуватися положень Цивільного кодексу,
Кодексу законів про працю, а також інших законів, що захищають права
працівників.
Під час створення конкретної схеми корпоративного
управління Товариства дуже важливо розробити систему, яка буде максимально
демократичною та забезпечить доступ всіх акціонерів до механізмів задоволення
своїх інтересів, пов’язаних з роботою акціонерного товариства.
Дотримання положень, викладених у цьому
Посібнику, допоможе Товариствам уникнути стягнення штрафів та інших санкцій за
недотримання юридичне захищених прав учасників усіх зацікавлених сторін.
2 Загальний огляд нормативної бази діяльності
приватизованого підприємства
2.1 Законодавство про приватизацію
Як вже зазначалося раніше, в результаті політики
передачі державного майна в приватну власність, що проводиться в Україні,
державні підприємства здебільшо­го були перетворені у відкриті акціонерні
товариства.
З моменту прийняття рішення про приватизацію і до
повного виконання пла­ну приватизації підприємство у своїй діяльності керується
нормативно-правовими
документами, які встановлюють різні правові режими для різних підприємств, що
приватизуються, залежно від їх розміру та (або) приналежності до певної галузі
на­родного господарства. Основним законом, що регулює правові, економічні та
орга­нізаційні питання приватизації державного майна великих та середніх
підприємств є Закон України «Про приватизацію державного майна». Особливості
приватизації державного майна в агропромисловому комплексі визначаються Законом
України «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі».
Конкретні завдання у сфері приватизації, а також загальні напрямки, цілі та
способи прива­тизації визначаються щорічною Державною програмою приватизації,
що вводиться в дію законом України. Окрім цього, існують інші закони, Укази
Президента Ук­раїни, Постанови Кабінету Міністрів України, накази Фонду
державного майна Ук­раїни, що регулюють різноманітні питання процесу
приватизації.
2.2
Нормативно-правове регулювання діяльності приватизова­ного підприємства
З моменту реєстрації акціонерного товариства
підприємство зобов’язане дот­римуватися нормативних документів, що регулюють
діяльність господарських това­риств, навіть якщо певна частка його акцій
залишається у державній власності. Не­обхідність застосування того чи іншого нормативно-правового
документу в діяль­ності Товариства визначається у кожному конкретному випадку
окремо, тому юрист Товариства повинен дослідити всі обставини роботи з метою
правильного застосу­вання того чи іншого нормативно-правового документу.
2.2.1. Права та
обов’язки приватизованого підприємства, передбачені законодавством
У законах, що регулюють діяльність приватизованих
підприємств в Україні,окремо зазначено, що Товариство має право здійснювати
будь-які дії, не забороне­ні законодавством, а саме:
ü 
укладати контракти та угоди з іншими сторонами;
ü 
приймати господарські рішення;
ü 
отримувати землю в користування чи оренду;
ü 
приймати на роботу працівників та звільняти їх;
ü 
отримувати кредити та позики;
ü 
мати банківські рахунки;
ü 
здійснювати інші дії, що породжують юридичні наслідки.
Товариствам надається достатня самостійність у
виборі видів діяльності та їх здійсненні. Однак, існують певні норми, які в
інтересах громадськості обмежують діяльність Товариства. Якщо Товариство не
дотримується відповідних нормативно-правових актів, то може бути проведене
офіційне розслідування, перевірка і, як наслідок, можуть застосовуватися
відповідні санкції як до самого Товариства, так і до його керівництва. У
міжнародній практиці відповідальність за дії акціонерного товариства головним
чином несуть члени Спостережної ради або посадові особи товариства, які входять
до складу Спостережної ради чи Правління.


2.2.2 Законодавство, що
регулює підприємницьку діяльність Товариства
Усі підприємства зобов’язані дотримуватися нормативно-правових актів
щодо підприємницької діяльності, в тому числі й таких, що регулюють:
ü 
порядок створення, організаційну структуру суб’єктів
підприємницької діяльності та здійснення підприємницької діяльності;
ü 
антимонопольний контроль;
ü 
процес приватизації;
ü 
оподаткування;
ü 
емісію та обіг цінних паперів;
ü 
валютний контроль;
ü 
митний контроль;
ü 
трудові правовідносини;
ü 
захист навколишнього середовища;
ü 
інші види правовідносин.
Товариства також повинні дотримуватися законів та
нормативних актів, що видаються місцевими органами державної влади та
управління тих адміністратив­но-територіальних одиниць, в межах яких вони
здійснюють свою діяльність.
Необхідно зазначити, що діяльність, яка підлягає
ліцензуванню, може здій­снюватися Товариством лише після отримання відповідної
ліцензії.
У своїй діяльності приватизовані підприємства
повинні виконувати не лише вимоги нормативних документів, що є загальними для
всіх недержавних підпри­ємств, а й підпорядковуватися окремим положенням
спеціального законодавства, яке регулює функціонування цих підприємств у
приватизаційний та постпривати-заційний періоди.
Крім того, Товариства повинні дотримуватися нормативно-правових актів,
що регулюють діяльність у конкретних галузях, таких як:
ü 
енергетика;
ü 
видобуток та використання корисних копалин; діяльність у галузі
телекомунікацій;
ü 
використання оборонних технологій;
ü  діяльність на
фондовому ринку (інвестиційні установи, включаючи ін­вестиційні фонди), в тому
числі діяльність брокерів та ділерів щодо операцій з цінними паперами;
ü  страхування.
2.3 Статут акціонерного товариства
Відповідно до Закону України «Про господарські
товариства», кожне Товариство повинно мати Статут. Статут є основним документом
акціонерного товариства, що має юридичну силу та регламентує, серед інших
положень, питання діяльності Товариства, а також основні права та обов’язки
акціонерів.
Вимоги Статуту Товариства є обов’язковими для
виконання всіма органами Товариства та його акціонерами. У Статуті визначаються
цілі створення Товарис­тва, види його діяльності та органи управління. Для
створення акціонерного това­риства його засновники повинні зареєструвати Статут
у виконавчому комітеті дер­жавної адміністрації за місцезнаходженням Товариства
відповідно до вимог зако­нодавства.
Протягом усього періоду діяльності Товариства
його Статут повинен бути дос­тупним для ознайомлення всім акціонерам,
інвесторам, аудиторам та іншим особам, які мають таке право згідно з чинним
законодавством України. Статут є важливим джерелом інформації для третіх осіб,
які бажають стати акціонерами Товариства.
2.3.1 Зміст Статуту
Відповідно до Закону України «Про господарські товариства»,
Статут обов’яз­ково повинен містити відомості про:
ü 
вид господарського товариства;
ü 
найменування та місцезнаходження Товариства;
ü 
мету та предмет діяльності Товариства;
ü 
склад засновників та учасників Товариства;
ü 
розмір та порядок створення статутного фонду Товариства;
ü  типи та категорії
акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, спів­відношення акцій різних
типів та категорій, кількість акцій, що купу­ються засновниками, наслідки
невиконання зобов’язань щодо викупу акцій;
ü  порядок розподілу
прибутку, включаючи виплату дивідендів, та покрит­тя збитків;
ü  склад та
компетенцію органів управління Товариства та порядок прий­няття ними рішень;
ü  порядок внесення
змін до установчих документів Товариства; .  порядок реорганізації та ліквідації Товариства.
Крім вищезазначених положень, Статут може містити
інші додаткові відомос­ті, що не суперечать чинному законодавству України.
2.3.2 Питання, що залишаються поза межами
Статуту
Зазвичай порядок управління діяльністю Товариства
акціонерами, членами Спостережної ради та членами Правління детально в Статуті
Товариства не визна­чається. Ці правила встановлюються у робочому порядку і за
допомогою інших внутрішніх нормативних документів, що затверджуються Загальними
зборами ак­ціонерів або Спостережною радою. Такі документи доповнюють та
розширюють положення Статуту. Крім того, процедура внесення змін і доповнень до
внутрішніх нормативних документів є більш простішою у порівнянні з процедурою,
передба­ченою для зміни Статуту. Основна вимога, яку належить брати до уваги
під час роз­робки внутрішніх нормативних документів, — їх відповідність
положенням Стату­ту. Норми внутрішніх документів, що суперечать Статуту, є
недійсними.
2.3.3 Внесення змін та доповнень до Статуту
Оскільки Статут є «внутрішнім законом»
Товариства, він повинен перегляда­тися у разі внесення змін або розширення
сфери діяльності Товариства.
Наприклад, до Статуту Товариства належить вносити
зміни за таких обставин:
ü 
зміна предмету та цілей діяльності Товариства;
ü  зміна
місцезнаходження Товариства або поширення його діяльності на зовнішні ринки;
ü  збільшення або
зменшення статутного фонду Товариства;
ü  зміна структури
та повноважень органів управління Товариства;
ü 
в деяких інших випадках.
Згідно із Законом України «Про господарські товариства»
рішення про вне­сення будь-яких змін та доповнень до Статуту приймаються
більшістю у три чвер­ті голосів акціонерів, що беруть участь у Загальних зборах
акціонерів. Рішення про затвердження Статуту в новій редакції також повинно
прийматися більшістю в три чверті голосів акціонерів, що беруть участь в
Загальних зборах» та є власниками голосуючих акцій.
Зміни та доповнення в установчі документи
(Статут, установчий договір, як­що такий укладено) оформляються окремим
додатком до них або шляхом викладен­ня установчих документів в новій редакції і
є невід’ємною частиною відповідних ус­тановчих документів. Зміни та доповнення
набувають чинності після реєстрації у відповідному органі, що здійснював
державну реєстрацію Товариства.
Перереєстрація Товариства здійснюється у таких
випадках:
ü 
зміна найменування Товариства;
ü  зміна
організаційно-правової форми (наприклад, відкрите акціонерне товариство буде
реорганізоване у товариство з обмеженою відповідаль­ністю);
ü 
зміна форми власності Товариства.
У разі перереєстрації Товариства готується новий
Статут. Перереєстрація суб’єкта підприємницької діяльності проводиться у
відповідності до Положення в порядку, встановленому для його державної
реєстрації.
3 Акції та інші ціні папери Акціонерного товариства
3.1 Цінні папери акціонерного товариства 
3.1.1. Загальні
положення про цінні папери
Товариство може залучати необхідні фінансові
ресурси шляхом випуску та реалізації цінних паперів на фондовому ринку1.
Цінні папери є грошовими доку­ментами, що засвідчують право володіння або
відносини позики, визначають взає­мовідносини між особою, яка випустила ці
документи, та їх власником і передба­чають, як правило, виплату доходу у
вигляді дивідендів або відсотків, а також мож­ливість передачі грошових та
інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.
У господарському обігу цінні папери мають певну
вартість і разом з грошима є засобом обігу та платежу, виконують роль
кредитного інструменту та забезпечу­ють спрощену передачу прав на різноманітні
блага.
Цінні папери поділяють на такі групи:
ü 
пайові цінні папери (акції);
ü  боргові цінні
папери (облігації, векселі, ощадні сертифікати тощо);
ü 
похідні цінні папери (фондові деривативи);
ü 
приватизаційні папери (приватизаційні майнові
сертифікати, житлові чеки, земельні бони).
Широкий випуск цінних паперів, створення та
розвиток їх ринку мають вели­ке значення для розвитку приватного сектору. Разом
з іншими джерелами (бюдже­том, власними коштами підприємств, кредитом) ринок
цінних паперів дозволяє за­безпечити альтернативне фінансування різних галузей
економіки.


3.1.2 Акції
акціонерного товариства, їх типи та категорії
Акція — цінний папір, що
засвідчує дольову участь у статутному фонді Това­риства і надає її власнику
певні корпоративні права.
Встановлене чинним законодавством поняття акції
чітко визначає особливі майнові права її власника на частину прибутку
Товариства, а також на частину майна в разі його ліквідації. У решті випадків
Товариство не зобов’язане поверта­ти власнику акцій його внесок до статутного
фонду Товариства та викуповувати ак­ції, що йому належать. Повернути вкладені
кошти власник акції може через про­даж акцій, які йому належать, на вторинному
(біржовому, позабіржовому) ринку цінних паперів за ринковою ціною.
Чинне законодавство обмежує відповідальність
власників акцій за зобов’язан­нями Товариства у межах належних їм акцій.
Наприклад, у разі банкрутства під­приємства акціонер ризикує втратити лише ті
кошти, що були внесені ним в обмін на акції Товариства. Володіння акцією не
передбачає наявності трудових відносин її власника з Товариством.
Право на випуск акцій в Україні мають лише
акціонерні товариства. Акції, що випускаються Товариством, поділяються:
1. за типами на:
іменні                  Пайові цінні
папери із зазначенням власника, якому належать права, засвідчені у цінному
папері.
на пред’явника   Пайові цінні
папери без зазначення власника. Права, засвідчені у цінному папері, належать
пред’явнику акції.
2. за категоріями на;
прості                 Пайові цінні
папери, що надають їх власнику право:
— на участь в управлінні Товариством;
— на участь у розподілі чистого прибутку
після вип­лати дивідендів по привілейованих акціях;
— у разі ліквідації Товариства — на отримання
части­ни його активів, але тільки після виконання Това­риством зобов’язань
перед бюджетом, кредитора­ми, а також власниками привілейованих акцій.
Привілейован    Пайові цінні
папери, що надають їх власнику:
— переважне право на отримання дивідендів;
— пріоритетне, порівняно з власниками
простих ак­цій, право на участь у розподілі майна Товариства в разі його ліквідації.
Власники привілейованих акцій не мають
права брати участь в управлінні Товариством (не мають права го­лосу), якщо інше
не
передбачене його Статутом.
3. за формами випуску на:
випущені у докуметарній форм    Для випуску акцій
в документарній формі Товариство виготовляє сертифікати акцій» відповідно
до вимог, визначених Державною комісією з цінних паперів т фондового ринку.
випущені
у бездокументарній формі У разі випуску
акцій в бездокументарній формі, Товариство оформлює глобальний сертифікат, який
відповідає загальному обсягу зареєстрованого випуску, і пе­редає його на
зберігання обраному ним депозитарію.
Треба зазначити, що найбільш поширеними на
фондовому ринку України є прості іменні акції.
Для визначення типу та категорії акцій, що
випускаються, необхідно брати до уваги встановлені чинним законодавством
обмеження, а саме:
ü 
у процесі приватизації майна державних підприємств шляхом їх
ü 
перетворення у відкриті акціонерні товариства можна випускати
тільки прості іменні акції;
ü  привілейовані
акції можна випускати лише на таку суму, яка не перевищує 10% статутного фонду
акціонерного товариства.
Випуск певної категорії акцій також залежить від
того, хто буде їх потенцій­ним покупцем. Під час емісії цінних паперів
Товариству необхідно враховувати ін­тереси потенційних інвесторів. Адже такі
інвестори купуватимуть ту чи іншу кате­горію акцій Товариства, виходячи з
поставлених цілей. Потенційні інвестори мо­жуть прагнути отримати доступ до
управління справами Товариства (тому їх буде цікавити придбання простих акцій)
або знизити ризик своїх капіталовкладень, от­римуючи гарантовану норму прибутку
та маючи можливість у разі ліквідації Това­риства повернути вкладені кошти
позачергово (тому купуватимуть привілейовані акції).
Оплату акцій Товариства можна здійснювати
грошовими коштами (у тому числі іноземною валютою), цінними паперами,
матеріальними цінностями, майно­вими правами. Форма оплати акцій визначається
Статутом Товариства. Незалежно від форми внеску вартість акцій виражається в
гривнях.
3.1.3 Інші цінні папери
акціонерного товариства
Облігація — цінний папір, що
засвідчує вкладення її власником грошових кош­тів, а також підтверджує
зобов’язання Товариства відшкодувати йому номінальну вартість такого цінного
паперу в передбачений у ньому строк з виплатою фіксова­ного відсотка (якщо інше
не передбачене умовами випуску).
Випуск облігацій здійснюють у разі виникнення
таких потреб:
ü  залучити
додатковий капітал, не зменшуючи вже існуючих часток акціонерів;
ü  отримати капітал
при нижчих процентах, ніж надають банки та інші фінансові джерела;
ü  забезпечити
довгострокове надання фіксованих процентів;
ü  ефективно та в
доступній формі отримати кредит безпосередньо у потенційних кредиторів;
ü  розширити та
урізноманітнити кредитні ресурси Товариства;
ü  встановити кредитний
рейтинг Товариства, що свідчить про рівень його кредитоспроможності
(платоспроможності).
Облігації можуть бути іменні та на пред’явника,
процентні та безпроцентні (цільові), такі, що вільно обертаються, і такі, що
мають обмежене коло обігу.Відповідно до чинного законодавства акціонерні
товариства можуть випуска­ти облігації лише після повної оплати всіх раніше
випущених акцій. При цьому су­ма випущених облігацій не може перевищувати 25% від розміру статутного
фонду. Усім без винятку видам підприємств заборонено випускати облігацій з
метою фор­мування та поповнення статутного фонду емітента, а також для покриття
збитків, пов’язаних з їх господарською діяльністю.
Вексель — безумовне грошове
зобов’язання однієї сторони сплатити іншій стороні визначену суму грошей у
певному місці і в певний строк.
Вексель є універсальним фінансовим інструментом,
який використовують як зручний засіб оформлення кредитно-розрахункових
відносин. Вексельний обіг прискорює розрахунки і розширює можливості
кредитування.
3.2 Вимоги, що ставляться до передачі
акцій
3.2.1 Вільна передача акцій
Прості іменні акції відкритих акціонерних
товариств, випущені в процесі при­ватизації, обертаються вільно: акціонери
можуть розпоряджатися своїми акціями без обмежень. Вони можуть продавати або іншим
способом відчужувати їх на ко­ристь будь-яких юридичних та фізичних осіб, якщо
інше не передбачене чинним законодавством. Емітентам забороняється
встановлювати не передбачені законо­давством обмеження стосовно відчуження
акціонерами відкритих акціонерних то­вариств акцій, набутих в процесі
приватизації.


3.2.2 Перехід та реалізація права власності на іменні
акції
Право власності на іменні акції, випущені в
бездокументарній формі, перехо­дить до нового власника з моменту зарахування
акцій на рахунок власника у зберігача цінних паперів і засвідчується випискою з
рахунку в цінних паперах, яку зберігач зобов’язаний надати власнику акцій. Іменні
акції, випущені в документарній формі, передаються новому власнику шляхом
повного індосаменту (передавального запису). Підтвердженням права власнос­ті на
іменні акції в документарній формі є бланк цінного паперу — сертифікат акцій.
Свої права, які випливають з іменної акції, а
саме, на участь в управлінні, от­римання дивідендів тощо, власник акції може
реалізувати з моменту внесення змін до реєстру акціонерів Товариства.
3.2.3 Реєстр акціонерів
Реєстр акціонерів — це складений на
певну дату перелік акціонерів (власників іменних цінних паперів) та номінальних
утримувачів, який є одним з основних кор­поративних документів Товариства. Він
дає можливість ідентифікувати акціонерів, а також кількість, номінальну
вартість та категорію акцій, що їм належать. Власники акцій отримують статус
акціонера і всі пов’язані з цим статусом права лише після того, як відповідні
відомості про них буде внесено до реєстру акціонерів.
Реєстр акціонерів ведеться з метою всебічного та
повного забезпечення прав акціонерів та відстеження обігу випущених акцій
Товариства.
З погляду емітента, правильна та незалежна
реєстрація прав власності на ак­ції є способом залучення внутрішнього й,
особливо, іноземного капіталу. Існування ефективної системи реєстрації
власників іменних цінних паперів, з точки зору по­тенційного інвестора, є
гарантом його корпоративних прав.
Здійснювати діяльність щодо ведення реєстру
акціонерів може:
ü 
Емітент — Має право вести власний реєстр, якщо кількість
акціонерів —
власників
іменних цінних паперів не переви­щує 500 і за умови наявності дозволу на ведення реєс­тру
власників іменних цінних паперів.
ü  Реєстратор — Суб’єкт підприємницької
діяльності, що має дозвіл наведення реєстру власників іменних цінних паперів,
який видається Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку. Ведення
реєстрів власників іменнихцінних паперів є для реєстратора виключним видом
його діяльності, який не може поєднуватися з іншими видами діяльності, крім
депозитарної.
Основні функції реєстратора полягають у
здійсненні ним таких видів діяльності:
ü 
формування системи реєстру акціонерів (власників іменних цінних па­перів)
— поетапне внесення
в систему інформації про емітента та випущені ним акції, а також власників та
акції, що їм належать;
ü 
внесення змін до системи реєстру акціонерів та корегування
відомостей про зареєстрованих в системі реєстру осіб;
ü 
надання емітенту послуг, пов’язаних з реєстраторською діяльністю:
ü 
допомога в підготовці та проведенні Загальних зборів акціонерів;
ü 
нарахування та сплата дивідендів;
ü 
надання консультаційних послуг з питань обігу цінних паперів та об­ліку
прав власності на них.
Доступ до системи реєстру обмежується колом осіб,
які мають право отриму­вати цю інформацію. Такими особами є:
ü 
емітент;
ü 
зареєстровані фізичні та юридичні особи;
ü 
державні органи та установи в межах наданих їм повноважень, перед­бачених
чинним законодавством.
Емітент має право отримувати всю інформацію, що
міститься в системі реєс­тру, але не має права її розголошувати.
Зареєстровані особи мають право отримати
інформацію щодо свого особово­го рахунку, але не можуть отримати таких
відомостей про інших власників та ак­ції, що їм належать.
Доступ державних органів та установ до системи
реєстру здійснюється згідно з чинним законодавством на підставі письмового
запиту, підписаного керівником та засвідченого печаткою цього органу.
Уповноважені особи державних органів та ус­танов мають право отримати
інформацію з системи реєстру в межах їх повноважень, визначених чинним
законодавством України.
Усім іншим особам доступ до інформації системи
реєстру забороняється.
4 Управлінський
облік
У процесі здійснення діяльності Товариство має
вести документацію та облік, що відповідають вимогам чинного законодавства та
контрактів, укладених Товари­ством. Книги та документацію Товариства, зазвичай,
поділяють на такі категорії:
• корпоративні;
• фінансові;
• кадрові; 
• юридичні;
• інші.
4.1 Корпоративні книги
До корпоративних книг Товариства входять усі
документи, які підтверджують, що підприємство зареєстроване як акціонерне
товариство і з моменту реєстрації здійснює свою діяльність згідно з установчими
документами Товариства та закона­ми, що регулюють діяльність акціонерних
товариств. Належне ведення корпоратив­них книг є необхідною умовою забезпечення
прозорості діяльності Товариства для контролюючих органів, органів державної
влади та управління, акціонерів і третіх осіб (громадськості та потенційних інвесторів).
Наявність перелічених далі доку­ментів у консолідованому та систематизованому
вигляді істотно полегшить роботу посадовим особам Товариства. Відповідальність
за ведення корпоративних книг, як правило, несуть секретар Правління та
головний юрист Товариства. До цих книг входять такі документи:
ü 
свідоцтво про державну реєстрацію Товариства;
ü 
зареєстровані у встановленому порядку установчі документи
Товариства (Статут та Установчий договір), а також всі зміни та додатки до них;
ü  оригінали (копії)
усіх ліцензій, патентів та дозволів, виданих Товариству для здійснення його
діяльності органами державної влади та місцевого самоврядування;
ü  документи
(квитанції, повідомлення), що свідчать про своєчасне персо­нальне повідомлення
кожного акціонера про кожні Загальні збори акці­онерів, а також відмови від
участі у Зборах, якщо такі надходили від ак­ціонерів;
ü  усі довіреності,
видані акціонерами, повідомлення про анулювання дові­реностей, якщо такі
надходили від акціонерів;
ü  протоколи усіх
річних та позачергових Загальних зборів акціонерів То­вариства;
ü 
документи (квитанції, повідомлення), що свідчать про своєчасне
персо­нальне повідомлення кожного члена Спостережної ради про кожне за­сідання
ради, а також відмови від участі у засіданнях, якщо такі надхо­дили;
ü 
протоколи усіх засідань Спостережної ради або документів, що
свідчать про прийняття Спостережною радою рішень шляхом опитування, селекторних
засідань тощо;
ü 
внутрішні нормативні документи Товариства (Положення про Правлін­ня;
Положення про Спостережну раду; Положення про порядок розпо­ділу прибутку
Товариства тощо);
ü 
правила внутрішнього трудового розпорядку Товариства, затверджені
Правлінням;
ü 
протоколи усіх засідань Правління та Ревізійної комісії;
ü 
перелік усіх посадових осіб Товариства, включаючи усіх посадових
осіб та працівників, що мають довіреність на представництво інтересів То­вариства;
ü 
система реєстру власників іменних цінних паперів (у разі
необхідності).


4.2 Фінансова документація
Фінансова документація включає документи, необхідні
для підготовки звітів, що надаються до податкової інспекції, а також для
здійснення контролю за резуль­татами діяльності Товариства. Відповідальність за
ведення такої документації покла­дається на фінансового директора, якому
допомагає головний бухгалтер Товариства та контролює Ревізійна комісія.
Зовнішні аудитори перевіряють цю документацію у процесі підготовки періодичних
звітів, що надаються Ревізійній комісії та Загаль­ним зборам акціонерів. Всю
документацію належить вести згідно з правилами та нормами, що встановлені
законодавством України. Якщо Товариство має намір здійснювати
зовнішньоекономічну діяльність або будь-які інші види діяльності на
міжнародному ринку або збирається запропонувати свої акції іноземним інвесто­рам,
то фінансова документація також повинна відповідати міжнародним стандартам та
нормам ведення бухгалтерського обліку2. Зовнішні аудитори можуть
надава­ти Товариству консультаційну допомогу з питань ведення фінансової
документації та приведення її у відповідність до встановлених норм.
Фінансова документація включає:
ü 
записи про банківські рахунки;
ü  записи про
рахунки кредиторської заборгованості (включаючи отримані кредити);
ü  записи про
рахунки дебіторської заборгованості (включаючи надані по­зики);
ü  щомісячні,
щоквартальні та річні звіти, рахунки прибутку та збитків, звіти про доходи та
рух грошової готівки;
ü  звіти щодо стану
контрактів, за якими здійснюються операції та рахун­ки проміжних виплат;
ü  записи про всі
основні фонди;
ü  платіжні
відомості щодо заробітної платні;
ü  копії усіх
бізнес-планів, затверджених Загальними зборами акціонерів, а також звітів, що
викладають перспективну оцінку діяльності Товариства;
ü 
усі внутрішні звіти та аналізи стану справ.
4.3 Облік кадрів
Як правило, цей вид обліку здійснюється у Товаристві
спеціально створеним відділом кадрів під керівництвом або за допомогою
головного юриста Товариства. Належне ведення обліку кадрів передбачає
систематичне заповнення, обробку та накопичення таких видів документів та
інформації:
ü 
трудові книжки працівників Товариства;
ü  переліки
працівників з анкетними даними (прізвище, ім’я, по батькові, адреса, дата
прийому на роботу, посада, оклад, зміни посадового стану, оцінка якості роботи
та оцінка особистих якостей);
ü  матеріали та
програми, пов’язані з підвищенням кваліфікації працівників;
ü  документація, що
стосуєтеся претензій, які пред’являються працівника­ми до Товариства (включаючи
скарги працівників Товариства;
ü 
справи, що передаються до суду, документи, що відбивають
обговорення умов трудових договорів);
ü 
копії колективних та індивідуальних трудових договорів, як чинних,
так і тих, що втратили силу за останні 5 років;
ü 
посадові інструкції; а також документи, що містять аналіз
специфіки різ­них посад та вимог, що пред’являються до робочого місця та виконавця;
ü 
листування з працівниками Товариства та про працівників
Товариства;
ü 
штатний; розпис та система виплати компенсаційних винагород за
збут продукції Товариства;
ü  перелік усіх
пільг, що надаються працівникам Товариства (відпустки, медичне обслуговування,
пенсійне забезпечення, премії, придбання ак­цій Товариства тощо);
ü 
документи, що підтверджують внески Товариства до Пенсійного та
інших фондів, участь Товариства у програмах страхування персоналу тощо;
ü 
архів кореспонденції з представниками працівників Товариства;
ü 
інформація про авторські права працівників Товариства на винаходи,
відкриття тощо.
4.4 Юридична документація
Юридична документація повинна включати усі
контракти, що укладаються або укладалися Товариством, та пов’язане з ними
листування; документацію та листу­вання щодо судових або арбітражних спорів;
листування та звіти, що надаються То­вариством до державних органів і навпаки.
Зазначену документацію можна розді­лити на дві категорії:
документація,
що знаходиться в роботі
 Договори, термін
дії яких ще не закінчився; документація щодо, судових та арбітражних справ, що
знаходяться в процесі розгляду; звіти поточного року, що надаються до державних
органів. Ця документація повинна зберігатися у фахівця (виконавця), що відпо­відає
або контролює певну сферу діяльності Товари­ства.. 
 архівна
документація
Договори,
термін дії яких вже закінчився; документація щодо судових та арбітражних справ,
в яких будь брало участь Товариство; звіти за минулі роки та Інша документація
минулих років. З метою пос­тійного чи тимчасового зберігання документів Това­риство
може створити архів (архівний підрозділ). Звіти повинні зберігатися в архіві
протягом часу, пе­редбаченого відповідними нормативно-правовими ак­тами. У
випадках, коли законодавство України окремо не визначає терміну та порядку
збереження докумен­тації на підприємстві, акціонерні товариства зобов’язані
зберігати документи протягом терміну, визначеного Положенням про архіви
підприємства, що затверджу­ється Загальними зборами акціонерів.
Юридична документація, в свою чергу, поділяється
на такі категорії:
1. Договори:
документи, що стосуються кредитів, угоди щодо
цінних паперів, догово­ри купівлі продажу, застави та інші договори, за якими
Товариство пря­мо чи опосередковано має дебіторську або кредиторську
заборгованість;
ü 
договори про оренду та угоди, що стосуються нерухомого майна, яке
є власністю Товариства або знаходиться в його користуванні;
ü 
договори з партнерами щодо розробки, виробництва або поставки про­дукції
Товариства (включаючи всі інженерні та проектні креслення);
ü 
договори з постачальниками, дистриб’юторами, транспортними агента­ми
та інші договори, що укладені Товариством з партнерами;
ü 
договори Товариства, які стосуються переходу права власності на
акції Товариства.
2. Процесуальні документи (судові процеси та
арбітраж):
ü 
копії усіх листів, претензій, позовів, що пред’являються
Товариством або до Товариства;
ü 
копії усіх рішень суду або арбітражного суду стосовно будь-яких
судо­вих або арбітражних процесів, у яких брало участь Товариство;
ü  записи щодо всіх
судових спорів, що очікуються.
3. Документація, що стосується цінних паперів
Товариства:
ü 
документи щодо реєстрації випуску цінних паперів у Державній
комісії з цінних паперів та фондового ринку;
ü 
реєстр власників іменних цінних паперів Товариства;
ü 
звітність Товариства, пов’язана з випуском та обігом цінних
паперів:
— річна звітність Товариства про свій
фінансово-господарський стан та результати діяльності перед громадськістю та
Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;
— квартальна звітність Товариства, що самостійно
веде реєстр власників іменних цінних паперів, перед Державною комісією з цінних
паперів та фондового ринку.
4. Документація, що стосується інтелектуальної
власності Товариства
Інтелектуальна власність є виключним правом на
отримання доходу від доку­ментально засвідчених розробок та результатів творчої
діяльності.
У міжнародній практиці інтелектуальну власність
поділяють на такі категорії:
ü  об’єкти
промислової власності (патенти на винахід, свідоцтва на корисні
моделі, патенти на промислові зразки, свідоцтва на товарні знаки, фірмові
найменування та інша інтелектуальна власність, що належить Товариству або
зареєстрована Товариством у відповідних державних установах тощо);
ü  об’єкти
авторського права (наукові публікації, в тому числі монографії, дисертації,
звіти про науково-дослідні, конструкторське-технічні та проектні роботи,
аудіовізуальні твори, витвори архітектури, містобуду­вання, програми для
електронно-обчислювальних машин (ЕОМ), бази даних, топології інтегральних
мікросхем тощо). Як правило, авторське право має бути належним чином
зареєстроване;
ü  ноу-хау (комерційні
таємниці, технологічні таємниці, фінансові таємни­ці, організаційні таємниці
тощо).
ü 
права, що випливають із ліцензійних договорів, укладених
Товариством, на використання винаходів, захищених патентами, що належать
іншим особам, або навпаки дозволяють третім особам використовувати патен­ти
Товариства за певну плату;
ü 
права, що випливають із укладених Товариством договорів, на
викорис­тання комп’ютерних програм;
ü  інші аналогічні
права. 
5. Періодичні звіти, що надаються в інші
державні органи
Крім фінансової звітності та звітності щодо
роботи з цінними паперами в То­варистві існують інші види звітності, що
передбачаються чинними нормативно-правовими актами України. З метою полегшення
роботи на підприємстві рекомен­дується розробити та прийняти Положення про
організацію звітності в Товаристві, яке передбачало б порядок складання
звітності на підприємстві, термін її надання в державні органи, особу (осіб),
відповідальних за правильне складання звітів та сво­єчасне їх надання до
державних органів.
Так, наприклад, Товариство періодично надає звіти
до:
v  органів
статистики — звіти щодо заборгованості із заробітної платні, звіти щодо
екологічних платежів, виплат за природні ресурси та поточ­ні платежі на охорону
природи, звіти про зовнішню трудову міграцію та інші звіти;
v  державної служби
зайнятості — звіти щодо кількості працівників у То­варистві, про наявність
робочих місць, звільнених та прийнятих на ро­боту працівників, інші види
звітів;
v  пенсійного фонду — бухгалтерська
документація, звіти про сплату страхових внесків до пенсійного фонду, інша
документація;
v 
інших органів відповідно до чинного законодавства України.
4.5 Документація періоду приватизації
Документація періоду приватизації включає всі
документи, що відображають дії Товариства в процесі приватизації. Ця
документація включає:
v 
копію заявки на приватизацію, що подавалася до органу
приватизації;
v 
копію рішення про приватизацію;
v  копію акту оцінки
вартості майна, передаточного балансу, протоколів та інших документів, що
відображають роботу комісії з приватизації та комісії з інвентаризації;
v 
копію плану приватизації;
v 
копію рішення про затвердження плану приватизації;
v  копії додаткових
документів та рішень органу приватизації й інших, компетентних державних
органів, пов’язаних з приватизацією підпри­ємства.
5 Банкрутство
та ліквідація товариства
5.1 Банкрутство Товариства
1. Визначення банкрутства
Неплатоспроможність — це недостатність
ліквідних активів, необхідних Това­риству для розрахунків за своїми
зобов’язаннями і продовження господарської ді­яльності.
Банкрутство — це стан
неплатоспроможності, що підтверджує нездатність То­вариства у встановлений
законодавством термін задовольнити вимоги, які пред’яв­ляються до нього
кредиторами, та виконати зобов’язання перед бюджетом1. Това­риство
визнається банкрутом відповідно до положень законодавства про банкрутс­тво.
У розвинутій ринковій економіці банкрутство є
звичайним явищем. До про­цедури банкрутства вдаються з метою досягнення
фінансової стабільності підпри­ємства та найбільш оптимального розподілу його
активів. Досить часто ініціювання процедури банкрутства призводить до того, що
в процесі реструктуризації на міс­ці підприємства-банкрута створюється нове
життєздатне та конкурентоспроможне Товариство.
2. Санація та ліквідація Товариства
Під час судочинства щодо справ про банкрутство
усі учасники процесу зав­жди ретельно аналізують два основних варіанти виходу з
банкрутства —
санацію
підприємства-боржника або ліквідацію його активів.
Санація — це система
заходів щодо уникнення ліквідації Товариства у проце­сі банкрутства, яка
передбачає задоволення третьою особою вимог кредиторів до боржника на певних
умовах. Санація може також здійснюватися шляхом укладан­ня угоди з усіма
кредиторами Товариства, за якою виплати кредиторам здійсню­ються на умовах, що
відрізняються від попередніх умов, узгоджених на момент на­дання кредиту або
позики. Така форма санації дозволяє Товариству функціонувати далі та звести до
мінімуму збитки кредиторів. Крім того, санація може передбача­ти, наприклад,
злиття підприємства, що опинилося на межі банкрутства, з більш мо­гутньою
компанією, перепрофілювання його діяльності та зміну корпоративної структури,
ліквідацію неприбуткових виробництв, цехів тощо та пов’язаний з цим продаж
частини активів підприємства-боржника. Ці заходи слід відрізняти від пов­ної
ліквідації активів Товариства, про яку йдеться далі. Санація дозволяє і кредито­рам,
і акціонерам уникнути значних витрат, зусиль та втрат часу, пов’язаних з лік­відацією
підприємства-банкрута. Ліквідація активів Товариства. Якщо
пропозиції щодо санації підприємства не надходили або їх було відхилено, в
процесі банкрутства створюється ліквідаційна комісія, основним завданням якої є
погашення боргів підприємства-боржника пе­ред кредиторами за рахунок коштів від
продажу його активів. Якщо борги підпри­ємства-боржника є занадто великими, то
для їх погашення необхідно продати все його майно або таку велику його частку,
що продовження його функціонування ви­явиться неможливим. Лише в цих випадках
арбітражний суд приймає рішення що­до ліквідації підприємства-банкрута. Таким
чином, ліквідація певної частки активів підприємства-банкрута не в усіх
випадках призводить до його ліквідації як суб’єк­та підприємницької діяльності.
3. Процедура банкрутства
Чинне законодавство України детально регламентує
порядок та послідовність виконання заходів, пов’язаних з банкрутством.
Судочинство щодо справ про банкрутство здійснюється
в Україні арбітражни­ми судами за місцем знаходження підприємства-банкрута.
Справи про банкрутство у судовій практиці вважаються досить складними, і часто
їх розгляд триває багато місяців. Тому наведена нижче схема може дати лише
загальне уявлення про послі­довність заходів, які проводяться у таких випадках.
Загалом ці заходи зводяться до таких кроків:
· 
подання заяви до арбітражного суду;
· 
прийняття рішення щодо порушення справи про банкрутство;
· 
публікація повідомлення в пресі щодо порушення справи;
· 
подання претензій кредиторами;
· 
подання та розгляд пропозицій щодо санації;
· 
визнання боржника банкрутом (за відсутності пропозицій щодо
санації або в разі їх відхилення);
· 
робота
ліквідаційної
комісії, спрямована на погашення претензій креди­торів;
· 
відновлення роботи звільненого від боргів підприємства;
· 
прийняття рішення арбітражного суду про ліквідацію юридичної
особи-банкрута — у тому разі, якщо після задоволення всіх претензій майна
банкрута не залишилося або майно, що залишилося, є недостатнім для продовження
роботи;
· 
ліквідація Товариства-банкрута. 
4. Ініціювання процедури банкрутства
Ініціювати процедуру банкрутства можуть як
кредитори Товариства, так і са­ме Товариство. Загальновідомо, що ініціаторами
процедури банкрутства здебільшо­го виступають кредитори. У процесі банкрутства
вони мають проводити свою, де­тально продуману політику. Для кредитора важливо
оцінити, що є більш вигідним: зберегти підприємство-боржника як цілісний
майновий комплекс (сподіваючись на погашення боргів у майбутньому) чи отримати
борг (частку боргу) через ліквідацію боржника. У багатьох випадках, наприклад,
доцільно здійснювати санацію Товари­ства. Цей захід вважають успішним, якщо
кредитори зазнають менших збитків по­рівняно з тими, що можуть виникнути в разі
ліквідації Товариства.
У світовій практиці справи про банкрутство часто
порушуються за ініціативою боржників. Така можливість передбачається і
законодавством України. Боржнику ця процедура часто дозволяє за досить короткий
проміжок часу позбутися боргів і відновити нормальну роботу підприємства.
Ініціюючи банкрутство, підприємство боржник може уникнути ситуації, коли борги
починають рости «немов на дріж­джах», а також отримати право вибору умов
проведення санації.
5.2 Ліквідація Товариства
1. Поняття ліквідації Товариства
Ліквідація Товариства — це комплекс
економіко-правових заходів, спрямова­них на припинення існування юридичної
особи як суб«єкта підприємницької діяль­ності без переходу прав та обов»язків у
порядку правонаступництва.
Банкрутство може бути окремим випадком
ліквідації, однак причиною лікві­дації Товариства не завжди є його
неплатоспроможність. Товариство може припи­нити свою діяльність також за таких
обставин:
· 
після закінчення терміну, на який воно створювалося, після
досягнення мети, що ставилася під час його створення, або за інших обставин, пе­редбачених
установчими документами;
· 
за рішенням Загальних зборів акціонерів;
· 
на підставі рішення суду або арбітражного суду за поданням
органів, що контролюють діяльність Товариства в разі систематичного або гру­бого
порушення ним законодавства, а саме:
— провадження діяльності, що суперечить установчим
документам та за­конодавству;
— визнання установчих документів недійсними або
такими, що суперечать законодавству;
— несвоєчасного повідомлення про зміну його назви, організаційної
форми, форми власності та місцезнаходження;
— неподання протягом року до органів державної
податкової служби звітності, передбаченої чинним законодавством.
2. Порядок ліквідації Товариства
Ліквідацію проводить ліквідаційна комісія,
призначена самим Товариством, а в разі припинення діяльності Товариства за
рішенням суду чи арбітражного суду — ліквідаційна комісія, призначена цими органами.
Робота ліквідаційної комісії скла­дається з таких головних етапів:
· 
публікація в місцевому та одному з офіційних центральних
друкованих органів повідомлення про ліквідацію Товариства із зазначенням
терміну пред’явлення претензій кредиторами;
· 
оцінка майна Товариства;
· 
комплекс заходів щодо розрахунків з дебіторами та кредиторами То­вариства;
· 
розподіл грошових коштів, включаючи кошти від розпродажу майна
Товариства, що залишилися після розрахунків з кредиторами, між акці­онерами
пропорційно частці у статутному фонді Товариства, що нале­жить кожному з них;
· 
складання та надання ліквідаційного балансу на затвердження
органу, що створив ліквідаційну комісію;
· 
подання до органу, що здійснює державну реєстрацію, документів, не­обхідних
для скасування державної реєстрації Товариства.
Ліквідація
Товариства вважається завершеною, а Товариство — таким, що припинило свою діяльність (у
даному випадку — ліквідованим) з моменту внесен­ня запису про це до державного
реєстру.
ВИСНОВОК
Так як масова приватизація, що здійснюється в
Україні, трансформувала тисячі великих та середніх підприємств у відкриті
акціонерні товариства, то це дало змогу мільйонам громадян стати власниками та створило необхідну мотивацію та зацікавленість в ефективному
функціонуванні приватизованих підприємств. Ефективне управління відкритим
акціонерним товариством потребує тісної співпраці між ак­ціонерами, їх
представниками у Спостережній раді та Правлінням.
В цій курсовій викладено основні принципи
корпоративного управління, що є загальноприйнятими у країнах світової
співдружності. Оскільки більшість великих та середніх приватизованих
підприємств України набули форми відкритих акціонерних товариств, основну увагу
в ній зосереджено на правових нормах та практичних механізмах, що
застосовуються саме до акціонерних товариств такого виду. Ця курсова розроблена
на базі чинного законодавства України. Проте, варто брати до уваги, що зараз в
цій сфері триває активний законотворчий процес. Тому ця курсова може бути
використаний як загальний довідник.
ДОДАТОК А
Установчий договір про створення
відкритого акціонерного товариства
м.(с.)__________                                               «____»_________200__р.
Засновниками відкритого акціонерного товариства
виступають:
1) орган приватизації — ______________________________________
(назва органу приватизації)
в особі______________________________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові; посада)
2) юридична особа_____________________________________________
(повна назва юридичної особи)
в особі____________________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові; посада)
— юридична особа_____________________________________________
(повна назва юридичної особи)
в особі____________________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові; посада)
— юридична особа_____________________________________________
(повна назва юридичної особи)
в особі_______________________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові; посада)
— юридична особа_____________________________________________
(повна назва юридичної особи)
в особі_______________________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові; посада)
3) фізична особа — ____________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові; посада)


— фізична особа — ____________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові; посада)
— фізична особа — ____________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові; посада)
— фізична особа — ___________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові; посада)
Сторони уклали договір про перетворення_________________________
__________________________________________________________
(повна назва підприємства)
у відкрите акціонерне товариство «______________________________»
(найменування товариства)
(надалі — Товариство), що знаходиться за адресою:______________
_____________________________________________________________
1. Товариство з моменту державної реєстрації є
юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в
банківських установах, печатку, штампи, товарний знак та інші реквізити.
2. Товариство може створювати та території України і
за її межа­ми дочірні підприємства, філії та представництва відповідно до чин­ного
законодавства України та держави за місцем реєстрації.
3. Товариство може бути учасником спільних
підприємств, акціо­нерних та інших товариств, концернів, консорціумів,
асоціацій, ін­ших добровільних об’єднань.
4. Предметом діяльності Товариства є___________________________
___________________________________________________________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________________________________________________________
З.Товариство має право без обмежень приймати
рішення щодо напрямів своєї діяльності.
6. Товариство може від свого імені укладати угоди,
набувати май­нових та особистих немайнових прав і нести обов’язки, бути позива­чем
та відповідачем у суді, Арбітражному суді та третейському суді.
7. Товариство у своїй діяльності керується чинним
законодавст­вом, цим Договором, статутом, а також внутрішніми правилами про­цедур,
регламентами та іншими локальними нормативними актами.
8. Права та обов’язки учасників Товариства
визначаються його статутом.
9. Товариство є власником:
— майна, переданого йому засновниками;
— майна, одержаного в результаті його
фінансово-господарської діяльності, а також іншого, набутого на підставах, не
заборонених чинним законодавством.
10. Для забезпечення діяльності Товариства
створюється статут­ний фонд у розмірі__________________________________________________
(писати літерами)
_______________________________________________________________________________________(______________________________)
Грн.,
(цифрами)
поділений на_________________________простих акцій номінальною
вартістю_______________________грн. кожна.
Статутний фонд створюється за рахунок внесків
акціонерів в об­мін на акції Товариства.
Акціонери відповідають за зобов’язаннями
Товариства тільки в межах належних їм акцій.
Усі акції розподіляються між засновниками
Товариства таким чи­ном:
____________________________________________________________________________________________________________________________
Юридичні та фізичні особи,          Номінальна                  Загальна
яким передаються акції ВАТ                   Кількість             вартість              вартість                   
_________________________      ________________________________  акцій, шт.                                           
акції, грн.               акції, грн..
(назва акціонерного товариства)_________________________________
__________________________________________________________
1.___________________________________________________________________________________________________________________________
2.___________________________________________________________________________________________________________________________
______________________________________________________________________________________________________________________________
11. Акції безоплатно передаються засновникам органом
привати­зації відповідно до їх внесків до статутного фонду Товариства протя­гом
______днів з моменту
реєстрації фінансовим органом акцій То­вариства та інформації про їх випуск.
У Товаристві створюється резервний фонд у розмірі
25 відсотків
статутного фонду за рахунок щорічних відрахувань у розмірі 5 відсот­ків від чистого
прибутку Товариства.
Кошти фонду знаходяться в повному розпорядженні
Товариства. Можливі збитки Товариства покриваються за рахунок резервного фонду.
Кошти фонду зараховуються на спеціальний рахунок
в установі банку і на інші цілі не витрачаються.
12. Органи управління Товариства, його організаційна
структура визначаються статутом Товариства.
13. Контроль за фінансовою і господарською діяльністю
правлін­ня Товариства здійснюється ревізійною комісією. Створення, кіль­кісний
склад та порядок діяльності ревізійної комісії визначаються статутом
Товариства.
У разі ліквідації Товариства належні йому кошти
розподіля­ються ліквідаційною комісією між акціонерами пропорційно сумар­ній
номінальній вартості належних їм акцій.
15. Договір набирає чинності з моменту його
підписання учасни­ками.
16.  Цей Договір складено в__________________________примірниках,
один з яких знаходиться у справах__________________________________
____________нотаріальної контори, а інші _____________в учасників.
17. Учасники:
1) орган приватизації — ________________________________________
(повна назва та юридична адреса)
в особі_______________________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові; посада)
2) юридична особа_____________________________________________
(повна назва юридичної особи)
в особі____________________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові; посада)
— юридична особа____________________________________________
(повна назва юридичної особи)
в особі______________________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові; посада)
— юридична особа_____________________________________________
(повна назва юридичної особи)
в особі_______________________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові; посада)
— юридична особа_____________________________________________
(повна назва юридичної особи)
в особі_______________________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові; посада)
3) фізична особа — ____________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові)
Паспорт: серія______№_______, виданий «__»____________199__р.
___________________________________________________________________________________________________________________________
(назва органу, що видала паспорт)
— фізична особа — ____________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові)
Паспорт: серія____№______________, виданий «___»_________199__р.
____________________________________________________________________________________________________________________________
(назва органу, що видав паспорт)
— фізична особа — _________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові)
Паспорт: серія___№____________, виданий «__»_____________199__р.
____________________________________________________________________________________________________________________________
(назва органу, що видав паспорт)
Підписи учасників.


ДОДАТОК Б
ЗАТВЕРДЖУЮ
(назва державного органу)
(посада)
ї, (прізвище, ім’я та по
батькові)
«_____»_______________ 200 _ р.
ТИПОВИЙ СТАТУТ
відкритого акціонерного Товариства, створеного в
процесі корпоратизації або приватизації
(ПРОЕКТ)
Відкрите акціонерне
товариство «____________________________» (далі — Товариство)
засновано відповідно до рішення _____________________________
___________________________________________________________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________________________________________________________
(назва державного органу — засновника)
від «_____»___________________200__р. №_______________ шляхом перетворення державного
підприємства______________________________
(назва)
у відкрите акціонерне товариство відповідно до ,___________________


Стаття 1
НАЗВА ТА МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ ТОВАРИСТВА
1.1. 
Повна офіційна назва Товариства — «_____________________________________________________________
____________________________________________________________.”
Скорочена назва Товариства —
«______________________________».
1.2 Місцезнаходження Товариства: ______________________________.
Стаття 2
МЕТА ТА ПРЕДМЕТ ДІЯЛЬНОСТІ ТОВАРИСТВА
2.1. Метою діяльності Товариства є:
___________________________________________________________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________________________________________________________
2.2. Предметом діяльності Товариства є:
____________________________________________________________________________________________________________________________
___________________________________________________________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________________________________________________________
2.3. Товариство, відповідно до мети своєї діяльності,
здійснює будь-які види господарської діяльності, за винятком заборонених за­конодавством
України.
2.4. Види діяльності, що підлягають ліцензуванню,
здійснюються Товариством після одержання відповідної ліцензії.
2:5. Окремі роботи, що потребують від виконавця
спеціальних знань і допуску до роботи, пов’язаної з державною таємницею, вико­нуються
особами, підготовленими у визначеному для таких робіт по­рядку і за наявності у
них допуску до державної таємниці відповідної форми.
2.6. Захист державної таємниці Товариства здійснюється
відповід­но до вимог Закону України «Про державну таємницю»та інших
за­конодавчих актів з цього питання.
Стаття З
ЮРИДИЧНИЙ СТАТУС ТОВАРИСТВА
3.1. Товариство є юридичною особою. Права та обов’язки
юри­дичної особи Товариство набуває з дня його державної реєстрації. Товариство
має самостійний баланс, розрахунковий, валютний та ін­ші рахунки в установах
банків, круглу печатку зі своєю повною наз­вою, фірмовий знак (символіку), а
також інші необхідні реквізити.
3.2..Товариство несе відповідальність по своїх
зобов’язаннях тіль­ки в межах свого майна. Акціонери ризикують зазнати збитків
від ді­яльності Товариства тільки в межах свого внеску (пакета належних їм акцій)
до Статутного фонду.
3.3. Товариство не відповідає за майновими
зобов’язаннями акціо­нерів.
3.4. Товариство є правонаступником прав і обов’язків
___________________________________________________________________________________________________________________________
_____________________________________________________________
(назва державного підприємства)
____________________________________________________________________________________________________________________________
(межі правонаступництва)
3.5. Майно Товариства складається з основних фондів та
обігових коштів, а також цінностей, вартість яких відображено в балансі То­вариства.
3.6. Товариство є власником:
— майна, переданого йому засновником у власність;
— продукції, виробленої Товариством внаслідок
господарської ді­яльності;
— іншого майна, набутого на підставах, не
заборонених чинним законодавством.
3.7. Товариство має право продавати, передавати
безкоштовно;’ обмінювати, передавати в оренду юридичним та фізичним особам за­соби
виробництва та інші матеріальні цінності, використовувати та відчужувати їх
іншим особам, якщо це не суперечить чинному зако­нодавству України та цьому
Статуту.
З моменту прийняття рішення про продаж акцій
відкритого акці­онерного Товариства застава його майна здійснюється з дозволу
від­повідного органу приватизації.
3.8. Товариство має право укладати угоди (контракти),
зокрема угоди купівлі-продажу, підряду, страхування майна, перевезень, збе­рігання,
доручення і комісії тощо, набувати майнові та особисті не-майнові права,
вступати в зобов’язання, бути позивачем або відпові­дачем у суді, арбітражному
суді, третейському суді України, а також у судах інших держав.
3.9. Товариство має право за встановленим чинним
законодавст­вом порядком:
— випускати цінні папери;
— засновувати об’єднання та брати участь в
об«єднаннях з іншими суб»єктами підприємницької діяльності;
— створювати на території України та за її межами
свої філії, представництва та дочірні підприємства;
— чинити інші дії, що не суперечать чинному законодавству.
3.10. Товариство має право придбавати на ринку цінних
паперів випущені ним акції для подальшого продажу іншим особам або ану­лювання.
Протягом періоду, коли у державній власності
перебуває 25
і
біль­ше відсотків акцій Товариства, Товариство не може придбати власні акції.
Придбані акції можуть бути на балансі Товариства
не більше од­ного року. Акції, що не були продані протягом цього терміну, підля­гають
анулюванню з відповідним зменшенням статутного фонду То­вариства. Розподіл
прибутку, а також голосування та визначення кворуму на Загальних зборах
акціонерів проводяться без урахування придбаних Товариством акцій.
3.11. Товариство має право здійснювати випуск акцій
різних кате­горій. У разі випуску акцій різних категорій до Статуту Товариства
вносяться відповідні доповнення, які визначають обсяг прав та зобо­в’язань
власників цих акцій.
3.12. Створені Товариством філії,  представництва та
дочірні під­приємства,  можуть наділятися основними засобами  та  обіговими
коштами, які  належать  Товариству.  Керівництво  їх  діяльністю
здійснюється особами, що призначаються правлінням
Товариства.
3.13. В період до прийняття рішення про відчуження
акцій Това­риства, що є у державній власності, під час вирішення питань щодо
оплати праці  працівників,  формування фонду споживання та від­чуження майна,
що входить до складу основних фондів Товариства, на Товариство поширюються
норми чинного  законодавства Украї­ни, встановлені для державних підприємств.


Стаття 4
СТАТУТНИЙ ФОНД
4.1 Статутний фонд Товариства становить__________________гривні.
4.2 Після державної реєстрації Товариство
випускає прості іменні
акції кількістю ___________ номінальна вартість
кожної акції дорівнює ________________________________________________________гривні.
4.3. Товариство має право збільшувати або зменшувати
розмір ста­тутного фонду.
Збільшення статутного фонду здійснюється шляхом:
— випуску нових акцій;
— збільшення номінальної вартості акцій;
— обміну облігацій на акції.
Зменшення статутного фонду здійснюється шляхом:
— зменшення номінальної вартості акцій;
—
зменшення кількості акцій через їх придбання з подальшим анулюванням.
Стаття 5
ПРИБУТОК ТОВАРИСТВА, РОЗПОДІЛ ПРИБУТКУ
5.1. Сума прибутку, що отримується товариством за
звітний пері­од від усіх видів діяльності є його балансовим прибутком. Балансо­вий
прибуток складається з прибутку від реалізації продукції та з прибутку від
позареалізаційних операцій.
Прибуток від реалізації продукції дорівнює
виторгу від реалізації продукції (товарів, послуг) за мінусом податку на
добавлену вартість, акцизу, ввізного мита, митного збору та інших обов’язкових
зборів та платежів, а також витрат, що включаються до собівартості цієї
продукції.
Прибуток від позареалізаційнних операцій дорівнює
коштам, одержаним від позареалізаційнних операцій за мінусом витрат на ці
операції. Позареалізаційні операції пов’язані з діяльністю Товарист­ва, що
безпосередньо не пов’язане з реалізацією продукції (товарів, послуг) та іншого
майна,
У розпорядженні Товариства залишається чистий
прибуток, тобто балансовий прибуток за мінусом податку на прибуток та інших пла­тежів,
що мають сплачуватись з балансового прибутку.
Порядок розподілу чистого прибутку визначається
Загальними зборами акціонерів Товариства відповідно до Статуту та чинного за­конодавства
України.
5.2. За рахунок прибутку Товариство формує резервний
(страхо­вий) фонд, інші фонди.
Резервний фонд створюється щорічними
відрахуванями від чисто­го прибутку Товариства розміром не менше як п’яти (5) відсотків.
Розмір резервного фонду має бути не менше
двадцяти п’яти відсот­ків (25%) від суми статутного фонду. Кошти резервного фонду
використуються для відшкодування витрат, пов’язаних з покриттям збитків та
відшкодуванням незапланованих витрат. Рішення про ви­користання резервного
фонду приймається Загальними зборами] Кошти резервного фонду не можуть
використовуватись не за приз­наченням.
У випадку повного або часткового використання
резервного фон­ду відрахування до нього поновлюються за порядком, встановленим
цим Статутом.
За рішенням Загальних зборів акціонерів можуть
бути створені ін­ші фонди Товариства. 


Стаття 6 
ДИВІДЕНДИ
6.1. Дивідендом є частина чистого прибутку Товариства,
яка під­лягає розподілу між акціонерами. Право на отримання дивіденду ма­ють
власники простих іменних і привілейованих акцій. Дивіденди сплачуються
акціонерам відповідно до порядку, визначеного цим Статутом. Розмір дивіденду
затверджується на одну просту іменну або привілейовану акцію та сплачується
пропорційно кількості акцій, які має власник.
За рішенням Загальних зборів акціонерів, дивіденд
може сплачу­ватися раз на рік. При цьому Загальні збори можуть прийняти рішен­ня
щодо сплати дивіденду акціями, облігаціями, продукцією.
6.2. На привілейовану акцію Товариством може
встановлюватися фіксований дивіденд (або його мінімальний розмір) під час
їхнього випуску. Власники привілейованих акцій мають переважне право на
отримання дивідендів порівняно до власників простих іменних акцій;
За наявності прибутку або коштів спеціального
фонду, достатньо­го для сплати фіксованого дивіденду з привілейованих акцій,
Това­риство не має права відмовити власникам привілейованих акцій у сплаті
дивідендів.
6.3. Дивіденди сплачуються із чистого прибутку за
підсумками року. У разі, якщо прибутку фінансового року недостатньо для сплати
дивідендів за привілейованими акціями, вони сплачуються за раху­нок накопичень
прибутку минулих років, спеціальних фондів.     :
6.4. Сплата дивідендів з простих іменних акціях не є
зобов’язан­ням Товариства перед акціонерами і здійснюється з чистого прибут­ку
та залежить від результатів господарської діяльності Товариства! Загальні збори
акціонерів мають право прийняти рішення щодо не­доцільності сплати дивідендів з
простих іменних акцій за результата­ми певного періоду або року.
Розмір
дивіденду не може бути більшим від рекомендованого Спостережною радою
Товариства, але може бути зменшений за рі­шенням Загальних зборів акціонерів.
ЛІТЕРАТУРА
1. 
//Регіональна
економіка – 2002 – №2 – С. 109-115
2. 
//Збірник
поточного законодавства – 1999 — №26 – С. 22-30
3. 
//Офіційний
вісник України – 1999 — №10 – С. 128-133
4. 
//Збірник
поточного законодавства – 1997 — №7 – С. 8-9
5. 
//Ринок
цінних бумаг України – 2002 — №7 – 8 – С.41-45
6. 
//Гуманітарний
вісник ЗДУА – 2002 — №8 – С. 183-188
7. 
//Актуальні
проблеми економіки – 2002 — №10 – С. 41-47
8. 
//Право
України – 2002 — №12 – С. 132-136
9. 
Бизнес
информ – 1998 — №3 – С. 33-37
10. 
Слав’юк Р.А. Фінанси акціонерних товариств К., 2002
11. 
Типовые формы юридических документов
Харьков, 1998
12. 
Церетели
Л.Г. Проблемы бухучета – Запорожье: „Полиграф”, 1996г.
13. 
//Все про
бухгалтерський облік – 2000 – №109 – 88-93
14. 
Церетели
Л.Г. Акціонерні товариства К., 2000