Історія
виникнення інженерної професії. Суть та задачі інженерної діяльності



Зміст
Вступ 
1. Причини, які привели
до появи інженерної професії
2.
Хто такий інженер? Де і коли з’явився термін інженер
3.
Які вимоги, щодо інженерів сучасного індивідуального виробництва
4.
Фактори, які сприяли визріванню інженерної праці
5. Поява креслення як
засіб інженерної праці
Висновок
Література



Вступ
Тема
реферату «Історія появлення інженерної професії. Суть та задачі інженерної
діяльності» з дисципліни «Історія інженерної діяльності».
Історія
людства – це історія розвитку його техніки, технологій, науки. Таким чином це
історія інженерної діяльності. Кожний сучасний спеціаліст повинен знати зміст
інженерної діяльності, результати розвитку техніки у період від XIX до XXI
сторіччя.
Мета
роботи – відповісти на питання:
— 
причини, які привели до появи інженерної
професії;
— 
хто такий інженер?
— 
де і коли з’явився термін інженер?
— 
які вимоги, щодо інженерів сучасного
індивідуального виробництва?
— 
фактори, які сприяли визріванню
інженерної праці?
— 
поява креслення як засіб інженерної
праці.



1.
Причини, які привели до появи інженерної професії
Двадцяте
століття вже увійшло до історії i почався стрімкий біг нового двадцять першого
століття. Зараз без коливання можна сказати, що це був самий цікавий, самий
насичений подіями період з усіх тих, котрі раніш знало людство. Як тільки не
називають його – «Biк атома», «Biк xiмii», «епоха освоєння
космосу» i т.п.
Але
напевно двадцяте століття з не меншим правом можливо називати «Biком
інженерії».
Прогрес
науки та техніки привів до розквіту інженерної професії, у руки інженерів
потрапили небачені, творчі (i руйнівні) сили, i в той же час поклав на них
немалу відповідальність за долю людської цивілізації.
Відкриття
нових форм перетворення, концентрації та використання енергії, підвищених та
понижених температур, тиску, швидкостей, виробництва матеріалів з завчасно
створеними властивостями – всі ці та ще багато інших досягнень наукової думки
служать фундаментом для удосконалення засобів праці, організації нових видів
виробництва. Але створити на цьому фундаменті величну споруду нових технологій
– задача інженерних робітників.
Раніш
до того, як набуло сучасне значення і розмах, інженерне діло пройшло непростий,
історично тривалий шлях становлення.
Ціною
зусиль багатьох поколінь людство по крихтам добувало знання, накопичувало
технічні уміння, готуючи ґрунт для паростків інженерної думки.
Усвідомивши
минуле інженерії, співвідношення його з сучасним станом інженерної професії, ми
зможемо краще зрозуміти закономірності розвитку, розібратись у суті змін, які
відбулися в її структурі i змісті в наші дні, передбачити її майбутнє.
Коли
б представники різних професій раптово стали честолюбними й захотіли виявити
чий професійний родовід більш стародавнішній, то інженери аж ніяк не опинилися
б в останніх рядах.
Пропустивши
вперед керівника, представник інженерного цеху з повним правом забезпечив би
місто на одній ступеня п’єдесталу з Мисливцем, Лікарем, Жерцем.
2.
Хто такий інженер? Де і коли з’явився термін інженер
Так
хто ж такий інженер, звідки і коли він з’явився? Інженер – це особа, яка
одержала завершену вищу освіту з визначеного фаху.
Інженер
– це творець нової техніки.
Первісно
інженерами називали людей, які керували військовими машинами. Поняття
громадський інженер з’явилось у XVI столітті в Голландії стосовно будівництва
мостів та шляхів, потім інженери з’явились в Англії, а після цього в інших
країнах.
Перші
учбові заклали для підготовки інженерів були створені у XVII віці у Данії в
XVIII віці – у Великій Британії та Франції. В Росії, до складу якої в той час
входила Україна, перша інженерна школа була заснована Петром I у 1712 році в
Москві.
У
Петербурзі було відкрите Гірське училище, яке було прирівняне до Академії у
1772 році, інститут шляхів сполучення (1809 р.), а з 1882 року – інститут
громадянських інженерів, інженерна академія (1885 р.).
У
XX столітті підготовка інженерів бурхливо розширювалась як у високорозвинених
країнах Європи, Aмepики і Азії, так і в Радянському Союзі, який прийшов на
заміну Російській імперії.
3. Які вимоги, щодо інженерів сучасного
індивідуального виробництва
У
теперішні часи в Україні підготовка інженерів здійснюється у різного типу i
профілю вищих учбових закладах. Найбільш крупні центри для підготовки інженерів
в у містах: Києві, Харкові, Дніпропетровську, Одесі, Запоріжжі, Кривому Розі,
Донецьку, а також у більшості обласних міст. До справи по підготовці сучасних
інженерів причетні міста Рубіжне та Сєверодонецьк.
Як
уже про це говорилося, спочатку інженером називали спеціаліста, який керував
військовими машинами. З часом інженери стали творцями самих різних машин,
споруд, електронної та ракетної техніки, організаторами виробництва у різних
галузях промисловості. Поняття «інженер» сильно, навіть надзвичайно
сильно, розширилось.
Проте
у формуванні професійного змісту цього поняття простежується вплив двох
головних факторів. 3 одного боку – ремесла, а з іншого – природознавство.
Ремесло було джерелом відомостей про тонкості технології виготовлення того чи
іншого продукту. Природознавство протягом XIX і особливо XX століть зробило
науково-технічні основи для кооперації праці і великого індустріального
виробництва, головним призначенням котрого є умноження продукції.
Однозначно
формувалась і роль інженера. В цьому сенсі вона є продукт великого
індустріального виробництва. Праця, яку виконує інженер, обумовлена
закономірностями розвитку виробництва.
У
перебігу історичного розвитку виробництва технічна праця інженера все більш
перетворювалась у розумову творчу діяльність.
Вона
обґрунтовувалась знаннями важливих законів природи i суспільства, на
використанні техніки.
Ще
у XIX столітті почали окреслюватися сфери інженерної діяльності. Вони по суті
зводяться до нагляду, управлінню, загальному адмініструванню, забезпечуванню
матеріальних умов процесів праці, нагляду за роботою машин i станом виробничих
приміщень, їх обслуговуванню та ремонту, проектуванню і конструюванню,
економіці i плануванню, регулюванню технології виробництва, дослідженню,
підготовці кадрів, навчанню та вихованню.
У
тeпepiшній час інженери очолюють виробничі дільниці на промислових
підприємствах, на транспорті, на будівництві та у других галузях промисловості,
працюють у КБ та НДІ, займаються економікою, плануванням та організацією
виробництва.
У
зв’язку зі сказаним раніш сучасний інженер – спеціаліст повинен мати гарну
технічну підготовку, у досконалості володіти своєю спеціальністю. Сучасний
інженер зобов’язаний бути умілим організатором, здібним на практиці примінять
принципи наукової організації праці, зобов’язаний уміти працювати з людьми, цінити
колективний досвід, прислуховуватися до думки своїх колег, критично оцінювати
досягнуте.
Сучасний
інженер повинен бути людиною високої культури, широкої ерудиції, взагалі, це
справжній інтелігент.
Більш
ніж 30 років тому назад у Парижі відбулася Міжнародна конференція ЮНЕСКО на
тему «Роль інженерів у суспільстві». На цій конференції були
вироблені такі вимоги, щодо інженерів індустріального виробництва:
1.Група
патріотичних та громадянських вимог (охвачує патріотизм та глибоку повагу до
традицій свого народу та його культури, готовність до захисту Вітчизни, фізичне
та психологічне загартування).
2.Морально-етичні
вимоги (охоплюють у себе почуття боргу, любов до своєї професії, вимогливість
до себе, відповідальність за доручену справу, діловитість та заповзятливість,
ініціативність та самостійність, культуру почуттів та поведінки, загальну
високу культуру).
3.Соціальні
вимоги (припускають уміння працювати у колективі, спілкуватися з людьми,
об’єднувати зусилля та розподіляти роботу, підготовленість до суспільної
діяльності, людяність у відносинах).
4.Науково-методичні
вимоги (включають уміння системно мислити й думати математичними категоріями,
володіння методами аналізу та синтезу, теоретичного та експериментального
пошуку й прийняття рішень нових задач, які виникають у процесі роботи та
вимагають самостійної думки, їх упровадження).
5.Група
організаційно-господарських виробничих вимог (охвачує вміння рахувати гроші,
знання методів господарчої, комерційної, юридичної орієнтації, вміння
раціонально використовувати робочий час, удосконалювати методи та прийоми
особистої праці інших людей на основі досконалої інформаційної техніки та
технології її використання, застосування обчислювальних машин).
6.Естетичні
вимоги (направлені на розвиток вміння готовити та проводити наради, виступати
на них. Ці вимоги відносяться також до вміння елегантно одягатись та триматись
у товаристві, перед мікрофоном, перед аудиторією).
7.Інтернаціональні
вимоги (охоплюють володіння іноземною мовою й т.п.).
Для
того, щоб бути готовими відповідати указаним раніш вимогам, треба при
підготовці інженерів використовувати відомості з багатьох наукових галузей.
Склад інженерної підготовки визначається, у зв’язку з цим, трьома основними
знаннями: загальнонауковими та загально технічними; загально професійними;
спеціальними.
Володіючи
добрими знаннями з усіх вказаних груп, можливо стати гарним
інженером-спеціалістом у відповідній промисловості.
Історія
інженерної діяльності відносно самостійна; її неможливо віднести як до історії техніки,
а також до історії науки. Корені її губляться у глибині минулих тисячоліть.
Часто ми можемо лише здогадуватися, якого завзяття й таланту вимагав кожний
крок в опануванні й перетворюванні світу, які творчі колізії, зльоти та
катастрофи приховані від нашого погляду серпанком століть. Судити про
можливості інженерної діяльності за давно минулі покоління приходиться за їх
результатами, які є в натурі чи в описах. Texнікa, що залишилась з минулого,
може багато розповісти про своїх творців.
Що
ж це таке техніка? Багато дослідників уважають, що під технікою треба розуміти
сукупність штучно зроблених засобів діяльності людей.
Texнiкa
створюється i використовується в цілях одержування, передачі та перетворювання
енергії, впливання предметів праці при ствopeннi матеріальних та культурник
благ, збирання, зберігання та передачі інформації, дослідження законів i явищ
природи та суспільства, пересування, управління суспільством, обслуговування
побуту, забезпечення обороноздатності та ведення війн.
За
своїм походженням саме технічна діяльність є одним з перших видів соціальної діяльності.
Виготовлення
знаряддя, перехід до виробництва – це грань, той стрибок, котрий дозволив
людству подолати прірву, що виокремлює тваринний світ від світа цивілізація.
Тривав цей стрибок надзвичайно довго: порівняно з ним перетворення жолудя в
віковий дуб здається миттєвим вибухом.
Первинна
схема інженерної діяльності «технічна ідея-виріб» може бути виявлена
на самому ранньому етапі становлення техніки.
Йшли тисячоліття
i разом з ними невпинно йшов далі та далі технічний прогрес.
Апофеозом
інженерної думки кам’яного віку став лук. Лук, тятива, стріла складають вже
дуже складне знаряддя, винахід якого передбачає довго накопичуваний досвід.
Вже
стосовно первісно-громадського способу виробництва ми можемо говорити про
існування інженерної діяльності у її невиразній формі. Визначимо її як
доінженерну діяльність.
Пройшло
багато століть, коли центром технічної (та інженерної) діяльності стало
будівельне діло. З глибини століть до теперішнього часу збереглись величні
споруди давнини. Ясно видно, що не єдина споруда старих чaciв не була збудована
без детально розробленого проекту. На протязі будівництва технічний проект міг
бути виконаним тільки за умов спільної пpaцi paбiв. Спробуємо замислитися над
тим, як здійснювалась ця така проста кооперація paбiв. Для того, щоб
організувати трудові, цілеспрямовані зусилля pa6iв, підкорити їх одній задачі
став потрібен інженер.
У
часи стародавньої Греції та Риму у розпорядженні інженера-будівника були
лінійки різних конструкцій, циркуль, рахункова дошка (абак), нівеліри та другі
геодезичні прилади. інакше кажучи, для ycпiшнoгo виконання стародавніх
інженерних задач періоду рабовласництва потрібен був не тільки практичний
досвід, а також й спеціальні знання та уміння. А також час, вільний від турбот
про хліб насушний. Вже тоді відбулося відділення розумової праці від фізичної.
Здоровий
глузд підказує, що тих, хто збудував величні споруди давнини можна називати
інженерами, хоча будь-який інженер явно «зобов’язаний» бути мудрецем,
будь-який мудрець одночасно володів інженерною справою.
Але,
разом з цим, цей період становлення інженерії можна все ж визначити як
предінженерний й нараховує він строк від II-I тисячоліття до н.е. та до
ХVII-ХVIII століть нової ери.
В
цей період розвилась техніка та технологія, народжувались геніальні винаходи,
утворювались принципово нові технічні об’єкти, вироби, інструменти, засоби
обробки матеріалів. Незмінним залишалось одне: головним творцем технічних
нововведень, суб’єктом технічної діяльності, як i раніш, залишався ремісник.
Досягнення
ремісної діяльності давнини та середньовіччя породжують уявлення. Згадаємо,
наприклад, порох, компас, книгодрукування.
Багато
технологічних прийомів давнини настільки унікальні, що не можуть бути зроблені
на основі теперішніх науково-технічних знань.
Інженерну
сторону технічної діяльності періоду ремісничого виробництва оцінюють по
різному. Перехід від наочно-емпірічного вирішення інженерно-технічних проблем
до наукового, оформлення інженерної праці, як професії, з’явились слідством
громадської організації та розподілення праці.
А
втім народження інженерної професії стало результатом перевороту у всіх без
винятку верствах i сферах громадської життєдіяльності. Техніку, спосіб
виробництва, громадянсько-економічні відношення, політичні інститути,
громадську свідомість та психологію, науку – все це необхідно було змінити, при
чому змінити самим рішучім чином, перш ніж робота по розв’язанню інженерних
проблем набула статусу професійного заняття у громадсько-значимих масштабах.
4. Фактори, які сприяли визріванню інженерної праці
інженерна
праця креслення професія
Нижче
ми розглянемо основні фактори, які сприяли визріванню інженерної праці:
1.
Технологічна революція.
За
довгий час здійснились зміни у системі «людина-техніка», обумовлені
становленням машинного виробництва, яке міститься у передачі техніці ряду людських
функцій; машина виникає з того моменту, коли знаряддя перетворюються з
«знаряддя людського організму у знаряддя механічного апарату.»
У
результаті переходу функції безпосереднього управління знаряддями від людини до
машини ознаменувало собою повний перехід у всій технічній системі, після якого
вона почала розвиватися по новим шляхам. Виникнення машин визначило початок
нового вторинного етапу у розвитку техніки механізації виробництва.
Необхідність
винаходити та пристосовувати у промисловості piзнoгo роду машин викликало
потребу у спеціалістах, які спроможні здійснювати цю діяльність не від випадку
до випадку, а завжди. У результаті з’явились робітники та інженери, на яких
покладалась задача працювати переважно головою.
2.Розвиток
громадсько-економічних відносин.
«Машинна
революція,» змінюючи характер та змicт пpaцi, її технологію, організацію
та структуру, сприяла змiнi виробничих відносин. Це так чи iнaкшe позначається
на ролі інженера у виробництві.
Micтo
інженера в історично окресленної системі громадського виробництва – це
одночасно його належність як до визначеної професії, так i до визначеної
соціальної групи.
3.
Переворот у світогляді, становленні особистості. Консерватизм середньовічного
мислення, посилений догматичним релігійним світоглядом, довгий час стримували
розвиток інженерної мислі. Міняти, «конструювати» cвiт у
відповідності з заздалегідь накресленими цілями своєю волею мав право тільки
бог. Таке положення зберігалось довгий час. Потім поступово відбулася заміна
бога-творця на людину-творця. Людина у кінці кінців стала вільною у
винахідництві.
4.
Зміни у науці.
ХV
– ХVII століття – це час, коли свіжий вiтep природонаукового пiзнання
уривається у затхлу атмосферу абстрактної науки.
Нужди
зростаючого машинного виробництва, мореплавання, торгівлі поклали початок
спілці наукової та технічній, винахідницькій діяльності.
Зростаючим
фактором розквіту науки виступає саме зв’язок з виробництвом, технічні потреби якого
просунули науку вперед більш, ніж десяток університетів.
Активно
розвиваючись, наука, у свою чергу, стає фактором процесу виробництва. Злиття
науки та техніки як раз і визначає зміст інженерної праці, її головну функцію:
створення зaco6iв та способів тexнiчної діяльності на основі наукових
досягнень.
5.
Створення засобів інженерної праці.
На
paннix, доінженерних стадіях технічної діяльності «генетичний код»
(історично складені форми та методи) конструювання передавався від покоління до
покоління у вигляді досвіду участі у праці, через гoтовi вироби. Ці способи
були малоефективні.
5.
Поява креслення як засіб інженерної праці
У
ХVІ-ХVІІ століттях у технічній cпpaвi починають широко використовуватися
начерки та малюнки для відображення деталей, вузлів, конструкцій. Період
переходу від ремісного виробництва до машинного характеризується ще більш
бурхливим розвитком графічних методів передачі технічної інформації. Одночасно
з умінням креслення, створюються також точні креслярські прибори та прилади,
проводяться теоретичні шукання у цій області. В 1798 році Гаспар Монж
опублікував книгу «Нарисна геометрія”, у якій систематизував прийоми
зображення технічного об’єкту у вигляді проекцій на дві взаємоперпендикулярні
площини. У результаті його Величність Креслення стійко увійшло у техніку.
Інженерна
справа отримала свій особливий язик – засіб інженерної праці.
Отже,
історична логіка розгортання громадського розділення праці з цілим набором
технічних, економічних, соціальних та психологічних факторів призвела до відокремлення
інженерної діяльності від інших видів розумової праці.
Виникла
нова професія, зміст якої містився (та міститься по цей день) у використанні
наукових знань при вирішенні технічних проблем виробництва.
Подальший
розвиток інженерної діяльності протікав надзвичайно бурхливо. Спілка науки та
техніки породила лавину технічних та громадських змін.
Висновок
Прогрес
інженерії у XIX та особливо у XX століттях став по-подібним розливу повноводної
могутньої ріки, який поширюється на десятки та сотні нових потоків.
Ми
бачимо, якою цікавою є історія становлення та бурхливого розвитку інженерної
діяльності на протязі останніх сторіч, особливо у XX сторіччі. Інженер був
раніш та і зараз є творцем нової техніки, яка сумлінно працює на інтереси
людей. Без інженерів не було б видатних технічних творінь на протязі віків.
Завдання
молодих інженерів полягає у тому, щоб взяти гарний старт у новому сторіччі у
пошуках новітніх ідей, у створенні різної високопродуктивної та ефективної
техніки, яка була б екологічно чистою та вірно служила б людям.
Молоді
інженери повинні гарно знати історію інженерної діяльності, через те, що у
історії, як у дзеркалі, відображаються причини її прогресу. Вона чітко показує,
який вплив був наукових відкриттів на розвиток промисловості та техніки в
цілому.



Література
1. 
Аптекарь М.Д., Рамазанов С.К., Фрегер
Г.Е. История инженерной деятельности. – Киев: изд – во «Аристей», 2003
2. 
Мартынюк И.О. Инженер в зеркале времени.
Київ.: Видавництво політлітератури, 1988.
3. 
Тауск Г.Л. Теория инженерной
спецификации, Київ.: Вища школа, 2006.