Міжнародні природоохоронні організації
Зміст
Вступ
1. Усвідомлення необхідності захисту природи й перші
кроки в цьому напрямку.
2. Розвиток природоохоронної діяльності на сучасному
етапі.
3. Міжнародні організації системи ООН. Системи
моніторингу. Наукові й навчальні установи.
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Міжнародні
природоохоронні організації відіграють величезну роль на даному етапі розвитку
суспільства. Їхнє створення було викликано катастрофічними змінами в
навколишнім середовищі, вони були покликані захистити природу й, по суті,
повинні врятувати насамперед самої людини.
Я вважаю, що за
допомогою всіх цих міжнародних природоохоронних організацій людина захищає
насамперед себе від результатів власної діяльності. Адже голосні заяви про те,
що наближається глобальна катастрофа й що якщо ми не вживемо заходів по
порятунку навколишнього середовища, то життя на планеті загине, м’яко говорячи,
не відповідають дійсності. Що б не трапилося, життя на планеті не загине. Адже
наша Земля за 5 мільярдів років свого існування переживала й не такі
катастрофи. І трапиться зараз навіть ядерна війна, то Життя, пускай у вигляді
бактерій і суперечка, однаково збережеться. І через сотні мільйонів років знову
відродиться в не меншому, чим зараз розмаїтості. Але людина цього вже не
побачить.
Таким чином, якщо
ми хочемо вижити, то в першу чергу ми повинні подбає про навколишньому нас
світі, а зробити це ми можемо лише спільно. І першими кроками в цьому напрямку
і є діяльність різних міжнародних природоохоронних організацій.
Зараз у світі
існує величезна кількість різних організацій, об’єднань, форумів, які ставлять
перед собою ціль захистити природу. Однак, як не дивно, ми, найчастіше, навіть
не представляємо чим займається та або інша організація, а багато хто ніколи
навіть не чули про більшість із них. А в літературі, як я переконався на
власному досвіді, найчастіше можна зустріти лише дві крайності: або простої
згадування назви який або організації, або повна характеристика діяльності який
або з них. Це й підштовхнуло мене до написання цієї роботи.
При написанні
даної роботи я не ставив перед собою ціль «осягнути неосяжне» і
охопити всі міжнародні організації, що займаються питаннями охорони навколишнього
середовища. Ціль моєї роботи полягала в тому, щоб представити загальну
інформацію про найбільш відомі міжнародні урядові й неурядові організації,
інформаційні системи й т.д. І показати їхня роль у сучасному світі.
1. УСВІДОМЛЕННЯ
НЕОБХІДНОСТІ ЗАХИСТУ ПРИРОДИ Й ПЕРШІ КРОКИ В ЦЬОМУ НАПРЯМКУ
Природа — це
навколишній нас мир у всім різноманітті його проявів. Природними об’єктами є як
живі організми й неживе середовище (гірська порода і її утворення, вода,
повітря), так і явища, процеси, що супроводжують взаємодію тіл і речовин:
електричні, електромагнітні, гравітаційні поля, припливи, вітер, і ін.
У природі всі
пов’язано й взаємообумовлено, характерна її особливість — безперервна зміна,
розвиток.
Людина є
продуктом природи, її частиною, належить їй, за словами Ф. Энгельса
«плоттю, кров’ю й мозком», перебуває «усередині її». Разом
з розвитком природи відбувається розвиток людини. Для забезпечення свого
існування він одержує від природи все необхідне: повітря, яким він дихає, воду
їжу, одяг, — не говорячи про задоволення вищих потреб — духовних і
эстетических. Людина, таким чином, вступає в цілеспрямовану, усвідомлену
взаємодію із природою, виступаючи споживачем її багатств.
На ранніх етапах
розвитку ця взаємодія носила обмежений у територіальному відношенні характер і
зміни в природному середовищі були незначними. Так, у первісному суспільстві
основними видами промислу були полювання, рибальство, збір диких рослин і
плодів. Пізніше, коли людина навчилася землеробства й скотарству, перетворення
стали більше широкими. Люди розорювали значні простори, займали більші
території під пасовища, вирубували лісу для сільськогосподарських потреб.
Прогрес науки й
техніки, що супроводжує розвиток людського суспільства в другій половині XIV і
особливо в XX сторіччі, з однієї сторони дозволили людині значно перебороти
залежність від природи й забезпечити зростаючі потреби, але, з іншого боку,
різко збільшився вплив на природне середовище. У цей час для задоволення
власних потреб людство одержує з надр планети 25 тонн різної сировини в рік у
розрахунку не 1 жителя. Для сільськогосподарських потреб використається близько
25-30% суши, а разом із продуктивним лісом — 50-55%, тобто практично людиною
освоєні всі зручні землі планети, споживання ж промислових рибних ресурсів у
світовому океані підходить до межам біологічних можливостей.
Поряд із цим, у
навколишнє середовище надходить усе більше й більше різних шкідливих речовин, у
результаті різні аварій і катастроф наноситься непоправний збиток природі… 
У такий спосіб ми
бачимо, що сучасне людське суспільство, що володіє секретом ядерної енергії й
регулюванням на рівні клітки, стало потужною творчою силою, але одночасно й
такий, котра здатна завдати непоправних шкоди подальшому існуванню всього
живого на землі, Найжорстокіша необхідність змусила людину шукати шляхи
розумної взаємодії із природою: виникла спеціальна область діяльності, що
одержала назву охорони природи.
Зачатки
усвідомленого відношення людини до природи були вже на перших етапах розвитку у
вигляді релігійних заборон на промисел окремих тварин, оголошення священними
окремих територій.
У древніх народів
Єгипту, Індії священними вважалися тварини (змії, мавпи, окремі копитні, тигри,
деякі комахи), рослини (лотос, дерева), скелі, водні джерела і їхні мешканці.
Всі вони строжайше охоронялися. Ці звичаї збереглися й понині в ряді країн.
Існували правила полювання в древніх хантов і мансі. Древній китайський філософ
Лао-Цзы (VI в. до н.е.) призивав берегти лісу, щоб не викликати стихійні лиха.
Китайський поет Сыма-Слы-Жу (I в. до н.е.) у своїх добутках згадує, що
правителі того часу мали території, богатые рослинністю й тваринами, на яких не
дозволялося землеробство, незважаючи на голод, що панував. У Римській імперії
(I в. до н.е.-V в. н.е.) проводилися заходи щодо очищення міських стічних вод і
наступному використанню їх для сільськогосподарського зрошення. Розвиток
феодального землеволодіння також зіграло почасти свою природоохоронну роль. З
метою охорони великих земельних наділів від зазіхань безземельних трудівників і
городян феодали створювали заповідні території. В XI-XII вв. такі заповідники
виникли на території нашої країни: Біловезька пуща, Сім Островів. У цей період
розвивалося державне природоохоронне законодавство. У Польщі в XI в. був видано
указ про охорону турів. При Ярославові Мудрому був складений звід законів, у
якому втримувалися розділи по охороні лісів і окремих тварин. Роботи з охорони
природи почали проводитися в XIV в. у Франції. З відкриттям і використанням
вугілля для палива в Англії, у Лондоні через сильне забруднення повітря в 1273
р. був прийнятий закон про заборону спалювання вугілля для опалення.
Відзначається розвиток природоохоронної діяльності при Петрові I, коли особлива
увага приділялася лісам. Петром I були закладені основи організованого
лісівництва, створені спеціальні інструкції про порядок рубань і охорони лісів,
про впорядкування полювання на коштовних промислових тваринах.
Індустріалізація
й збільшення масштабів використання природних ресурсів, викликані епохою
капіталізму, поставили перед людиною нові серйозні завдання в області охорони
природи. Прагнення до збагачення, конкуренція, захоплення колоній штовхали до
безжалісного винищування лісів, промислових тварин, хижацькому використанню
корисних копалин. У Західній Європі в багатьох місцях були знищені тур, лось,
козуля. В Америці колоністи підірвали популяції бізонів, з якими була зв’язана
життя місцевих індіанців. У промислово розвинених країна^-англії, Німеччині,
Франція^-складалися важкі ситуації в містах і промислових районах у результаті
отруєння повітря й води забруднюючими речовинами.
У Росії в XIX в.,
особливо після скасування кріпосного права, виникла гостра необхідність
проведення заходів щодо охорони природи в державних масштабах у зв’язку з
інтенсивно, що вирубувалися лісами, європейської частини країни, по захисту
ґрунтів від ерозії внаслідок розширення сільськогосподарських площ, по
запобіганню надмірного видобутку хутрових і інших промислових тварин, птахів,
риби. До початку XX в. на території держави налічувалося 5 заповідників.
З’явилися наукові узагальнення, які були основою природоохоронних заходів
(роботи А. И. Воейкова, В, В. Докучаєва й ін.). Великий внесок у справу охорони
природи внесла Постійна природоохранительная комісія, створена в 1912 р. при
географічному суспільстві. Вона була ініціатором створення першого закону про
заповідники (1916 р.). Стурбовані долею національних багатств передові вчені в
переддень Жовтневої революції внесли на розгляд Державної думи розроблений ними
проект загального закону про охорону природи Росії. У перші роки радянської
влади були підписані декрети «Про землю» (1917 р.), «Про
ліси« (1918 р.), »Про надра землі« (1920 р.), »Про охорону
пам’ятників природи, садів і парків» (1921 р.), здійснювалися й інші
заходи. В 1925 р. ВЦИК РСФСР утворив міжвідомчий державний комітет з охороні
природи з комісіями в краях і республіках, що проіснувала до 1933 р. Насущні
проблеми природокористування, що стало на шлях індустріального розвитку
радянської держави, обговорювалися на скликаному в 1933 р. I Всесоюзному з’їзді
по охороні природи. Незважаючи на важкий період, до сорокових років
законодавчими актами регулювалися майже всі питання, пов’язані з використанням
і охороною природних ресурсів. У країні розширювалася мережа заповідників.
Після Великої Вітчизняної війни природоохоронна робота прийняла широкий розмах.
Самою великою подією цього періоду стала постанова ЦК ВКП(б) і Ради Міністрів
СРСР (1948 р.), що ввійшло в історію як «План перетворення природи» і
т.д.
Надалі також
приймалися різні кроки, спрямовані на посилення природоохоронної діяльності.
Однак уже всім було очевидно, що із глобальними проблемами неможливо впоратися
діючи роз’єднане й, у результаті, сталі виникати міжнародні організації
занимающиеся природоохоронною діяльністю.
2. РОЗВИТОК
ПРИРОДООХОРОННОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ
У такий спосіб
проблема захисту навколишнього середовища здобуває пріоритетний характер у
міжнародних відносинах, оскільки від переходу до нового типу розвитку,
розумному із природоохранительной і гуманістичної точки зору, залежить
збереження життя на землі. Сучасне покоління стає свідком і безпосереднім
учасником перегляду всієї системи цінностей нашого буття й формування нового
екологічного світогляду, екологічної етики. Лише на основі переорієнтації
людської свідомості на екологічні установки можливе створення економічних і
політичних умов для забезпечення екологічно стабільного розвитку. При
відсутності екологічного підходу до розвитку й пріоритету екологічних
імперативів ніякі технічні досягнення не приведуть до зменшення екологічної
напруженості.
Екологічні
проблеми сьогоднішнього дня не є результатом тільки сучасного етапу розвитку. У
них, як у дзеркалі, відбивається весь шлях людського развитья, орієнтований на
досягнення економічного прогресу. Зростання економічного виробництва
розглядався як єдиний засіб задоволення інтересів і життєвих потреб населення.
Донедавна тенденції економічного розвитку визначали лінії поводження в сфері
екології, сприяючи негативним змінам у навколишнім середовищі.
Однак ріст заради
росту позбавлений змісту, Критерієм прогресу повинне стати якісне поліпшення
життя людей, що немислимо без налагодження розумних взаємин Людини із Природою.
А це стане реальністю лише тоді, коли екологічна безпека стане справою всіх
громадян планети Земля. І, на щастя, усе більше й більше людей починають
усвідомлювати це.
Спочатку, як уже
говорилося раніше, заходу щодо захисту природи були внутрішньою справою кожної
держави, створювалися спеціальні органи: комітет з охороні навколишнього середовища
(ФРН), Міністерство по охороні навколишнього середовища (Великобританія,
Франція), Агентство по захисту навколишнього середовища (США). У міру
збільшення погрози безпеки біосфери й усвідомлення того, що природа не знає
границь, пожвавлюється міжнародна природоохоронна діяльність.
В 1948р. з
ініціативи ЮНЕСКО був створений міжнародний союз по охороні природи й природних
ресурсів (МСОП). МСОП — Міжнародний союз охорони природи — Всесвітній союз
охорони природи — International Union for Nature Conservation (IUCN) — The
World Conservation Union. Учасники: більше 952 члена з 139 країн миру (74
уряду, 111 урядових організацій, 731 НПО, 36 асоційованих членів, що не мають
права голосу). Мети: вплив, підтримка й допомога організаціям миру в справі
збереження цілісності й розмаїтості природи; забезпечення розумного й
екологічно стійкого використання природних ресурсів. Основна діяльність:
здійснення моніторингу природоохоронної діяльності; розробка вимог по охороні
природи для використання місцевими організаціями; складання планів дій на
різних рівнях; сприяння мірам, прийнятим урядовими й неурядовими організаціями
в області охорони природи; поширення інформації через мережу МСОП; надання
допомоги й консультацій.
В1971 році Юнеско
прийнята спеціальна програма «Людин і біосфера» (ТРАВНІ) — UNESCO
Programme «Man and Biosphere» (MAB). Учасники: 110 держав-членів
ЮНЕСКО. Мети: проведення міждисциплінарних досліджень, підготовка фахівців в
області керування природними ресурсами; виявлення факторів, що негативно впливають
на навколишнє середовище; залучення наукового потенціалу до проблеми
методології раціонального дослідження ресурсів; надання допомоги в плануванні й
реалізації наукових проектів і освітніх програм. Основна діяльність: підготовка
й виконання проектів по головних проблемних напрямках (збереження й моніторинг
стану биоразнообразия й экосистем, стабільне керування природними ресурсами,
інтеграція соціально-культурного й етнічного підходів при освоєнні земель,
формування політики землекористування); створення й керування мережею
біосферних заповідників; формування наукових мереж по тематичних і географічних
ознаках; створення книг, звітів, інформаційних матеріалів.
ЮНЕСКО є й
організатором міжнародного співробітництва в екологічному утворенні.У світі діє
ряд укладених Договорів і Програм по охороні навколишнього середовища. В 1982р.
була прийнята конвенція ООН по морському праву, де забезпечувалися заходи щодо
захисту й збереженню морського середовища, світового океану і його ресурсів.
Необхідність
приділяти увагу охороні навколишнього середовища сьогодні визнана більшістю
урядів миру. Цьому сприяла діяльність міжнародних організацій виступаючих під
егідою ООН ( до яких ставиться і ЮНЕСКО), у першу чергу створеної в грудні
1972р. Генеральною Асамблеєю Програми ООН по навколишньому середовищу — ЮНЕП.
ЮНЕП — Програма ООН по навколишньому середовищу — United Nations Environment
Programme (UNEP). Учасники: держави-члени ООН (58 держав-членів Ради). Мети:
надання новітніх даних про ресурси біосфери, сприяння загальному плануванню й
керуванню розвитком при дотриманні максимальної соціально-економічної вигоди,
залучення додаткових фінансових засобів для технічної допомоги, утворення й
професійної підготовки. Основна діяльність: здійснення програм в області
керування навколишнім середовищем, збереження наземних экосистем, боротьби з
опустыниванием, деградацією ґрунтів, забрудненням морського середовища, зміною
клімату, хімічних речовин і небезпечних відходів.
Яскравим
прикладом прийнятої стратегії стала реалізація однієї із програм ЮНЕП по
створенню Глобальної системи спостереження, призначеної фіксувати зміни в
біосфері. Глобальна система моніторингу навколишнього середовища (ГСМОС) —
Global Environment Monitoring System (CEMS). Рік створення: 1974р. Учасники:
140 країн миру. Мети: координація й сприяння міжнародним діям по моніторингу й
оцінці навколишнього середовища; надання підтримки в створенні нових станцій
моніторингу, збір і поширення даних про стан атмосфери й клімату, забрудненні
навколишнього середовища. Основна діяльність: об’єднання численних даних (по
землекористуванню, клімату, соціально-економічному розвитку) на основі
технології геоинформационных систем; надання консультативних послуг з керування
інформаційними ресурсами.
В 1982 році
Генеральна Асамблея ООН прийняла й урочисто проголосила Всесвітню хартію
охорони природи, де представники урядів переважної більшості країн миру
заявили, що основні природні процеси не повинні порушуватися, що генофонд живих
істот і їхня життєздатність не повинні ставитися піт погрозу, що чисельність
популяцій всіх форм життя повинна зберігатися на рівні, достатньому для їхнього
виживання. Прямо сказано, що «…будь-яка форма життя є унікальною й
заслуговує поваги, який би не була її корисність для людини, і для визнання цієї
невід’ємної цінності інших живих істот людина повинен керуватися моральним
кодексом поводження».Однак, оскільки негативний вплив людини на природу
продовжує зростати, ООН створило Міжнародну комісію з навколишнього середовища
й розвитку. Міжнародна комісія вважає, що принцип «реагувати й
виправляти» застарів і нині необхідно керуватися принципом
«передбачати й запобігати».
Більшу роль у
розробці міжнародним співтовариством стратегії досягнення екологічної безпеки
грає Римський клуб. Це неурядова організація, що поєднує близько 100 членів з
різних країн миру: підприємців, політиків, експертів, діячів науки й культури.
Він був створений в 1968р. з ініціативи віце-президента компанії
«Оливетти» Аурелио Печчеи. Як основний принцип своєї діяльності клуб прийняв
«метод вільного й широкого розгляду ідей і висновків»,
розроблювальних у рамках клубу програм. Дослідження клубу «Скрутний стан
людства«, »Межі росту«, »За межами століття
марнотратності» і інші заслужили широке визнання.
А тепер я
небагато відірвуся на від безпосередньої характеристики самих міжнародних
природозащитных організаціях і коротенько скажу про їхні види й способи
класифікації. 
Звичайно, може
виникнути питання, а чи треба взагалі їх якось класифікувати й розділяти, адже,
як треба з назви, вони все займаю однієї й тією же проблемою — охороною
навколишнього середовища?
Так, проблема
одна, однак вирішують її по-різному, що найчастіше залежить від того, що це за
організація. Трохи раніше я юшці приводив опис деяких міжнародних організацій,
так ЮНЕП поряд з ЮНЕСКО й багатьма іншими організаціями ставиться до
міжнародних організацій системи ООН. А, приміром, МСОП як і ВВФ — фонд дикої
природи або ГРИНПИС ставляться до неурядових організацій. Крім того виділяються
міжурядові, фінансові організації уделяющие увагу питанням екології й ін.
А ще є різні
системи спостереження й моніторингу, а також різної інформаційної служби що
збирають і поширюють дані моніторингу стани навколишнього середовища, наприклад
ГСМОС (див. вище) і інші.
Величезне
значення мають крім того наукові й навчальні заклади охорони навколишнього
середовища, що займаються питаннями, (див. табл. №1).
А більше докладну
характеристику деяких із цих організацій я привів у наступній главі моєї
роботи.
природоохоронний
міжнародний моніторинг
3. МІЖНАРОДНІ
ОРГАНІЗАЦІЇ СИСТЕМИ ООН. СИСТЕМИ МОНІТОРИНГУ. НАУКОВІ Й НАВЧАЛЬНІ ЗАКЛАДИ
ЮНСЕД —
Конференція ООН по навколишньому середовищу й розвитку (КОСР) — United Nations
Conference on Environment and Development (UNCED). Рік створення: 1989р.
Учасники: держави-члени ООН. Мети: взаємодія держав по ключових проблемах
(захист атмосфери, охорона земельних і водних ресурсів, використання нових
методів біотехнології, припинення деградації навколишнього середовища). Основна
діяльність: підготовка національних звітів і робочих програм ПРООН — Програма
ООН по розвитку — United Nations Development Programme (UNDP). Рік створення:
1965р. Учасники: 189 держав. Мети: допомога країнам, що розвиваються, у
побудові більше ефективної економіки й раціонального використання природних
ресурсів. Основна діяльність: проведення досліджень природних ресурсів,
створення на місцях навчальних установ і матеріально-технічної бази для
проведення прикладних досліджень.
КУРЕЙ — Комісія
ООН по стійкому розвитку — United Nations Commission on Sustainable Development
(CSD). Рік створення: 1992 р. Учасники: 53 держави із правом голосу (Африка 13,
Азія 11, Східна Європа 6, Латинська Америка й Карийский басейн 10, Західна
Європа й ін. 13). Мети: сприяння процесу стійкого розвитку на національному й міжнародному
рівнях. Основна діяльність: залучення уваги до проблем охорони навколишнього
середовища; допомога в поліпшенні діяльності ООН в області охорони
навколишнього середовища й розвитку; заохочення проведення семінарів і
конференцій.
ВІЗ — Всесвітня
організація ООН з питань охорони здоров’я World Health Organisation (WHO) —
Всесвітня організація охорони здоров’я. Рік створення: 1946р. Учасники: держави
члени ООН. Мети: охорона й поліпшення здоров’я людини за допомогою контролю й
керування негативним впливом на навколишнє середовище. Основна діяльність:
проведення заходів щодо оздоровлення навколишнього середовища, у тому числі
забезпечення безпеки використання хімічних препаратів, оцінка й контроль за
рівнем забруднення, захист від радіоактивного опромінення, оцінка впливу змін
клімату на здоров«я людини; розробка Глобальної стратегії охорони здоров»я й
навколишнього середовища.
МСОП —
Міжнародний союз охорони природи — Всесвітній союз охорони природи —
International Union for Nature Conservation (IUCN) — The World Conservation
Union.
ИМО — Міжнародна
морська організація (спеціалізоване агентство ООН до 22.05.82 -Міжурядова
консультативна морська організація — Inter-Govemmental Maritime Consultative
Organisation) — International Maritime Organisation (IMO).
ЮНИДО — Програма
ООН по промисловому розвитку — United Nations Industrial Development
Organisation (UNIDO) ЭСКАТО — Економічна й соціальна комісія для Азії й Тихого
океану — Economic and Social Commission for Asia and the Pacific (ESCAP) ФАО —
Всесвітня продовольча організація — Food and Agriculture Organisation of the
United Nations (FAO).
Міжнародна служба
праці при Міжнародній організації праці — International Labour Office.
International Labour Organization (ILO).
Конференція ООН
по торгівлі й розвитку- UN Conference on Trade and Development (UNCTAD).
Звичайно, тут
наведені відомості далеко не все про всі міжнародні організації системи ООН, це
тема для окремої розмови. Я лише привів приклади найбільш відомих організацій
діяльність яких тією чи іншою мірою связанна з охороною навколишнього
середовища. Однак їхній внесок у справу охорони природи важко переоцінити, адже
найчастіше під егідою саме ці організації створювалися різні фонди, суспільства
й інші об’єднання, покликані оберігати природу. Крім того, організаціях системи
ООН, найчастіше, є самими численними по числу членів, тому що в багатьох
випадках вони поєднують держави вхідні в ООН.
Однак усе вище
перераховані організації, а так само інші природоохоронні організації не завжди
мають можливість стежити за всіма змінами происходящими в навколишнім
середовищі й отут їм рятуйте! СИСТЕМИ МОНІТОРИНГУ Й СПОСТЕРЕЖЕННЯ. Найвідоміші
серед них: Всесвітній центр моніторингу охорони природи — World Conservation
Monitoring Centre (WCMC) Рік створення — 1981 р. Учасники: МСОП, ВВФ. Мети:
підтримка програм охорони природи й стійкості розвитку за допомогою надання
повної й новітньої інформації, заснованої на результатах наукових досліджень і
аналізу. Основна діяльність: формування баз даних по видах рослин і тварин, що
перебувають під погрозою зникнення; по місце перебуванню особливого значення;
по охоронюваних територіях і ділянкам міжнародного значення, надання допомоги в
створенні національних інформаційних центрів; надання доступу до даних через
міжнародні електронні мережі й т.д.
Глобальна
інформаційна база даних про ресурси (ГРИД-ЮНЕП) — Global Resource Information
Database (CRID-UNEP). Рік створення: 1985р. Учасники: країни-члени ООН. Мети:
збір і поширення даних про стан навколишнього середовища. Основна діяльність:
забезпечення доступу до новітніх технологій керування даними по навколишньому
середовищу; надання країнам можливості використання технології ГРИД для оцінки
й керування навколишнім середовищем на національному рівні; розробка
методології й процедури обробки аналізу даних у локальному, регіональному й
глобальному масштабах; надання даних для проведення порівняльних досліджень і
прийняття рішень.
Європейська
мережа за інформацією й спостереженням за навколишнім середовищем — European
Environment Information and Observation Network. Рік створення: 1990р.
Учасники: держави члени Європейського Союзу. Мети: надання об’єктивної й
надійної інформації, необхідної для вживання заходів по охороні навколишнього
середовища, оцінки ефективності таких мір; інформування громадськості про стан
навколишнього середовища. Основна діяльність: об’єднання національних мереж,
здійснення інформаційного співробітництва по окремих проблемах охорони
навколишнього середовища (якість води, повітря й інших).
Інформаційна
система по законодавству в області охорони навколишнього середовища —
Environmental Law Information System (ELIS). Рік створення: 1970р. Учасники:
організації члени МСОП. Мети: збір, обробка й поширення інформації про правові
аспекти, юридичну літературу й документи про охорону навколишнього середовища.
Основна діяльність: створення системи бібліографічних посилань і банку даних
про документи, що втримуються у фонді (тип документа, область використання,
сфера повноважень, доступна мова, вказівка на зміст); ведення списків видів
фауни й флори, згаданих у тексті законодавчих актів; формування бази даних по
охоронюваних територіях; публікація оглядового видання по міжнародних угодах,
екологічному законодавству Європейського співтовариства, надання інформаційних
послуг.
Міжнародна
інформаційна система по навколишньому середовищу (ИНФОТЕРРА) International
Environmental Information System (INFOTERRA). Рік створення: 1977р. Учасники:
149 країн. Мети: сприяння встановленню контактів між джерелами й споживачами
інформації, обмін даними із проблем навколишнього середовища, об’єднання
інформаційних ресурсів. Основна діяльність: надання інформаційних,
посередницьких і консультативних послуг; здійснення програм навчання й
професійної підготовки; створення мережі національних і регіональних
координаційних центрів, видання довідкового регістра, тезауруса,
спеціалізованих видань.
Інформаційна
служба «Вивчення Землі Earthscan.
Інформаційний
відділ по зміні клімату при ЮНЕП — Information Unit on Climate Change UNEP.
Міжнародна
інформаційна служба по навколишньому середовищу й природним ресурсам —
International Environmental and Natural Resources Information service
(INTERAISE).
Європейська
мережа за інформацією й спостереженням за навколишнім середовищем — European
Environment Information and Observation Network. і інші.
Таким чином, у
світі усе більше уваги приділяється моніторингу змін у навколишнім середовищі.
І це правильно, перефразовуючи відому фразу можна сказати, що «інформація
врятує мир». Адже тільки усвідомлення того, що саме відбувається із
природою, знання всіх факторів і речовин являющихся згубними для навколишнього
середовища, всіх способів переносу й поширення шкідливих речовин, а також
знання багатьох інших питань пов’язаних з охороною природи може допомогти нам
урятувати мир.
Крім того, всі
інформаційні системи занимающиеся збором даних пов’язаних із забрудненням і
охороною природи стали найбільш актуальними саме сьогодні, коли за допомогою
інтернету кожна людина або організація може одержати будь-яку інформацію не
виходячи з будинку. Значно спростилося й підсилилася взаємодія між різними
природоохоронними організаціями, з’явилася можливість координації дій по
захисту навколишнього середовища. У різних НАУКОВИХ І НАВЧАЛЬНИХ УСТАНОВ
з’явилася можливість обмінюватися досвідом і організовувати спільну роботу з
різних питань дотичної охорони навколишнього середовища й екології.
Найважливішими з них є: Європейська науково-дослідна організація по
навколишньому середовищу — European Environmental Research Organization (EERO).
Рік створення: 1990р. Мети: сприяння в розвитку наук про навколишнє середовище,
використання новітніх технологій, створення системи екологічного навчання.
Інститут світових
ресурсів (ИМР) — World Resources Institute (WRI). Рік створення: 1982 р. Мети:
надання наукової інформації про світові ресурси й умови навколишнього
середовища, аналіз проблем і розробка творчих проектів по тенденціях розвитку.
Основна діяльність: здійснення проектів по таких напрямках, як негативні
наслідки нераціонального керування природними ресурсами, проблеми стану
ресурсів і навколишнього середовища; збір і поширення інформації; надання даних
і матеріалів засобам масової інформації; видання звітів і інформації про умови
й тенденції формування ресурсів.
Інститут ООН по
професійній підготовці й наукових дослідженнях — United Notions Institute for
Training and Research (UNFTAR). Рік створення: 1965р. Мети: підготовка
персоналу, у першу чергу із країн, що розвиваються, для наступної роботи в
системі ООН або національних службах, пов’язаних з діяльністю ООН. Основна
діяльність: навчання на базі методології геоинформационных систем (ГИС),
включаючи методологію прийняття рішень, керування геосистемами, організація й
керування мережами й системами, практика переговорів, підготовка в області
реалізації положень міжнародних договорів, зокрема, Конвенції про зміну
клімату, Регістра потенційно токсичних хімічних речовин; програма правової
підготовки й міжнародних переговорів.
Міжнародна
академія навколишнього середовища — International Academy of the Environment.
Рік створення: 1990р. Мети: навчання, професійна підготовка й консультування з
питань керування навколишнім середовищем. Основна діяльність: проведення курсів
інтенсивної підготовки, семінарів і навчальних занять для керівників із
суспільного й частки секторів економіки країн Центральної й Східної Європи, що
розвиваються країн, навчання навичкам пошуку рішень конкретних проблем
навколишнього середовища й розвитку; використання різних форм навчання
(семінари, дискусії, ділові ігри).
Міжнародне суспільство
екологічної економіки — International Society for Ecological Economics (ISEE).
Рік створення: 1990р. Учасники: 500 членів з 49 країн миру. Мети: підтримка
інноваційного підходу до вивчення екологічної економіки. Основна діяльність:
координація складання навчальних і освітніх програм.
Міжнародний
Арктичний науковий комітет (МАНК) — International Arctic Science Committee
(IASC). Рік створення: 1940 р. Мети: підтримка й сприяння співробітництву по
всіх аспектах арктичних досліджень. Основна діяльність: обмін інформацією,
проведення конференцій і семінарів.
Міжнародний
інститут по навколишньому середовищу й розвитку — International Institute for
Environment and Development (IIED). Рік створення: 1971 р. Мети: сприяння в
створенні моделей стійкого розвитку за допомогою проведення наукових
досліджень, надання консультацій і інформації, організації професійної
підготовки й навчання. Основна діяльність: реалізація науково-дослідних програм
по роду актуальних проблем стійкого розвитку (населені пункти, стійке сільське
господарство, планування й керування навколишнім середовищем, лісове
господарство, економіка навколишнього середовища, зміна клімату, посушливі
землі); підготовка рекомендацій для керівників; співробітництво з урядовими й
міжнародними організаціями.
Міжнародний
незалежний еколого-політологічний університет (МНЭПУ) — International
Independent University of Environmental & Political Sciences (IIUEPS). Рік
створення: 1992 р. Мети: сприяння формуванню нового світогляду й способу життя,
заснованих на пріоритеті загальнолюдської цінності навколишнього середовища й
принципах концепції стійкого розвитку суспільства; створення системи
еколого-гуманітарного утворення на основі кращого російського й закордонного
досвіду; підготовка фахівців з екологічного менеджменту, екологічній політиці й
праву, економіці природокористування, журналістики. Основна діяльність:
недержавний навчальний заклад по підготовці фахівців (бакалавриат,
магістратура, аспірантура); реалізація науково-дослідних програм по актуальних
проблемах стійкого розвитку; співробітництво з урядовими й неурядовими,
вітчизняними й міжнародними організаціями.
ВИСНОВОК
Підбиваючи
підсумок даної роботи можна констатувати те, що людство нарешті те усвідомило
навислу над собою небезпека й стало вживати активних заходів по запобіганню
подальшого забруднення навколишнього середовища . Для реалізації цих мір і були
створені різні міжнародні організації. Їхнє створення було, крім того
обумовлено й тим, що забруднення навколишнього середовища придбало глобальний
характер і зусиль окремо взятих держав стало недостатньо для їхнього рішення.
На даний момент у світі існує кілька груп організацій занимающихся охороною
навколишнього середовища. По-перше це організації системи ООН, по-друге це
різні міжурядові й неурядові організації, по-третє це системи моніторингу й
спостереження за станом навколишнього середовища, а також різні наукові й
навчальні заклади занимающиеся вивченням даної проблеми.
Крім того,
необхідно відзначити й те, що стає усе більше очевидним, а саме необхідність
більше серйозної взаємодії між різним екологічними організаціями для більше
діючої охорон навколишнього середовища.
А в цілому
необхідно відзначити той факт, що в людства нарешті те з’явився шанс вижити й
сам головне не упустити цей шанс.
СПИСОК
ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Банникова А.Г. і ін. «Основи
екології й охорона навколишнього середовища», М.; 1999 р.
2. «Білорусь. Дослідження
екологічної стратегії«», тім 2-й, документ Світового Банку, 1996 р.
3. Васильєв Н.Г. і ін. «Охорона
природи з основами екології», М.; 1993 р.
4. Дьоміна Т.А. «Екологія,
природокористування, охорона навколишнього середовища», М.; 1994 р.
5. Ред. Козаків Ю.Е. «Охорона
природи. Міжнародні організації, конвенції й програми», М.; 1995 р.
6. Лисицин Е.Н. «Охорона природи
в закордонних країнах», М.; 1987 р.
7. «Міжнародне співробітництво в
області охорони навколишнього середовища», М.; 2000 р.
8. Рачевский А.Н., Данекина Д.П.
«Міжнародне співробітництво в області охорони навколишнього середовища в
1996 році» Мн.; 1997 р.
9. Словесна Н.Г. «Екологічна
безпека: уроки країн, що розвиваються,», М.; 1993 р.